Закон заперечення заперечення.

Цей закон вказує на загальний напрям розвитку і відповідає на питання: – куди розвивається світ?

Категорії закону: метафізичне заперечення, діалектичне заперечення, заперечення заперечення.

 Розвиток світу відбувається шляхом постійного переходу від старого до нового. При цьому зі старим можна вчинити двояко:

1) знищити його, перервавши таким чином перспективу подальшого розвитку об’єкта – це метафізичне заперечення;

2) «зняти» старе в новій якості, тобто утримати із старого позитивне, цінне – це діалектичне заперечення.

Але процес розвитку не зупиняється на діалектичному запереченні: для завершення дії закону потрібний ряд заперечень, аж поки процес ввійде в стадію заперечення заперечення. А тому, діалектичне заперечення – це триєдиний процес, який включає:

1) деструкцію (руйнування старого);

2) кумуляцію (часткове збереження старого);

3) конструкцію (створення нового).

         Формою прояву закону заперечення вважають спіраль, яка весь час розширюється – на спіралі можна наочно показати: – спадковість, повторюваність, тимчасову стагнацію, але одночасно і загальну поступальність та висхідний характер розвитку.

Енгельс демонструє дію цього закону на прикладі розвитку ячмінного зерна:

– Із зерна, що попало у сприятливі умови, виростає стебло, яке є запереченням зерна. Нові зерна заперечують тепер уже стебло, вони є запереченням заперечення. Водночас відбувається повне повернення до вихідного пункту – зерна, але вже на новій основі. Вирослі зерна відрізняються від посадженого не тільки кількістю, але й найчастіше і за своїми властивостями.

IV. Антиподи діалектики.

 Антиподом діалектики є метафізика. Термін «метафізика» складається з двох частин: мета (з грецької – між, після, через) –це префікс, що характеризує проміжний стан речей, фізика (природа) – наука про природу, що вивчає загальні властивості матеріального світу. Дослівно «метафізика» – після фізики. Цей термін був вперше застосований у зв’язку з класифікацією філософської спадщини Аристотеля Андроніком Родоським (I століття до н. е.), який об’єднав різні лекції і замітки Аристотеля з філософії під такою назвою.

Метафізика – це спосіб з’ясування світоглядних питань, які не піддаються осягненню за допомогою експерименту та методів конкретних наук.

Метафізика в повсякденному розумінні вживається для позначення чогось абстрактного, малозрозумілого. На противагу діалектиці метафізика вважає, що в ході розвитку старе повністю знищується; поступальність розвитку розуміє як пряму лінію або вічне коло; не визнає внутрішніх суперечностей як джерело саморуху матерії, а тому причину розвитку вбачає в зовнішніх силах; сам розвиток розуміє як чисто кількісний       процес збільшення або зменшення. Отже, метафізика будує однозначну, поверхневу та умоглядну картину світу, що не відповідає дійсності.

Такий поверхневий, обмежений та приближений спосіб мислення є правомірним і навіть необхідним в рамках людського побуту. Він спрощує бачення світу та створює звичні, повторювані ситуації, в яких пересічній людині лише орієнтуватися. Але в науковому дослідженні метафізичний спосіб мислення суттєво тормозить процес пізнання. 

Різновиди метафізики:

– софістика – абсолютизація чогось;

– еклектика – випадкове поєднання різних сторін речей;

– догматизм – це положення, що сприймається на віру без доведення;

– релятивізм – однобоке з’ясування суті істини.

V. Становлення сучасної концепції розвитку. Синергетика.

В сучасній філософії існує новий підхід або нова концепція розвитку – синергетика. Засновником вважають філософа та хіміка Іллю Пригожина.

 Нова теорія розвитку ґрунтується не тільки на уявленні про організованість і порядок, але й на уявленнях про безладдя, хаос, випадковість. Як виявляється люди живуть в нестаціонарному універсумі, де нерозривно пов’язані три поняття: випадковість, незворотність, унікальність.

Діалектична теорія розвитку в синергетиці поглиблюється: світ об’являється не просто існуючим, а постійно виникаючим – через послідовність деструктивних та креативних станів, в яких важливу роль відіграють не тільки визначені, організовані, а й хаотичні, випадкові, нелінійні процеси.

 При цьому хаос – не антитеза гармонії, а необхідний перехідний стан від одного рівня впорядкованості до другого.

Саме випадковість визначає можливі шляхи блукання по полю можливих шляхів розвитку.

Навіть в найбільш стабільній, рівноважній закономірно налаштованій системі існує постійна можливість непередбачуваних випадкових незначних змін, які неминуче приводять впорядковану систему до стану деструкції та безладдя.

Отже, синергетика обґрунтовує думку, що:

– хаос є необхідним для народження нового;

– хаос є конструктивним початком, передумовою та основою процесу розвитку;

– руйнуючи, хаос будує, а будуючи призводить до розрухи.

        Поведінка хаосу непередбачувана і, це не тому, що людина не може відвернути, а тому, що світ так налаштований – бо сучасність і майбутнє залежать від минулого. А тому потрібно знати можливі тенденції сучасності, що справляють певний вплив на майбутнє.

Питання для самоконтролю:

1. Розкрийте історію становлення діалектики.

2. Покажіть взаємозв’язок основних принципів діалектики. Що означає бути діалектиком?

3. Якою філософською категорією можна виразити висловлення німецького лікаря середніх віків Парацельса: «Усе є отрута, і все є ліки, тим або іншим робить лише доза».

4. Чи відбудеться якісна зміна, якщо дробити речовину? У яких випадках ми можемо сказати, що відбувся якісний стрибок?

5. Елементи якого закону діалектики проявляються в наступному висловлюванні М.Твена: «Коли мені було 15 років, я вважав, що мій батько знає все, а я нічого; в 25 років я знаходив, що знаю все, а мій батько нічого; а коли мені стало 35 років, я побачив, що мій батько знає дещо»?

6. Чому діалектика є водночас і теорією пізнання, і логікою?

7. Розкрийте зміст антиподів діалектики. Що таке метафізика?

8. Розв’яжіть тестові завдання:

1.  З точки зору діалектичного матеріалізму, закони діалектики ...           

а) є теоретичні конструкції, не виявляють себе в об'єктивній реальності;

б) мають універсальний характер;   в) реалізуються тільки в живій природі ;

г) відображають саморозвиток абсолютного духу.

2. Під розвитком розуміється ...           

а)  повторюваний процес;   б) будь-яка зміна;  в)  кругообіг ; г)  необоротна  якісна зміна об'єктів.

3. Розвиток  – це:      

а)   характерно тільки для матеріальних систем;   б)  властиво природі, суспільству, свідомості;  в)  характерно тільки для соціуму;   

г)  спостерігається тільки в живих системах.

4.  Представлення причинно-наслідкового зв'язку як лінійного і однозначного процесу, заперечення випадковості  –   це  характерні риси ... а)   індетермінізму;  б)  жорсткого детермінізму ; в)  діалектики;  

 г) синергетики .

 5. Внутрішньо впорядкована множина взаємопов'язаних елементів називається ...           

а)   моделлю;   б)  сукупністю;   в)  системою;   г)  інтегралом.

6. Істотна відмінність явищ в рамках спільної  для них тотожності називається ...              

а)  взаємодією;  б)  антипатією;  в)  взаємопритяганням;   г)  протиріччям.

7.  Єдність якості та кількості є ...       

а)   міра;   б)  норма;   в)  час існування ; г)  кордон.

8. Закон діалектичного синтезу лежить в основі представлення процесу розвитку ...              

а)  у  вигляді хвильового процессу;   б)  як хаотичного процесу; в)  у вигляді спіралі;

 г)  у  вигляді кругообігу.

9. Згідно діалектиці, джерелом розвитку виступає ...      

а) дозвіл внутрішніх протиріч;  б)  будь-яка зміна об'єкта;

в)  прагнення до встановлення рівноваги;   г)  зовнішній вплив на об'єкт.

10. Гегелем розроблені основні закони ...           

а)  механіки;   б)  релігії;  в)  діалектики;   г)  антропології.

11.  Слово «діалектика» для позначення мистецтва вести суперечку вперше застосував:

а)  Аристотель;   б)  Платон;  в)  Геракліт;   г)  Сократ.

12. До діалектичного  закону Гегеля не належить закон ...          

а)   переходу кількісних змін у якісні;   б)  виключеного третього;

в)  заперечення заперечення;   г)  єдності і боротьби протилежностей.

13.  Істотна відмінність явищ в рамках спільної  для них тотожності називається ...          

 а)   антипатією;   б)  взаємодією;   в)  протиріччям;   г)  взаємопритяганням.

14. Історично першою спробою осягнення кількісної сторони світобудови є вчення ...     

а)  Піфагора;   б)  Геракліта; в)  Аристотеля;   г)  Парменіда.

15. Розуміння діалектики як мистецтва ведення суперечки пов'язано з ім'ям ...  

а)    Сократа;   б)  Миколи Кузанського;   в)  Джордано Бруно;  

 г)  Г . В. Ф. Гегеля.

16. Подання про об'єктивну  необхідність  взаємозв'язку і взаємозумовленості всіх явищ   характеризує ...

а)  синергетику;   б)  індетермінізм;   в)  діалектику;   г)  детермінізм.

17. Пріоритетність природних умов серед інших чинників розвитку суспільства відстоюють прихильники ____________ детермінізму.           

а)  біологічного;   б)  географічного;   в)  демографічного;   

г)  технологічного.

18. Якість предмета, з точки зору діалектики, є ...           

а)  зовнішні ознаки предмета;   б)  те, що можна виміряти;

в)  система необхідних властивостей предмета;    г)  те, що ніколи не зміниться в предметі.

19.  Загальні, стійкі і необхідні зв'язки між явищами і процесами називаються ...

а)   принципом;   б)  сутністю;   в)  змістом;    г)  законом.

20.  Зміни системи в бік підвищення рівня її впорядкованості, організованості, складності характеризуються як ...               

а)  прогрес;   б)  редукція;    в)  рух;   г)  онтогенез.

21.Вчення про складноорганізовані системи,  яке по-новому розглядає процеси розвитку, називається ...               

а)  діалектикою;  б)  кібернетикою;   в)  синергетикою;   г)  інформатикою.

22.Втрата об'єктом або предметною системою здатності до виконання тих чи інших необхідних функцій називається ...  

а)   синергією;   б)  регресом;   в)   діалектичним запереченням;   г)  випадковістю.

23. Якою ознакою характеризується процес розвитку:

а) несуперечністю; б) хаотичністю; в) аморфністю; г) необоротністю.

24. Які закони належать до динамічних, а які – до статичних:

а) закони термодинаміки; б) закони квантової фізики;

в) закони математичної статики; г) закони суспільства?

25. Г.Гегель відкрив:

а) закон виживання; б) закон заперечення заперечення;

в) закон збереження енергії; г) закон радіоактивного розпаду.

26. Яка філософська концепція розвитку є аналогом дійсності:

а) софістична; б) метафізична; в) діалектична; г) еклектична?

27. Принцип об’єктивності у діалектиці визначає:

а) незалежність існування від свідомості і бажань людей; б) залежність існування від діяльності людей; в) залежність існування від Божої волі;

 г) залежність існування від спілкування людей.

28. Філософські категорії, що характеризують закон взаємного переходу кількісних і якісних змін – це:

а) кількість; б) простір; в) якість; г) час; д) міра; е) свідомість; є) стрибок.

29. Які категорії діалектики є співвідносними:

а) матерія і свідомість; б) кількість і якість; в) причина і наслідок; г) простір і час; д) необхідність і випадковість; е) сутність і явище; є) матерія і рух; ж) зміст і форма; з) одиничне, особливе і загальне; и) частина і ціле?

30. Які судження відповідають вимогам діалектичного методу:

а) буття якісне і незмінне; б) все, що існує, перебуває у постійному розвитку; в) у дійсності змінюються тільки кількісні властивості;

г) насправді слід використовувати все правильне з різних джерел; 

д) у світі все перебуває у зв’язку з усім?