Фінансовий менеджмент у банку

Банк "ПриватБанк" використовує в своїй діяльності такі види планування:

1. Стратегічне. Має на меті визначення основних ідей, цілей та стратегії діяльності банку. Такий план націлений на довгострокову перспективу і базується на аналізі існуючих тенденцій розвитку економіки, ризиків. Стратегічний план розробляється на найвищому рівні керівництва банком.

2. Тактичне планування зорієнтоване на виконання окремого завдання, що постає перед банком і сформульоване у стратегічному плані. Тактичне планування реалізується у формі конкретного плану дій. В якому перелічені основні заходи, дати завершення певних етапів роботи, конкретні виконавці.

3. Фінансове планування та створення бюджетів передбачає розрахунок фінансових результатів діяльності на плановий період та необхідних для цього фінансових, матеріальних та людських ресурсів. Під час планового фінансування встановлюються планові значення показників балансу та звіту про прибутки і збитки.

В Банку ПриватБанк створення бюджету відбувається на рівні банку. Процес узгодження бюджетів здійснюється згори вниз. Менеджмент банку оформлює завдання та визначає планові значення фінансових показників.

Існують такі етапи планування в КФ Банку "ПриватБанк":

1. Збір, оцінка та аналіз інформації, яка включає економічні, правові, соціальні та політичні чинники.

2. Формування основної мети діяльності банку та конкретних завдань, які охоплюють загальні напрямки просування на ринку, види банківських операцій та ін.

3. Прийняття рішення та формування програми дій: установлення конкретних кількісних показників – доходи, витрати, обсяг кредитів, збитки за кредитами тощо; конкретизація шляхів їх досягнення; перелік необхідних заходів; прийняття рішення щодо придбання та використання ресурсів.

4. Документування. Оформлення планів у письмовій формі в такій послідовності: стратегія, тактичний план, бюджет, баланс і фінансовий звіт на рівні підрозділів і банку в цілому.

5. Координування та затвердження планів: загальний огляд, переговори, координація окремих планів, затвердження планів на рівні Банку.

6. Контроль за виконанням планів: аналіз доходів, витрат, результатів; перевірка додержання строків виконання; у разі виявлення розбіжностей – аналіз причин та формування координуючих заходів.

В КФ КБ "ПриватБанк" розробкою планів займається відділ економічного обліку, аналізу та планування. Цей відділ підпорядковується безпосередньо керуючому банку. Менеджмент банку забезпечує реалізацію банківських планів.

Одним із важливих аспектів організації процесу планування є здійснення функцій моніторингу за виконанням планів. Функція контролю передана спеціальному підрозділу, який аналізує всю інформацію, інформує менеджмент про відхилення, їх причини та наслідки.

Пріоритети діяльності КФ ТОВ КБ "ПриватБанк": фінансування національного виробництва, створення економічної могутності української держави; кредитування економіки України, перш за все на розвиток енергетики, паливної промисловості, транспорту, машинобудування, металургії, хімічної та харчової промисловості та інших галузей; надання інвестиційних кредитів банку, що спрямовані на технічне переозброєння металургії, машинобудування, інші ключові сфери економіки, що дасть можливість наростити обсяги експорту, збільшити валютні надходження; кредитування сільськогосподарських виробників та агропромислових підприємств; соціальне спрямування діяльності, спонсорство та благодійність; розробка та втілення нових продуктів; проведення активної інноваційно-інвестиційної політики, яка спрямована на розвиток вітчизняного виробництва; підвищення якості обслуговування клієнтів; забезпечення значного рівня капіталізації і надійності банку.

КФ ТОВ КБ "ПриватБанк" має чіткі стратегії розвитку на 2010 рік це: нарощування обсягів інвестиційного кредитування економіки, в тому числі агропромислових підприємств; підтримка проектів державного значення; подальше підвищення ефективності операцій; посилення співпраці з підприємствами всіх сфер економіки; розвиток мережі відділень; впровадження нових послуг клієнтам; розширення філіальної мережі на 3 одиниці; підвищення ефективності операцій на 40%; підвищити частку зобов'язань в регіоні до 6,2 %; підвищити частку кредитних операцій в регіоні до 2,33 %; підвищити випуск міжнародних платіжних карток на 47,3 %; збільшення кредитного обслуговування клієнтів на 60,7%; удосконалення системи управління; розвиток нових банківських технологій обслуговування клієнтів.

Бізнес-план Філії "ПриватБанк" на 2007 р. наведено у додатку Д2.

Джерела формування банківських ресурсів КФ "ПриватБанк" відображаються у пасиві балансу та складаються з капіталу та зобов'язань (дод. Д1).

Капітал Банку ПриватБанк являє собою власні кошти банку, які належать засновникам, внесених ними на власний ризик. Банківський капітал складається з акціонерного капіталу, резервів та нерозподіленого прибутку. Отже структуру статутного капіталу Банку дельта ми наведемо в додатку Д3. Капітал КФ ТОВ КБ "ПриватБанк", як ми бачимо збільшується (дод. Д4). Існує кілька методів вартості капіталу:

- метод ринкової вартості,

- метод "регулюючих бухгалтерських процедур".

В КФ ТОВ КБ "ПриватБанк" розмір капіталу обчислюється за методом балансової вартості, тобто, всі активи і зобов'язання оцінюються в балансі за тією вартістю, яку вони мали в момент придбання або випуску. Капітал розраховується як різниця між активами і зобов'язаннями. Цей метод використовується тоді, коли балансова та ринкова вартість активів і зобов'язань не дуже різниться між собою.

В Філії КБ "ПриватБанк" існує такий метод визначення достатності капіталу, що базується на розрахунку економічних нормативів: норматив мінімального розміру регулятивного капіталу Н1, норматив адекватності регулятивного капіталу (платоспроможності) Н2 та норматив адекватності основного капіталу Н3. Так, величина капіталу банку регулюється НБУ через установлення мінімальних вимог до розмірів та достатності капіталу. Використовується також метод лівериджу (важеля). Він полягає у встановленні нормативу співвідношення власних та залучених коштів банку.

Метод лівериджу має такі недоліки; не проводиться диференціація між різними видами капіталу; не враховується рівень ризиковості активних операцій; не беруться до уваги позабалансові зобов'язання та пов'язаний з ними ризик. Враховуючи сказане він використовується як допоміжний.

Головними джерелами поповнення капіталу Банку ПриватБанк є нерозподілений прибуток, продаж активів та оренда нерухомості.

Процес планування включає етапи :

1. Розробка загального фінансового плану діяльності банку.

2. Визначення величини капіталу, необхідної для розширення активних операцій, підвищення їх ризиковості, задоволення вимог органів банківського нагляду.

3. Визначення величини капіталу, що його банк має змогу залучити за рахунок нерозподіленого прибутку.

4. Оцінювання та вибір найприйнятнішого зовнішнього джерела поповнення капіталу на підставі аналізу ринкових умов, прав та інтересів вкладників, прогнозів щодо майбутньої прибутковості банку.

Отже, на основі даних балансу Філії "ПриватБанк" (дод. А10), треба згрупувати вихідні показники для розрахунку коефіцієнтів фінансової стійкості банку у таблицю (дод. Д5). Можна прослідкувати тенденцію до зростання: власного капіталу, залучених коштів, активів: загальних та капіталізованих. Розраховані показники фінансової стійкості банку наведені у додатку Д6.

Важлива складова банківського капіталу – зобов'язання, які поділяються на залучені та запозичені кошти. До залученихкоштів банку належать залишки коштів на поточних , бюджетних та розрахункових рахунках клієнтів, ощадні та різні види депозитних рахунків, кошти на коррахунках інших банків. Якщо власних та залучених коштів банку не вистачає для проведення активних операцій, то можна вдатися до позики грошових ресурсів на ринку. У результаті проведення таких операцій формуються запозичені кошти або недепозитні зобов'язання (зобов'язання перед кредиторами), ініціатором яких є сам банк. За сукупним обсягом залучені та запозичені кошти банку в кілька разів перевищують капітал, що зумовлюється специфікою банківської діяльності. Основними джерелами запозичення коштів Філії "ПриватБанк" є міжбанківський, міжфілійний ринок ресурсів; ринок депозитів.

У процесі залученнякоштів менеджмент враховує два основні параметри управління – вартість залучених коштів та їх обсяг. Отже, наведемо структуру депозитів Філії "ПриватБанк" за строками у додатку Д7.

Депозитна політика банку спрямована на створення власної ресурсної бази, запровадження нових видів депозитів на різні терміни та активізацію вільних коштів суб'єктів господарювання і населення.

Розглянемо також структуру строкових депозитів, залучених Філією "ПриватБанк" (дод. Д8).

Аналіз динаміки та масштабів депозитної діяльності КФ КБ "ПриватБанк" представлено в додатку Д9. За рік банківська установа збільшила свої зобов'язання (темп приросту склав 18%), дещо вищими темпами зростала валюта балансу (21%), внаслідок чого зменшилась питома вага зобов'язань у підсумку балансу (на 2%), що таким чином знижує ризик в банку.

Для забезпечення бажаної структури, обсягів та рівня витрат використовують такі методи залучення коштів:

- цінові, полягають у використанні відсоткової ставки як головного важеля в конкурентній боротьбі за вільні грошові кошти населення. Підвищення даної ставки дозволяє залучити додаткові ресурси. І навпаки банк перенасичений ресурсами, зберігає або зменшує депозитні ставки.

- нецінові, базуються на використанні прийомів заохочення клієнтів: реклама, поліпшений рівень обслуговування. Додаткові види безкоштовних послуг.

У діяльності Філії Банку ПриватБанк перевага надається ціновим методам управління, так як депозитні ставки не підлягають регулюванню встановлюються менеджментом банку самостійно залежно від потреби в залучених коштах.

У 2005 році приділялась особлива увага розширенню кола партнерів і зміцненню взаємовідносин з існуючими клієнтами, розширенню спектру послуг. Загальний обсяг ресурсної бази протягом 2011 року збільшився до 727,354 млн. грн. В її структурі найбільшу питому вагу мають кошти на рахунках юридичних осіб (72%) і вклади населення (21%).

У філії Банку дельта виділяють окремий постійно діючий комітет, який досліджує, аналізує та робить висновки щодо відсоткових ставок – Тарифний комітет. Він щомісячно аналізує співвідношення собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності діючих тарифів, відповідає за політику банку з питань операційних доходів.

Для повного аналізу банку доцільно було б проаналізувати кредитну активність банку. Аналіз кредитної активності ми наведемо в додатку Д10. Як можна побачити з даної таблиці, простежується збільшення активів банку, отже зростає обсяг кредитного портфеля. Простежується збільшення співвідношення кредитного портфеля до загальних активів.

Сутність управління активами і пасивами полягає у формуванні стратегій та проведенні операцій, які приводять структуру балансу у відповідність до обраної політики. За даного підходу Банк дельта розглядає свій портфель активів, зобов'язань і капіталу в нерозривній єдності як сукупний портфель, спрямований на досягнення певної мети.

Управління активами і пасивами банку надає менеджменту можливість управляти ризиком відсоткових ставок та ризиком ліквідності координуванням рішень щодо джерел фінансування та напрямів розміщення коштів. Головне завдання менеджменту координувати рішення щодо активів і пасивів у середині кожного окремого банку, аби досягти найвищих результатів, максимально контролюючи обсяги, структуру, доходи та витрати банку. Контроль керівництва банку над активами координується з контролем над пасивами, оскільки лише в такому разі можна досягти внутрішньої єдності й завдяки цьому максимізувати різницю між доходами і втратами.

Філія Банку "ПриватБанк" використовує стратегію збалансованого управління активами і пасивами. Головна мета збалансованої стратегії – доходи і витрати відносяться до обох сторін банківського балансу. При цьому ціна кожної операції чи послуги має перекрити втрати банку.

Перевагою стратегії управління активами і пасивами є максимізація прибутку за умови прийняття рівня відсоткового ризику. Необхідною умовою ефективного застосування цієї стратегії є можливість досить точно передбачати та спрогнозувати зміни напрямку, величини та швидкості руху відсоткових ставок.

У діяльності Філії Банку "ПриватБанк" управлінням активами та пасивами займається відділ економічного аналізу і планування. Він щомісячно розглядає собівартість пасивів та прибутковість активів і приймає рішення щодо політики процентної маржі, розглядає питання відповідності строковості активів і пасивів та надає відповідним підрозділам банку рекомендації щодо усунення розбіжностей у часі, що виникають.

ПриватБанк-банк постійно підтримує високий рівень ліквідності, що гарантує своєчасне та в повному обсязі виконання зобов'язань перед кредиторами та вкладниками.

Політика ліквідності Філії "ПриватБанк" спрямована на балансування "прибутковість-ліквідність". Перед банком постає завдання максимізації дохідності операцій за наявності даного обмеження. Сутність управління банківською ліквідністю полягає в гнучкому поєднанні протилежних вимог – максимізації прибутку за обов'язкового додержання норм ліквідності. З метою уникнення як надлишків так і дефіциту ліквідних коштів менеджери Банку застосовують метод для оцінки потреб баку в ліквідних коштах, як структурування фондів.

Банк ПриватБанк створює резерви ліквідних засобів, які складаються з двох частин: 1) операційних ресурсів для підтримання потреб ліквідності за коротко-строковими прогнозами; 2) планових резервів для забезпечення довгострокових прогнозів попиту на ліквідні засоби. Операційні резерви можуть перевищувати або дорівнювати реальній потребі в ліквідних коштах. Інструментарій аналізу ліквідності банку досить різноманітний (дод. Д11). Оцінка потреби в ліквідних коштах Філії "ПриватБанк" на 01.01.2011 р. та 01.01.2007 р. наведено в додатку Д12.

Треба сказати, що обов'язковому резервуванню підлягають всі кошти юридичних і фізичних осіб, у національній або іноземній валюті. Такий підхід спрощує розрахунок розміру обов'язкових резервів, який здійснюється шляхом множення норми резервування на середньоарифметичну суму залишків залучених коштів на звітний період. Обов'язкові резерви формуються в цілому за консолідованим балансом банку. Отримання банком прибутку говорить про стійкість та надійність кредитної установи. Він необхідний для стимулювання працівників, скорочення витрат і підвищення якості послуг. Тому дуже важливо здійснювати безперервний контроль за прибутковістю. Прибуток залежить від ряду чинників: від отриманих та сплачених процентів за банківськими операціями, від питомої ваги непроцентних доходів, від поточних витрат, від структури активів та пасивів. Успішне регулювання чинників забезпечить банку отримання прибутку.

Оцінка ефективної діяльності Філії "ПриватБанк" є однією з важливих завдань перед відділом менеджменту.

Обчислення ефективності діяльності Філії "ПриватБанк" наведено у таблиці (дод. Д13). Розрахунок здійснено на основі вихідних даних (дод. Д14). 

Аналіз прибутковості Філії "ПриватБанк" відбувається на основі коефіцієнтів (дод. Д15). За проведеними розрахунками можна зробити висновок, що банківська установа дотримується норми прибутку на капітал, рентабельності активів. Спостерігається зростання показників прибутковості в 2005р. порівняно із 2004р. Отже, Філія "ПриватБанк" є фінансово стійкою, прибутковою, ефективно працюючою.

Таким чином, ПриватБанк-банк – добре капіталізований та платоспроможний банк. Досягнутий рівень капіталу забезпечує його фінансову стійкість та стабільну діяльність, є достатнім для покриття банківських ризиків. Високий рівень прибутку дозволяє постійно нарощувати обсяг капіталу. Ми розглянули систему планування, управління капіталом, зобов'язаннями активами і пасивами ліквідністю Філії Банку. Для того, щоб банк і надалі ефективно працював та підтримував свій імідж надійного банку, для створення якісної системи стосунків з клієнтами, важливим елементом успіху банку є маркетинг, який буде розглянуто у наступному розділі.

Кредитування і контроль

КФ КБ „ПриватБанк” здійснює кредитну діяльність на основі внутрішньобанківських документів (Положення про кредитну політику банку, Положення про кредитний комітет, Положення про кредитування фізичних та юридичних осіб), а також використовується технологічна карта кредитних операцій юридичних і фізичних осіб (дод. В1).

Кредитування клієнтів здійснює відділ активно-пасивних операцій КФ КБ „ПриватБанк”.

Організаційна структура кредитної функції КФ КБ "ПриватБанк" складається з:

- кредитної комісії;

- відділу активно-пасивних операцій;

- відділу безпеки;

- юридичного відділу.

Функції відділу активно-пасивних операцій: підготовка, реєстрація та перевірка основної документації, яка стосується кредитних операцій банку; зберігання кредитних справ; реєстрація позик у бухгалтерських книгах; підтримання юридичних прав банку на заставу шляхом реєстрації вимог до позичальника і передання права власності банку; виставлення клієнтам рахунків на відсоткові платежі за кредитами, комісійними та іншими зборами; звіт про банкрутство клієнта, а також підготовка документації, що попереджує про закінчення строку кредитної угоди.

Функції кредитного комітету: формування кредитної стратегії та кредитної політики; затвердження організаційної структури процесу кредитування; оцінка адекватності резервів на можливі витрати за кредитами; встановлення напрямків диверсифікації кредитного портфеля та відповідних лімітів за галузями, кредитними інструментами, позичальниками; аналіз кредитного ризику портфеля та інших суттєвих ризиків, що пов’язані з кредитуванням; прийняття рішень про надання "великих" кредитів; періодичне списання безнадійних позик.Кредитування Позичальників здійснюється з дотриманням установлених НБУ економічних нормативів діяльності комерційних банків і вимог щодо формування обов'язкових страхових і резервних фондів.

Термінові кредити (кредитні лінії) надаються клієнтам банку, що є резидентами України, як у національній так і в іноземній валюті. Позичальник може бути клієнтом іншого банку. Термін кредитування встановлюється в залежності від запиту клієнта й умов реалізації кредитного проекту. Кредитування переважно здійснюється на термін до 12 місяців. Відхилення від стандартного терміну можливо при наявності обґрунтування в зв'язку зі специфікою проекту, що фінансується. При цьому складається графік погашення кредиту (дод. В2), що відповідає реальній можливості клієнта по обслуговуванню кредиту. При ухваленні рішення про надання кредиту перевага віддається наявності аналітично підтвердженої можливості обслуговування боргу клієнтом. У випадку наявності такої можливості розглядається питання забезпеченості кредиту Банк проводить політику пріоритетності якості кредитного проекту над забезпеченням.

Процес банківського кредитування починається з того, що юридична або фізична особа звертається в банк із заявкою про одержання кредиту. На даному етапі відбувається попередня бесіда з позичальником, який заповнює анкету встановленого зразку (дод. В3) та визначається: вид кредиту, сума, термін, мета, наявність джерел погашення кредиту, наявність забезпечення, вартість.

Потенційному позичальнику – юридичній особі надається перелік документів, що необхідні банку для розгляду питання про надання кредиту. Список документів залежить від виду позичальника, галузі і цільової спрямованості кредиту.

У процесі ознайомлення з потенційним позичальником, юридична особа пише заяву на отримання кредиту (дод. А33) і повинна бути отримана наступна інформація:

- форма власності;

- час роботи на ринку, ринкова позиція;

- інформація про відкриті поточні рахунки, у тому числі в інших банках (дод. В5, В6);

- основна інформація про підприємство: засновники, керівництво, структура, продукція і послуги, наявність інсайдерів і пов'язаних осіб (дод. В4);

- фінансові показники роботи підприємства (середній обсяг реалізації продукції, товарів чи послуг, надходження по рахункам, структура дебіторської та кредиторської заборгованостей, динаміка зміни товарних запасів, готової продукції, наявність заборгованості перед бюджетом);

- інформація про можливі види забезпеченості кредиту, що може запропонувати позичальник. Визначається наявність поручительств (дод. В7, В8) і гарантій. Вивчаються ліцензії, дозволи та інші документи щодо здійснення діяльності.

Вивчаються зовнішні договори (дод. В9, В10, ВИ, В12, ВІЗ, В14, В15), які згодом передаються в управління валютних операцій і валютного контролю.

Потенційному позичальнику – фізичній особі – СГД надається перелік документів (дод. В16), що необхідні банку для розгляду питання про надання кредиту. Після чого, економіст відділу активно-пасивних операцій вивчає платіжний баланс позичальника, копії діючих кредитних договорів, договорів застави, договорів поруки, пов'язаних з іншими банками, довідки з банків про стан заборгованості по кредитах на поточну дату, засновницькі договори тощо.

У процесі ознайомлення з потенційним позичальником - фізичною особою вивчається така інформація на основі анкети (дод. В17):

- вік, наявність постійної роботи, посада ;

- стаж;

- ділова репутація;

- щорічний дохід (дод. В18);

- ціль кредиту;

- забезпеченість.

- заява на отримання кредиту (дод. В19).

Розрахунок фінансового стану позичальника – фізичної особи здійснюється за показниками, наведеними в дод. В20, В21.

Проводиться оцінка фінансового стану позичальника, його класифікація на основі аналізу балансу (дод. В22, В23, В24, В25), звіту про фінансові результати, розраховуються економічні показники та аналізуються грошові потоки (дод. В26, В27); перевіряється бізнес-план (дод. В28), наявність альтернативних джерел погашення кредиту.

Розрахунок фінансового стану позичальника – юридичної особи здійснюється відповідно показників (дод. В29) за допомогою комп'ютерної програми, результати представлені у вигляді таблиці (дод. В30).

Після отримання документів по предмету застави (дод. В31, В32, В33) для проведення оцінки виконується запит до Державного реєстру застав рухомого майна і/або Державного реєстру іпотек про наявність у потенційного позичальника застав на момент розгляду заяви на одержання кредиту.

Обстеження на місці майна, що запропоновано у якості застави. Здійснення оцінки предмету застави на основі Положення «Про методичні підходи до оцінки товарних запасів» (дод. В34). У випадку наявності діючих кредитів, що пов'язані з даним позичальником, одночасно перевіряється наявність, стан, умови збереження і достатність майна по всіх діючих договорах застави. У разі виявлення будь-якої невідповідності предмету застави діючому договору застави складається відповідна службова записка на ім'я начальника управління кредитування, яку підписує начальник відділу оцінки і заставних операцій. Подальшу роботу щодо виявлених розбіжностей з умовами діючих договорів застави веде сектор моніторингу заставних операцій. Перевірка документів по наданому в заставу майну (звірення опису майна, пропонованого в заставу, з накладними, даними балансу, іншими правовстановлюючими документами).

Складається висновок про ринкову вартість застави та вартість для застави (дод. В35). Термін висновку залежить від виду застави, його унікальності і необхідної терміновості. Потім укладається договір застави (дод. В36, В37) або договір іпотеки (дод. В38).У випадку, якщо в заставу пропонуються цінні папери (дод. В39, В40, В41), їх оцінку і подальший моніторинг документів (дод. А36, А37, В42, В43) здійснює управління цінних паперів головного банку.

Інколи в якості застави позичальник пропонує векселі (дод. В44, В45, В46, В47). При цьому проводиться експертиза векселів (дод. В48) і укладається договір застави векселів (дод. В49).

Остаточне узгодження з потенційним позичальником умов кредитування (вид кредиту, періодичність сплати відсотків, графік погашення, вид і сума забезпечення, цільове використання та ін.)

Складання висновку на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності позичальника, перевірки ТЕО (бізнес-плану), висновку про вартість застави, інформації про кредитну історію.Загальний термін виконання операцій, зазначених у розділі 2 даної технологічної карти – не більш 7 днів з моменту надання позичальником повного пакета документів.

Зведений висновок і пакет документів потенційного позичальника передаються на розгляд відповідного колегіального органу банку (Рада, Правління, Кредитний комітет), що уповноважений приймати рішення по наданню кредиту в залежності від характеру кредитної операції. Рішення про надання кредиту оформлюється протоколом (дод. В50), укладається кредитний договір (дод. А35).

При ухваленні рішення про надання кредиту, дані про кредитний договір заносяться в книгу реєстрації кредитів, кредитному договору привласнюється порядковий номер. З пакета документів потенційного позичальника формується кредитна справа (окремо по кожному позичальнику). Виписка з протоколу засідання уповноваженого органа по прийнятому рішенню підшивається до кредитної справи.

Готується розпорядження на відкриття позичальникові позичкового рахунка (дод. В51), рахунка сплати відсотків, а також, у разі якщо кредит надається у вигляді кредиту частками або кредитній лінії, позабалансових рахунків 9129/1 та 9129/2. У розпорядженні на відкриття рахунків указується:

- найменування позичальника;

- поточний рахунок позичальника;

- балансовий номер позичкового рахунка;

- валюта, у якій необхідно відкрити рахунок.

Розпорядження підписує начальник відповідного сектору управління кредитування.

На підставі отриманого від управління кредитування розпорядження, позичальникові відкривається позичковий рахунок і рахунок сплати відсотків.

На основі затверджених типових договорів готується кредитний договір (кількість екземплярів договору визначається характером конкретної кредитної операції) і організується його підписання сторонами. У випадку внесення в кредитний договір суттєвих, у порівнянні з затвердженим шаблоном договору, змін, такий договір перед підписанням його сторонами повинний бути завізований фахівцем юридичного управління банку.

Перевірка наданих для оформлення договору застави документів, описів, переліків, документів на право власності.

На підставі експертного висновку відділу оцінки і заставних операцій про вартість забезпечення вноситься запис у журнал заявок для оформлення договорів застави:

- номер кредитного договору;

- найменування позичальника;

- найменування заставодавця;

- сума кредиту;

- відсоткова ставка;

- термін кредиту;

- сума застави відповідно до оцінки;

- гривневий еквівалент вартості застави за курсом НБУ.

Оформлення договорів застави здійснюється відповідно до положень Законів України «Про заставу», «Про іпотеку». Позичальник здійснює страхування закладеного майна на користь банку. Вибір страхової компанії здійснюється за узгодженням з банком. Укладений договір застави з додатками передається в грошове сховище банку на збереження, ксерокопія договору застави передається в управління кредитування і зберігається в кредитній справі.

Економіст управління кредитування на підставі підписаного сторонами кредитного договору здійснює внесення до ОДБ.

Заявка про відкриття нового кредитного договору у електронному вигляді надходить до начальника/заступника начальника управління кредитування, який перевіряє та підтверджує її (у разі відповідності її змісту рішенню відповідного колегіального органу банку про здійснення кредитної операції). Після підтвердження заявка повертається у електронному вигляді до економіста управління кредитування, який здійснював її оформлення.

Економіст управління кредитування після отримання підтвердженої заявки про відкриття нового кредитного договору здійснює відкриття у ОДБ нового кредитного договору за допомогою задачі «Відкриття договору», де заповнює всі необхідні параметри:

- номер рахунку з обліку кредиту;

- номер рахунку з обліку нарахованих доходів по кредиту;

- номери основних та додаткових рахунків по договору (9129, рахункиобліку відсотків);

- тип оплати відсотків (щомісячно, у кінці строку, починаючи з дати);

- категорія ризику.

На підставі укладених договорів забезпечення (договорів застави, поручительства, гарантії) економіст управління кредитування готує розпорядження бухгалтерії банку про оприбуткування на відповідні позабалансові рахунки сум забезпечення по кредиту (дод. В52, В53). Розпорядження підписує начальник відповідного сектору управління кредитування. Позабалансовий облік забезпечення ведеться в розрізі позичальників. Копії оприбуткованих договорів забезпечення підшиваються в кредитну справу позичальника.

На підставі укладеного договору застави здійснюється:

- перевірка інформації, внесеної у договір застави;

- готується розпорядження на внесення зведень про заставу/іпотеку до Державного реєстру обтяжень рухомого майна/Державного реєстру іпотек; заповнюється і передається «Заява про реєстрацію обтяження рухомого майна» до Інформаційного Центру і/або нотаріусу «Повідомлення про реєстрацію іпотеки»,

- контролюється правильність внесення запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна/Державний реєстр іпотек;

-   вноситься інформація про заставу/іпотеку в ОДБ, базу «Договори застав».

Економіст управління кредитування передає копії договору застави та кредитного договору до страхової компанії та здійснює контроль:

- за підписанням страховою компанією договору страхування закладеного майна (наявність договору страхування);

- за сплатою позичальником рахунків страхової компанії.

Копії страхових договорів, завірені страховою компанією, підшиваються в кредитні справи позичальників.

Кредитна справа зберігається в управлінні кредитування. Передача кредитної справи або кожного з документів із кредитної справи в інші підрозділи банку проводиться шляхом обов'язкового запису про це в журналі руху кредитних справ. Особа, яка отримує документи, так само як і та, що їх повертає, розписується про це в журналі.

Надання кредиту юридичній особі: позичальник (юридична особа) у терміни, оговорені в кредитному договорі, зобов'язаний надати договори, рахунки, платіжні доручення на оплату, а також заявку з зазначенням необхідної суми кредитних коштів (при кредитуванні по кредитній лінії або кредитами частинами). Заявка перевіряється економістом управління кредитування і затверджується начальником відповідного сектору управління кредитування. Заявка акцептується Головою Правління банку.

Економіст управління кредитування здійснює перевірку:призначення платежу, зазначеного в платіжному дорученні, цільовому призначенню за кредитним договором; відповідності суми перерахування – умовам кредитного договору; первинних документів, наданих позичальником.

При кредитуванні експортно-імпортних операцій, економіст управління кредитування зобов'язаний погодити проведення платежу з управлінням валютних операцій і валютного контролю.

Після перевірки наданих документів економіст управління кредитування вводить за допомогою операції «Надання кредиту» у програмі «Кредитний інспектор» ОДБ дані для автоматичного формування меморіального ордеру (або валютного меморіального ордеру по валютних кредитах) на видачу кредиту. Після формування меморіального ордеру на надання кредиту автоматично формуються ще два меморіальних ордери: на нарахування комісії за розрахункове обслуговування за кредитом у відповідності до умов кредитного договору та на списання комісії з поточного рахунку позичальника. Сформовані меморіальні ордери у електронному вигляді автоматично потрапляють на контроль до начальника управління кредитування (заступника начальника управління кредитування).

Після контролю та підтвердження у програмі «Начальник кредитного управління» ОДБ меморіальні ордери у електронному вигляді автоматично потрапляють на виконання операціоністу, за яким закріплений даний клієнт-позичальник.Операціоніст операційного (валютного) управління банку виконує меморіальні ордери.

Після виконання операціоністом меморіальних ордерів, що надійшли до нього у електронному вигляді, кредитний інспектор роздруковує меморіальні ордери (на надання кредиту, на нарахування та списання комісії), на яких вказані прізвища осіб, що їх формували, контролювали та виконували (економіст управління кредитування, начальник управління кредитування/або його заступник, операціоніст), та підшиває їх до кредитної справи.

Після перевірки наданих документів економіст управління кредитування готує ордер-розпорядження про видачу кредиту. Ордер-розпорядження підписує економіст управління кредитування і затверджує начальник відповідного сектору управління кредитування. Розпорядження передається в операційне (валютне) управління операціоністу, що обслуговує даного позичальника.

Економіст операційного (валютного) управління банку, одержавши ордер-розпорядження про надання кредиту, проставляє на екземплярах управління кредитування штамп, підпис і здійснює виконання розпорядження.

У випадку надання кредиту в іноземній валюті з наступною конвертацією позичальник зобов'язаний подати заявку на конвертацію валюти в управління валютних операцій і валютного контролю до 11:30 операційного дня надання кредиту.

У разі надання кредиту фізичній особі через касу банку (надання кредиту готівкою) економіст управління кредитування вводить за допомогою операції «Надання кредиту» у програмі «Кредитний інспектор» ОДБ дані для автоматичного формування видаткового касового ордеру. Після формування видаткового касового ордеру автоматично формуються ще два ордери:

1) Меморіальний на нарахування комісії за розрахункове обслуговування за кредитом у відповідності до умов кредитного договору;

2) Прибутковий касовий ордер на сплату комісії позичальником через касу банку. Сформовані ордери у електронному вигляді автоматично попадають на контроль до начальника управління кредитування (заступника начальника управління кредитування).

Після контролю та підтвердження у програмі «Начальник кредитного управління» ОДБ ордери у електронному вигляді автоматично поступають на виконання до бухгалтера-контролера каси банку та касира видаткової каси.

Бухгалтер-контролер роздруковує видатковий касовий ордер, що надійшов до нього у електронному вигляді, проставляє на ньому свій підпис та надає ордер клієнту-позичальнику для отримання кредиту у видатковій касі.

Касир видаткової каси звіряє особисті документи клієнта-позичальника з даними, що вказані у видатковому ордері, підтверджує виконання видаткового ордера, що надійшов до нього у електронному вигляді та здійснює надання готівкових коштів позичальнику.

Кредитний інспектор роздруковує ордери на яких вказані фамілії осіб, що їх формували, контролювали та виконували (економіст управління кредитування, начальник управління кредитування/або його заступник, бухгалтер-контролер), та підшиває їх до кредитної справи.У разі надання кредиту фізичній особі у безготівковій формі (тобто шляхом зарахування кредитних коштів на поточний / картковий рахунок позичальника) операції здійснюються аналогічно до порядку, що викладений у пп. 5.1.3.1 - 5.1.3.4 технологічної карти (дод. В1).

Економіст управління кредитування протягом усього терміну дії кредитного договору здійснює контроль: виконання позичальником умов кредитного договору; цільового використання кредитних коштів; своєчасного і повного погашення кредиту і відсотків; грошових потоків на рахунках позичальника; підтримує ділові контакти з позичальником; проводить перевірки фінансового стану позичальника фінансової ефективності заходу, що кредитується. При цьому економіст управління кредитування веде форми: «Кредитна історія позичальника» і «Кредитна документація позичальника», вчасно вносячи в них відповідні зміни і доповнення.

Перевірка наявності предмету застави проводиться відповідно до графіку, що складається на кожен місяць і узгоджується з начальником управління кредитування. За результатами перевірки складається акт перевірки закладеного майна, що підписують економіст сектора моніторингу заставних операцій або економіст відділу оцінки та заставних операцій, що проводив перевірку, і уповноважений представник заставодавця. Акт перевірки затверджується завідувачем сектора моніторингу заставних операцій.

Перевірка цільового використання кредитних коштів проводиться в міру одержання позичальником і оприбуткування їм у первинному обліку товарів, робіт, послуг, оплачених за рахунок наданих кредитних ресурсів. Терміни перевірки цільового використання кредитних ресурсів залежать від специфіки діяльності позичальника, умов його договорів з контрагентами. За результатами перевірки складається акт перевірки цільового використання. Акт підписується економістом управління кредитування, що проводив перевірку, і уповноваженим представником позичальника. Акт перевірки затверджується начальником управління кредитування Або начальником відповідного сектора управління кредитування.

Кожний з наданих кредитів повинний бути проаналізований і класифікований на перше число кожного місяця у відповідності до Положення «Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат по кредитним операціям банків», що затверджене Постановою Правління НБУ № 279 від 06.07.2000р. і методики оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку).

Протягом терміну дії кредитного договору з ініціативи кожної зі сторін може ставитися питання про зміну умов кредитування. Прохання про зміну умов кредитування з боку позичальника оформляється обґрунтованим листом-клопотанням з наданням усіх розрахунків і документів. Зміна умов кредитування оформляється додатковою угодою сторін, що є невід'ємною частиною кредитного договору. Економіст управління кредитування вносить відповідні зміни в ОДБ (задача «Редагування параметрів договорів»), які далі контролюються та остаточно підтверджуються у електронному вигляді начальником управління кредитування.

Фахівець управління кредитування формує відомість нарахованих відсотків (дод. В54). При груповому нарахуванні відсотків (якщо нараховуються відсотки одночасно за декількома кредитними угодами) відомість нарахованих відсотків підписується економістом і начальником управління кредитування. При індивідуальному нарахуванні відсотків (якщо відсотки нараховуються за однією кредитною угодою) відомість нарахованих відсотків підписується начальником відповідного сектору управління кредитування. Підписана відомість передається в операційний відділ. Відсотки по кредитах нараховуються відповідно до умов кредитних договорів і облікової політики банку, але не рідше одного разу на місяць.

Порядок оплати відсотків визначається кредитним договором. Економіст управління кредитування здійснює контроль своєчасної сплати нарахованих відсотків. У випадку несвоєчасної сплати відсотків економіст управління кредитування сповіщає про це начальника відповідного сектора управління кредитування.

При несплаті відсотків у терміни, встановлені кредитним договором, сума відсотків автоматично переноситься на рахунок прострочених відсотків.

Економіст управління кредитування зобов'язаний повідомити позичальника про факт несплати відсотків, надати йому номер рахунка для сплати прострочених відсотків. Економіст управління кредитування готує розпорядження на відкриття відповідних рахунків. Розпорядження підписує начальник відповідного сектора управління кредитування.

На підставі отриманого від управління кредитування розпорядження позичальникові відкриваються відповідні рахунки. Економіст управління кредитування робить розрахунок пені по прострочених відсотках відповідно до умов кредитного договору і контролює її оплату.

Погашення кредиту може здійснюватись позичальником в готівковій Або безготівковій формі. Погашення кредиту здійснюється позичальником у валюті, у якій був наданий кредит. Заборгованість за кредитом може бути погашена третіми особами у випадку, якщо це передбачено кредитним договором (дод. В55).

Після погашення позичальником заборгованості за кредитом економіст управління кредитування готує розпорядження: про списання сум забезпечення по кредиту; про списання зобов'язань банку по кредитуванню з позабалансового рахунка 9129; на виключення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна/Державного реєстру іпотек. Розпорядження підписує начальник відповідного сектору управління кредитування.

Економіст сектора моніторингу заставних операцій управління кредитування заповнює і передає в Інформаційний Центр/нотаріусові «Заяву про виключення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна/Повідомлення про виключення запису з Державного реєстру Іпотек», контролює виключення запису з реєстрів та бази «Договори застав» .

Економіст управління кредитування готує лист у нотаріальну контору про зняття заборони на відчуження предмета іпотеки. Лист підписується керівництвом банку.Економіст управління кредитування готує кредитну справу позичальника до передачі в архів банку. Відповідальний за ведення архіву банка приймає кредитні справи, що надходять, по описі. Один екземпляр опису передається в управління кредитування.

У випадку нездатності зробити своєчасне погашення кредиту позичальник, до настання терміну повернення кредиту, може надати в банк лист-клопотання з проханням про продовження терміну дії кредитного договору. У листі повинні бути відображені наступні моменти: об'єктивні причини, по яких позичальник не може повернути кредит у термін; термін, необхідний позичальникові для повернення кредиту.

Сектор моніторингу заставних операцій робить перевірку закладеного майна. За результатами перевірки складається акт.

Економіст управління кредитування готує: інформацію про фінансовий стан позичальника на момент пролонгації і про хід кредитування (суми видач і погашень, заборгованість за кредитом і відсотками, Інформація про своєчасність погашення відсотків, перелік, стан і оцінка закладеного майна, інша інформація).

Економіст управління кредитування готує розпорядження на перенесення заборгованості за овердрафтом на відповідний рахунок. Розпорядження підписує начальник відповідного сектору управління кредитування.

Контроль продовження страховою компанією договору страхування на період пролонгації кредиту. Заповнення 1 зразка «Заяви про реєстрацію змін обтяження рухомого майна» до Інформаційного Центру і/або нотаріусові «Повідомлення про реєстрацію змін іпотеки», контролює правильність внесення змін до Державного реєстру обтяжень рухомого майна/Державного реєстру іпотек.

Робота з проблемними кредитами виконується у відповідності до внутрішньобанківського Порядку роботи із примусового погашення проблемних кредитів.

Порядок розрахунку резерву під кредитні ризики передбачає, що на підставі класифікації валового кредитного ризику та враховуючи прийняте забезпечення, банк визначає чистий кредитний ризик за кожною кредитною операцією і зважує його на встановлений коефіцієнт резервування (дод. В56).

Постійний аналіз кредитного портфеля в системі управління банком дає змогу вибрати варіант раціонального розміщення ресурсів, напрями кредитної політики банку, знизити ризик за рахунок диверсифікації кредитних вкладень, прийняти рішення щодо доцільності надання позики клієнтам залежно від їх кредитоспроможності, галузевої належності тощо.