Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Тести для оцінки фізичних можливостей




КУРСОВА РОБОТА

з циклу фундаментально-природничої підготовки

на тему:

 «Сучасні аспекти діагностики здоровя школяра в практиці фахівця фізичного виховання»

 

                                     

                      

                                Студента 2 курсу, групи ФВ-21

                                      напряму підготовки 6.010201 – фізичне виховання

                                   Довгомелі Михайла Вікторовича

                                         Керівник доцент кафедри ТМФКіС,

                                                      к.б.н. Лісовський Б.П

 

 

Національна шкала: ______________

Університетська шкала: ___________

                                      Оцінка ECTS: ____

                                           

 

                                       Члени комісії: _________ _____________________

       (підпис)    (прізвище та ініціали)

_________ _____________________

_________ _____________________

 

м. Івано-Франківськ - 2015 рік

                                                 ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ ДІАГНОСТИКИ ЗДОРОВ’Я ШКОЛЯРІВ 5
РОЗДІЛ 2. ФУНКЦІОНАЛЬНІ ПРОБИ ЯК ОСНОВНИЙ ВИД ДІАГНОСТИКИ ЗДОРОВЯ ШКОЛЯРА В ПРАКТИЦІ ФАХІВЦЯ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ 16
2.1 Поняття про функціональні проби та їх значення в функціональній діагностиці 16
2.2 Загальні вимоги, схема проведення та особливості реєстрації деяких показників при використанні функціональних проб 19
2.3 Методика проведення та оцінка функціональних проб 19
РОЗДІЛ 3. ВИЗНАЧЕННЯ ТА ОЦІНКА ФІЗИЧНОЇ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ШКОЛЯРІВ 31
3.1 Загальна характеристика фізичної працездатності як критерію успішного проведення навчально-виховного процесу 31
3.2 Методи визначення фізичної працездатності та аеробної продуктивності 32
3.3. Зв’язок фізичної працездатності з показниками здоров’я 37
ВИСНОВКИ                     41
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 42

ВСТУП

Здоров’я нації визначається насамперед станом здоров’я її дітей. Дані численних досліджень [24,31] показують, що джерело виникнення відмінностей у здоров’ї дорослих треба шукати в їхньому дитинстві. Здоров’я дітей є інтегральним показником загального благополуччя суспільства, а також тонким індикатором усіх соціальних та екологічних негараздів.

 Останнім часом ситуація зі здоров’ям дітей наблизилась до критичної: підвищується рівень загальної захворюваності та поширеність захворювань окремих органів і систем. Цьому сприяє зростання інтенсивності впливу на здоров’я дітей і підлітків факторів екологічного та медико-соціального ризику, погіршення структури харчування, зниження ефективності проведення традиційних профілактичних заходів. Важливою особливістю сучасності є стрімке зростання кількості та зміна співвідношення факторів ризику, які впливають на гомеостатичні, імунологічні показники, розвиток і стан здоров’я дитини[12].

 У сучасних умовах стан здоров’я дітей має неабияке значення, оскільки саме від стану здоров’я підростаючого покоління залежить розвиток суспільства у майбутньому, тому фахівець з фізичного виховання повинен бути озброєний різноманітними методиками діагностики здоров’я, щоб планувати адекватний спортивно-педагогічний процес.

Об’єкт -діагностика здоров’я школярів.

Предмет -важливість діагностики здоров’я в практиці фахівця з фізичного виховання.

Мета -виокремити основні методи щодо діагностики здоров’я школярів.

Завдання:

1.Розглянути загальну методику діагностики здоров’я.

2.Охарактеризувати основні закономірності щодо діагностування здоров’я школярів.

3.Виділити найбільш доцільні методики для діагностування здоров’я школярів.

Методи дослідження:аналіз науково-методичної літератури, педагогічне спостереження, синтез, бесіда.

 

 

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ ДІАГНОСТИКИ ЗДОРОВ’Я ШКОЛЯРІВ

 

Щорічно учнів, студентів середніх-спеціальних і вищих навчальних закладів перевіряють на готовність до фізичних навантажень. Для школярів проходження медичного огляду є однією із обов’язкових процедур, одним із основних завдань якого є визначення фізкультурної групи.

На сьогодні, нажаль, кожен четвертий школяр навчається у спецмедгрупі.

Серед найпоширеніших причин "виключення" школяра із основної групи – ортопедичні, очні, ендокринологічні та неврологічні (зокрема, ВСД) патології.

Фізичний розвиток дітей та підлітків характеризують соматометричні величини (довжина, маса тіла, окружність грудної клітини), фізіометричні (ЖЄЛ, показники динамометрії кисті i станової сили) та соматоскопічні (особливості розвитку кістково-м'язової системи, ступінь та характер жировідкладень, статевий розвиток, статура, постава). Фізичний розвиток дітей та підлітків визначають методом індексів, методом антропометричних стандартів, методом перцентилей, рівнянням регресії.

Таблиця 1.1

Тести для оцінки фізичних можливостей

Вправа

Оцінка

Відмінно Добре Задовільно
Присідання 30 20 10
Піднімання ніг на поперечині 10 8 6
Біг, 30 м, с 5,4 5,8 6,2
Перехід із упору присів, в упор лежачі та назад 20 15 10
Шпагат (залік) - - -

 

Антропометричне обстеження дітей здійснюють стандартним інструментаріем за загальноприйнятою уніфікованою методикою. Антропометрія включаевиміри довжини (см) i маси тіла (кг), охватних розмірів грудної клітки (ОГК, см)[5].

Для виміру довжини тіла використовують антропометр (ростомір).

Маса тіла має істотне значення для оцінки впливу фізичних навантажень на організм школярів молодших класів. Тому зважування систематично здійснюється під час лікарсько-педагогічних досліджень. Для виміру маси тіла школярів молодших класів використовують ваги медичні.

При вимірі окружності грудної клітки вимірювальну стрічку на спині накладають під кутами лопаток i попереду над грудною залозою.

Оцінка рівня фізичного розвитку здійснюється за допомогою методу стандартів, суть якого полягає в порівнянні індивідуальних антропометричних величин з регіональними таблицями, що розробляються місцевими органами охорони здоров'я[17].

Для кожного антропометричного показника розробляється середньоарифметична величина i сигмальне відхилення від цієї величини. Нормою залежних ознак (маси тіла й ОГК) є діапазон розкиду щодо конкретних показників довжини тіла, що є базовими. Оцінка рівня кожного вимірюваногопоказника припускає п'ять рівнів розвитку: низький, нижчий за середній,середній, вищий за середній, високий. Загальна оцінка рівня фізичного розвитку дається по групі довжини тіла i відповідності їй інших ознак (маси тіла й ОГК).

Гармонійність фізичного розвитку має для дітей молодшого шкільного вiку велике значения як показник здоров'я й оцінюється вiдповідністю маси тіла й ОГК довжині тілa або збігом оцінок ycix трьох показників фізичного розвитку. Оцінку "гармонійний розвиток" одержують діти з довжиною тіла нижче середнього, сеpедньою iвище за середнє, масою тіла, ОГК y межах M-1 до M+1. Інші значения оцінюються як дисгармонійний розвиток: низька або висока довжина тіла, дефіцит або надлишок маси тіла[23].

Частота серцевих скорочень y спокої виміряється методом пальпації, що є найбільш простим iдоступним. Для виміру ЧССсп накладають 2-4 пальця на долонну поверхню передпліччя лівої руки біля великого пальця i злегка притискають судину до кисті. Для більшої вірогідності виміру ЧССсп, пульс підраховувався за 60 секунд.

Для виміру артеріального тиску використовують аускультативний (слуховий) метод, при якому AT виміряеться на плечовій артерії. Вимір AT здійснюють за допомогою тонометра, слуховим методом Н.С. Короткова.

Метод спірометрії використовують для виміру життевої ємності легень. З 15-секундним проміжком часу здійснюють 3 виміри i рееструють найбільший показник.

Метод кистьової динамометрії застосовують для виміру статичної сили м'язів згиначів кисті. Для цьогo використовують дитячий медичний динамометр, що береться в руку стрілкою додолоні. З двох спрoб фіксується кращий результат з точністю до 1 кг[11].

Для оцінки функціонального стану серцево-судинної i дихальної систем використовують функціональні проби:

1). проба Руф'є-є простим непрямим методом визначення фізичної працездатності, y якій використовуються значення частоти серцевих скорочень y різні часові періоди відновлення після відносно невеликих навантажень. У випробуваного, що знаходиться в положенні сидячи після 5 хвилин відпочинку виміряється ЧСС за 15с (ЧСС 1), потім обстежуваний виконує 30 глибоких присідань, викидаючи руки вперед, за 45 секунд i відразу ж сідає на стілець. Підраховуеться ЧСС за перші 15с після навантаження (ЧСС 2), потім в останні 15с першої хвилини після навантаження (ЧСС 3).

Індекс Руф'є розраховується за формулою:

              4×(ЧСС 1+ ЧСС 2+ ЧСС 3) - 200

————————————————————————— = Індекс Руф'є

                             10

У пробі Руф’є використовують значення частоти серцевих скорочень (ЧСС) - пульс y різні часові періоди відновлення після фізичних навантажень. У випробуваного, який перебуває в положенні сидячи, після 5 хв. відпочинку вимірюють ЧСС (протягом 15 с) - ЧСС 1. Учень має повністю заспокоїтись.

Далі учень має протягом 45 секунд присісти 30 разів, тримаючи руки перед корпусом і рахуючи вголос (щоб зберігати правильне дихання). Після цього школяр сідає на стілець.

Підраховуєть ЧСС протягом перших 15 с після навантаження (ЧСС 2), потім протягом останніх 15 після 1-ї хвилини після навантаження (ЧСС 3). Індекс Руф’є розраховують за формулою:

Індекс Руф’є = (4×(ЧСС 1 + ЧСС 2 + ЧСС 3) – 200)×/10

Якщо все провести правильно, то результат буде правдивим. Треба слідкувати, щоб дитина не зробила присідання, наприклад, за 15-20 секунд, що дасть неправдиві результати. Згідно з результатами проби, дітей ділять на групи: основну (до 6,8), підготовчу (7-9,8) та спецмедгрупу (10-14 і більше).

Якщо показники проби Руф’є високі, дитину направляють на дообстеження

Замість оцінки - "зарах."-"незарах."

Замість оцінок школярі, яких зарахували до спецмедгрупи, отримуватимуть “зарах.” або “незарах”. Школярам, котрі навчаються у підготовчій групі, рекомендують ставити "зарах."-"незарах.", проте можуть виставляти й поточні оцінки – наприклад, за знання теорії, техніки тощо, а також за учать у спортивно-масовому житті школи. Проте фізичне навантаження таких учнів оцінювати не можна.

Проба Руф’є є простим непрямим методом визначення фізичної працездатності[16].

Результати індексу Руф'є:

1. менше 0 - атлетичне серце;

2. від 0,1 до 5 - "відмінно", дуже хороше серце, висока фізична працездатність;

3. від 5,1 до 10 - "добре", добре серце;

4. від 10,1 до 15 - "задовільно", серцева недостатність середнього ступеня;

5. від 15,1 до 20 - "погано", серцева недостатність сильного ступеня.

На думку вчених, результати цього тесту допоможуть об’єктивно визначити групу для занять школяра на уроках фізичної культури.

Тільки на підставі проби Руф'є діти розподіляються за трьома групами здоров'я: основна, підготовча й спеціальна.

До основної групи з фізкультури відносяться абсолютно здорові діти, у яких після проходження медичного профілактичного огляду і за результатами проби Руф'є не виявлено жодних проблем. Вони займаються фізкультурою за загальною програмою і можуть брати участь у кросах і змаганнях.

До підготовчої групи належать ті діти, у яких виявлені незначні відхилення у стані здоров'я (дифузний зоб 1-2 ступеня, порушення постави, сколіоз першого ступеня) і індекс Руф'є - нижче, ніж належить. Ці діти займаються за основною програмою, але звільнені від фізичних навантажень у вигляді участі в кросах і спортивних програмах.

У спеціальну групу входять діти, чий стан здоров'я вимагає індивідуального підходу при навантаженні фізичними вправами. Учитель фізичної культури займається з ними за спеціальною програмою. Це діти, які віднесені до диспансерної групи спостереження і у яких спостерігається хронічна патологія.

Буває,що за станом здоров'я дитина відноситься до основної групи, а згідно індексу Руф'є - серце може не витримати навантаження, тому її спрямовують в підготовчу групу. Потім проба Руф'є робиться повторно - через один-два місяці.

2)проба Штанге - довільна затримка дихання на вдиху - полягае в тім, що о6стежуваний у положенні стоячи робить кілька глибоких дихальних циклів i після повного вдиху закриває рот (щільно стискає губи), а великим i вказівним пальцями затискає крила носа. За секундоміром відзначають час з моменту зупинки дихання до його поновлення.

3) проба Генчі - затримка дихання на видиху. Обстежуваний після декількох дихальних циклів робить повний видих, закриває рот i затискає пальцями ніс. Тривалість затримки дихання реєструється за секундоміром[30].

Оцінка рівня фізичного здоров'я (Г.Л. Апанасенко) - у стані спокою вимірюються такі показники: ЖЄЛ, ЧСС, артеріальний тиск, маса тіла, зріст, динамометрія кисті. Необхідно провести тестування (проба Руф'є)[2,3].

Життєвий індекс розраховуеться за формулою:

                                    ЖЄЛ

————————————————————————— (мл/кг)= Життєвий індекс

                         маса тіла

деЖЄЛ - життева емність легких, мл; МТ - маса тіла, кг.

Оцінка результатів.Отриману величину ЖІ зіставляють з величинами, приведеними в табл. 1 i роблять висновок чи відповідає вона віково-половому показнику, більш чи менш за нього.

Таблиця 1.2










Последнее изменение этой страницы: 2018-05-29; просмотров: 235.

stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда...