Семантичний диференціал (особистісний диференціал)

Тема 5. Діагностика самосвідомості особистості

План

1. Методичні засади діагностики дошкільників.

2. Методи та методики діагностики складових самосвідомості в дитячому віці.

3. Діагностика складових самосвідомості у підлітковому та дорослому віці.

Основні поняття теми: методи та методики діагностики самосвідомості, анкетування, проективні методики, шкальні методики.

Основними вимогами до психологічного діагностичного інструментарію є стандартизація, надійність та валідність.

Стандартизація – це одноманітність процедури проведення і оцінки виконання діагностичних завдань, тобто уніфікація інструкцій, бланків діагностики, способів реєстрації результатів, умов проведення обстеження.

Надійність – означає відносну постійність, стійкість, узгодженість результатів діагностики, тобто їх точність. Отже, при будь-якій діагностичній процедурі необхідно враховувати чинники, що можуть знижувати точність вимірювань, а саме: 1) нестабільність властивості, що діагностується; 2) недосконалість діагностичних методик (недбало складена інструкція, завдання за своїм характером різнорідні, нечітко сформульовані рекомендації щодо проведення діагностичної процедури, недосконала система оцінювання результатів тощо); 3) змінна ситуація обстеження (час дня, освітленість приміщення, наявність або відсутність сторонніх шумів тощо); 4) зміна проведення діагностики діагностом (зміна подання інструкції, стимульного матеріалу тощо); 5) коливання у функціональному стані досліджуваного (хороше самопочуття – стомлення тощо); 6) суб'єктивність в способах оцінки і інтерпретації результатів.

Одним з найважливіших засобів підвищення надійності психодіагностичної методики є одноманітність процедури обстеження, її чітка регламентованість. При такій стандартизації процедури дослідження можна істотно зменшити вплив сторонніх випадкових чинників на результати діагностики та забезпечити їх надійність.

Валідність за А.Анастазі – це поняття, яке означає, що вимірює діагностичний інструментарій та наскільки добре він це робить. Тобто валідність – це комплексна характеристика, яка охоплює, з одного боку, відомості про те, чи придатна методика для вимірювання того, для чого вона була створена, а з іншого боку, яка її дієвість, ефективність, практична корисність.

Вимоги до організації діагностики дітей дошкільного віку за О.А.Белобрикіною та Р.С.Немовим:

· Будь-яка ситуація психодіагностики є в певній мірі порушення суверенітету особистості, тобто вторгнення в її особистий простір, отже, психодіагностичне обстеження (розвивальна робота тощо) дитини віком до 16 років необхідно здійснювати зі згоди батьків.

· У ході діагностики варто розуміти, що цілісність особистості не дорівнює сукупності всіх частин, тобто основною задачею діагноста є інтерпретація показників за різними методиками та узагальнення їх у цілісне уявлення про психофізичний розвиток дитини.

· Процедура діагностики повинна організовуватись на засадах відкритої співпраці психолога та дитини, тобто необхідно ставитись до діагностики як до ситуації взаємодії з дитиною, розкриття її особливостей, потенціалу, її неповторного внутрішнього світу.

· Зниження екстремальності ситуації діагностики через налагодження довірливих стосунків між психологом та дитиною. Поведінка діагноста повинна бути спокійною, врівноваженою, доброзичливою та поважливою до дитини.

· Проведення діагностики повинно відбуватись в комфортних умовах та за відсутності будь-яких подразників які можуть привертати увагу дитини та відволікати її від процедури діагностики (присутність батьків, педагогів, звучання музики тощо).

· У ході групової діагностики необхідно слідкувати, щоб діти працювали самостійно, незалежно один від одного, тобто не впливали на результати діагностики один одного.

· Зручне розташування діагностичного (стимульного) матеріалу для психолога, тобто поблизу місця проведення діагностики і був доступний та водночас, таким чином, щоб не привертав увагу дитини.

· Короткочасність діагностичного сеансу. З метою попередження стомлення та збереження працездатності дитини на достатньо високому рівні впродовж діагностики, тривалість діагностичної процедури не повинно перебільшувати 30 – 40 хвилин.

· Інтервал часу між первинною та повторною діагностикою за тотожним методичним комплексом доцільно проводити не раніше ніж через 3 місяці.

· Збереження умов діагностики при повторному дослідженні, тобто максимально точно відтворити ситуацію первинної діагностики (місце проведення, тотожність інструкцій тощо).

· Бажаність завершення діагностичної процедури для дитини ситуацією успіху або хоча б видимістю успіху, тобто дитина повинна отримати похвалу та підтримку в будь-якому випадку незалежно від результату.

· Варто враховувати той факт, що дитина дошкільного та молодшого шкільного віку краще демонструють свої якості особистості, можливості та особливості розвитку за умов отримання заохочення або винагороди.

· Необхідно враховувати, що діти 5-7 років володіють відносно низьким рівнем прояву свідомості, що можна розглядати в контексті психодіагностики як довільність, вольовий контроль та опосередкованість мовленням основних пізнавальних процесів дитини (сприймання, уваги, пам'яті, уяви, мислення). Діти цього віку володіють елементарною довільності та здатність керувати своїми пізнавальними процесами, однак велика частина цих дітей все ж характеризується переважанням мимовільних пізнавальних процесів, на які дитина спирається під час пізнання навколишнього світу.

· Процедура діагностики повинна враховувати провідний (ігровий) вид діяльності дитини 5-7 років, бути цікавою та зумовлювати інтерес упродовж усієї процедури психодіагностики. Визначення особливостей психологічного розвитку дитини можливе лише за умови його безпосереднього інтересу до виконання запропонованих завдань.

· Необхідність застосування зовнішньої експертної оцінки під час проведення особистісної та поведінкової діагностики, через певну обмеженість здатності дитини до усвідомлення та оцінювання себе.

· Урахування труднощів щодо застосування методик психодіагностики опитувального типу.

· Можливість застосування у старшому дошкільному віці модифікованих методик психодіагностики, розрахованих на вивчення психологічних особливостей школярів і дорослих людей.

На сучасному етапі розвитку вітчизняної психології проблема діагностичного інструментарію є досить актуальною, оскільки:

а) психодіагностичні методики є загально доступними для непрофесіоналів;

б) методичні розробки переважно є не вітчизняними, тобто не апробовані та валідизовані на нашій вибірці;

в) методичні розробки некоректно передруковуються, через що втрачають авторство;

г) методичні розробки в методичних посібниках досить часто не мають докладної інструкції та процедури оцінювання, а також містять помилки у стимульнуому матеріалі та обрахунку результатів, що утруднює, а підчас і унеможливлює адекватну діагностичну роботу психологів практиків.

Означені проблеми психологічної діагностики необхідно враховувати та намагатися як змога максимальніше забезпечити стандартизованість, надійність та валідність методик, що застосовуються.

Основні принципи побудови комплексних методик дослідження особистості дітей 5-7 років є:

1. Відповідність теоретичним концептуальним засадам.

2. Змістова валідність – обрані методики змістовно повинні відповідати меті застосування.

3. Економічність діагностичного інструментарію – комплексна методика повинна містити методики, які вимагають мінімальних витрат часу та легкі у застосуванні.

4. Відповідність віковим особливостям дітей.

5. Надійність діагностичного комплексу зумовлено вибором відомих, визнаних та перевірених часом, а також апробованих методик.

6. Стандартизованість – кожна методика комплексу повинна мати мету застосування, опис процедури проведення, інструкцію, опис процедури оцінювання, стандартний стимульний матеріал, бланки протоколу та результатів дослідження.

Діагностика самосвідомості

• Шкальні методики

Семантичний диференціал (особистісний диференціал)