Експеримент як метод збирання первинної маркетингової інформації.

Експеримент — це керований дослідником процес визначен­ня сили впливу однієї зі змінних на інші за умови виключення впливу сторонніх чинників. Цей метод збирання первинної інфор­мації ґрунтується на визначенні причинно-наслідкових зв'язків між аналізованими змінними.

Суттєвими ознаками експерименту є:

· ізольованість змінних (окремі величини змінюються без зміни інших);

· активний вплив дослідника у процесі отримання даних на ту чи ту змінну;

· перевірка причинно-наслідкових зв'язків між досліджува­ними змінними.

Отже, експеримент має справу із залежними та незалежними змінними, а також із відповідними одиницями спостереження. Незалежними змінними називають такі, якими маніпулюють дослідники з метою вимірювання рівня їхнього впливу на дослі­джувані об'єкти.

Залежними змінними називають такі, за допомогою яких ви­мірюють характер впливу незалежних змінних.

Існують такі основні форми експериментів:

■ лабораторні (тести продукту) — дають змогу контролювати дію постійних чинників (наприклад, вплив упаковки на обсяги збуту);

■ польові (тести ринку) — дають можливість визначати дію окремих маркетингових чинників або комплексу їх на поведінку суб'єктів ринку.

Характеризуючи сутність експериментів та їхні різновиди, неможливо оминути увагою метод так званогопробного марке­тингу, який є різновидом ринкового експерименту. Адже і в цьому разі йдеться саме про здійснення експерименту в реальних умо­вах на певному невеликому за обсягами ринку, який обирають за окремими важливими для дослідника параметрами.

Методики прогнозу товарного ринку.

Прогноз товарного ринку — це об'єктивне ймовірнісне судження про динаміку найважливіших його характеристик та їх альтернативні варіанти за умов виконання сформульованих гіпотез.

Так, за періодом, на який розробляють прогнози, виокремлю­ють такі види їх :

> оперативні (охоплюють найближчу перспективу);

> короткострокові (до 1 року);

> середньотермінові (від 1 до 5 років);

> тривалі (понад 5 років).

Затоварною ознакою розрізняють прогнози ринку:

> окремого товару або його виду;

> товарної групи;

> товарного асортименту;

^ усіх товарів на ринку.

За регіональною ознакою розрізняють прогнози ринку за:

> конкретними споживачами;

> окремими сегментами ринку;

> адміністративними районами (або іншими утвореннями);

> країною (національною економікою);

> цілим світом (світовим господарством).

За сутністю застосованих Методів і методик вирізняють прогнози, підґрунтям яких виступають:

> екстраполяція рядів динаміки;

^ інтерполяція рядів динаміки;

> коефіцієнти еластичності (попиту, цін, товарної пропозиції);

> економіко-математичне моделювання;

^ структурне моделювання;

> експертні оцінки;

> метод аналогій.

Диверсифікація як засіб підвищення ефективності товарної політики. Види диверсифікації.

Стратегії диверсифікації застосовуються у випадках, коли підприємство відкриває для себе нові можливості в інших сферах бізнесу. В окремих випадках така стратегія може бути необхідністю, коли ринок, на якому діє підприємство, скорочується, і фірма вимушена шукати для себе інші види діяльності.

Диверсифікація – це стратегія, яка передбачає вихід підприємства в нові для нього сфери бізнесу.

Розрізняють такі види диверсифікації: вертикальну (або концентрична), горизонтальну та конгломеративну диверсифікацію.

Вертикальна диверсифікація – коли підприємство починає виробляти товари, які в технологічному та маркетинговому аспекті пов’язані з існуючими товарами фірми. Яскравий приклад – корпорація "Дженерал моторз", яка відрізняється найвищим рівнем вертикальної диверсифікації – власна продукція становить близько 65 % загальної вартості автомобіля.

Переваги вертикальної диверсифікації:

· поєднання координації дій з великими можливостями контролю;

· стабільність господарських зв’язків у межах підприємства;

· гарантовані поставки матеріально-технічних ресурсів;

· тісний контакт з кінцевими споживачами.

Недоліки:

· взаємозалежність підрозділів підприємства, що в разі негативних зовнішніх змін погіршує становище підприємства;

· обмежений ринок збуту призводить до зменшення впливу конкуренції;

· необхідність удосконалення потребує значних витрат, що, урешті, призводить до перевищення вартості ресурсів за середньою ринковою ціною. Як наслідок указаних недоліків спостерігається зниження рівня вертикальної диверсифікації.

Горизонтальна диверсифікація передбачає вихід у нові сфери бізнесу, які пов’язані із задоволенням потреб для існуючих клієнтів (споживачів) фірми. Підприємство, що виготовляє певний вид товару або послуги, може отримати інформацію від своїх споживачів щодо необхідності в інших видах товарів та послуг і користування цією можливістю. Саме в цьому полягають переваги горизонтальної диверсифікації, що дає змогу різнобічно врахувати потреби споживачів, при цьому досягається ефект синергізму – сукупність видів діяльності дає значніший ефект, ніж окремі види діяльності. Приклад – фірма, що здійснює пасажирські перевезення, виходить у туристичний бізнес та може надавати своїм пасажирам послуги з туристичного обслуговування.

Конгломеративна диверсифікація – вихід у нові види бізнесу, які жодним чином не пов’язані ні з існуючою технологією, ні з потребами існуючих у фірми споживачів. Такий вид диверсифікації потребує найбільших фінансових витрат і доступний лише великим підприємствам.