Особливості розвитку оптової торгівлі в Україні

Становлення та вдосконалення сфери товарного обігу є об'єктивною

передумовою стабільного та динамічного розвитку ринкової економіки. При

цьому оптова торгівля як галузь товарного обігу має виконувати роль еконо-

мічного двигуна підтримувати вітчизняного виробника, забезпечувати бюд-

жетоутворення та громадський добробут, стати дієвим механізмом економіч-

ного розвитку.

Послаблення ролі оптової торгівлі в умовах трансформаційних змін і

нерівномірного розміщення виробництва товарів масового споживання, нес-

проможності роздрібних торговельних підприємств встановити тривалі гос-

подарські зв'язки з численними виробниками та іншими постачальниками не-

гативно впливає як на рівень торговельного обслуговування населення, так і

на стабільність роботи вітчизняних товаровиробників, рівень використання їх

потенціалу, ефективність діяльності самих торговельних підприємств. Зни-

ження ролі оптових посередників у сфері товарного обігу обумовлено не

тільки економічною кризою, яка супроводжує трансформаційний період в

Україні, а й відсутністю обґрунтованої політики щодо посередницької діяль-

ності як з боку держави, так і з боку суб'єктів господарювання, відсутністю

ефективного конкурентного середовища у цій сфері, невмінням і небажанням

багатьох, особливо новостворених малих посередників, цивілізовано працю-

вати на товарних ринках.

Важливим напрямом державного впливу на функціонування оптової

торгівлі є координація товаропотоків для забезпечення економії сукупних вит-

рат на процес товаропросування. 

Надзвичайно важливим у розвитку оптової торгівлі України є враху-

вання процесів глобалізації, які відбуваються у світовій економіці. Для того

щоб добитися конкурентних переваг створюються різні види об'єднань – вер-

тикальні маркетингові системи, до складу яких входять товаровиробники, оп-

тові та роздрібні торгові підприємства, які функціонують як єдина система.

Особливо необхідно відзначити об'єднання, що створюються на принципах

фрайчазингу для малих оптових посередницьких структур і функціонують

під егідою товаровиробника. Заслуговує уваги і досвід щодо розвитку гори-

зонтальних маркетингових систем. Завдяки об'єднанню цих підприємств

досягається значний економічний ефект.

Наша країна істотно відстає за кількісними і якісними показниками

розвитку оптової ланки порівняно із західноєвропейськими країнами, з якими

бажаємо інтегруватися, та з іншими високорозвиненими країнами. Процеси

реформування цієї сфери діяльності в основному проходили стихійно, держа-

ва практично не регулювала ці процеси, не спрямовувала їх розвиток у на-

лежне русло.

Франчайзинг як форма організації підприємництва

Франчайзинг — це підприємницька діяльність у формі довгострокового ділового співробітництва, в процесі якого вели­ка компанія-франчайзер (правоволоділець) надає юридичній або фізичній особі — франчайзі (користувачам) ліцензію (франшизу) на ви­робництво продукції, торгівлю товарами або надання послуг під своєю торговою маркою чи комерційним позначенням на обмеженій території на термін і на умовах, визначених договором франчайзингу.

Франчайзинг — це спосіб доставки продукції та послуг споживачеві, форма організації і здійснення підприємницької діяльності на основі ко­операції матеріальних і фінансових ресурсів і зусиль різних підприємств. Франчайзинг може також розглядатися як угода, при якій виробник або одноосібний розповсюджувач продукції чи послуг, які захищені товар­ним знаком, дає ексклюзивні права на розповсюдження на певній тери­торії своєї продукції або послуг незалежним підприємцям (роздрібним торговцям) в обмін на отримання від них платежів (роялті) за умови до­тримання технологій виробничих та обслуговуючих операцій.

Франшиза — це право на створення підприємства, торгівлю продукцією, виконання робіт і надання послуг під торговою маркою (комерційним позначен­ням) великої фірми на визначених умовах та за певну винагороду.

Британська франчайзингова асоціація, створена у 1977 р., визначає франшизу як контрольну ліцензію, яка ви­дається однією особою (франчайзером) іншій особі (франчайзі).

Франшиза:

· дає дозвіл або зобов'язує франчайзі займатися протягом періоду франшизи певним бізнесом, використовуючи специфічне найме­нування, що належить франчайзеру;

· дає право франчайзеру здійснювати контроль протягом усього періоду франшизи за якістю ведення бізнесу, що є предметом франшизи;

· зобов'язує франчайзера надавати франчайзі допомогу при веденні бізнесу (в організації підприємства, навчанні персоналу, управ­ленні продажами та ін.);

· зобов'язує франчайзі регулярно протягом усього періоду франши­зи сплачувати франчайзеру відповідні грошові суми в оплату франшизи або товарів, послуг, які надаються франчайзером фран­чайзі.Роялті— це періодичні виплати (здебільшого нараховуються у ви­гляді частки з обороту), які сплачує франчайзі щомісячно або щоквар­тально франчайзеру за використання торгової марки та операційних си­стем ведення бізнесу.

Об'єктомфранчайзингу є комплекс виключних прав, у тому числі право на фірмове найменування, на комерційну інформацію, що охоро­няється, а також інші передбачені договором майнові та немаинові об'єкти власності та виключних прав, знак для товарів і послуг.

Суб'єктами франчайзингує франчайзер і франчайзі.

Франчайзер— це велика фірма (корпорація). зареєстрована в Україні або за її межами як суб'єкт підприємницької діяльності, яка:

1) є власником виключних прав на об'єкти інтелектуальної власності (технології, ноу-хау);

16) має широко відому торгову марку (комерційне позначення) та імідж на споживчому ринку;

17) надає на певний строк і на визначених умовах ліцензію (франши­зу) юридичним особам, індивідуальним підприємцям або їх групам на використання її торгової марки в комерційній діяльності.