Організація та управління у сфері туризму

Праця в управлінні туризмом специфічна і суттєво відрізняється від діяльності працівників інших галузей.

Перша особливість - У туристської індустрії багато туристичних підприємств і організацій, які так чи інакше повинні вписатися в єдину систему управління, де переслідується мета забезпечення тривалої дієздатності та конкурентоспроможності на ринку.

 Другу особливість туризму як об'єкту управління можна представити у вигляді неясних і важко вимірюваних цілей.

Наступна особливість туризму полягає в сильному впливу з боку зацікавленої клієнтури. Саме тому нормативному менеджменту (на рівні туристської організації - політиці підприємства, на рівні регіону - планування та координації діяльності шляхом розробки провідного образу) приділяється дуже велике значення.

 Найважливішою особливістю туризму як об'єкта управління є специфіка туристського продукту, його невіддільність від джерела формування. З цієї причини в менеджменті туризму незмірно більше уваги має приділятися управління персоналом і регулювання міжособистісних відносин. На роботу слід наймати привітних, працездатних службовців, які зможуть створити гарну атмосферу в бесіді з клієнтом, що збираються скористатися послугами індустрії туризму.

 Нарешті, як особливість туризму слід виділити його сезонність. При вирішенні проблеми менеджменту в туризмі дане явище обов'язково враховується керівниками туристських підприємств, оскільки коливання попиту може істотно погіршити умови функціонування всієї туристської індустрії.

 Особливості туристської галузі як об'єкта управління вказують на те, що менеджери туристського бізнесу повинні рахуватися з тим, що ця галузь абсолютно не схожа на інші галузі і тому механічно перенести напрацювання або моделі управління з інших сфер трудової діяльності в сферу туризму неможливо. У зв'язку з цим можна виділити наступні риси, характерні для управління будь-яким туристським підприємством:

 - По-перше, при плануванні туристської діяльності на чільне місце повинні ставитися потреби і бажання кінцевих споживачів. З урахуванням цього і визначається сфера праці будь-якого туристського підприємства. 

- По-друге, непервічность туристської послуги. Туристський продукт не став ще товаром першої . Крім того, на туристських послуг більше, ніж на інших платних послугах, позначається зміна купівельної спроможності населення. На розвиток туризму також сильно впливають політичні та екологічні явища;

 - По-третє, в туристській галузі набагато більше значення має маркетинг. Це пов'язано з тим, що продавець туристської послуги, не маючи можливості представити її зразок-еталон (як це практикується при реалізації товарів), повинен знайти аргументи на користь свого товару - послуги, а це можна зробити тільки при добре налагодженій системі маркетингу.

- По-четверте, туристська послуга унікальна (повторити її в усіх аспектах не представляється можливим). Таким чином, туризм є специфічною формою діяльності людей, якою обов'язково потрібно управляти. Тому процес управління у сфері туризму повинен спиратися на низку особливостей даної галузі. Відповідно до цього можна виділити ряд загальних рис, характерних для управління у сфері туризму:

 · Пріоритет бажань кінцевих споживачів при плануванні туристської діяльності;

 · Непервічность туристської послуги;

 · Велике значення маркетингу в туристській галузі;

 · Унікальність туристської послуги.

Фактори що впливають на розвиток туристичної діяльності

Вітчизняна туристична галузь відіграє надзвичайно важливу роль у соціально-економічному житті країни. При прогнозуванні та плануванні розвитку туристичної діяльності необхідно враховувати дію факторів впливу. Найчастіше використовується розподіл факторів на зовнішні (екзогенні) і внутрішні (ендогенні), які у туризмі мають специфічні прояви.

Зовнішні фактори впливають на туризм, у першу чергу, за допомогою демографічних і соціальних змін, а також через фінансово-економічні умови. Серед численних зовішних факторів, що впливають на розвиток туристичної індустрії доцільно виділити основні їх групи: політичні, економічні, соціально-демографічні, науково-технічні.

1. Політичні фактори.

Стабільна політична обстановка в країні – необхідна умова функціонування

туристичної індустрії. Крім того, для розвитку туризму в тій чи іншій країні

важливий тип міжнародних відносин, що склалися з іншими державами; стан

торговельного балансу даної країни та її партнерів; міжнародна обстановка у світі або в окремо взятому регіоні.

2. Економічні фактори.

До зовнішніх факторів належать також фінансово-економічні умови:

поліпшення (погіршення) економічної й фінансової ситуації обумовлює збільшення (зниження) персонального доходу. Зростання доходів населення, в свою чергу, дозволяє витрачати більше грошей на відпочинок, подорожі, дозвілля.

Міжнародному розвитку туризму сприяють активна зовнішньоекономічна

діяльність держави, процеси глобалізації й інтеграції, що відбуваються в усіх

галузях світової економіки.

3. Соціально-демографічні фактори.А саме, підвищення рівня освіті, культури, естетичних потреб населення.

4. Науково-технічні фактори. дозволяють вчасно побачити можливості, які

розвиток науки й техніки відкривають для виробництва нових видів послуг, їхнього збуту й удосконалення обслуговування клієнтів

Внутрішні фактори – це фактори, що впливають безпосередньо в сфері

Туризму.

До внутрішніх факторів належать:

- процеси попиту, пропозиції й поширення, збільшення індивідуального туризму;

- зростання ролі сегментації, збільшення відстаней подорожей, різноманітність форм проведення канікул і т.д.;

- зростання ролі координації діяльності в туризмі в процесі монополізації

- зростання ролі ЗМІ й зв'язків із громадськістю (паблик рілейшнз) у просуванні, рекламі й реалізації турпродуктів;

- зростання ролі фахівців у туризмі ;

- зростання представників туристського бізнесу.

На теперішній час особливе місце серед факторів, що виявляють вплив на розвиток туризму в Україні, займає фактор сезонності. Туристські організації й установи вживають ряд заходів, спрямованих на зменшення сезонних спадів, наприклад, уведення сезонної диференціації цін, розвиток тих видів туризму, які не мають сезоної зележності – курортно-рекреаційний, діловий і т.п., а також вивчають зарубіжний досвід диверсифікації туристської пропозиції.

Факторами позитивного впливу, що визначають перспективний розвиток туризму, є збільшення інвестицій в інфраструктуру, маркетинг і реклама, розвиток внутрішніх ринків, зростання міжрегіонального співробітництва й міжгалузевих партнерств.