Етапи економічного дослідження

РОЗДІЛ І

ВСТУП ДО ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

ТЕМА 1.1

Що і для чого вивчає економічна наука, її місце серед інших наук

У цьому підручнику розкриваються основи економічних знань, їх опанування допоможе вам, шановний читачу, стати свідомим учасником економічних відносин, діяти раціонально і мати з того максимальну вигоду. Розуміння змісту економічних явищ потрібне кожній людині не менше, ніж знання з хімії чи фізики, географії чи біології. Людина живе у світі економічних явищ, вона купує і продає, отримує доходи і сплачує податки (П16), керує і підпорядковується управлінським рішенням, споживає і заощаджує, наймається на роботу, а може, й розпочинає свою справу. Зрозуміло, що ліпше, коли людина чинить ці дії свідомо, раціонально використовуючи власні сили та інші ресурси (землю, устаткування тощо), обирає із багатьох можливих рішень найдоцільніше.

Якщо ці міркування мають для вас сенс, запрошуємо до вивчення основ економічної науки і переходимо до конкретного питання: які нові знання можна здобути, ознайомившись з матеріалом першої теми.

Після вивчення теми ви дізнаєтеся:

• що вивчає економічна наука;
• як змінювались уявлення про предмет цієї науки та про деяких видатних економістів різних часів; хто може бути суб’єктом (дійовою особою) економічних відносин;
• яку роль відіграє економічна теорія в житті суспільства в цілому та кожної людини зокрема;
• якими засобами дослідження користуються в економічній науці;
• які зв’язки існують між економічною теорією та іншими науками.

Не виключено, що матеріал цієї теми допоможе вам побачити власне місце в економічних процесах, наштовхне на роздуми про майбутній фах.

Економіка — об’єкт економічного дослідження

Економіка, про яку б конкретну країну не йшлося, являє собою таку сферу життя суспільства, яка охоплює виробництво (В12) продуктів і послуг, обмін ними, розподіл (Р14) створених у суспільстві благ і споживання.

Що вивчає економічна наука? Уявлення про те, що вивчає економічна наука (тобто про її предмет), змінювалися. Звернемося до сучасних поглядів, які втілюють результати тривалих пошуків і роздумів.

Сьогодні вважається, що найважливішим завданням будь-якого суспільства (виключаючи ті з них, які висувають неприродні цілі, роблячи людину засобом їхнього досягнення) є забезпечення найповнішого задоволення потреб (П26) людини. Економічна наука якраз і є такою, що вивчає, як люди (суспільство), використовуючи обмежені виробничі ресурси, можуть досягти створення різноманітних речей і послуг, забезпечуючи при цьому найповніше задоволення потреб. Побіжно зауважимо (детально про це йтиметься далі), що всі ресурси — земля, праця людей, обладнання та устаткування — обмежені у кожний конкретний момент. Бажання ж людей задовольняти потреби повніше, якісніше — необмежені. Хоч би як ми бажали забезпечити найвищий рівень споживання, це наше бажання наштовхується на межу наявних ресурсів.

У визначенні того, що є економіка, ми використали чотири поняття: виробництво, обмін, розподіл, споживання. Маємо з’ясувати зміст цих понять.

Виробництвов економічному сенсі — це спосіб поєднання згаданих ресурсів — землі, праці, капіталу (матеріальних засобів виробництва) — та їх узгодженого, цілеспрямованого використання. Крім того, це — спосіб поєднання різних сфер і галузей, видів виробництва, що ґрунтується на суспільному поділі праці.

Обмінв економічному сенсі — відносини, завдяки яким речі та послуги рухаються від виробників до споживачів. Цей рух здійснюється за допомогою грошей, його обслуговують різноманітні установи торгівлі, банки (Б3) тощо, якщо йдеться про ринкову економіку.

Розподілв економічному розумінні — це формування доходів: підприємця чи робітника, службовця чи власника земельної ділянки, банкіра чи держави.

Споживання— використання доходів і реалізація тих корисностей, що їх мають речі та послуги.

Отже, підіб’ємо деякі підсумки. Вивчаючи особливу сферу життя суспільства, економічна наука досліджує, як організовані виробництво, обмін, розподіл та споживання. Правильність організації економічного життя визначається здатністю задовольняти потреби (П26) людей за наявних обмежених виробничих ресурсів.

Як змінювались уявлення про предмет економічної науки та який внесок у ці уявлення різних дослідників? Кожна наука має своїх класиків. Має їх і економічна наука. Класик економічної теорії Адам Сміт сформулював у вступі до своєї основної праці таке визначення: економічна наука досліджує причини зростання продуктивності суспільної праці, природний порядок розподілу продукту між різними класами і групами людей у суспільстві, сутність капіталу (К1) та способи його нагромадження. На підставі аналізу дійсності, вважав А. Сміт, економічна наука має пропонувати таку економічну політику, яка б давала людям щедрий дохід або засоби до існування, а точніше — забезпечувала б їм можливість самостійно їх добувати.

Коротка історична довідка

Адам Смітнародився 1723 р. недалеко від Единбурга в родині службовця митниці. Досить рано, у 14-річному віці, Адам вступає до університету м. Глазго. Обравши гуманітарний напрям освіти, він, крім того, займається математикою та астрономією. Після закінчення університету А.Сміт отримує стипендію на навчання в Оксфорді. Пізніше він обійняв посаду професора з суспільних наук в університеті Глазго. Головний твір А.Сміта “Дослідження про природу і причини багатства народів” побачив світ у Лондоні 1776 р. Він став результатом 20-річного вивчення індустріального розвитку Англії, в якій тільки-но здійснилась промислова революція. “Дослідження...” А.Сміта складається з п’яти книжок: перша — аналіз вартості і додаткової вартості, друга — дослідження природи капіталу та його нагромадження, третя — аналіз розвитку економіки Європи на шляху від феодалізму до капіталізму; четверта — аналіз поглядів представників двох напрямів у тогочасній економічній науці — меркантилізму та фізіократії, п’ята — дослідження доходів та витрат держави.

Основна ідея теоретичних поглядів А.Сміта — економічна свобода, за якої вільна людина, керуючись своїми особистими інтересами, без зовнішнього примусу може забезпечувати всім необхідним себе і суспільство. Навіть якщо б ідея природної економічної свободи — laissez-faire — була єдиним внеском А.Сміта в економічну теорію, то і тоді він залишив би помітний слід у науці.

Видатний англійський економіст XIX ст. Джон Мілль, що мав і досі має вплив на погляди багатьох економістів, у попередніх зауваженнях до своєї основної праці зазначав, що предмет економічної науки в усі часи опинявся у центрі практичних інтересів людей. І таким предметом є багатство. Наука досліджує сутність багатства, його виробництво й розподіл (Р14), чинники, що зумовлюють процвітання або занепад суспільства.

Коротка історична довідка

Джон Мілльнародився в Лондоні 1806 р. у родині державного службовця. Батько застосував до сина особливу систему виховання. Хлопчик мав чіткий розклад наукових занять, перелік книг для засвоєння, завдання на написання творів і критичних коментарів. Він самостійно займався вищою математикою, природознавством, історією, читав лекції меншим братам і сестрам. У підлітковому віці Джон справляв враження дорослої ерудованої людини. З13 років він займався економічною наукою. Головна праця Дж.Мілля “Основи політичної економії” складається з п’яти частин, у яких аналізується виробництво, розподіл, обмін, розвиток капіталізму та роль держави в економіці. Всебічно освічена людина, він писав політичні та філософські твори, розвивав ідеї буржуазної демократії, кілька років був членом парламенту Англії.

Цікавий підхід до розуміння предмета й мети економічної науки розроблений К.Марксом. У передмові до своєї основної праці він писав, що предметом його дослідження є капіталістичний спосіб виробництва і відповідні йому відносини виробництва й обміну. Визначивши метою дослідження відкриття природного закону розвитку капіталістичного суспільства, він акцентував увагу на відносинах і суперечностях між двома класами: капіталістами та робітниками.

Коротка історична довідка

Карл Маркснародився 1818 р. у Німеччині (Пруссії) у сім’ї адвоката. Розпочав вищу освіту у Боннському, а закінчив у Берлінському університеті. Він ставився опозиційно до Прусського уряду, і тому змушений був залишити батьківщину. Більшу частину життя прожив у Англії, де мав змогу безпосередньо спостерігати поступ найрозвинутішої на той час країни, користуватися найбагатшими книжковими фондами Британського музею, де вивчав праці своїх попередників і сучасників. Основна праця “Капітал” складається з чотирьох томів, відповідно присвячених процесу виробництва, процесу обігу капіталу (К1), процесу капіталістичного виробництва в цілому та аналізу економічних теорій. Другий та третій томи надруковані після смерті К.Маркса за редакцією його друга Ф.Енгельса, четвертий том — за редакцією К.Каутського. Головна ідея К.Маркса — теорія додаткової вартості. На її ґрунті ним доводилася неминучість загибелі капіталізму.

Цікаві наукові погляди видатного економіста Альфреда Маршалла. Він вважав, що економічна теорія повинна досліджувати суспільство у його повсякденних життєвих справах (у бізнесі), спрямованих на забезпечення щоденних потреб через виробництво, розподіл та обмін. Він уперше акцентував, що економічне дослідження має зосереджуватися на вивченні зв’язку попиту та пропозиції на ринках окремих товарів і закономірностей формування цін.

Коротка історична довідка

Альфред Маршаллнародився 1842 р. Отримав освіту у Кембриджі. Його подальша професорська доля пов’язана із Брістольським, Оксфордським і Кембриджським університетами. А.Маршалл заснував Королівське економічне товариство, певний час працював у Королівській комісії праці. Він уперше застосував термін “економікс” замість “політична економія” Сучасні підручники з економічної теорії, за якими навчаються в школах та університетах Заходу, називаються “Економікс” (Есоnоmісs). Головна праця А.Маршалла “Принципи політичної економії” вийшла у 1890 р. Вона суттєво змінила напрям розвитку економічної науки, спрямувавши дослідження до мікроекономіки, тобто діяльності окремого підприємства, на окремі ринки і ціни конкретних товарів. Ця зміна була настільки важливою, що історики економічної думки застосували нове поняття — “маршалліанська революція” у науці.

Звернемося до популярного в усьому світі підручника “Economics”, написаного Полем Самуельсоном. Видатний економіст зазначає, що економічна теорія є наукою про використання людьми обмежених виробничих ресурсів для створення різних товарів і про розподіл їх між членами суспільства з метою споживання. Звернімо увагу, що це визначення найподібніше до того, з якого ми починали відповідь на питання, що вивчає економічна наука.

Коротка історична довідка

Пол Самуельсоннародився 1915 р. у США. Закінчив Чиказький університет, Гарвардську Вищу школу. П.Самуельсон понад півстоліття працював у Массачусетському технологічному інституті. Його економічні інтереси надто різноманітні: теорія споживання, економічна динаміка та рівновага, світова торгівля, фінанси. Підручник “Есоnоmісs”, виданий уперше 1948 р., витримав 15 перевидань. У 1970 р. П.Самуельсон став лауреатом Нобелівської премії, а його науковий здобуток визначений так: “За внесок у підвищення рівня наукового аналізу в економічних науках”. П.Самуельсон очолював “Міжнародну економічну асоціацію”, був радником Президента США.

Маючи певні уявлення про те, що вивчає економічна наука, можемо перейти до наступного питання: дійові особи, або, як ще говорять, суб’єкти економічних відносин.

Економіка є такою складною системою, що в різних її проявах у різні часи ми знайдемо різних дійових осіб. Уявлення про суб’єктів економічного життя залежить і від кута зору, під яким бажаємо розгляну ти економіку, навіть від того, наскільки конкретно ми придивлятимемося до неї.

У будь якій економіці й в усі часи суб’єктами відносин були виробники і споживачіречей і послуг.

Із розвитком ринкових відносин виробники стають продавцями,а споживачі — покупцями.

Якщо розглянути ринкову економіку під кутом зору руху виробничих ресурсів, товарів і доходів, то її дійовими особами виступають домашні господарства, підприємства і держава. Мова про це йтиме при детальному розгляді моделі ринкової системи (тема 1.5).

Коли вивчатимемо, як формуються доходи у ринковій економіці, то для нас важливими суб’єктами стануть підприємці та наймані працівники, власники грошей і власники землі. Вивчення конкретніших явищ ринкової економіки змусить нас розглянути роль торговців і банкірів, брокерів (Б9) і дилерів (Д8), менеджерів (управляючих) та акціонерів (власників акцій) тощо.

В економіці, яка побудована на принципах, що відмінні від ринкових, а саме у плановій, головними дійовими особами відносин були центральні органи управління, органи галузевого управління (міністерства), державні підприємства виробники та окремі працівники.

Отже, складність економічного життя суспільства зумовлює різноманітність його дійових осіб (суб’єктів економічних відносин).

Ми вже знаємо, що вивчає економічна наука. Перед нами постає нове питання: для чого вивчають економічні явища. Для відповіді на це питання скористаємося схемою 1.

Схема 1

Етапи економічного дослідження

Пояснення до схеми:

Схема відображає етапи економічного дослідження, якими є: збирання фактів, розробка теорій, обґрунтування економічної політики. Не виключено, що економічне дослідження зупиняється на другому етапі — розробці теорії і не досягає втілення в економічній політиці.

Збирання фактів — це змалювання певних явищ, сфер економіки, їх аналіз і класифікація. Якщо, наприклад, аналізуємо сферу споживання, то нам необхідні факти про рівень доходів окремих споживачів, рівень цін на товари, структуру споживання певних сімей або верств суспільства.

Економічна теорія — спроба пояснити певні явища. З цією метою факти упорядковуються, між фактами шукаються зв’язки, роблять   ся певні узагальнення. Часто на ґрунті узагальнень створюються економічні моделі. Нехай на підставі фактів зроблений висновок про зниження рівня споживання населення на 15%. Фахівці шукають зв’язок цього явища з іншими. У нашому випадку це можуть бути інфляційне зростання цін, збільшення податків (П16), зменшення державних пільг тощо. Для перевірки правильності припущення про причину зниження рівня споживання необхідно знову звернутися до фактів, які або спростовують, або підтверджують існування зв’язку між явищем, що досліджується, й іншими явищами. Це й відображає зворотна стрілка на графіку: від теорії до фактів.

Суттєві повторювані зв’язки формулюються як принципи, закономірності, закони науки. Крім теорії у розумінні пояснення зв’язків між окремими явищами (теорія граничної корисності, теорія фірми тощо), існують теорії у розумінні системи поглядів, що засновані на певних вихідних положеннях. На ґрунті таких вихідних положень виникають учення, напрями, школи в економічній науці, наприклад, школа класичної політекономії, до якої належать згадуваний уже А.Сміт, марксизм тощо.

Узагальнення про поведінку дійових осіб економіки, відображені у принципах, економічних законах, можуть бути використані при розробці політики. Економічні радники при вищих урядових особах, економічні розділи у програмах урядів, політичних партій тощо — явища звичайні. Але не завжди і не всі теорії втілюються у політиці урядів. Це зумовлюється, по-перше, тим, що існують різні і навіть протилежні пояснення одних і тих самих явищ. Наприклад, кризову ситуацію в Україні у 90-х роках представники різних політичних партій пояснюють по-різному. По друге, жодна теорія не може передбачити всіх можливих змін в економічній ситуації. Тому в екстремальних ситуаціях, якими є ситуації економічних криз, іноді необхідно керуватися не лише теорією, а й потребами конкретного моменту.

Якщо втілена в економічній політиці теорія не дає бажаних наслідків, тобто якщо її пояснення дійсності не справджуються, то теорія корегується, оновлюється, іноді до старої назви теорії додається частка “нео” (“новий”), наприклад, неокласична економічна теорія. Це відображено на схемі зворотною стрілкою від економічної політики до етапу розробки теорії.

Розглянемо, яке значення має економічна теорія в житті суспільства в цілому та окремої людини. Для цього скористаємося схемами (див. схеми 2 і 3).

Схема 2

Пояснення до схеми:

Значення економічної науки в житті суспільства проявляється, щонайменше, у двох напрямах: у розробці принципів, що стають основами економічної політики, і в сприянні демократизації суспільства.

Економічна наука пояснює зв’язки, допомагає зрозуміти такі загальносуспільні явища, як багатство і бідність, безробіття та інфляція (І8), бюджетний дефіцит і державний борг. Знаючи їхню сутність і фактори впливу, можна прогнозувати розвиток подій, здійснювати певні заходи стимулювання або стримування, розвитку або гальмування, шукати ресурси для здійснення або змінювати форми організації.

Економічна наука сприяє інформованості людей, а отже, і демократизації суспільного життя. Зокрема, суспільство з найнеобхіднішим проявом демократичної організації — виборністю органів влади — передбачає економічну інформованість не лише тих, хто претендує на владу, але й тих, хто обирає претендентів. Урядовці, політичні діячі змушені давати відповідь на важливі економічні питання: чи можливе здійснення соціальних програм, що спричинило падіння курсу грошей, як доцільно змінити систему оподаткування тощо. Якщо найширші кола населення не матимуть хоча б загальних уявлень про зміст економічних явищ, то годі чекати свідомих дій під час виборчих кампаній, референдумів, інших загальнонаціональних або місцевих акцій.

Економічна інформованість потрібна розвиненому суспільству, яке будує своє життя на демократичних засадах. Тим часом вона є зайвою у відсталих недемократичних суспільствах, які тримаються на економічній неосвіченості своїх громадян.

Схема 3

Пояснення до схеми:

Значення економічної науки в житті окремої людини має, щонайменше, три прояви: сприяння раціональній поведінці у сфері споживання, доцільному використанню індивідуальних заощаджень; вміння орієнтуватись у сфері бізнесу; допомога у прийнятті правильного рішення при виборі сфери діяльності.

Обізнаність в економічній науці дає людині певні уявлення про те, чим може керуватися споживач, обираючи спосіб використання своїх доходів. Людина, яка розуміється на природі інфляції (І8), знає функції різних ринкових установ: банків (Б3), акціонерних товариств (А4), страхових компаній тощо, має шанс краще використати свої гроші і вберегтися від знецінення своїх заощаджень. Той, хто зайнявся власною справою, бізнесом, має здійснювати власну господарську політику. Підприємець, що розуміє причини та наслідки економічних явищ, прийме краще рішення, ніж той, хто не знає цього.

Обираючи свій життєвий шлях у молодому віці, свою майбутню професію, потрібно не лише враховувати власні уподобання, а й знати, які професії і чому найближчим часом можуть стати непотрібними, а які, навпаки, матимуть попит, де вища оплата праці, які ще, крім заробітної плати, існують законні джерела отримання доходів.