Забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту здійснюється єдиною державною системою цивільного захисту (ЄСЦЗ).

Основними завданнями єдиної державної системи цивільного захисту є:

 1) забезпечення готовності міністерств та інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;

 2) забезпечення реалізації заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;

 3) навчання населення щодо поведінки та дій у разі виникнення надзвичайної ситуації;

4) оповіщення населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, своєчасне та достовірне інформування про фактичну обстановку і вжиті заходи;

5) захист населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

6) інші завдання, визначені законом.

Єдина державна система цивільного захисту складається з функціональних і територіальних підсистем та їх ланок.Організаційний склад ЄСЦЗ показано на рис.1.

Функціональні підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту створюються центральними органами виконавчої влади у відповідній сфері суспільного життя. Вони призначаються для організації цивільного захисту у всіх галузях зайнятості населення (від міністерств та інших центральних органів до об'єктів господарювання).

Територіальні підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту діють в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Вони призначені для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій в межах відповідних територій

Основними структурними елементами ЄСЦЗ єцентральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування і створювані, які реалізують територіально-виробничий принцип організації і функціонування цивільного захисту.

Керівництво цивільним захистом в ЄСЦЗ , яке здійснюється постійними органами управління, може бути загальним і безпосереднім. Функціонування ЄСЦЗ здійснюється на 4-х рівнях: державному; регіональному; місцевому і об'єктовому. Кожний рівень ЄСЦЗ має постійні та координуючі органи управління щодо розв'язання завдань у сфері запобігання надзвичайним ситуаціям, захисту населення і територій від їх наслідків, систему повсякденного управління, сили і засоби, резерви матеріальних та фінансових ресурсів, системи зв'язку та інформаційного забезпечення.

 Загальне керівництво ЄСЦЗ, покладається на Кабінет Міністрів України. Начальником ЦЗ України є Прем'єр-міністр України. Безпосереднє керівництво ЄСЦЗ здійснюється Державною службою надзвичайних ситуацій. Цецентральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Діяльність Служби координуватиме Міністр оборони України Постійно діючими територіальними органами управління загального керівництва у справах ЦЗ є Рада міністрів АРК, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а також голови відповідних обласних державних адміністрацій. Для безпосереднього і повсякденного керівництва процесами і заходами цивільного захисту на територіях, до району включно, створюються головні управління (управління, відділи, сектори ) ДСНС, які повсякденні перебувають в оперативному підпорядкуванні керівника відповідної держадміністрації або органа місцевого самоврядування. Керівники зазначених органів державної влади очолюють систему цивільного захисту відповідного територіального рівня.

Функції ж керівників ЦЗ міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і підпорядкування покладено на їх керівників, у тому числі створеними у складі підприємств, організацій. Органи управління у справах цивільного захисту, які входять до складу місцевих державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпорядкування

До координуючих органів ЄСЦЗ відносяться:

● на державному рівні – Рада національної безпеки та оборони;

                                          - Державна комісія з питань ТЕБ і НС

● на регіональному рівні – комісія з питань ТЕБ і НС;

● на місцевому рівні - комісія з питань ТЕБ і НС;

● на об'єктовому рівні - комісія з питань НС.

Законом передбачено створення сил цивільного захисту, до складу яких належать:

 1) Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту;

 2) аварійно-рятувальні служби;

 3) формування цивільного захисту;

 4) спеціалізовані служби цивільного захисту;

 5) пожежно-рятувальні підрозділи (частини);

 6) добровільні формування цивільного захисту..

Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту функціонує в системі центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, і складається з органів управління, аварійно-рятувальних формувань центрального підпорядкування, аварійно-рятувальних формувань спеціального призначення, спеціальних авіаційних, морських та інших формувань, державних пожежно-рятувальних підрозділів (частин), навчальних центрів, формувань та підрозділів

До аварійно-рятувальної службивідносяться формування Державної воєнізованої гірничорятувальної служби, Державної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби пошуку і рятування туристів, Державної пошуково-рятувальної служби на водних об'єктах, Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби, Центрального воєнізованого аварійно-рятувального загону та ін.Особливим видом аварійно-рятувальних служб є служби медицини катастроф, які діють у складі центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф системи екстреної медичної допомоги.

Формування цивільного захисту утворюються для проведення великих обсягів робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, воєнних (бойових) дій чи терористичних актів, а також для проведення відновлювальних робіт, які потребують залучення великої кількості населення і техніки:

 1) об’єктові - у суб’єктах господарювання, які володіють спеціальною технікою і майном, а працівники підготовлені до дій в умовах надзвичайних ситуацій - суб’єктом господарювання;

 2) територіальні (шляхом об’єднання об’єктових формувань цивільного захисту на відповідній території).

Спеціалізовані служби цивільного захисту (енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, зв’язку і оповіщення, протипожежні, торгівлі та харчування, технічні, транспортного забезпечення, охорони громадського порядку) утворюються для проведення спеціальних робіт і заходів з цивільного захисту та їх забезпечення, що потребують залучення фахівців певної спеціальності, техніки і майна спеціального призначення. Наприклад, ремонтні бригади для відновлення електропостачання населених пунктів після буревію, снігопаду тощо. 

Для забезпечення пожежної охорони створюються пожежно-рятувальні підрозділи (частини), які поділяються на:

 - державні пожежно-рятувальні підрозділи (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту;

-відомчі пожежно-рятувальні підрозділи (частини) для забезпечення пожежної охоронисуб’єктів господарювання, віднесених до сфери управління відповідних центральних органів виконавчої влади;

- місцеві пожежно-рятувальні підрозділи,які утворюють сільські та селищні радиу селах, селищах, де немає інших пожежно-рятувальних підрозділів;

- добровільні пожежно-рятувальні підрозділи,які керівники суб’єктів господарювання можуть утворювати для забезпечення добровільної пожежної охорони з числа працівників, а органи місцевого самоврядування населених пунктів - з числа громадян, які постійно проживають у зазначеному населеному пункті.

Добровільні формування цивільного захисту утворюються під час загрози або виникнення надзвичайних ситуацій для проведення допоміжних робіт із запобігання або ліквідації наслідків таких ситуацій. Такі формування, як правило, складаються із волонтерів. Це переважно молоді люди – альпіністи, професійні рятувальники,патронажні сестри, активісти Червоного Хреста. Наприклад, у Харкові діє аварійно-рятувальний загін громадської організації "оперативно-рятувальна служба м. Харкова". Взимку більше ста альпіністів залучаються до боротьби із бурульками

Єдина державна система залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла, функціонує у режимах:

 1) повсякденного функціонування;

 2) підвищеної готовності;

 3) надзвичайної ситуації;

 4) надзвичайного стану.

 Режим повсякденного функціонування ЄСЦЗ встановлюється за умов нормальної виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, сейсмічної, гідрогеологічної, гідрометеорологічної, техногенної та пожежної обстановки та за відсутності епідемій, епізоотій, епіфітотій.

У разі загрози виникнення надзвичайної ситуації за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міських державних адміністрацій для ЄСЦЗ у повному обсязі або частково для окремих її територіальних підсистем тимчасово встановлюється режим підвищеної готовності.

 У разі виникнення надзвичайної ситуації за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міських державних адміністрацій для ЄСЦЗ у повному обсязі або частково для окремих її територіальних підсистем тимчасово встановлюється режим надзвичайної ситуації.

Режим надзвичайного стану для єдиної державної системи цивільного захисту у повному обсязі або частково для окремих її територіальних підсистем тимчасово встановлюється у межах території, на якій введено правовий режим надзвичайного стану відповідно до Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану". В особливий період єдина державна система цивільного захисту функціонує відповідно до Кодексу та з урахуванням особливостей, що визначаються згідно з вимогами законів України "Про правовий режим воєнного стану", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також інших нормативно-правових актів.

Надзвичайний стан — це передбачений Конституцією України особливий правовий режим діяльності державних органів, місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій, який тимчасово допускає встановлені Законом обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб та покладає на них додаткові обов'язки.

Правовий режим надзвичайного стану спрямований на забезпе­чення безпеки громадян у разі стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій і епізоотій, а також на захист прав і свобод громадян, кон­ституційного ладу при масових порушеннях правопорядку, що ство­рюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом на­сильства.В умовах надзвичайного стану в мирний час може проводитись цільова мобілізація.При цьому з метою ліквідації наслідків надзвичайної ситуації у виняткових випадках допускається залучення працездатного населення і транспортних засобів громадян для виконання невідкладних аварійно-рятувальних робіт за умови обов'яз­кового забезпечення безпеки праці.

                                                           Висновок

Таким чином в Україні створена і діє державна системацивільного захисту. Функціонування цієї системи передбачено відповідними законодавчими актами на рівні Законів України. Система виконує комплекс завдань спрямованих на забезпечення безпеки і захист життя і здоров'я громадян від негативного впливу навколишнього середовища. В цій системі за організацію безпеки і захист населення відповідають державні органи влади та спеціально уповноважені органи влади (органи спеціальної компетенції). На місцях (регіонах, районах, містах і населених пунктах) створені регіональні (територіальні, місцеві) органи, що займаються практичною роботою в межах своїх регіонів (територій або місцевостей).

Навчально-методичне забезпечення:

1.Кодекс цивільного захисту України від 02.10. 2012 р.№5403-VІ.

2.Ковжога С.О.,Тузіков С.А.,Карманний Є.В., Зенін А.П. Цивідьний захист та охорона праці в галузі. Навчальний посібник. - Харків : Право. 2012 р. 190 с.

3. Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільний захист: Підручник.– К: Знання-Прес, 2007.– 487 с.

4. В.М. Шоботов. Цивільна оборона.Навч. посібник – К.: Центр навчальної літератури. 2004- 437 с.

5. Катренко А.А., Кіт Ю.В., Пістун І. П. Охорона праці, Навч. посібник – Суми: Університетська книга. 2009 р., 540 с.

6.В.Г. Грибан , О.В. Негодченко. Охорона праці в органах внутрішніх справ. Підручник – К.: Центр учбової літератури. 2009 р., 336 с.

6. Ковжога С.О., Малько О.Д., Полєжаєв А.В. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. – Харків: НЮАУ, 2010 р., с. 116-119;