Оцінка фінансового стану суб’єктів підприємництва

Через систему показників відображається виробничо-господарська діяльність підприємства. Такі показники поділяються на планові та фактичні, також часто аналіз проводиться на основі співставлення результатів діяльності минулих періодів з теперішнім.

Аналіз підприємницької діяльності може проводитись за такими напрямками:

- Аналіз основних показників, які комплексно характеризують виробничо-господарську діяльність підприємства.

Ефективність використання виробничих та фінансових ресурсів характеризується кількісним співвідношенням інтенсивних і екстенсивних факторів.

Показниками екстенсивного розвитку є кількісні показники використання ресурсів: чисельність працюючих, величина використаних предметів праці, об'єм основних виробничих фондів, величина амортизації та авансованих оборотних засобів. Показники інтенсивного розвитку - якісні показники використання ресурсів: продуктивність праці, матеріаловіддача, матеріаломісткість, фондовіддача, фондомісткість, кількість оборотів оборотних засобів або коефіцієнт закріплення оборотних засобів.

Процес екстенсивного нарощування виробничою потенціалу є необхідним, але обмежується фінансовими можливостями підприємства. Економічно виправданим є таке нарощування виробничого потенціалу, яке супроводжується більш високим проростом фінансових результатів.

Визначальним напрямком мобілізації резервів виробництва є інтенсифікація виробничо-збутової діяльності та використання виробничого потенціалу. Кінцеві результати діяльності формуються під дією як інтенсивних, так і екстенсивних факторів. Особливістю інтенсивного і екстенсивного використання ресурсів є їх взаємозамінність. Так, брак робочої сили можна поповнити підвищенням продуктивності праці.

Оцінка результатів інтенсифікації включає таку систему розрахунків:

а) визначення динаміки показників інтенсифікації;

б) визначення співвідношення приросту використання виробничих ресурсів в розрахунку на 1% приросту обсягу виробництва;

в) розрахунок частки впливу зміни показників інтенсифікації на приріст обсягу виробництва;

г) розрахунок відносної економії виробничих ресурсів;

д) комплексна оцінка всебічної інтенсифікації виробництва.

За даними показників інтенсифікації визначають її економічний результат. Узагальнюючим показником всесторонньої інтенсифікації для умов підприємств виступає рівень загальної рентабельності:

Р = БП / (ОВФ + НОЗ)

як відношення балансового прибутку (БП) до основних виробничих фондів (ОВФ) та нормованих оборотних засобів (НОЗ).

- Аналіз фінансового стану підприємства та структури пасиву балансу.

Дані, які приводяться в пасиві балансу, дозволяють визначити, які зміни пройшли в структурі власного і позиченого капіталу, скільки запозичено в оборот підприємства довгострокових і короткострокових позичених коштів; пасив показує, звідки взялись кошти, кому зобов'язане за них підприємство.

Фінансовий стан підприємства багато в чому залежить від того, які кошти воно має в своєму розпорядженні і звідки вони вкладені. По мірі власності використовуваний капітал підрозділяється на власний і позичений. По строку використання розрізняють капітал довгостроковий, постійний і короткостроковий.

В залежності від того, на скільки оптимально відношення власного і позиченого капіталу, багато в чому залежить фінансовий стан підприємства. Обґрунтування правильної фінансової стратегії допоможе багатьом підприємствам підвищити ефективність своєї діяльності.

- Оцінка ринкової стійкості підприємства.

Важливими показниками, які характеризують ринкову стійкість підприємства є:

- Коефіцієнт фінансової автономності або питома вага власного капіталу в загальній сумі капіталу;

- Коефіцієнт фінансової залежності;

- Коефіцієнт фінансового ризику (відношення позиченого капіталу до власного).

- Аналіз активів підприємства.

Все що має вартість, належить підприємству і відображається в активі балансу називається його активами. Актив балансу містить дані про розміщення капіталу, який є у розпорядженні підприємства, про вклади його в конкретне майно і матеріальні цінності, про витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції і про іншу вільну грошову готівку.

Головною ознакою групування статей балансу вважається ступінь його ліквідності. По цій ознаці всі активи балансу розділяють на довгострокові або основний капітал і поточні (оборотні) активи.

Розміщення коштів підприємства має дуже велику роль в фінансовій діяльності і підвищенні його ефективності, тому в процесі аналізу активів підприємства в першу чергу належить вивчити зміни в їх складі і структурі і дати їм оцінку.

-  Аналіз взаємозв’язку активу і пасиву балансу.

Між статтями активу і пасиву балансу існує тісна взаємозалежність. Кожна стаття балансу має свої джерела фінансування. Джерелом фінансування довгострокових активів, як правило, є власний капітал і довгострокові позичені кошти. Не виключається випадок формування довгострокових активів і за рахунок короткострокових кредитів банку.

Поточні активи формуються як за рахунок власного капіталу, так і за рахунок короткострокових позичених коштів.

В залежності від джерел формування загальну суму поточних активів (оборотного капіталу) прийнято ділити на дві частини:

I. змінну частину, яка складена за рахунок короткострокових зобов'язань підприємства;

II.постійний мінімум поточних активів, який формується за рахунок власного і довгострокового позиченого капіталу.

Власний капітал в балансі відображається загальною сумою. Щоб визначити, скільки його використовується в обороті, необхідно від загальної суми по першому і другому розділах пасиву балансу відрахувати суму довгострокових активів. Суму власного оборотного капіталу можна розрахувати і таким чином: від загальної суми поточних активів відрахувати суму короткострокових фінансових зобов'язань. Різниця може показати, яка сума поточних активів сформована за рахунок власного капі галу чи що залишається в обороті підприємства, якщо погасити всю короткострокову заборгованість кредиторам.

Розраховується також структура розподілення власного капіталу, а саме доля власного оборотного капіталу в загальній його сумі. Відношення власного оборотного капіталу в загальній його сумі отримало назву „коефіцієнта маневрування капіталу”, який показує, яка частина власного капіталу знаходиться в обороті, в тій формі, яка дозволяє вільно маневрувати цими засобами.

Важливим показником, який характеризує фінансовий стан підприємства і його чіпкість є забезпеченість матеріальними оборотними засобами власними джерелами фінансування. Вона встановлюється порівнянням суми власного оборотного капіталу з загальною сумою матеріальних оборотних фондів.

- Оцінка фінансової стійкості підприємства.

Існує чотири типи фінансової стійкості:

1. абсолютна стійкість фінансового стану (якщо запаси і затрати менші суми власного оборотного капіталу і кредитів банку під товарно-матеріальні цінності;

2. нормальна стійкість (якщо запаси і затрати дорівнюють сумі власного оборотного капіталу і кредитів банку під товарно-матеріальні цінності;

3. нестійкий, передкризовий фінансовий стан, при якому порушується платіжний баланс, але зберігається можливість відновлення рівноваги платіжних засобів і платіжних зобов'язань за рахунок залучення тимчасово вільних джерел іисобів;

4. кризовий фінансовий стан (підприємство знаходиться на межі банкрутства).

Рівновага фінансового стану може бути відновлена шляхом:

-   прискорення оборотності капіталу в поточних активах, в результаті чого пройде відносне його зменшення на гривень товарообороту;

-   обґрунтованого зменшення запасів і затрат (до нормативу);

-   поповнення власного оборотного капіталу за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.

- Аналіз ефективності і інтенсивності використання капіталу, оцінка ділової активності підприємстваi.

Капітал знаходиться в постійному русі, переходячи з однієї стадії кругообігу в іншу. На першій стадії підприємництво - закуповує необхідні йому основні фонди, виробничі, запаси, па другій – засоби в формі запасів поступають в виробництво, а частка використовується на оплату праці працівникам, виплату податків, платежів по соціальному страхуванню та інші - витрати. На третій стадії готова продукція реалізовується і на рахунок - підприємства поступають грошові кошти. Чим швидше капітал зробить кругообіг, тим більше –продукції отримає і реалізує підприємство при одній же сумі капіталу. Затримка руху коштів на будь-якій стадії веде до сповільнення оборотності капіталу, потребує додаткових витрат, коштів і може визначити погіршення фінансового стану підприємства.

Таким чином, ефективність використання капіталу характеризується його віддачею (рентабельністю) як; відношення суми прибутку до середньорічної суми основного і оборотного капіталу. Для характеристики інтенсивності використання капіталу, розраховується коефіцієнт його, оборотності (відношення виручки під реалізації продукції, робіт і послуг до середньорічної вартості капіталу).

Взаємозв'язок між показниками віддачі капітану і його оборотністю пісно виражається наступним чином:

Швидкість оборотності капі гану характеризується наступними показниками: Коефіцієнтом оборотності (Коб):

Тривалість одного обороту (Тоб):

де Д кількість - календарних днів в періоді, що аналізується (360).

Економічний ефект в результаті прискорення оборотності виражається в відносному звільненні засобів з обороту, а також в збільшенні суми прибутку.

- Аналіз платоспроможності і кредитоспроможність підприємства.

Одним з показників, що характеризує фінансову стійкість підприємства, є його платоспроможність – можливість наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої платежі зобов’язання. Оцінка платоспроможності здійснюється на основі характеристики ліквідності поточних активів – часу необхідного для перетворення їх в грошову масу. Поняття платоспроможності і ліквідності дуже близькі. Відстані ліквідності балансу залежить платоспроможність. В той же час ліквідність характеризується невільно поточний стан розрахунків але й перспективу.

Найбільш мобільного називають ліквідних засобів являється гроші і короткострокові фінансові вкладення. До другої групи відноситься готова продукція, товари відвантажені і дебіторська заборгованість. Значно більший строк потрібний для переробки виробничих запасів і незавершеного виробництва в готову продукцію, а потім в грошову масу. Тому вони відносяться до третьої групи.

Для оцінки перспективної платоспроможності розраховують наступні показники ліквідності: абсолютний, проміжний і загальний.

Абсолютний показник ліквідності визначають відношенням ліквідних засобів першої групи до всієї суми короткострокових боргів підприємства. Його значення призначається достатнім, якщо він вищий 0,2-0,25. Якщо підприємство в поточний момент може на 25-35 % погасити свої борги, то його платоспроможність рахується нормально. Відношення ліквідних засобів перших двох груп до загальної суми короткострокових боргів підприємства являє собою проміжний коефіцієнт  ліквідності, який задовольняє переважно межі від 0,7 до 0,8.  Загальний коефіцієнт ліквідності розраховується відношенням суми поточних активів до загальної суми  короткострокових зобов'язань. Задовольняє переважно коефіцієнт 2-2,5.

Ще одним показником ліквідності є коефіцієнт самофінансування - відношення суми самофінансуючого прибутку (прибуток+амортизація) до загальної суми і зовнішніх джерел фінансових доходів:

Платоспроможність підприємства тісно пов'язане з поняттям кредитоспроможність - це такий фінансовий стан, який дозволяє отримати кредит своєчасно його повернути. При оцінці кредитоспроможності враховується репутація позичальника, розмір і склад його власності, стан економічної і ринкової кон'юнктури, стійкість фінансового стану.

- Оцінка запасу фінансової стійкості підприємства.

При аналізі фінансового стану підприємства необхідно знати запас його фінансової стійкості. З цією ціллю попередньо всі затрати підприємства слід розбити на дві групи в залежності від об'єму виробництва і реалізації продукції: змінні і постійні. Змінні затрати збільшуються і зменшуються пропорційно об'єму випуску продукції. Це втрати сировини, матеріалів, енергії, палива, зарплати робітників на відрядній формі оплати праці, відрахування і податки від зарплати і виручки і т.д. Постійні затрати не залежать від об'єму виробництва і реалізації продукції. До них відновіться амортизація основних засобів і нематеріальних активів, суми виплачених процентів за кредити банків,  орендна плата, витрати на управління і організацію виробництва, зарплата персоналу на поточній оплаті.

Постійні затрати разом з прибутком становлять маржинальний прибуток підприємства.

Ділення затрат на постійні і змінні і використання показника маржинального прибутку дозволяє розраховувати границю рентабельності – ту суму виручки, яка необхідна для того, щоб покрити всі постійні витрати підприємства. Прибуток при цьому не буде, але і не буде збитків. Рентабельність при такій виручці буде рівна нулю. Розраховується межа рентабельності відношенням суми постійних затрат в складі собівартості реалізованої продукції до частки маржинального прибутку в виручці.

Якщо відома межа рентабельності, то не важко розрахувати запас фінансової стійкості (ЗФС):