Економічна сутність реальних інвестицій

Суб’єкти інвестиційної діяльності.

До суб’єктів інвестиційної діяльності віднесено інвесторів та учасників інвестиційної діяльності, які забезпечують здійснення інвестицій. Суб’єктом інвестиційної діяльності є інвестор, який приймає рішення про вкладення власних, позикових або залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування. Суб’єктами інвестиційної діяльності (інвесторами та учасниками) можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних країн, а також держави в особі урядів. Учасники інвестиційної діяльності – громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора. Інвестор визначає мету, спрямованість та обсяги інвестицій і залучає для їх реалізації на договірних засадах будь-яких учасників інвестиційної діяльності, в тому числі й шляхом організації конкурсів і торгів.

Напрямки та об’єкти інвестиційної діяльності.

Інвестиц. діяльність- сукупність практичних дій громадян юр ос та держави спрямованих на реалізацію інвест.програм з метою отримання доходу або прибутку.
Обєкти інвестиц. діяльності- будь-яке майно, в тому числі основні фонди та оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.
Напрямки:
- нове будівництво
- розміщення виробництва
- реконструкція
- модернізація
тех.переоснащення
Інвестування з боку підпр має вигяд:
удосконалення продукції
-оновлення основних фондів
- вдосконалення технологій
- вилучені інвест

Інвестиційний клімат

Інвестиційний клімат. -сукупність політ, соц.- ек , фін, соц.- культурних, організаційно- правових та географ факторів, які притаманні певній країні і визн. привабливість для іноземних інвесторів. Цей показник включає в себе значну кількість факторів ризику, що складаються під впливом зовнішніх та внутрішніх умов, ситуацій та перспектив розвитку.
На інвестиційний клімат держави суттєвий вплив мають:
• приховане безробіття;
• неможливість виконання державою своїх обов'язків щодо соціального
захисту громадян;
• відсутність ефективних процедур банкрутства, захисту прав власників;
• високий рівень злочинності;
• слабка дисципліна виконання законодавчих актів.

• приховане безробіття;
• неможливість виконання державою своїх обов'язків щодо соціальногозахисту громадян;

• відсутність ефективних процедур банкрутства, захисту прав власників;
• високий рівень злочинності;
• слабка дисципліна виконання законодавчих актів.
Причинами погіршення інвестиційного клімату в Україні є:
1) заполітизованість економіки;
2) негативні наслідки
приватизації, до яких призвело збочення та заміна такої основної мети
приватизації, як сприяння розвитку виробництва, на отримання прибутку в
короткий термін
Чинники, що формують інвестиційний клімат держави:
1) рівень розвитку продуктивних сил та стан ринку інвестицій;
2) правове поле держави (законодавча база);
3) політична воля усіх гілок влади;
4) стан фінансово-кредитної системи;
5) статус іноземного інвестора;
6) інвестиційна активність населення.

Характеристика фінансових інвестицій. Фінансові інвестиції — це вкладення коштів у фінансові інструменти, серед яких перевалюють цінні папери, із метою одержання доходу (прибутку) у майбутньому.
Фінансові інвестиції групують за такими стратегічними напрямами:
–інвестиційні операції з традиційними фінансовими інструментами;
–придбання похідних цінних паперів (деривативів);
–депозитні операції;
–пайова участь у спільних підприємствах.
Фінансові інструменти поділяють на:
фінансові зобов'язання — включають фінансові зобов'язання, призначені для перепродажу та інші фінансові зобов'язання;
• інструменти власного капіталу — це прості акції, частки та інші види власного капіталу;
• похідні фінансові інструменти — ф'ючерсні контракти, форвардні контракти та інші похідні цінні папери.
Основою фінансових інструментів є цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володіння, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником.
види цінних паперів: акції;
облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик; ощадні сертифікати;
інвестиційні сертифікати;
векселі.

Ринок цінних паперів та його учасники. Ринок цінних паперів зазвичай розглядають як складову фінансового ринку. Як економічна категорія фінансовий ринок відбиває економічні відносини між суб’єктами економіки з приводу реалізації вартості та споживчої вартості, що визначається фінансовими активами. Фінансовий ринок, поряд з великою кількістю інших ринків, що взаємодіють між собою, є складовою загального ринкового простору.
Уча́сники ри́нку ці́нних папе́рів — емітенти, інвестори та особи, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів.
Ринок цінних паперів є особливою формою торгівлі фінансовими ресурсами, сутність якої полягає у випуску та обігу цінних паперів. Ринок цінних паперів складається з двох частин — фондового ринку та сфери обігу цінних паперів у вигляді купівлі-продажу короткотермінових (до одного року) документів
Ринок капіталів акумулює фінансові інструменти з терміном обігу понад рік, які можуть бути як борговими, так і інвестиційними.
До завдань ринку цінних паперів належать:
мобілізація тимчасово вільних фінансових ресурсів з метою здійснення конкретних інвестицій;
зменшення інвестиційного ризику;
формування портфельних стратегій;
розвиток ціноутворення;
прогнозування перспективних напрямів розвитку
формування ринкової інфраструктури, що відповідає світовим стандартам;
розвиток вторинного ринку;
активізація маркетингових досліджень;
До найважливіших функцій ринку цінних паперів належать: 1) функція перерозподілу грошових коштів; 2) функція перерозподілу ризиків; 3) облікова; 4) контрольна; 5) збалансування попиту і пропозиції; 6) стимулювальна; 7) регулювальна.

Фондова біржа.

Фондова біржа є особливим посередником на ринку цінних паперів, будучи центром торгівлі ними. Вона виконує три основні функції — посередницьку, індикативну та регулятивну. Сутність посередницької функції полягає в тому, що фондова біржа створює достатні й всебічні умови для торгівлі цінними паперами емітентам, інвесторам та фінансовим посередникам. Торговельні угоди на біржі укладають брокери. Вони діють від імені своїх клієнтів-інвесторів, емітентів чи фінансових посередників, купуючи чи продаючи цінні папери.
Індикативна функція фондової біржі полягає в оцінці вартості й привабливості цінних паперів. Саме на біржі проводиться котирування цінних паперів, яке дає інформацію інвесторам про вартісну і якісну оцінку цінних паперів та динаміку їх розвитку.
Регулятивна функція фондової біржі виражається в організації торгівлі цінними паперами. Вона встановлює вимоги до емітентів, які виставляють свої цінні папери на біржові торги, правила укладення і виконання угод, механізм контролю за діяльністю суб’єктів біржової торгівлі. Біржі здійснюють контроль за фінансовим станом емітентів. Вони мають право на отримання та перевірку інформації про їх діяльність.

Економічна сутність реальних інвестицій

Реальні інвестиції - це вкладання коштів в реальний (основний та оборотний) капітал, спрямоване на приріст виробничих фондів та матеріально-технічних запасів.
Розрізняють "чисті реальні інвестиції", які направляються на збільшення основного капіталу та утворення нових основних та частини оборотних фондів як виробничого, так і не виробничого призначення, та "валові реальні інвестиції", які відрізняються від "чистих" на розмір одноразових витрат, які забезпечують просте відтворення..
Реальні інвестиції можуть мати вигляд нетто-інвестицій, або початкових інвестицій, які здійснюються на основі проекту або при купівлі підприємства (фірми), та реінвестицій (знову вивільнені інвестиційні ресурси, які використовуються на придбання нових засобів виробництва). Нетто-інвестиції разом із реінвестиціями утворюють брутто-інвестиції.
Поділяють реальні інвестиції і на: інвестиції у "зовнішні умови" - найбільш вигідне вкладання вільних коштів в сторонні виробничі та інші структури; та інвестиції у власну діяльність - вкладання капіталу у підвищення конкурентного статусу підприємства як за рахунок внутрішніх, так і за рахунок зовнішніх джерел фінансування.
Значну частину реальних інвестицій становлять капітальні інвестиції, під якими, слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації.