З'єднання частини виду і частини розрізу

Форма багатьох деталей така, що при їхньому зображенні недостатньо дати тільки вид або тільки розріз, так як по розрізу іноді не можна уявити зовнішню форму деталі. При зображенні подібних деталей необхідно дати як вид, так і розріз, тобто виконати два різних зображення, на що йде багато часу і місця. Тому допускається з'єднувати на одному зображенні частину виду і частину відповідного розрізу. При цьому вид і розріз поділяють суцільною хвилястою лінією тієї ж товщини й накреслення, що застосовують для виділення місцевого розрізу.

Наприклад, якщо на рис. 2.12 дати повний фронтальний розріз деталі, то не буде даних для визначення висоти і форми припливу на зовнішній її поверхні. Тому ліва частина деталі зображена без розрізу - дано її вигляд, по якому можна судити про зовнішню формі всієї деталі, а права частина деталі зображена в розрізі. Розріз показує внутрішній устрій всієї деталі, так як на вигляді зверху можна визначити товщину стінок верхньої порожнистої частини деталі і наявність другого циліндричного отвору, не виявленого розрізом. Даний приклад демонструє раціональний спосіб побудови креслення.

                 
      Рис.2.12. З'єднання частини виду частини розрізу

2.3. З'єднання половини виду і половини розрізу.

З'єднання половини вигляду і половини розрізу, кожен з яких - симетрична фігура, є окремим випадком попереднього правила.
На рис. 2.13, а дані креслення деталі без розрізу і поряд з розрізом. На виконання цих зображень потрібен значний час.

 На рис. 2.13, б креслення містить половину головного виду і поруч половину розрізу тієї ж деталі. Зрозуміла форма відсутніх половини виду або половини розрізу, на місці яких стоять знаки запитання? Так як вигляд і розріз - симетричні фігури, то по половині виду можна уявити собі другу його половину. Те ж можна сказати і при розгляді половини розрізу. Тому ГОСТ 2.305-68 рекомендує з метою скорочення розміру креслення і часу на його виконання з'єднувати половину виду і половину відповідного розрізу, коли вигляд і розріз представляють собою симетричні фігури. Тоді вийде зображення, за яким можна судити як про зовнішній формі, так і про внутрішній устрій деталі (рис. 2.13, в).   

Рис.2.13. З'єднання половини вигляду і половини відповідного розрізу

 При виконанні зображень, що містять з'єднання половини вигляду і половини відповідного розрізу, необхідно дотримуватися таких правил:

- Лінією, що розділяє половину виду і половину розрізу, повинна служити вісь симетрії, тобто штрихпунктирна тонка лінія, а не суцільна хвиляста, як було при поділі несиметричних фігур виду та розрізу; проводити на місці розділу лінію контуру також не потрібно, так як зображення це умовне і на деталі в місці уявного розділу ніякої лінії немає;
- Розмірні лінії, пов'язані з елементом деталі, накресленому тільки до осі симетрії, проводять не повністю, трохи далі осі, стрілку викреслюють тільки з одного боку, але розмір слід наносити повний.

Допускається також розділяти розріз і вид штрихпунктирною лінією, що збігається зі слідом площини симетрії не всього предмета, а лише його частини, якщо ця частина являє собою тіло обертання.

Приклад такого випадку представлений на рис. 2.14, де зображена частина шатуна. Він має циліндричний елемент (тіло обертання), розріз на якому виконаний лише до осі симетрії.

                  
             Рис.2.14. Розріз частини предмета, що представляє

                             собою тіло обертання
 

   Деякі деталі проектуються у формі симетричної фігури, проте при їх зображенні не можна застосовувати з'єднання половини вигляду і половини розрізу. Приклади таких деталей показані на рис.2.15 , а, б.

Рис.2.15. З'єднання частини виду і частини розрізу при збігу проекції    

           ребра з віссю симетрії.

 Накреслені на рис. 2.15, а циліндрична деталь має крім інших елементів квадратний отвір. Ребро цього отвору збігається з віссю симетрії.
Якщо виконати з'єднання половини головного виду і половини фронтального розрізу, то з огляду на те, що розділяє лінією між ними встановлений осьова, відпадає лінія, яка зображує ребро, і креслення стане незрозумілим. У подібних випадках потрібно виконувати частину виду (а не половину) і частину розрізу, розділяючи їх суцільною хвилястою лінією (див. рис.2.12). Ця лінія повинна бути розташована так, щоб ребро, про яке йде мова, було показано на зображенні. Якщо воно розташоване на внутрішній поверхні, то дають більше половини розрізу (див. рис. 2.15, а), а якщо на зовнішній, то більше половини виду (див. рис. 2.15,6).

          Рис.2.16. Вірно і не вірно побудовані розрізи.

             Рис. 2.17.Вірно і невірно побудовані розрізи

ОСОБЛИВІ ВИПАДКИ РОЗРІЗІВ

При побудові розрізів деяких предметів слід дотримуватися особливих правил, які наведені нижче.

Якщо січна площина спрямована вздовж осі або довгої сторони тонкої стінки типу ребра жорсткості, то стінку залишають не заштрихованою і відокремлюють від решти частини деталі суцільною основною лінією.      

На рис. 2.18 зображена деталь, що має ребра жорсткості. На кресленні дано фронтальний розріз. Січна площина при цьому пройшла по площині симетрії деталі, як це показано на наочному зображенні (рис. 2.18, в), тобто вздовж площини симетрії ребра, тому на розрізі ребра не заштриховані, хоча і показані кавалками січною площиною. Внаслідок того, що ребра показані кавалками, суцільні основні лінії, якими вони виділені, проходять не по лініях перетину ребер з циліндром, а за твірними (рис.2.16,а).

                                                
     
      Рис.2.18. Розріз уздовж тонкої стінки

Якщо ж не дотримуватися цього правила і заштрихувати тонкі ребра, як це зроблено на рис. 2.18, б з написом «Неправильно», то на розрізі тонкі ребра не будуть виділятися. Вони зіллються з циліндром, що знаходиться в центрі деталі, і прямокутною підставою. За такого зображення буде важко уявити собі дійсну форму деталі: вона буде здаватися суцільною, масивною, а радіус округлення не виявиться.
Якщо при розрізі січна площина спрямована поперек ребра або тонкої стінки, то їх відображають за загальними правилами, тобто заштриховують.

1. ПЕРЕРІЗИ.

 Переріз – це зображення предмета, який уявно розсічений однією або кількома площинами для виявлення його невидимих поверхонь (ДСТУ 3321-96). На перерізі показують лише те, що розміщено в січній площині. ( рис.3.1 ). Перерізи, що не входять до складу розрізів, поділяють на винесені, тобто такі, що виконані окремо від основного зображення (рис. 3.2.); та накладені, тобто такі, що розміщені на  самому зображенні предмета (рис. 3.4.б). Штрихування фігури перерізу ( рис.3.3).

                               Рис 3.1 Утворення перерізу

                             Рис.3.2.                                Рис. 3.3

  Для таких же перерізів, накладених (рис.3.4, б) або розташованих в розриві (рис. 3.4, в), лінію перерізу проводять із стрілками, але буквами не позначають. Контур винесеного перерізу виконують суцільною товстою лінією. Контур накладеного перерізу зображують суцільною тонкою лінією.  

            Рис. 3.4. Перерізі (а- позначення перерізу, б- накладений переріз,  в- переріз, розташований в розриві).

      Рис.3.5.Порівняння зображень : а - переріз, б - розріз.

1. ШТРИЗОВКА В РОЗРІЗАХ І ПЕРЕРІЗАХ

Для умовного графічного позначення матеріалів у розрізах і перерізах застосовують штриховку за ГОСТ 2.306-68 (рис. 4.1). Рис. 4.8. Графічні позначення матеріалів на кресленнях. Штриховка виконується суцільними тонкими лініями з інтервалом 1−10 мм. Похилі паралельні лінії штриховки проводяться під кутом 45° до контуру зображення, до його осі або до рамки формату. Штриховка всіх перерізів однієї деталі повинна бути однаковою за напрямом і відстанню між лініями. Суміжні перерізи штрихуються в різні боки або з різним інтервалом між лініями.

Рис. 4.1. Графічне позначення матеріалів в перерізах.

Контрольні запитання

 1. Для чого на кресленнях виконують розрізи? Що називають розрізом?

2. Що називають перерізом?

3. У чому відмінність між розрізом і перерізом?

 4. В яких випадках необхідно позначати прості розрізи?

5. Що називають виносним елементом.

6. Які види простих розрізів Ви знаєте?

7.Що являє собою сполучення виду з частиною відповідного розрізу? Якою лінією в цьому випадку відокремлюється вид і розріз?

8. Як утворити сполучення частини вигляду з частиною розрізу, якщо на осьову лінію приходиться лінія видимого контуру? невидимого контуру?

Практичні завдання. 1. Накреслити фронтальний розріз деталі (рис. 4.9). 2. Накреслити горизонтальний розріз А−А (рис. 4.10). 3. З’єднати половину вигляду спереду з половиною фронтального розрізу (рис. 4.11)

4. Застосувати графічне позначення матеріалу в розрізі (рис. 4.1).

5. Побудувати третє зображення деталі за двома заданими. Виконати розрізи на фронтальній і профільній проекціях. Завдання для виконання аркуша 4 за варіантами наведені в таблиці 4.1. Таблиця 4.1 Варіанти завдань для побудови розрізів

За двома зображеннями деталі уявити її форму. У масштабі 1:1 накреслити в тонких лініях три проекції деталі. Для зменшення кількості зображень на кресленні для симетричних деталей половину основного вигляду суміщають з половиною розрізу. Принцип такого суміщення показано на рис. 4.14. Сумістити вигляд деталі з розрізом на виглядах спереду та зліва

Рис. 4.14. Суміщення половини вигляду з половиною розрізу Оскільки внутрішня будова деталі стає зрозумілою при виконанні розрізів, лінії невидимого контуру на зображеннях не наносити. Виконати штрихування частин деталі, які потрапили в розріз. Нанести всі необхідні виносні й розмірні лінії. Проставити розмірні числа на кресленні. Заповнити основні написи й перевірити правильність усіх побудов. Обвести контури деталі товстою основною лінією. Приклад виконання аркуша «Розрізи» представлений на рис. 4.15.