Економічна сутність інновацій та інноваційні процеси.

інновації - це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери. Отже, інновація- це кінцевий результат інноваційної діяльності, який дістав утілення у вигляді виведеного на ринок нового чи вдосконаленого продукту, процесу, що використовується у практичній діяльності, або нового підходу до соціальних послуг.Інноваційний процес можна розглядати як комплекс послідовних дій, унаслідок яких новація розвивається від ідеї до конкретного продукту і поширюється під час практичного використання. Перебіг інноваційного процесу, як і будь-якого іншого, визначається складною взаємодією багатьох чинників. Успіх на цьому шляху залежить від управлінського механізму, який об'єднує в єдиний потік витоки наукової ідеї, її розроблення, упровадження результату у виробництво, реалізацію, поширення і споживання.

Суб’єкти та об’єкти інноваційної діяльності.

Об'єктами інноваційної діяльності відповідно до Закону «Про інно­ваційну діяльність» є:

інноваційні програми і проекти. (Інноваційний проект — це комплект документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) щодо створення і реалізації інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції.);

нові знання та інтелектуальні продукти;

виробниче обладнання та процеси;

інфраструктура виробництва і підприємництва;

організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери;

сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки;

товарна продукція;

механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

Фінансування інноваційної діяльності.

Активізація інноваційної діяльності можлива тільки на основі розвиненої системи фінансування, що покликана забезпечувати вирішення таких найважливіших завдань:
- створення необхідних передумов для швидкого та ефективного впровадження нововведень у всіх ланках народногосподарського комплексу країни, забезпечення її структурно-технологічної перебудови;
- збереження і розвиток стратегічного науково-технологічного потенціалу в пріоритетних напрямах розвитку;
- створення необхідних матеріальних умов для збереження кадрового потенціалу науки і техніки, запобігання його відтоку за кордон. Елементами цієї системи виступають:
- сукупність джерел надходжень коштів;
- механізм акумуляції грошових надходжень та їхнього вкладання в інвестиційні проекти і цільові програми;
- механізм контролю за інвестиціями, включаючи систему зворот-ності і оцінки ефективності використання власного і позикового капіталів.
Суб'єктами фінансування інноваційної діяльності можуть бути:
- самостійні підприємства;
- промислові компанії;
- промислово-фінансові групи; o малий інноваційний бізнес;
- інвестиційні та інноваційні фонди;
- органи державного і місцевого управління;
- приватні особи.
Серед основних принципів побудови ефективної системи фінансування інновацій можна виділити:
- чітку цільову орієнтацію фінансової системи -
- логічність, обґрунтованість та юридичну захищеність використаних прийомів і механізмів;
- множинність джерел фінансування;
- широту і комплексність системи,
- адаптивність і гнучкість
Основними джерелами коштів, які використовуються для фінансування інноваційної діяльності в Україні, є:
1. Державні інвестиційні ресурси
2. Інвестиційні, зокрема фінансові, ресурси суб'єктів господарювання комерційного і некомерційного характеру, а також громадських організацій, фізичних осіб і т. п. Це інвестиційні ресурси колективних інвесторів, зокрема, страхових компаній, інвестиційних фондів і компаній недержавних пенсійних фондів. Сюди ж входять і власні засоби підприємств, а також кредитні ресурси комерційних банків, інших кредитних організацій і спеціально уповноважених урядом інвестиційних банків
Сучасна концепція формування фінансового механізму забезпечення інноваційного розвитку характеризується: по-перше, цільовою орієнтацією на поєднання прямого держбюджетного фінансування інноваційних програм і проектів з фінансовою підтримкою окремих наукових організацій; по-друге, множинністю джерел фінансування, коли разом із бюджетними асигнуваннями використовуються позабюджетні джерела.

Характеристика іноземних інвестицій.

Іноземні інвестиції -не цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності, відповідно до законодавства України. з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.
Іноземні інвестори -це суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме:
◊ юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України;
◊ фізичні особи -іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності;
◊ іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації:
◊ інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності,
Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді:
◊ іноземної валюти,
◊ валюти України -при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування,
◊ будь-якого рухомого та нерухомого манна та пов'язаних із ним майнових прав;
◊ акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав ,;
◊ грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками
◊ будь-яких прав інтелектуальної власності,
◊ прав на здійснення господарської діяльності, у т.ч. права на користування надрами та використання природних ресурсів,
◊ інших цінностей відповідно до законодавства України.

Основними формами здійснення іноземних інвестицій є:
-часткова участь у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними та фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;
-створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;
-придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна,
-придбання самостійно чи за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;
-придбання інших майнових прав;
-господарської (підприємницької) діяльності на основі угод про розподіл продукції;
-в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.