ПРАВОВІ УМОВИ ІММІГРАЦІЇ В УКРАЇНІ

Порядок отримання дозволу компетентних органів України на в'їзд на постійне місце проживання в Україну, а також умови імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначений положеннями Закону України "Про імміграцію", який набув чинності 7 липня 2001 року.

Питання імміграції регулюються Конституцією України та Законом України "Про імміграцію", іншими нормативно-правовими актами.

Дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів:

1) діячі науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України;

2) висококваліфіковані спеціалісти і робітники, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України;

3) особи, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США, зареєстровану у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

4) особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України;

5) особи, які раніше перебували в громадянстві України;

6) батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти;

7) особи, які безперервно прожили на території України протягом трьох років з дня надання їм статусу біженців в Україні чи притулку в Україні, а також їхні батьки, чоловіки (дружини) та неповнолітні діти, які проживають разом з ними.

Дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається:

1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України;

2) особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України;

3) особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням;

4) особам, імміграція яких становить державний інтерес для України.

Дипломатичні представництва і консульські установи України:

приймають від осіб, які постійно проживають за межами України, заяви про надання дозволу на імміграцію разом з визначеними зазначеним Законом документами, перевіряють правильність їх оформлення і надсилають через Міністерство закордонних справ України до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції;

видають копії рішень про надання дозволу на імміграцію та про відмову у наданні дозволу на імміграцію особам, яких вони стосуються;

оформляють особам, яким надано дозвіл на імміграцію, імміграційні візи.

Заяви про надання дозволу на імміграцію подаються:

1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання;

2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем їх проживання.

За неповнолітніх осіб, а також осіб, яких у встановленому порядку визнано недієздатними, заяву про надання дозволу на імміграцію подають їх законні представники.

Якщо іммігрує один з батьків, якого (яку) супроводжують неповнолітні діти, він (вона) повинен подати заяву чоловіка (дружини), посвідчену нотаріально, про те, що він (вона) не заперечує проти імміграції дітей разом з батьком (матір'ю). У випадку відсутності такої згоди батько (мати) повинен подати рішення відповідного державного органу про залишення дітей при батькові (матері). Зазначене рішення має бути легалізоване консульською установою України, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи:

1) три фотокартки;

2) копія документа, що посвідчує особу;

3) документ про місце проживання особи;

4) відомості про склад сім'ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі);

5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Вимога пункту 5 не поширюється на осіб, зазначених у пунктах 1, 3 частини третьої статті 4 цього Закону.

Крім зазначених документів подаються:

1) для осіб, зазначених у пункті 1, - документ, що підтверджує підтримку їхнього клопотання центральним органом виконавчої влади України;

2) для осіб, зазначених у пункті 2, - копії документів, що підтверджують відповідність рівня кваліфікації спеціаліста або робітника вимогам, передбаченим у переліку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики;

3) для осіб, зазначених у пункті 3, - копія документа про державну реєстрацію іноземної інвестиції в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США;

4) для осіб, зазначених у пункті 4 та у пункті 1, - копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з громадянином України;

5) для осіб, зазначених у пункті 5, - документ, який підтверджує, що особа раніше перебувала в громадянстві України;

6) для осіб, зазначених у пункті 6, - копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з іммігрантом, і документ про те, що іммігрант не заперечує проти їх імміграції та гарантує їм фінансове забезпечення на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого в Україні;

7) для осіб, зазначених у пункті 7, - копія документа, що підтверджує надання особі статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, а також документ, що підтверджує факт безперервного проживання особи на законних підставах на території України протягом трьох років з дня надання їй статусу біженця в Україні чи притулку в Україні;

8) для осіб, зазначених у пункті 2, - копії документів про призначення їх опікунами чи піклувальниками над громадянами України або про встановлення над ними опіки чи піклування громадянина України;

9) для осіб, зазначених у пункті 3, - документи, які підтверджують, що вони або хоча б один з їх батьків, дід чи баба, повнорідні брат чи сестра народилися або постійно проживали до 16 липня 1990 року на території, яка стала територією України відповідно до статті 5 Закону України "Про правонаступництво України" (1543-12), а також на інших територіях, що входили до складу Української Народної Республіки, Західно-Української Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР);

10) для осіб, зазначених у пункті 4, - подання центрального органу виконавчої влади України про те, що імміграція особи становить державний інтерес для України.

Особи, які постійно проживають за межами України, за винятком осіб, зазначених у пунктах 1, 3, разом із заявою про надання дозволу на імміграцію подають також довідку про відсутність судимості.

За дії, пов'язані з наданням дозволу на імміграцію, законодавством України передбачена сплата консульського збору, разом із заявою подається документ про його сплату.

У разі неподання особою всіх визначених цим Порядком документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається.

Термін розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати одного року з дня її подання.

ВИСНОВОК

Отже, з вищесказаного можна зробити наступні висновки:

Іноземцями визнаються іноземні громадяни — особи, які належать до громадянства іноземних держав і не є громадянами України, та особи без громадянства — апатриди тобто особи, які не належать до громадянства будь-якої держави.

Зокрема, Закон передбачає, що іноземці є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, став­лення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.

Закон України "Про правовий статус іноземців" визна­чає статус іноземців, які іммігрують в Україну на постійне проживання або для працевлаштування на певний строк, та іноземців, які тимчасово перебувають в Україні.

Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне або тимчасове проживання та вирішення інших питань, пов'язаних з імміграцією іноземців, визначається За­коном України "Про імміграцію" від 7 червня 2001 р.

Іноземці можуть також набути статусу біженця з підстав і в порядку, передбачених Законом України "Про біженців" від 21 червня 2001 р.

Відповідно до Конституції та Закону України "Про грома­дянство України" іноземці можуть набути громадянства Ук­раїни (натуралізуватися).

Закон передбачає, що іноземці можуть пересуватися те­риторією України і обирати місце проживання в ній відповід­но до порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Обмеження у пересуванні та виборі місця проживання до­пускається, коли це необхідно для забезпечення безпеки України, охорони громадського порядку, охорони здоров'я, за­хисту прав і законних інтересів її громадян та інших осіб, які проживають в Україні (ст. 20 Закону). Це стосується і по­рядку в'їзду і виїзду з України іноземців.

Відповідно до ст. 1 Закону біженцем визнається особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (піддан­ства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадян­ської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися ним внаслідок таких по­боювань або, не маючи громадянства (підданства), перебу­ваючи за межами країни свого попереднього постійного про­живання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Зокрема, у ст. 20 Закону зазначається, що особа, якій на­дано статус біженця в Україні, користується правами і сво­бодами, які передбачені Конституцією та законами України. Закон передбачає також міжнародне співробітництво з ме­тою захисту прав біженців.

Порядок отримання дозволу компетентних органів України на в'їзд на постійне місце проживання в Україну, а також умови імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначений положеннями Закону України "Про імміграцію", який набув чинності 7 липня 2001 року.

Питання імміграції регулюються Конституцією України та Законом України "Про імміграцію", іншими нормативно-правовими актами. Дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 1996 р. // Вісник Верховної Ради України. – 1996. - №105.

2. Закон України “Про звернення громадян” від 2 жовтня 1996 року // ВВР України. – 1996. - №47. – Ст.256.

3. Закон України “Про біженців” від 21.06.2001 року.

4. Закон України “Про правовий статус іноземців” від 4 лютого 1994 року // ВВР України. – 1994. - №23. – Ст.162.

5. Закон України “Про імміграцію” від 7 червня 2001 року.

6. Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілка. – К., 2003. – 405 с.

7. Конституционное право: Курс лекций в 2-х томах / Под ред. Профессора М.Н. Марченко – М. Юридический колледж МГУ, 2002. – 507 с.

8. Кравченко В.В. Конституційне право України. Навч. посібник. Ч.1. – К., 1998. – 285 с.

9. Кутафіє О.Е. Основи держави і права: Навчальний посібник для поступаючих у вузи. - М.: Юрист, 1999.

10. Малимоненко Р. Роль прав, свобод та інтересів людини у новій світовій обстановці // Право України. - №2. – 2004.

11. Правознавство. Навч. посібник. / В.І.Бобир, С.Е.Демський, А.М.Колодій та ін.; За ред. В.В.Копєйчикова. – К., 2001.

12. Основи конституційного права України. Підруч. Вид. ІІ, доповнене / За ред. В.В.Копєйчикова. – К., 1998.

13. Общая теория прав человека / За ред. Е.А.Лукашевої. – М, 1996. – 201 с.

14. Охримович Ю. Теорія права. – К., 2001. – 305 с.

15. Права людини в Україні: Інформаційно-аналітичний бюлетень Українсько-Американського Бюро захисту прав людини: Випуск 21. – Київ, 1998. – 445 с.

16. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. Підручник / – Харків: Консул, 2001. – 639 с.

17. Теория права и государства: Учебник для вузов /Под ред. Профессора Г.Н.Манова – М. БЕК, 1996. – 305 с.

18. Юридичний словник-довідник. – К., 2001. – 502 с.