Способи подолання внутрішньоособистісних конфліктів.

Класифікація внутрішньо особистісних конфліктів конфліктів (за А.Шипіловим та за К.Левіним).

К. Левінрозглядавконфлікт як одночаснийвплив на індивідапротилежноспрямованих сил рівноївеличини, розрізняючи при цьому три основнихваріантицихконфліктів.

Перший випадок конфлікту (наближення – наближення (необхідність вибору двох альтернатив, однаково привабливих)) — це коли людина виявляється перед необхідністю вибору меж у різній мірі привабливими, але взаємовиключними альтернативами.

. Другий випадок конфлікту (наближення – уникнення (необхідність вибору однієї з двох альтернатив, рівною мірою привабливих і непривабливих)) припускає вибір між двома рівною мірою непривабливими можливостями.

Третій тип конфлікту (уникнення – уникнення(необхідність вибору однієї з двох альтернатив, одинаково непривабливих)) , по К.Левіну, — це коли одна, і та ж ціль (можливість, вибір) рівною мірою і приваблива, і неприваблива, має «і плюси, і мінуси», як про це говорять у повсякденній мові.

Більш повна класифікація внутрішньоособистісних конфліктів подана в роботах А. Анцупова та А. Шипилова, які запропонували взяти за основу класифікації ціннісно-мотиваційну сферу особистості:

1) Мотиваційний конфлікт. Це конфлікт між несвідомими прагненнями, між прагненнями до оволодіння і безпекою, між двома позитивними тенденціями (ситуація буриданового віслюка – віслюк, який знаходиться між двома рівними копицями сіна і помирає з голоду).

2) Моральний конфлікт. Конфлікт між бажанням і обов’язком, між моральними принципами і особистісними прив’язаностями.

3) Конфліктнереалізованогобажання, або комплексу неповноцінності. Цеконфліктміжбажаннямиособистості і дійсністю, яка блокуєїхзадоволення. Інколийогоназивають як конфліктміж „хочу бути таким, як вони” і неможливістюцебажанняреалізувати. Вінможевиникнути в результатіфізичноїнеможливостілюдиниздійснитисвоєбажання.

4) Рольовийконфлікт. Вінвиражається в переживаннях, якіпов’язаніізнеможливістюодночаснореалізуватидекілька ролей (міжрольовийвнутрішнійконфлікт), а також з різнимрозуміннямвимог, яківисуває сама особистість до виконанняоднієїролі (внутрішньорольовийконфлікт).

5) Адаптаційнийконфлікт. В широкому розумінні–цеконфлікт, якийвиник на основіпорушеннярівновагиміжсуб’єктом і оточуючимсередовищем, в вузькому – як такий, щовиникає при порушенніпроцесусоціальноїчипрофесійноїадаптації. Цеконфліктміжвимогами, яківисувають до особи дійсність і можливостямисамоїлюдини (професійними, фізичними, психологічними).

6) Конфліктнеадекватноїсамооцінки. Вінвиникає через розходженняміжпретензіямиособистості і оцінкоюсвоїхможливостей. Результатом цього є підвищенатривожність, емоційнанапруга і зриви.

7) Невротичнийконфлікт. Це результат внутрішньоособистісногоконфлікту, якийтривалийпроміжок часу проходить в серединіпсихічногосвіту особи. йогохарактеризуєвисоканапруга, протистояннявнутрішніх сил і мотивів.

Комплексинеповноцінності: психологічна характеристика, особливостіподолання.

Комплекс неповноцінності – глибоке, все проникне почуття власної неповноцінності, яке існує тривалий час і часто супроводжується дефектними, помилковими установками і поведінкою; загострене, перебільшене переживання людиною власної слабкості і недосконалості, пов’язане із реальною чи уявною відсутністю у неї будь-яких ціннісних для неї ж самої чи для суспільства властивостей (фізичних чи психологічних) або здобутків (матеріальних чи нематеріальни).

ВідкритийА.Адлеромякийрозглядавйого в 3 аспектах: 1) як наслідок дефекту органічногорозвитку; 2) як універсальнурушійну силу розвиткуособистості; 3) як наслідокфрустрації потреби в подоланнінесприятливихобставин.

Фактори, щопризводять до виникнення КН: - неповноцінність органу; - надмірнаопіка; - нехтуваннядитиною.

За А.Адлером, у дитячомувіціособистістьзазнаєвпливурізнихнесприятливихчинників. В результатіцьогоформуєтьсяпочуттянеповноцінності, яке надалівпливає на поведінку, активність, спосіб думок індивіда. Переживаючинеповноцінність, людинапротягомвсьогосвогожиттябореться за переважання. Нездатністькомпенсувати дефект чивладнати з життєвоюситуацією, тим самим подолатипочуттянеповноцінності, призводить до виникнення комплексу неповноцінності.

Основнісимптоми: негативний «Я-образ» та занижена самооцінка; самозвинувачення; відчуженість; невпевненість; сором’язливість; дратівливість, агресивність; песимізм; зниженийрівеньдомагань; типоваповедінка у різнихситуаціях; домінування мотиву уникненняневдачі; підвищенатривожність, страх опинитися в центріуваги; обмеженнякількостіконтактів, звуження кола міжособистісноївзаємодії.

Шляхи подолання КН:

1. Розвиток «соціальногопочуття», соціальногоінтересу – вродженувластивістьлюдинипрагнути до взаємозв’язку з іншимиіндивідами.
2. Стимуляціярозвиткувласнихздібностей, досягненняпереваги над іншими.

Видикомпенсації КН: - Адекватна компенсація - Уявнакомпенсація - Гіперкомпенсація (комплекс переважання)

Способи подолання внутрішньоособистісних конфліктів.

СП ВОК за М.Дойчем:

· Відкриті – спрямовані на припинення сумнівів і вагань, зосередження на аналізі проблеми, знаходження для її подолання, визначення альтернатив, прийняття людиною рішення щодо розв’язання ВОК. Робота щодо вир.к. проводиться самостійноабо за доп. психолога-консультанта чиіншихосіб.

· Латентні – механізмпсихологічногозахисту, спрямовані на послаблення, пом’якшеннягострихсуперечностей, зведення до мінімумунегативнихпереживань, поляканихіззовн. чивн. Конфліктами, збереженням образу «Я» на бажаномучиможливомурівні за данихскладних умов. Протевони не даютьможливості активно впливати на ситуацію і вирішувати проблему.

Розв’язання ВОК– цевідновленняузгодженостівнутрішньогосвітуособистостівстановленняєдностісвідомості, зниженнягострихсуперечностейжиттєвихставлень, наслідкомчого є досяганняновоїжиттєвоїякості.

· Основніспособирозв’язаннявнутрішньоособистіснихконфліктів: – витіснення – процес в результатіякоговажкі для особистості думки, спогади, переживання „виганяються” ізйогосвідомості в сферу підсвідомого; – сублімація – переведенняпсихічноїенергії в іншісферибільшвисокі, зокрема: заняттяпевним видом мистецтва, спортом, музикою;