Студопедия КАТЕГОРИИ: АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Загальні методичні вказівки до оформлення графічних робітСтр 1 из 3Следующая ⇒ МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ КРИВОРІЗЬКИЙ КОЛЕДЖ
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ З ТЕМИ «ОСНОВИ МАШИНОБУДІВНОГО КРЕСЛЕННЯ. КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДІВ, РОЗРІЗІВ, ПЕРЕТИНІВ» ТА ВИКОНАННЯ ГРАФІЧНОЇ РОБОТИ «КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 1» дисципліни НАРИСНА ГЕОМЕТРІЯ ТА ІНЖЕНЕРНА ГРАФІКА для студентів 2 курсу усіх спеціальностей
Розробник: викладач Коч О.Д.
Розглянуто і схвалено на засіданні циклової комісії загально технічних та механічних дисциплін Протокол №____від _______2015 р. Голова циклової комісії: ____________О.М. Гавриш
м. Кривий Ріг 2016 рік Методичні вказівки щодо виконання самостійної роботи та контрольної роботи № 1 дисципліни „Нарисна геометрія та інженерна графіка “ складені на основі галузевого стандарту підготовки молодшого спеціаліста і навчального плану для студентів у курсу усіх спеціальностей.
Укладач ______________О.Д. Коч викладач першої категорії. 
Методичні вказівки щодо виконання самостійної роботи та контрольної роботи № 1 обговорено і схвалено на засіданні циклової комісії загальнотехнічних та механічних дисциплін
Протокол № ____ від „____“ _________2016р. Голова циклової комісії _________ О.М. Гавриш „ _____ “ _________2016 р.
ВСТУП Інженерна графіка належить до дисциплін, які складають загально - інженерну підготовку спеціалістів з вищою технічною освітою. Основними задачами інженерної графіки є вивчення правил і набуття навичок виконання креслень, уміння за зображенням технічного механізму чи споруди визначати його конструкцію та принцип дії. Залежно від галузі, в якій використовуються креслення, вони мають свої назви. Креслення, призначені для користування ними на промислових підприємствах, називають машинобудівними (технічними) кресленнями. Креслення, що застосовуються при спорудженні будівель, мостів, насипів, доріг, називають будівельними кресленнями. Креслення, що зображають земну поверхню, називають топографічними. Способи зображення будівель, земляних споруд і планів міст поступово вдосконалювалися ще з часів Київської Русі ХІ ст., досягли помітного розвитку на початку XVIII ст., коли з’явилися креслення з дотриманням проекційного зв’язку та із застосуванням накладених перерізів. З розвитком машинної техніки спостерігається подальше вдосконалення способів зображень. Креслення за своїм виглядом наближаються до сучасних креслень. При виконанні креслень чітко дотримуються правил і норм, викладених у державних стандартах України (ДСТУ) або в державних загальносоюзних стандартах (ГОСТ). У нашій державі стандарти установлені не лише на креслення, а й майже на всі види промислової продукції. Стандартизація має важливе значення для прискорення технічного прогресу, упровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва, підвищення якості продукції і зменшення її собівартості. Стандарти на креслення установлюють правила і норми, якими керуються при виконанні креслень і ескізів. Застосування стандартів є обов’язковим на підприємствах, у проектних установах і в навчальних закладах.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Графічна робота студента є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом.. Навчальний матеріал дисципліни, передбачений робочим навчальним планом для засвоєння студентом в процесі самостійної роботи, виноситься на підсумковий контроль поряд з навчальним матеріалом, який опрацьовується при проведенні навчальних занять. Самостійна робота – це планова робота студентів, яка виконується за завданням викладача, під методичним керівництвом, але без його безпосередньої участі. Викладач лише організує пізнавальну діяльність, а студенти самі здійснюють пізнання. Ніякі знання, не підкріплені самостійною діяльністю, не можуть стати справжнім надбанням спеціаліста. Для успішного виконання самостійної роботи потрібно забезпечити ряд умов: розуміти мотив навчального процесу та обсяг самостійної роботи, мати чітке розуміння умови навчальних завдань, знати алгоритм та строки її виконання, критерії оцінювання, види і форми контролю, вимоги щодо звітності та джерела інформації. При виконанні завдань самостійної роботи студентам рекомендується підсилювати теоретичні положення, якщо це можливо, геометричним змістом з плоским або просторовим зображенням. Це дає можливість уявити сутність завдання, а значить зрозуміти і запам’ятати. Особливу увагу необхідно приділяти термінології, починати виконання завдань з назви понять, їх суті, позначення, залежності, визначення і лише потім застосування та розв’язання. Мета: Вивчення, закріплення, розширення та поглиблення знань, умінь і навичок, а і формування навичок самостійної роботи взагалі, виховання здібностей приймати на себе відповідальність, самостійно розв’язувати проблему, знаходити конструктивні рішення, вихід з критичної ситуації та інше. Графічна підготовка студентів вищих технічних закладів освіти є основою та запорукою успішного вивчення спеціальних дисциплін на старших курсах та в наступній практичній роботі за фахом, бо креслення є мовою техніки. Щоб побудувати креслення необхідно відповісти на два питання: - як побудувати зображення? (цим займається нарисна геометрія); - як оформити креслення? (цим займається інженерна графіка, основу якої складають стандарти СКД – система конструкторської документації). Таким чином – це комплексна дисципліна, яка входить в число базових дисциплін, які складають основу інженерної освіти. В результаті виконання самостійної роботи студент повинен ЗНАТИ: - основні відомості про державні стандарти; - засоби графічного вирішення задач геометричного моделювання об'єктів трьохвимірного простору; - основні положення стандартів ЄСКД (Єдиної системи конструкторської документації) необхідні для читання креслень ВМІТИ: - читати креслення складальної одиниці (встановити призначення, устрій та принцип дії вузла за зображенням і текстом у "Руководстве по технической эксплуатации"; розуміти взаємне розташування деталей та способи їх з'єднання між собою, а також їх призначення і взаємодію).
Порядок роботи з методичними вказівками: 1. Уважно прочитати теоретичний та довідковий матеріал, викладений в посібнику та у відповідних розділах підручників, ознайомитися з вимогами державних стандартів стосовно питань, що розглядаються. 2. Дати відповіді на запитання для самоперевірки, наведені в кінці кожної теми. 3. Виконати завдання для самостійної роботи (у зошиті для самостійної роботи). 4. Виконати завдання контрольної роботи.
Загальні методичні вказівки до оформлення графічних робіт 1. Графічні роботи виконуються на форматі А3, на якому виконують внутрішню рамку, а в правому нижньому куті розміщують основний напис 2. Основний напис виконують за ГОСТ 2.104-68, в графах якого вказують: - у графі 1 назву виробу, починаючи з іменника; - у графі 2 позначення документа, наприклад «КТМА 205.11.17.07» ( Перше число – шифр спеціальності : 205- «Обслуговування та ремонт обладнання металургійних підприємств», 104- «Монтаж і експлуатація електроустаткуванняпідприємств і цивільних споруд», 102- «Доменне виробництво»,106- «Обробка металів тиском», 401- «Професійна освіта. Металургія» , 401 - «Професійна освіта. Енергетика». Друге число – денне відділення, перша група, третє число – порядковий номер студента за списком, четверте число – порядковий номер графічної роботи.) - у графі 3 позначення матеріалу деталей, але цю графу заповнюють лише на кресленнях деталей; - у графі 6 – масштаб; - у графі 9 напис типу ОРО-15 1/9 (група) -у графі 11 прізвище студента та викладача; - у графі 12 підпис студента : - у графі 13 дата виконання креслення. 3. Лінії зв’язку допускається не виконувати . 4.Увага! Осьові і центрові лінії – обов’язкові Загальні вимоги до виконання контрольної роботи: Роботу виконують олівцем із застосуванням креслярських інструментів. Креслення виконується на аркушах паперу для креслення згідно вимог і положень стандартів на оформлення: - формати ГОСТ 2.301-68; - масштаби ГОСТ 2.302-68; - лінії ГОСТ 2.303-68. - шрифти креслярські ГОСТ 2.304-81; - зображення – види , розрізи, перетини ГОСТ2.305-68; - позначення графічні матеріалів і правила їх нанесення на кресленнях ГОСТ 2.306-68; - нанесення розмірів і граничних відхилень ГОСТ 2.307-68; Усі завдання контрольної роботи повинні бути виконані відповідно до вимог державних стандартів. Контрольну роботу виконують на аркушах креслярського паперу формату А3 за ГОСТ 2.301-68 (297х420 мм). Основний напис виконують відповідно до ГОСТ 2.104-68 (Додаток А). Лінії на кресленнях повинні відповідати вимогам ГОСТ 2.303-68. Зображення видимого контуру виконують суцільною основною лінією товщиною 0,8... 1 мм; товщина тонких ліній – 0,3... 0,5 мм; лінії побудови та лінії зв’язку повинні бути якомога тоншими. Методичні вказівки: 1. Графічні роботи виконують на форматі А3 за наданим зразком. 2. Основний напис та елементи виконання виконуються згідно вимог положень відповідних стандартів. 3. Зображення на фронтальній площині проекцій приймається на кресленні за головне, тому предмет розташовують відносно фронтальної площини проекцій так, щоб зображення на ній надавало найповніше уявлення про форму і розміри предмета. (ГОСТ 2.305-68). 4. Нанести розміри, приділивши увагу положенням ГОСТ 2.307-68: - загальна кількість розмірів на креслюнку повинна бути мінімальною, але достатньою для виготовлення і контролю виробу; - не дозволяється повторювати розміри того самого елементана різних зображеннях; - розмірні лінії треба розташовувати за контуром зображення; - відстань між розмірною лінією і паралельною до неї лінією контуру, абоміж двома паралельними розмірними лініями повинно бути в границі 6...10 мм.; - не припустимо використання лінії контуру, осьових, центрових та виносних,як розмірної лінії; - розміри одного і того ж конструктивного елемента (паза, виступу, отвору і т.д.) потрібно групувати в однім місці на тому зображенні, яке надає найбільш повне уявлення про геометричну форму елемента; - умовні знаки, які використовуються при нанесенні розмірів:
У результаті вивчення розділу Студент повинен знати: 1. Розміри стандартних форматів аркушів креслень. 2. Масштаби зображень і позначення масштабів на кресленнях. 3. Зображення та призначення ліній на кресленнях. 4. Правила виконання зображень: виглядів, розрізів і перерізів з вимогами державного стандарту. 5. Знати графічні позначення матеріалів у розрізах, перерізах. 6. Правила нанесення розмірів на кресленнях за вимогами державних стандартів. Студент повиненуміти: 1. Виконувати написи креслярським шрифтом. 2. Наносити розміри на зображеннях геометричних фігур і машинобудівних деталей за вимогами державних стандартів. 3. Будувати вигляди, розрізи та перерізи деталей за вимогами державних стандартів. Студент повинен оволодіти навичками: 1. Користування креслярським інструментом при виконанні геометричних побудов і креслень. 2. Виконання написів креслярським шрифтом. 3. Уявлення просторової форми об’єкта за його зображенням. Підсумком вивчення розділу «Інженерна графіка» є виконання студентами контрольної роботи. Студенти здають на рецензування повністю виконану контрольну роботу. Контрольна робота виконується за варіантами. Варіант завдання на виконання роботи відповідає порядковому номеру студента у списку академічної групи. ЗОБРАЖЕННЯ: ВИДИ, РОЗРІЗИ, ПЕРЕРІЗИ 1. ВИДИ
Перед виготовленням будь-якого предмета необхідно виконати креслення, яке буде містити інформацію про форму і розміри предмета, його складові частини, певні вимоги по його виготовленню. Передати форму предмета, його внутрішню і зовнішню будову можна за допомогою методів, які ґрунтуються на теорії прикладної геометрії. За допомогою метода ортогонального (прямокутного) проекціювання виконують зображення предметів. По відношенню до площин проекцій предмет розміщують так, щоб більшість його ребер, граней, поверхонь займала проекціююче положення. Припускають, що предмет розташований між спостерігачем та відповідною площиною проекцій. Кількість зображень на кресленні має бути оптимальною (мінімальною, але достатньою для повного відображення форми всіх елементів предмета). На кресленні зображення виконують у певному масштабі та відповідними типами ліній. Залежно від їхнього змісту зображення поділяються на види, розрізи, перерізи. На рис.1.1,а показано утворення основних видів при проекціюванні предмета на основні площини проекцій. Вид – зображення повернутої до спостерігача видимої частини поверхні предмета. Розрізняють основні, додаткові та місцеві види. Основними площинами проекцій вважають шість граней куба, які після розгортання (рис.1.1,а) суміщають з площиною креслення (рис.1.1,б). Встановлено такі назви основних видів: 1-вид спереду (головний вид); 2-вид зверху; 3-вид зліва; 4-вид справа; 5-вид знизу; 6-вид ззаду. Предмет розміщують так, щоб зображення на фронтальній площині проекцій (головний вид) давало найповніше уявлення про форму та розміри предмета. На видах штриховими лініями дозволяється показувати невидимі елементи предмета, якщо вони не є складними (рис.1.1,в).
Рис. 1.1 Додаткові види отримують при проекціюванні предмета на площини, що не паралельні жодній з основних площин проекцій (вид А на рис.1.2). Якщо вид повернутий, то до напису додають знак (вид Б на рис.1.3). Рис.1.2 Рис. 1.3
2.1. Розріз – це зображення предмета, який уявно розсічений однією або кількома площинами для виявлення його невидимих поверхонь (ДСТУ 3321-96).
Рис.2.1. Горизонтальний розріз Рис. 2.2. Фронтальний розріз На розрізі показують те, що розміщено в січній площині та за нею. Допускається зображувати не все те, що розташоване за січною площиною, якщо це не потрібно для з’ясування конструкції предмета. Положення січної площини позначають на кресленні розімкнутою лінією завтовшки S…1,5S, напрямок проектування показують стрілками. На початку і в кінці лінії перерізу біля стрілок ставлять одну і ту саму велику літеру українського алфавіту. Зображення розрізу позначають цими ж літерами, між якими ставлять тире (рис.2.1) , (рис. 2.3) Рис. 2.3 Позначення розімкнутої лінії на кресленні
Залежно від положення січної площини відносно горизонтальної площини проекцій розрізи поділяють на горизонтальні (рис.2.1) та вертикальні (рис. 2.2) (січна площина перпендикулярна П1). Вертикальні розрізи поділяють на фронтальні (січна площина паралельна П2) та профільні (січна площина паралельна П3). Рис. 2.4 Ступінчастий розріз
Залежно від кількості січних площин розрізи поділяються на прості (рис.2.5)(при одній січній площині) та складні (рис.2.6.)(при кількох січних площинах).
Рис.2.5. Простий розріз
Розріз, який виконується однією січною площиною, називають простим. Якщо розріз виконується кількома січними площинами, його називають складним .
Рис.2.6. Складний розріз. Рис. 2.7. Ламаний розріз
При простому розрізі вказують тільки початковий і кінцевий штрихи, а при складному розрізі штрихи проводять також у перетинах ліній перерізу. Початковий і кінцевий штрихи не повинні перетинати контур відповідного зображення. До початкового та кінцевого штрихів проводять стрілки, що вказують напрямок погляду. Форма стрілок приймається такою ж як і при позначенні видів. Стрілки наносять на відстані 2-3 мм від кінця штриха. Виконаний розріз позначають написом типу А-А. (рис. 2.1), (рис. 2.3), (рис.2.4) Якщо січна площина збігається з лінією симетрії деталі, а зображення розміщується в проекційному зв’язку, положення січної площини не показують і зображення розрізу не позначають (рис. 2.2). Розрізняють ступінчасті (рис.2.8). таламані(рис.2.9.) складні розрізи. Рис.2.8. Складний ступінчастий розріз Рис. 2.9. Складний ламаний розріз
Місцеві розрізи застосовують для виявлення будови предмета в окремому обмеженому місці (рис.2.10.а ). Лінія, яка обмежує місцевий розріз на видах деталі виконується суцільною тонкою хвилястою ( рис 2.10. б ) , або суцільною тонкою зі зламом (рис.2.10.в).
Рис.2.10. Місцевий розріз
Рис.2.11. Правильне і помилкове виконання місцевого розрізу
|
||
|
|
Последнее изменение этой страницы: 2018-06-01; просмотров: 173. stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда... |
