Розділ 2.Ідіоматика мови як джерело системи цінностей народу

Останнім часом у сучаснійпарадигмілінгвістичнихзнаньвідбулисязначні
зміни. Вони пов’язанізтим, щомова почала вивчатися в тісномузв’язкузісвідомістюімисленнямлюдини, їїдуховнимсвітом. Особливуцінність у цьомупланімаєідіоматичний фонд мови, оскількисаме в ідіоматичниходиницяхcхованенайбільшповнеуявлення про носіївмови, своєрідністьїхньоїкультури, побут та світогляд.

Проблемами дослідження ідіоматики як науки і класифікацією ідіоматичних одиниць займалися такі відомі лінгвісти як Н. Амосова, В. Віноградов, В. Коллінз, А. Кунін, Л. Сміт, В. Телія; особливий інтерес представляють монографії Р. Каірової та Д. Ішанкулової. Середостанніхпублікаційщододаноїпроблемиособливоїувагизаслуговуютьстатті Г. Вишневської, А. Голодова, В. Ужченко, Т. Федоровоїтощо.

Незважаючи на існуючі дослідження не можна стверджувати, що проблема дослідження ідіоматичних одиниць як носіїв культурних цінностей в британській англійській мові є достатньо вивченою і розробленою. Ідіоматика відображає культурні цінності: еталони, стереотипи, морально-етичні норми, установки і естетичні уявлення, що сприяють збагаченню уявлення про мовну картину світу.

Головною формою вираження і відображення національної культури є мова, яка є соціальним феноменом, що нерозривно пов’язана з її носіями. У своючергу, культура, як творіння народу, корелюєзмовоюпредставниківпевноїнаціональноїспільноти. Створеннякультурнихцінностейнеможливе без участімови, яка служить найважливішимзнаряддямформування духу народу. Мовавідображає культуру ірозвивається в ній. Мова не існує поза культурою.

Відомий культуролог та філософ, П. Гуревич стверджує,щокультурніцінностіє предметом дослідженнякультурології. Основніположеннялінгвокультурології та когнітивноїлінгвістикислугують основою для дослідженнякультурнихцінностей у мові. Лінгвокультурологіядосліджуєвзаємодіюмови та культури, а мовнаоб’єктиваціяцінностейвивчається як один заспектівцієївзаємодії. Інтереслінгвістів до вивченнякультурнихцінностей у мовізумовивстановлення нового напрямулінгвокультурології – аксіологічноїлінгвістики [8, с. 230]. Дослідженняцінностей у мовібазуються на понятті «концепт» (лінгвокультурологічний, культурологічний концепт), якийрозуміється як оперативна змістоваодиницяпам’яті, ментального лексикону, концептуальноїсистеми та мовимозку, усієїкартинисвіту, відображеної у людськійпсихіці, де виокремлюютьсяпонятійний, образний тацінніснийкомпоненти.

Цікава думка А. Вежбіцької, яка визначає культурні цінності як явища, погляди та ідеї, що сформувалися під впливом соціально- історичного розвитку суспільства, яким надається перевага через їхню спроможність сприяти вдосконаленню особистості та прогресу суспільства [7, с. 97]. Лінгвістка зазначає, що культурні цінності становлять важливу частину мовної картини світу, які мають дискурсивний характер, оскільки саме в дискурсі повною мірою реалізується ціннісний потенціал концептів [Там само]. На думку А. Лебедєвої, лінгвокультурологічний підхід є основним до розуміння цінностей, які розглядаються як найбільш фундаментальні характеристики культури, вищі орієнтири поведінки, виділяючи при цьому ціннісну картину світу, в якій існують найбільш значущі для даної культури смисли, культурні домінанти, сукупність яких і утворює певний тип культури в мові [10, с. 49].

Продовжує цю думку Є. Подольська, яка вважає, що цінності є головними елементами культури, основою ціннісно-нормативного механізму, що регулює поведінку груп і спільнот [10, с. 145]. Вчена пропонує поділити цінності на предметні і суб’єктні, життя і культури (вітальні, матеріальні, меморіальні, художні, ідеологічні, моральні, релігійні, соціальні блага, екзистенційні орієнтації), цінності-засоби та цінності-цілі, відносні і абсолютні [10, с. 148]. Розподіляє цю думку В. Карасік, який зазначає, що багато цінностей, накопичені людством протягом історії, є універсальними, однак значимість тих чи інших цінностей, їх ієрархія на ціннісній шкалі в різних культурах різна, своєрідна та унікальна для кожної окремої культури [9, с. 12].

Англійська мова має вікову історію, де накопичилась велика кількість виразів у її британському мовному варіанті, які люди знайшли вдалими, влучними і красивими, утворюючи особливий культурний шар мови (ідіоматика, сукупність стійких виразів). Народжуючисьівиховуючись у певномукультурномусередовищі, людиназасвоюєприйняті в нійкультурніцінності – норми, заборони, рекомендації, якіпотребуютьмовногозакріплення, а ідіоматика служить засобом такого закріплення.

Аналіз наукової літератури та наукової спадщини дає наступне визначення термінів «ідіома» та «ідіоматичний вираз». Ідіома (від грец. «idioma» – особливість, своєрідність) – це сталий вираз з самостійним значенням [11, с. 48]. Під ідіоматичним виразом в британському мовному варіанті мається на увазі вираз, чиє значення не збігається зі значенням окремих слів, з яких воно складається .При дослідженні семантики ідіом і вивченні особливостей їх символіки у британському мовному варіанті надзвичайно важливе значення має виявлення їх внутрішньої форми, комунікативної значимості та вживаності ідіом, так як людина для досягнення різних цілей потребує як у невербальному (жести, міміка, ритуали, одяг, їжа і т.д.), так і у вербальному (словесному, мовному) спілкуванні [11, с. 7].

Отже, кожнаідіоматичнаодиницянеседодатковуінформаціюнаціонально-культурного характеру, саме тому, особливоїактуальностінабуваєзосередженість на вивченніаксіологічного концепту ідіоматичниходиниць в контекстікультури. Ідіомиєневід’ємноючастиноюанглійськоїмови. Без ідіоммова не можеіснуватиповноцінно, тому щосамевонинадаютьпевнеемоційнезабарвлення, образність, експресивність, роблячиїїяскравішою та виразнішою.

Висновки

Саме тому, можнадійтивисновку, що точка перетинуідіоматикиікультуризнаходитьсяв аксіологічномуконцептіідіоматичниходиниць. Кожна культура сприяєпізнаннюсвіту, суспільства, окремоїлюдиниіствореннюконкретноїмовноїкартинисвіту.

Яскравим результатом цьогопроцесуєідіоматика, так як культура служить мотиваційним фоном при утворенніідіоматичниходиниць, якімістять у своїйсемантицікультурнікатегоріїчикультурнісмисли про морально-етичну культуру етносу. Подальша перспектива вбачається у визначеннікласифікаціїкультурнихцінностей в ідіоматицібританськоїанглійськоїмови.

Список використаних джерел :

1. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика. Термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля-К, 2006. – 716 с.

2. Сейдл Дж., Макморди У. Идиомыанглийскогоязыка и ихупотребление. – М.: Высшая школа, 1983. – I-VI+266 c.

3. Виноградов В.В. Об основных типах фразеологическихединиц в русскомязыке // Избранныетруды. Лексикология и лексикография. – М.: Наука, 1977. – С.140-161.

4. Словарь американских идиом. / Сост. СпиерсРичард.А. – М.: Русскийязык, 1991 – 464 с.

5. Collins V.H. A BookofEnglishIdiomswithExplanations. – London, New-York, Toronto: Longmans, GreenandCo., 1960. – 258 p.

6. Медникова Э.М. Предисловие к изданиюДж.Сейдл, У.Макморди «Идиомыанглийскогоязыка и ихупотребление». - М.: Высшая школа, 1983. – С.5-6.

7. Вежбицкая А.М. Понимание культур через посредство ключевых слов / А.М. Вежбицкая. – М.: Языки славянской культуры, 2006. – 288 c.

8.  Гуревич П.С. Культурология: Учебн. пособие для студентов вузов. 2-е изд. / П.С. Гуревич. – М: Омега-Л, 2009. – 427 с.

9.  Карасик В.И. Культурные доминанты в языке // Языковая личность: культурные концепты: Сб. науч. тр. / ВГПУ, ПМПУ. – Волгоград- Архангельск: Перемена, 1996. – С. 3-15.

10.  Лебедева А.К. Национально-культурная специфика фразеологических единиц / А.К. Лебедева // Учитель. – 2006. – № 6. – С. 47-51.

11. Подольська Є.А. Культурологія: Навчальнийпосібник / Є.А. Подольська, В.Д. Лихвар, К.А. Іванова. – Київ: Центр навчальноїлітератури, 2007. – 288 с.