Варіанти індивідуальних завдань

Варіант 1. Розробити схему шифратора (8®3) для перетворення 8-розрядного вхідного коду в 3-розрядний двійковий код числа i, де i - номер позиції «0» (або «1») у вхідному коді. Шифратором називають КС із декількома входами (Х) і виходами (Y), у якого кожної комбінації вхідних кодів Х=x₀…x_m (звичайно «один x_i з m») відповідає комбінація вихідного двійкового коду Y=у₀…у_n. Шифратор виконує функцію обернену тієї, котру реалізує дешифратор (див. варіант 8).

Повний двійковий шифратор має m =2ⁿ входів і n виходів (при цьому m > n). На основі ТІ за рис. 2.1 можна записати відповідні структурні форми у вигляді ДНФ (КНФ) для восьми вхідних змінних (Х=x₀…x₇) і потім виконати необхідні дії для їхнього спрощення. Одержання МДНФ (МКНФ) для кожної з функцій Y шифратора за рис. 1.1 за допомогою класичних методів мінімізації викличе утруднення, тому що число аргументів Х функції дорівнює восьми (Х=x₀…x₇). Але в цьому випадку можна використати особливість виду вхідних змінних − їх регулярність (які в випадках, що нас цікавлять, мають значення x₀…x₇ рівне «0» − див. «діагональ» у ТІ) і представити змінні на виході Y= у₀, у₁, у₂ (рівні «1») у вигляді: 

Y₀ = x₇ V x₅  V x₃  V x₁  = x_7*x_5*x_3*x₁;

Y₁ = x₇ V x₆  V x₃  V x₂  = x_7*x_6*x_3*x₂;

Y₂ = x₇ V x₆  V x₅  V x₄  = x_7*x_6*x_5*x₄.

а) шифратор 8®3 б) таблиця істинності

Рисунок 2.1 − Шифратор 8®3 з активним значенням на входах х₀…х₇ у вигляді «0» і таблиця істинності (ТІ) його роботи.

При такому підході «прив’язка» до конкретних x₀…x₇ зі значеннями «0» і відповідність їм конкретних у₀, у₁, у₂ зі значеннями «1» однозначно визначає їх ЛФ. Позначення й таблиця істинності (ТІ) для пріоритетного шифратора PRCD (8®3) з активним значенням у вигляді «1» на входах а₀…а₇ і з додатковим виходом GS (груповий сигнал) наведена на рис 2.2.

а) пріоритетний шифратор 8®3 б) таблиця істинності

Рисунок 2.2− Пріоритетний шифратор 8®3 з активним значенням у вигляді «1» на входах а₀…а₇ і  груповим сигналом GS

Варіант 2. Розробити схему двійкового дешифратора 3®8 перетворення 3-розрядного двійкового коду в код «один з n».

Дешифратор відносять до перетворювачів кодів і називають КС із декількома входами (Х) і одним виходом У, у якого кожній  комбінації вхідних двійкових кодів Х = x₀…x_n відповідає комбінація вихідного коду типу «один у_i з m», тобто значення («1» або її інверсія «0») має тільки один визначений вихід у_i (збуджується один з m ланцюгів на виході − код називається «унітарним»). Повний двійковий дешифратор має n входів і m = 2ⁿ виходів (при цьому m > n). Функції дешифратора й шифратора (див. варіант 1) взаємообернені.

Дешифратори класифікують за основними і другорядними ознаками:

- структурною організацією − одноступеневі й багатоступеневі;

- форматом вхідного коду − двійкові, двійково-десяткові, ін.;

- розрядністю коду, який дешифрується − 2, 3, 4, ..., n;

- кількістю використаних із m виходів − повні й неповні дешифратори;

- формою подачі вхідного коду − з однофазним, парофазними входами;

- видом вхідних стробуючих сигналів (прямий «1», інверсний «0», ін.);

- типом використаної логіки − базис Буля, Шефера, Пірса;

У ЦА, ПК дешифратори використовують при виконанні операцій:

- дешифрування коду операції (записані в регістрі команд процесора) і вибір потрібної мікрокоманди;

- перетворення коду адреси операнда в команді в керуючі сигнали вибору заданої комірки пам’яті (запис та читання інформації);

- забезпечення візуалізації на зовнішніх пристроях;

- реалізація логічних операцій і побудова мульти-/демультиплексорів.

а) дешифратор 3®8 б) таблиця істинності

Рисунок 2.3 − Дешифратор 3®8 з активним значенням на виходах х₀…х₇ у вигляді «1»  і таблиця істинності (ТІ) його роботи. Позначення дешифратора DC від англійського слова decoder.

На основі ТІ за рис. 2.3 легко записати відповідні структурні форми у вигляді ДНФ (КНФ) для трьох вхідних змінних (Х = а₀, а₁, а₃) і потім виконати необхідні дії для їхнього спрощення. Одержання МДНФ для кожної з функцій Y дешифратора по за рис. 2.3 за допомогою класичних методів мінімізації не викличе утруднення:

Y₀= ; Y₁= ...........; ……...; Y ₇= ......... 

Стандартний підхід «прив’язки» вхідних а_0, а_2, а₃ у вигляді МДНФ і зіставлення ним конкретних у₀, у₁, …, у₇ зі значеннями «1» однозначно визначає їх ЛФ. Для збільшення функціональних можливостей дешифраторів часто використовують сигнали керування (звичайно позначені буквами V або G) активні по «1» або «0» значенню. Наприклад, при відсутності сигналу G = «0» (що дозволяє дешифрацію вхідного коду а_0, а_2, а₃ ) на виходах Y встановлюється значення «1» (або «0»).

Варіант 3. Побудова повного однорозрядного суматора (ПОС) на основі реалізації його ТІ (схеми одного з базисів − варіанти а, б, в).

Синтез комбінаційної схеми ПОС, що має позначення SМ, починають з аналізу його дії над вхідними змінними . ПОС здійснює арифметичну дію додавання (рис. 2.4 а) паралельних n-розрядних кодів бінарних чисел  та за правилом: 0+0=0; 0+1=1; 1+0=1 ; 1+1=10 (1 − перенос ). Схему, що реалізує правила додавання, не враховуючи розряд попереднього переносу, називається однорозрядним напівсуматором, позначається НS, має два входи ( − одноіменні розряди чисел , ) і два виходи ( − часткова сума  по модулю два і − перенос   в наступний розряд). SМ відрізняється від НS додаванням трьох однорозрядних чисел ( ), коли враховується перенос одиниці з молодшого розряду. Таблиця істинності (ТІ) його представлено на рис. 2.4 б. Пристрій, який побудований за цією таблицею є ПОС та має три входи і два виходи, де входи  − одноіменні розряди чисел  і ;  − перенос  одиниці із попереднього розряду;  − часткова сума  по модулю два і – перенос  одиниці в наступний розряд.

а) ПОС  б) таблиця істинності, карти Карно

Рисунок 2.4 − Зображення ПОС, його ТІ і карти Карно функцій у₁, у₂

Сукупність ПОС із послідовним переносом одиниць переповнення р_і показана на рис. 2.5 і формує схему додавання n-розрядних бінарних чисел. Його недоліком є великий час затримки.

Рисунок 2.5– Використання ПОС в схемі суматора (∑) із послідовним переносом переповнення

Варіант 4.Побудова повного однорозрядного суматора (ПОС, позначення SМ) на основі реалізації його ТІ:

- на одному з обраних базисів (а, б по варіантам);

- на здвоєному мультиплексорі 4®1 (наприклад ІС імпортної серії 74153 або К155КП2 − аналог СНД) [13,14] і перевірка його функціонування відповідно до його ТІ.

а) однорозрядний суматор б) 74153(К155КП2) в) таблиця істинності

Рисунок 2.6 − Однорозрядний суматор,ТІ однієї половини здвоєного мультиплексора 74153(К155КП2), зображення схеми 74153(К155КП2).

Зображення суматора SМ, функціональної схеми мультиплексора 4®1 (74153 або К155КП2) і верхня половини його ТІ наведені на рис. 2.6 а, б, в (відповідно), де прийняті наступні позначення: a_i і b_i − одноіменні i-ті розряди що складають, s_i − розряд суми, р_i − перенос із i-го розряду в суматор, р_i+1- перенос в (i+1) розряд наступного суматора [1-12].

Мультиплексор має входи інформаційні D0...D3 і адресні A2, A1. Двійковий код адреси означає номер того інформаційного входу, що комутується на вихід F1 (F2) (див. ТІ рис. 2.6в). Адресні входи здвоєного мультиплексора є загальними для обох половин схеми 74153.

Одним із корисних застосувань мультиплексора є використання його в якості універсального логічного модуля для відтворення булевих функцій. Як видно з таблиці істинності мультиплексора К155КП2 (рис. 2.6 б), рівняння, що описує його роботу для одного з виходів F1, має вигляд:

     (2.1)

Поставлене вище завдання вимагає реалізації на даному мультиплексорі двох функції від трьох змінних s_i = j₁×(a_i, b_i, c_i) і c_i+1 = j₂×(a_i, b_i, c_i) ). У загальному випадку на основі мультиплексора можуть бути відтворені булеві функції від числа змінних n ³ m, де m − число адресних входів мультиплексора. Випадок n=m вважається тривіальним на відміну від n > m, коли потрібне попереднє розкладання шуканої функції в ряд Шенона по m змінним. Нехай n=m+1=3 (тобто m=2). Представимо довільну булеву функцію y=f(x₃, x₂, x₁) її розкладанням по змінним x₂ і x₁ (тобто тим змінним, які задаються на адресні входи):

(2.2)

Тут f₀, f₁, f₂, f₃ – залишкові функції від одного аргументу − змінної x₃. Порівняння рівнянь (2.1) і (2.2), дозволяє виробити підхід до реалізації методу. На закінчення відзначимо, що функцію s_i потрібно одержати на виході F1 мультиплексора, а функцію c_i+1 - на виході F2.

В звіті у випадку відсутності можливості мінімізації ДНФ (КНФ) функцій y₁,  реалізувати її в наступній послідовності:

- для y₁ = с_i використати схему ∑ mod 2 (для переходу використаємо вираз):

-провести спрощення, привести його рішення. 

Варіант 5. Побудова п’яти/шестирозрядного перетворювача прямого коду у обернений (а) і додатковий (б), при цьому один/два розряди виділені на знакову частину (два Sg₁, Sg₂ − для модифікованого коду), інші − на цифрові [1-12]. Необхідно пам’ятати, що позитивні числа мають однакове представлення в обох кодах.

Синтез схеми п’яти-/шестиразрядного перетворювача прямого коду у обернений.

Правило перетворення. Зіставлення прямого й оберненого кодів операнду А показує, що останній (для негативних чисел при Sg₁=Sg₂=1) відрізняється від першого інверсними значеннями всіх цифрових розрядів (увага, знакові розряди завжди залишаються рівними для обох кодів). Дане правило відноситься до будь-якого цифрового n-розрядного коду (a_i − розряд числа на вході перетворювача, b_i − на виході) і його можна записати в наступному виді для довільного i-го цифрового розряду коду:

- для негативних чисел: b_i = ā_i , при Sg₁=Sg₂=1;

- для позитивних чисел: b_i = a_i ,  при Sg₁=Sg₂=0.

Схема повинна бути єдиною й виконувати запропоновані їй функції незалежно від того, які числа подаються на її вхід − позитивні або негативні в якому-небудь із розглянутих кодів.

Пояснення до рішення. Інвертуванням цифрових розрядів α_i керує знаковий розряд Sg₁=Sg₂=α_s на основі використання логічної операції ∑mod2 : α_sÅα_i, i=1, 2, 3, 4 для 4-х розрядного операнду А. При цьому необхідно реалізувати у звіті основний варіант рішення схеми й указати інші можливі варіанти.

Синтез схеми перетворювача прямого коду двійкових чисел у додатковий код.

Правило перетворення. Для перетворення прямого коду негативного числа в додатковий код необхідно проінвертувати цифрові розряди вихідного числа й до отриманого результату додати «1» у молодший розряд (увага, молодший цифровий і знаковий розряди завжди залишаються рівними для обох кодів). При цьому необхідно реалізувати у звіті основний варіант рішення схеми указати

інші можливі варіанти.

Рисунок 2.7– Мікросхема К155ИМ3: 4-розрядний двійковий суматор.

Пояснення до рішення. Інвертуванням цифрових розрядів α_i керує знаковий розряд Sg₁=Sg₂=α_s на основі використання логічної операції ∑ mod 2: α_sÅα_i , i=1, 2, 3, 4 для 4-х розрядного операнду А. Додавання одиниці можливо виконати із використанням 4-розрядного суматора на ІС 74283, 7483N (К155ИМ3), представлений на рис. 2.7 або іншим способом.

В роботі необхідно реалізувати опис функціонування перетворювача коду у вигляді логічної схеми (привести креслення) на основі ІС ∑mod2 (7486, 74136, ін.) або на основі ін. схем логіки.

Варіант 6. Побудоваперетворювача коду 8-4-2-1 у 7-розрядний код семисегментного індикатора для подання, наприклад: 16-их чисел 0, 1, ..., 9, А, B, C, D, E, F; десяткових чисел 0, ..., 9 і ряду букв росій-ського, латинського алфавіту (звичайно не збігаються із цифрами).

Індикатори являють собою набір світлодіодів (СД) розташованих таким чином, щоб світіння частини з них (або всіх) забезпечувало появу зображення необхідної цифри (0, 1, ..., 9), букви (А, Б, …, Я), знака (!, ?) або символу (±, ≠ , …, ≥, …) або ін..

Для виводу чисел у 2-ій, 8-ій, 10-ій, 16-ій і ін. системах числення застосовуються семисегментні індикатори, у яких сім сегментів − світлодіодів розташовані так, що при запалюванні певної їхньої комбінації засвічується той або інший символ (рис. 2.8 а). Сукупність індикаторів (більше одного) забезпечують появу декількох розрядів числа й/або цілого слова, що несе інформаційне навантаження (приклад: КОЛІЯ 8).

Індикатори бувають 1, 2, 3, 4-х і багаторозрядні, діляться на цифрові (із крапкою, комою або без них), буквено-цифрові, символьно-буквено-цифрові й спеціалізовані (наприклад, для вказівки крену апарата, рівня рідини в ємностях, ін.).

Розповсюдженим прикладом використання зазначених пристроїв візуалізації інформації є семисегментні індикатори на СД (із крапкою, комою або без них), які випускаються у двох різновидах за схемним рішенням: із загальним анодом (рис. 2.8 б) або загальним катодом (рис. 2.8 в). Для керування сегментами індикатора за схемою рис. 2.8 б є зручними логічні елементи з виходом типу «загальний колектор». У цьому випадку підключається зовнішній резистор, опір R якого задає струм СД із урахуванням характеристик застосовуваних СД (сегмент засвічується, коли вихідний транзистор керуючого елемента відмикається − рис. 2.8 б). На рис. 2.8 в,сегмент у вигляді СД засвічується, коли вихідний транзистор керуючого елемента замикається. Перевагою (при зазначеній полярності підключення) володіють схеми індикаторів із загальним анодом (рис. 2.8 б) через відсутність споживання, коли вони не світяться.

а) індикатор б) схема з загальним анодом в)схема ззагальним катодом

Рисунок 2.8 – Семисегментний індикатор (а) і схеми керування сегментом із загальним анодом (б) і загальним катодом (в).

Перетворювач коду 8-4-2-1 в 7-розрядний код семисегментного індикатора для подання 16-их чисел 0, ..., 9, А, b, C, d, E, F повинен працювати відповідно до ТІ (табл. 2.1). Перевірку роботи дешифратора коду 8-4-2-1 у відповідний світний символ необхідно зробити шляхом підключення до його виходів обраного семисегментного індикатора із БМ програми EWB 5.12.        

 Таблиця 2.1 – ТІ перетворювача коду 8-4-2-1 в 7-розрядний код семисегментного індикатора

Варіант 7.Перетворювач 4-розрядного двійкового коду типу 8-4-2-1 у код Грея й назад. Логічний базис − елемент ∑mod2.

У деяких випадках необхідний числовий код, побудований таким чином, щоб при переході від одного числа до наступного змінювався б завжди тільки один двійковий розряд. Цією властивістю володіє код Грея, що використається для розмітки координат кліток карт Карно, у перетворювачах кутового положення вала в цифровий код і в ін. випадках, де умовою його застосування є «плавний» перехід у вигляді зміни одного розряду при збільшенні (зменшенні) коду на одиницю від вихідного (див. табл. 2.2, наведена її верхня частина). Це ілюструє куб з 8-ма вершинами (х₁, х₂, х₃ − для 3-х змінних), де застосування коду Грея забезпечує «плавний» перехід від однієї вершини куба (000, 001, 011, …, 111) до іншої тільки по його ребрах (у відмінності від двійкового коду 4-2-1, у якому поряд з «плавними» є «неплавні» переходи по діагоналях площин і діагоналі куба). Код Грея не є позиційним, тобто ваги його розрядів не визначаються займаними ними місцями (як у звичайному позиційному двійковому коді, наприклад 8-4-2-1). Відповідність між 4-розрядним двійковим (зрівняти код 8-4-2-1 БКДС) і кодом Грея відображена в табл. 2.2. Слід зазначити, що аналіз даних табл. 2.1 показує, що значення старшого розряду обох кодів збігається повністю, а інших розрядів − іноді збігається, іноді ні. Використовуючи стандартну методику синтезу з мінімізацією на картах Карно, можна вирішити пряме завдання: перетворення коду 8-4-2-1 (х₁, х₂, х₃, х₄) у код Грея (y₁, y₂, y₃, y₄).

Рішення оберненого завдання (перетворення коду Грея у двійковий код 8-4-2-1) більш складне, проводиться у два етапи й полягає: а) в одержанні МДНФ (МКНФ);

б) у перетворенні їх до виду, що використає операцію ∑mod2 через співвідношення b= х₁  V х₂.

Таблиця 2.2 – Верхня половина відповідності між 4-розрядним двійковим і кодом Грея.

Рішення трохи спрощується, якщо перетворення функції коду Грея у двійковий код 8-4-2-1 відразу проводити на основі операції ∑mod2, при цьому на підставі аналізу табл. 2.2 виявити закономірність одержання y=a_i від b₄, b₃, b₂, b₁ що можна виконати двома способами: 

- починаючи від старших розрядів b₄,b₃ і т.д. одержати вираження для y=a₃, потім використовуючи a₃  і b₂ – для y=a₂, далі використовуючи a₂  і b₁   –  для y=a₁; 

- розглянути карти Карно для функцій виходів a_i (i=1, 2, 3) як об’єкти. Для пояснення висловленого на рис.2.9 наведені карти Карно для функцій виходів a₃ і a₂ (не для a₁), де еквівалентом вхідних (х₁, х₂) змінних є a₃, b₂, а вихідної функції у=a₂. Порівняння цих карт Карно між собою дозволяє переконатися в перетворенні карти Карно для a₃ у карту для a₂на основі співвідношення: a₂ = a₃ Å b₂ = a₃  V b_2.

Аналогічно можна виконати перетворення для вихідної функції у=a₁ (використати як еквівалент вхідних х₁, х₂ змінні a₂ і b₁)_.

Рисунок 2.9 – Карти Карно для змінних a₂ і a₃

В роботі необхідно побудувати схему перетворювача: код Грея в 4-розрядний двійковий код (8-4-2-1), для чого треба використати двувходову схему ∑ mod 2 – наприклад, К155... (СНД) або її імпортний аналог − ІС типу 7486 і провести перевірку його функціонування.

Варіант 8. Розробити схему пристрою контролю парності (непарності) при передачі даних.

Складність цифрових пристроїв (ЦП), ЦА визначає важливість моніторингу переданої/одержуваної цифрової інформації (авіаційно-космічні пристрої, військові системи, керування потужними енергоустановками, цифрові потоки Internet, телеметрія, наземні й супутникові канали зв’язку, дані банківських операцій, медичних приладів, ін.).

Мета, завдання моніторингу: запобігання, контроль і діагностика, виправлення помилок.

Додавання функцій моніторингу завжди пов’язане з надмірністю − збільшенням кількості пристроїв, часу обробки для одержання інформації більш високої якості.

Запобігання помилок. Вирішується якістю розробки пристроїв, застосуванням у них високоякісних елементів − цифрових схем, ліній зв’язку й пристроїв, що забезпечують задану величину ймовірності виникнення помилок - BER при фіксованих границях несприятливих впливів − коливань напруги живлення, температури, рівня зовнішніх перешкод, власних шумів, ін. умов. Для звичайних систем цифрового зв’язку величина BER менш ніж 10^-9, для особливих типів − 10^-12 і менша.            

Контроль і діагностика. Завдання виявлення помилок вирішуються різними схемо технічними способами (див. нижче). Після цього ЦП за заданим алгоритмом забезпечує, наприклад, повторну передачу/прийом інформації (при виявленні помилки при передаванні/прийманні ЦП посилає запит на передачу/прийом блоку, у якому вона була). До схем контролю відносять: мажоритарні елементи, ∑mod 2 і схеми з використанням кодів Хемінга.

Виправлення (маскування) помилок.ЦП на передачі/прийомі автоматично діагностує і (у деяких випадках) виправляє помилки. Одним з перевірених способів є n-кратне резервування каналу зв’язку (n − непарне число: 3, 5, 7, ...) з виробітком сигналу мажоритарного голосування (тобто дані вважаються безпомилковими з тих i-каналів з n, по яких відсутній сигнал помилки; при цьому i ≥ (n+1)/2).

Рисунок 2.10 – Передача даних при перевірці на парність

Найпростіший спосіб контролю (виявлення) непарної кількості помилок при передачі/прийомі даних полягає в передачі розряду перевірки на парність P_пар. (непарність P_непар.). На рис. 2.10 наведена спрощена схема контролю на парність 8-ми розрядного слова. У контрольний розряд (КР) парності (непарності) записується «0» («1»), якщо число одиниць в інформаційному слові парне (непарне) і навпаки, «1» («0») − у випадку непарного (парного) числа одиниць (якщо всі розряди Di приймають значення «0», те в КР записується «0»). При цьому загальна кількість переданих одиниць по каналу зв’язку, включаючи КР, завжди парне. На приймаючій стороні КР обчислюється тим же способом для розрядів Di і порівнюється з переданим КР. При розбіжності фіксується помилка передачі. Контроль на схемах ∑mod2 ефективний у ЦП, де ймовірність одиничної помилки набагато більша, ніж імовірність подвійної. Виправити помилку при цій системі контролю неможливо.

При виконанні завдання необхідно зробити:

- синтез блоку формування КР для 4-х розрядної шини Di;

- дослідження схеми 74280 (1533ИП5).

Порядок виконання роботи

Для виконання роботи необхідно:

- добудувати ТІ (при необхідності) згідно завдання;

- скласти та мінімізувати отримані логічні функції функції;

- забезпечити в середовищі EWB на «робочому столі» ПК: відповідну комутацію входів, виходів ІС, підключення живлення, кнопок і тумблерів, віртуальних вимірювальних приладів (двухканального осцилографа, амперметра, вольтметра, генератора слів, логічного аналізатора, ін. при необхідності) і одержати діаграми функціонування, що підтверджують ТІ;

- при утрудненнях у виконанні ЛР скористатися літературою.

Зміст звіту

2.4.1 Короткий інформаційно-аналітичний огляд суті завдання.

2.4.2 Добудовані повні ТІ пристроїв за відповідними завданням рисунками, їх ДНФ (КНФ), мінімізація або спрощення складених функцій.

2.4.3 Реалізація відповідних схем на основі наявних у БМ програми EWB схем (у вигляді електричної схеми, її креслення, перевірки її функціонування):а − мінімального базису АБО-НІ (стрілка Пірса); б − мінімального базису І-НІ (штрих Шеффера); в − розширеного базису АБО-НІ, І-НІ (базис Буля).

Для цього необхідно вибрати із складу наявних цифрових ІС у БМ програми EWB зазначені схеми.

2.4.4 Характеристика, призначення входів і виходів, умовне позначення обраної ІС(позначення входів, виходів, цокльовка виводів); назва, тип логіки, напруга живлення й аналоги (наприклад: схеми АБО-НІ, І-НІ реалізовані наборами ІС типу 74…,741…,742…, ін. варіанти).

2.4.5 Аналіз і обґрунтування вибору зі складу наявних цифрових ІС (БМ програми EWB) мікросхем, що відповідають заданій ТІ або їх розширені функціональні варіанти. Характеристика й призначення входів і виходів, умовне позначення ІС (позначення входів, виходів, цокльовка виводів); назва, тип логіки й аналог СНД (наприклад: порівняння схеми з рис 2.2 з інтегральною схемою 74148 пріоритетного шифратора 8®3, її СНД аналог К155ВЕ1, визначення типу логіки, указання аналогів в інших ІС).

2.4.6 Висновки до роботи.

Контрольні запитання

2.5.1 Дайте визначення КС та пристроїв на їх основі.

2.5.2 Назвіть основні етапи синтезу цифрових КС (дешифратора, шифратора, мультиплексора, демультиплексора, ін.), їх позначення на схемах.

2.5.3 Як записується ДДНФ (ДКНФ) форма і що вона позначає?

2.5.4 Переведіть задане рівняння в базис І-НІ, АБО-НІ.

2.5.5 Яка максимальна кількість інформаційних входів у мультиплексора з двома (трьома, чотирма) адресними входами?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №3