Оформлення списку використаних джерел

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

 ДО НАПИСАННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ

МАГІСТЕРСЬКИХ РОБІТ

Для студентів лінгвістичних спеціальностей

Черкаси – 2006

Укладачі: Шпак В.К., доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри прикладної лінгвістики Черкаського державного технологічного університету; Лещенко Г.В., кандидат філологічних наук, доцент кафедри теорії та практики перекладу Черкаського державного технологічного університету.

Рецензент: Дєгтярьова Л.П., кандидат філологічних наук, доцент, завідувач кафедри теорії та практики перекладу Черкаського державного технологічного університету.

Пропонований посібник має своїм завданням допомогти студентам лінгвістичного факультету при написанні магістерських робіт.

У посібнику подається характеристика магістерської роботи, особливості її структурування та основні вимоги до оформлення робіт такого типу. Посібник також містить практичні поради та рекомендації щодо виконання наукового дослідження, які стосуються написання всіх елементів роботи (вступу, основних частин роботи та висновків), оформлення таблиць та ілюстрацій, списків джерел і додатків. Наведені у посібнику приклади дозволяють проілюструвати викладені вимоги та рекомендації й уникнути можливих помилок.

Призначено для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня „магістр” спеціальності „Прикладна лінгвістика”.

Рекомендовано до друку кафедрою прикладної лінгвістики

Черкаського державного технологічного університету

 (протокол №____від „____” ___________ 2006 p.).

Магістерська робота– наукове дослідження випускника, який на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра або спеціаліста здобув повну вищу освіту, спеціальні знання та вміння, необхідні для виконання професійної діяльності за такими основними напрямками: освітня, перекладацька, інформаційна та організаційно-управлінська. За умов набуття відповідного досвіду, магістр з фаху „Прикладна лінгвістика” може адаптуватися до таких напрямків суміжної професійної діяльності: науково-дослідницька, інформаційно-аналітична, а також обіймати викладацькі, науково-дослідницькі та адміністративні посади у вищих навчальних закладах I – IV рівнів акредитації та наукових закладах. Магістерська робота повинна бути виконана на помітно вищому науковому рівні і характеризуватися неабиякою практичною значимістю, порівняно високим ступенем новизни, обґрунтованості й достовірності досягнутих результатів. Виконання магістерської роботи повинно засвідчити глибоку обізнаність випускника з науковою літературою і розробкою обраної теми, його/її вміння критично оцінювати досягнення інших вчених, користуватися науковим апаратом, а також робити правильні, аргументовані та вагомі висновки, узагальнення, тактовно і переконливо вести дискусії з іншими авторами. Магістерська робота має бути свідченням готовності випускника до виконання дисертаційного дослідження. Магістерська робота носить реферативно-емпіричний характер, тобто обов’язково має містити аналіз емпіричного матеріалу.

Магістерські роботи виконуються за такими напрямами: лінгвістика, літературознавство, педагогіка. Мова наукових робіт – українська. Тема наукової роботи, що має відповідати завданням навчальної дисципліни і тісно пов’язуватись із практичними потребами конкретного фаху, затверджується на засіданні кафедри, де працює науковий керівник студента.

    Науковий керівник провадить індивідуальне консультування студента, допомагає йому скласти план магістерської роботи, індивідуальне завдання, а також контролює дотримання графіка виконання, рецензує частини роботи і завершений рукопис, готує студента до захисту.

    Розподіл магістерських робіт, які мають виконуватися студентами, відбувається за принципом наступництва наукового керівництва студентською науковою роботою на попередніх курсах навчання, а також з урахуванням наукових інтересів, які виявлені студентом у цей період.

    Відповідно до календарних етапів студент має подавати роботу частинами на перегляд, а у встановлений графіком кінцевий термін – завершену магістерську роботу на рецензування (відгук) науковому керівникові.

    За правильність розрахунків та розроблених на їх основі висновків відповідальність несе студент – автор дипломної роботи.

    На завершену роботу науковий керівник оформляє і підписує відгук, в якому відбиваються:

- актуальність дослідження;

- характеристика кожного розділу роботи;

- рівень застосування автором теоретичних знань для розв’язання конкретних практичних завдань;

- глибина і комплексність аналізу досліджуваних проблем;

- основні методи дослідження;

- недоліки.

Магістерська робота, підписана автором, з письмовим відгуком наукового керівника подається на випускаючу кафедру за місяць до проведення захисту. За відповідності поданої роботи всім вимогам, встановленим даними методичними рекомендаціями, на засіданні кафедри, на якій виконується робота, обговорюється питання про можливість допуску студента до захисту, про що робиться відповідний запис на титульному аркуші магістерської роботи. У разі невідповідності дипломної роботи зазначеним вимогам завідувач кафедри може не допустити студента до захисту.

Магістерська робота, допущена до захисту, направляється на зовнішню рецензію. До рецензування залучаються спеціалісти установ чи підприємств, які є фахівцями напрямку, що досліджується в магістерській дипломній роботі.

Індивідуальне завдання студента, відгук наукового керівника на магістерську роботу, зовнішню рецензію на неї слід розмістити після титульної сторінки.

Захист магістерських робіт передує проведенню державного іспиту. До складання державного іспиту допускаються студенти, які успішно пройшли захист магістерської роботи.

Загальні вимоги

До оформлення роботи

Основні вимоги до оформлення наукових робіт розроблені ВАК України, а отже є обов’язковими для наукових робіт усіх видів і з усіх напрямів. Якість наукової роботи оцінюється не лише за ґатунком змісту, а й за рівнем виконання вимог ВАК України до оформлення робіт.

Наукову роботу друкують за допомогою комп’ютера з використанням текстового редактора Word (розмір шрифту 14 Times New Roman) із полуторним міжрядковим інтервалом. Текст друкується на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210x297 мм) і має містити 29-30 рядків на сторінці. Орієнтація сторінки – книжна. Перенесення слів не допускаються.

Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи береги таких розмірів: лівий – 35 мм, правий – 13 мм, верхній – 20 мм, нижній – 20 мм. Абзац становить 10 мм.

Шрифт друку повинен бути чітким, стрічка – чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту роботи повинна бути однаковою.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявилися у процесі написання роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту малюнка) машинописним способом. Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, малюнків, таблиць подають арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Обсяг магістерської роботи становить від 60 до 70 сторінок тексту, список використаних джерел – не менше 60 позицій. У вказану кількість сторінок не враховуються сторінки, на яких знаходяться список використаних джерел, список джерел фактичного матеріалу і додатки.

Структура роботи

Студентська наукова робота складається з таких основних елементів:

1) титульний аркуш;

2) зміст;

3) перелік умовних позначень (при необхідності);

4) вступ;

5) розділи основної частини з висновками до кожного;

6) загальні висновки;

7) список використаних джерел;

8) список джерел фактичного матеріалу (для реферативно-емпіричних робіт);

9) додатки (при необхідності).

Кожний із цих елементів починається з нової сторінки. Усі назви структурних частин не нумерують і друкують ВЕЛИКИМИ ЖИРНИМИ літерами відцентровано.

Титульний аркуш

Титульний аркуш студентської наукової роботи друкується двома мовами: перший – українською, другий – мовою спеціальності (англійською або німецькою) і містить:

• найменування вищого навчального закладу, факультету та кафедри, де виконане дослідження;

• прізвище, ім’я та по батькові автора;

• назву роботи із зазначенням її типу (магістерська робота);

• номер та назву спеціальності;

• науковий ступінь, вчене звання, прізвище та ініціали наукового керівника;

• місто і рік.

Формулювання теми роботи іноземною мовою має бути здійсненим фахівцем з цієї мови. Якщо тема роботи розташовується на декількох рядках, вони мають бути структуровані за змістом (Додатки А, Б).

Примітка 1. Назва робота подається ВЕЛИКИМИ ЖИРНИМИ літерами. Якщо в назві наявна інформація про матеріал дослідження, вона подається у круглих дужках маленькими жирними літерами.

Примітка 2. Номер на титульному аркуші не ставиться. Хоча титульних аркушів два, у загальній нумерації сторінок вони рахуються як один, отже наступна за титульними аркушами сторінка зі змістом має другий номер. Для того, щоб Word правильно пронумерував сторінки роботи, рекомендується винести один із титульних аркушів в окремий файл.

Зміст роботи

Зміст подають на другій сторінці наукової роботи. Слово „зміст” друкують на першому рядку сторінки відцентровано ВЕЛИКИМИ ЖИРНИМИ літерами. Після нього крапка не ставиться. Потім пропускається рядок і подаються найменування та номери початкових сторінок усіх складових частин роботи. При оформленні змісту ВЕЛИКИМИ ЖИРНИМИ літерами друкуються назви основних складових частин роботи (вступ, загальні висновки, список використаних джерел, список джерел фактичного матеріалу та додатки). Слово „розділ” друкують маленькими жирнимиз першої великої.Назви розділів друкують ВЕЛИКИМИ літерами. Розміщення складових роботи на сторінці відносно лівого берега повинно відповідати ієрархії цих складових: вступ, усі розділи з назвами, загальні висновки, список використаних джерел, список джерел фактичного матеріалу та додатки друкуються з початку рядка, підрозділи з назвами та висновки до розділів починаються дещо правіше, пункти з назвами – ще правіше.

Якщо назва складової частини роботи розташовується на декількох рядках, вони мають бути структуровані за змістом.

Перелік умовних позначень

Якщо у науковій роботі використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення тощо, то їх перелік подається у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом. Слова „перелік умовних позначень”друкують ВЕЛИКИМИ ЖИРНИМИлітерами на першому рядку сторінки відцентровано. Крапка після них не ставиться. Потім пропускається рядок і подається сам перелік. Його треба друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять скорочення, справа – їх детальну розшифровку.

Якщо в роботі скорочення, символи, позначення тощо повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а розшифровку скорочень наводять у тексті при першому згадуванні.

Вступ

Це дуже відповідальна частина наукової роботи, яка містить усі кваліфікаційні характеристики наукового дослідження. У вступі певним чином сконцентрована вся робота у згорнутому вигляді. Вступ є текстом, створеним за моделлю клішованого типу, де регламентуються не лише характер компонентів та їхня послідовність, а й характер заповнення цих компонентів. Саме тому у вступі треба особливо точно дотримуватись зазначених нижче вимог.

Слово „вступ”друкують ВЕЛИКИМИ ЖИРНИМИлітерами на першому рядку сторінки відцентровано. Крапка у кінці не ставиться. Потім пропускається рядок і з абзацу друкується текст вступу. Приблизний обсяг вступу – 3-4 сторінки. Він пишеться, як правило, після того, як інші складові роботи завершено.

У вступі матеріал подають у такій послідовності:

1) зазначення теми роботи;

2) короткий огляд літератури з теми;

3) актуальність теми;

4) мета дослідження;

5) завдання дослідження;

6) об’єкт дослідження;

7)  предмет дослідження;

8) матеріал дослідження;

9) методи дослідження;

10) наукова новизна отриманих результатів (для магістерської роботи);

11) теоретичне значення роботи;

12) практичне значення роботи;

13) апробація результатів дослідження (при наявності);

14) публікації (при наявності);

15) опис структури роботи (не обов’язково).

Зупинимось на кожному елементі вступу:

1. Перший абзац вступу складається з одного речення, в якому зазначається тема роботи.

2. Другий абзац вступу містить короткий огляд наукової літератури з теми. Необхідно зазначити, які аспекти досліджуваного питання вже вивчались науковцями, які результати вони отримали, а також що залишилось поза увагою або мало дослідженим.

Слід пам’ятати, що студентська наукова робота розкриває відносно вузьку тему, тому огляд праць учених роблять тільки з питань обраної теми, а не проблеми в цілому. Якщо з питань цієї теми є багато літературних джерел, то детальніший огляд літератури та висвітлення дискусійних моментів, різних точок зору, а також власної думки щодо питання треба перенести у відповідний розділ. У вступі думки дослідників передаються у їх „сконцентрованому” вигляді, а в розділах – більш детально.

Примітка. Якщо у вступі міститься посилання на декілька джерел, порядок розташування цих джерел визначається ХРОНОЛОГІЄЮ ЇХ НАПИСАННЯ від найранішого до найпізнішого.

3. Актуальність – обов’язкова вимога до будь-якого наукового дослідження, її зазначення має з’являтися на першій сторінці вступу. Актуальність – це корисність теми для сучасного розвитку науки, її відповідність сучасним потребам певної галузі науки та перспективам її розвитку. Актуальність може визначатися двома факторами:

1) значущістю, важливістю для досліджуваної сфери явища, що розглядається у роботі (наприклад, провідною роллю дієслова у системі мови, важливістю адекватності перекладу для розуміння іншомовних текстів тощо);

2) сучасністю запропонованого підходу до аналізу досліджуваного явища, приналежністю цього підходу та застосованих методів до сучасної наукової парадигми (такою, наприклад, є когнітивний або функціональний підхід до аналізу мовних явищ).

Слово „актуальність” друкують жирними маленькимилітерами.

Примітка. Актуальність теми роботи не може визначатися тим, що певне явище ніколи не досліджувалось у науці.

4. Метадослідження – це кінцевий результат, на досягнення якого спрямована робота. Вона повинна узгоджуватись з темою роботи, наприклад:

Слово „мета” в тексті вступу друкується жирними маленькимилітерами.

5. Завдання дослідження – це складові мети. Для визначення завдань із мети виділяють дії, які потрібно здійснити, щоб її досягти. Жодне завдання не може повторювати мету або бути ширше неї. Завдання вводяться стандартизованим реченням типу „Досягнення поставленої мети потребує вирішення таких конкретних завдань” або „Досягненню мети сприяє вирішення таких завдань” або „Досягнення мети вимагає вирішення конкретних завдань”.Завдання формулюються у формі переліку дій (вивчити ..., описати ..., встановити ..., з’ясувати ..., проаналізувати ..., порівняти... і т. ін.).

Завдань у студентській науковій роботі не повинно бути багато (рекомендована кількість – від чотирьох до шести). Першим завданням студентської роботи, як правило, є огляд основних положень наукових робіт щодо теми дослідження та вибір (розробка) методологічного апарату дослідження. Слово „завдання” у тексті вступу друкують жирними маленькими літерами.

6-7. Об’єкт і предмет дослідження нерозривно пов’язані між собою. Об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжують проблемну ситуацію й обрані для вивчення. В об’єкті виділяється його частина, яка є предметом дослідження. Предмет дослідження – це той аспект об’єкта, його характеристики, функції тощо, які розглядаються в роботі. Отже, об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове.

У роботах із лінгвістики об’єктом, як правило, виступає певна мовна одиниця або категорія, предметом – її особливості (значення, структура, функціонування тощо). У роботах з літературознавства об’єктом є твір у цілому, а предметом – його складові (поетика, система образів, особливості стилю письменника тощо).

Слова „об’єкт” і „предмет” у тексті вступу друкують жирними маленькими літерами.

8. Матеріал дослідження визначається видом роботи. У роботах реферативного характеру матеріалом дослідження є наукові роботи щодо теми дослідження. У роботах реферативно-емпіричного плану матеріал дослідження – це джерело фактичного матеріалу.

Примітка. Якщо матеріалом дослідження у лінгвістичних роботах слугують художні твори, необхідно вказувати їх загальний обсяг (у сторінках). Якщо матеріалом слугують словники або періодичні видання, то їх обсяг не зазначається.

Слово „матеріал” у тексті вступу друкують жирними маленькими літерами.

9. Методи дослідження, використані в роботі, зумовлюються специфікою предмета дослідження, властивостями мовного матеріалу, що вивчається, метою і завданнями дослідження. Крім методів, у цій частині вступу можуть бути зазначені основні поняття, що застосовуються при аналізі матеріалу.

Примітка. Метод суцільної вибірки є не методом дослідження, а методом отримання фактичного матеріалу, отже, він не вказується у цій частині вступу.

Слово „методи” у тексті вступу друкують жирними маленькими літерами.

10. Наукова новизнає обов’язковою для магістерської роботи. Наукова новизна – це ознака, наявність якої дає авторові підстави використовувати поняття „вперше” при характеристиці отриманих результатів і проведення дослідження в цілому. Поняття „вперше” означає факт відсутності в науці подібних результатів до їх публікації.

Новизна результатів дослідження може бути зумовлена трьома рівнями:

1) перетворенням відомих даних, їх докорінною зміною;

2) розширенням, доповненням відомих даних;

3) уточненням, конкретизацією відомих даних, поширенням відомих результатів на новий клас об’єктів, систем і т. ін.

Рівень перетворення характеризується принципово новими в певній галузі знаннями, які не просто доповнюють відомі положення, а є чимось самостійним. На рівні доповнення новий результат розширює відомі теоретичні або практичні положення, додає до них нові елементи, доповнює знання в певній галузі без зміни їх сутності. На рівні конкретизації новий результат уточнює відоме, конкретизує окремі положення, поширюється на новий клас об’єктів, систем, явищ. Студентська наукова робота повинна відповідати другому або третьому рівню наукової новизни (перший рівень вимагається від дисертацій).

      При зазначенні новизни необхідно виявити відмінність отриманих результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни.

Слова „наукова новизна” у тексті вступу друкують жирними маленькими літерами.

11. Теоретичне значення дослідження полягає у тому внеску, який воно робить у подальше вивчення певної галузі, розділу, проблеми і т. ін. науки. Характеризуючи теоретичне значення роботи, варто уникати таких загальних формулювань, як «вагомий, суттєвий внесок», «велике значення». Необхідно чітко вказати, чим саме представлене дослідження є цінним з точки зору подальшої розробки теоретичних питань сучасної науки.

Примітка. Теоретичне значення не слід плутати з актуальністю дослідження. Актуальність визначає корисність ТЕМИ для сучасного розвитку науки, а теоретичне значення пояснює внесок РОБОТИ у розвиток науки.

Слова „теоретичне значення” у тексті вступу друкують жирними маленькими літерами.

12. У рубриці „Практичне значеннядослідження” подаються відомості про наукове використання одержаних результатів або рекомендації щодо їхнього використання у конкретних галузях, розділах і т. ін. лінгвістики, у навчальному процесі, викладанні конкретних дисциплін (із зазначенням розділів цих дисциплін), написанні методичних розробок, підручників, посібників, наукових статей, робіт тощо.

Примітка. Розділи дисциплін, у викладанні яких можуть використовуватись результати дослідження, подаються згідно з робочими та навчальними програмами з відповідних дисциплін.

Слова „практичне значення” або „практична цінність” у тексті вступу друкують жирними маленькими літерами.

13. Апробація не є обов’язковим елементом студентських наукових робіт, вона вказується при наявності. При зазначенні апробації результатів роботи вказується, на яких наукових з’їздах, конференціях, симпозіумах оприлюднено результати дослідження.

Слова „апробація результатів дослідження” у тексті вступу друкують жирними маленькими літерами.

14. Відомості про публікації також подають при наявності останніх.

Слово „публікації” у тексті вступу друкують жирними маленькими літерами.

15. Останньою складовою вступу є опис структури роботи. Він не є обов’язковим і подається за бажанням. Спочатку тут зазначається, з яких елементів складається робота. Потім коротко (одним-двома реченнями) розповідається про зміст кожної зі складових. Крім того, подається інформація про наявність у роботі ілюстрацій і таблиць, про кількісний склад списку використаних джерел, загальний обсяг роботи та обсяг тексту роботи.

    Примітка. Загальний обсяг роботи та обсяг тексту роботи відрізняються тим, що до обсягу тексту не входять сторінки, на яких містяться список використаних джерел, список джерел фактичного матеріалу та додатки.

Слова „структура роботи” в тексті вступу друкують жирними маленькими літерами, слова „вступ”, „перший розділ”, „другий розділ”, третій розділ” (при наявності), „загальні висновки” та „додатки” (при наявності) в описі структури роботи подаються курсивом, або підкреслюються, або друкують жирними маленькими літерами.

Основна частина роботи

Основна частина студентської наукової роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів. Кожен розділ починається з нової сторінки, підрозділи, пункти та висновки до розділів друкуються на тій же сторінці, що і попередній підрозділ або пункт.

Розділи оформлюються таким чином. У першому рядку сторінки відцентровано ЖИРНИМИ літерами з першої великої друкується слово „розділ” і зазначається його номер (арабськими цифрами без знака №). Крапка після номера не ставиться. На наступному рядку відцентровано ВЕЛИКИМИ ЖИРНИМИ літерами друкується назва розділу. Крапка після назви не ставиться. Якщо назва розділу складається з двох речень, між ними ставиться крапка і друге речення починається з великої літери. Якщо назва розділу розташовується на декількох рядках, вони мають бути структуровані за змістом.

Існує два способи розпочати розділ.

    1. Розділ може розпочинатися з невеликої за обсягом преамбули, в якій коротко повідомляється, про що йтиметься у розділі. У цьому разі після назви розділу пропускається рядок і потім з абзацу починається текст преамбули.

    Після преамбули пропускається рядок і з абзацу жирними цифрамита жирними маленькимилітерами (з першої великої) друкується номер і назва першого підрозділу цього розділу;

2. Перший підрозділ цього розділу може розпочинатися відразу після назви розділу. У цьому разі після назви розділу пропускається рядок і з абзацу жирними цифрамита жирними маленькимилітерами (з першої великої) друкується номер і назва підрозділу.

В обох випадках підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. Після номера підрозділу повинна стояти крапка. Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу, після якого крапка не ставиться. Далі пропускається рядок і з абзацу починається текст підрозділу.

Підрозділи можуть складатися з пунктів. У цьому разі після попереднього підрозділу або пункту пропускається рядок і з абзацу жирним курсивом друкується номер і назва пункту. Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. Після номера пункту повинна стояти крапка. Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Після заголовка пункту ставиться крапка і в тому ж рядку починається текст пункту.     

Висновки

    Загальні висновки починаються з нової сторінки. У першому рядку сторінки відцентровано ВЕЛИКИМИ ЖИРНИМИ літерами друкуються слова „висновки”. Крапка після них не ставиться. Потім пропускається рядок і з абзацу подається текст загальних висновків, який не нумерується. Обсяг загальних висновків має становити 3 – 4 сторінки.

    Загальні висновки мають відображати те нове і суттєве, що складає наукові і практичні результати проведеної роботи. Висновки розпочинають із короткої оцінки стану досліджуваного питання. Далі послідовно, логічно викладають, синтезують та узагальнюють одержані результати.

    Примітка. Типовою помилкою студентів при написанні загальних висновків є компіляція, тобто застосування без будь-яких змін речень (іноді навіть цілих абзаців) із тексту розділів або висновків до розділів. Це є не припустимим. Для загальних висновків необхідно знаходити інші формулювання тих положень, що містяться у роботі.

Посилання

 При написанні наукової роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в дослідженні, або на ідеях і висновках яких розробляються проблеми, завдання і питання, вивченню яких присвячені наукові пошуки. Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

1) якщо текст цитати наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання, то він починається і закінчується лапками;

2) якщо при цитуванні змінюються граматичні форми, порядок слів, тобто коли відбувається переказ, виклад думок інших авторів своїми словами, лапки не ставляться;

3) в обох випадках кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

4) якщо автор наукової роботи, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім тире і вказуються ініціали автора наукової роботи, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. ріантами таких застережень є: (курсив наш. – М.К.), (підкреслено мною. – М.К.), (розрядка моя. – M.К.).

        Посилання в тексті на джерела подають після цитати у двох квадратних дужках, у яких зазначають порядковий номер джерела у списку використаних джерел і сторінку, з якої запозичено цитату. Між двома цифрами ставиться кома, наприклад: [12, 91]. Якщо посилання подається в кінці речення, то крапка ставиться ПІСЛЯ дужок.

    Якщо подається посилання на декілька джерел, то номера джерел у квадратних дужках відокремлюються один від одного крапкою з комою.

Якщо на одній сторінці подається декілька посилань на те саме джерело, то за зазначеними правилами оформлюється лише перше посилання. У решті посилань у квадратних дужках пишеться „там само” і зазначається номер сторінки (при необхідності).

Примітка. Якщо подається посилання на декілька джерел, порядок розташування цих джерел у дужках визначається ХРОНОЛОГІЄЮ ЇХ НАПИСАННЯ від найранішого до найпізнішого.

        Примітка 1. Згадуючи прізвища авторів у тексті роботи, слід звертати увагу на такі моменти:

1) ініціали автора подаються ПЕРЕД прізвищем, наприклад: І. Р. Гальперін;

2) треба з’ясувати, кому належать прізвище та ініціали – чоловіку чи жінці, оскільки чоловічі прізвища відмінюються, а жіночі – ні.

3) грузинські та французькі прізвища не відмінюються.

4) якщо джерело цитування написано не українською мовою, треба правильно передавати імена та по батькові іноземних науковців українською мовою, адже ініціали, зокрема, російською мовою можуть змінюватись в українській.

Примітка 2. Під час роботи над дослідженням доцільно оформлювати посилання у квадратних дужках із зазначенням прізвища автора, року видання роботи та сторінки, наприклад: [Звєрєв 1988, 45]. Номери джерел у посиланнях проставляються лише тоді, коли список використаних джерел уже готовий, тобто, як правило, на етапі завершення та технічного оформлення роботи.

Ілюстрації

Основними видами ілюстративного матеріалу у студентських наукових роботах є схема, діаграма, графік, малюнок. Усі види ілюстрацій оформлюються однаково. Спочатку подається ілюстрація, під нею знаходиться підпис. Підпис під ілюстрацією має три основних елементи:

1) найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом „Рис.” (з великої літери);

2) порядковий номер ілюстрації, який вказується без знака номера арабськими цифрами і складається з двох цифр: перша цифра позначає номер розділу, в якому знаходиться ілюстрація, друга – номер самої ілюстрації. Після кожної цифри ставиться крапка. Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами;

3) тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного. Текст заголовку починається з великої літери. Після заголовку крапка не ставиться.

Ілюстрації необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці.

    У роботі обов’язково має бути посилання на ілюстрації. Посилання оформлюються таким чином. У тому місці, де викладається тема, пов’язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках „(рис. 3.1)” або зворот типу: „...як це видно з рис. 3.1” або „... як це показано на рис. 3.1”. Якщо посилання знаходиться на іншій сторінці, ніж сама ілюстрація, то у посиланні перед словом „Рис.” додається „див.”, наприклад: „див. рис. 3.1”. Якщо ілюстрація займає всю сторінку, то вона виноситься в додатки.

    Примітка. Шрифт надписів у ілюстраціях може бути іншим ніж 14 Times New Roman.

Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць. Таблицю розмішують після першого згадування про неї в тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку наукової роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Підпис таблиці розміщується над таблицею і складається з таких елементів:

1) найменування графічного сюжету, що позначається словом „Таблиця” (з великої літери);

2) порядковий номер таблиці, який вказується без знака номера арабськими цифрами і складається з двох цифр: перша цифра позначає номер розділу, в якому знаходиться таблиця, друга – номер самої таблиці. Після першої цифри ставиться крапка, після другої – не ставиться. Якщо в роботі подано одну таблицю, то її нумерують за загальними правилами. Слово „таблиця” та її номер розташовують з орієнтацією по правому краю сторінки;

3) тематичний заголовок таблиці, який починається з великої літери і розташовується відцентровано на наступному рядку після слова „таблиця” і її номера. Після заголовку крапка не ставиться.

Таблиці необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. У роботі обов’язково має бути посилання на таблиці. Посилання оформлюються таким чином. У тому місці, де викладається тема, пов’язана з таблицею, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках „(табл. 3.1)” або зворот типу: „...як це видно з табл. 3.1” або „... як свідчать дані табл. 3.1”. Якщо посилання знаходиться на іншій сторінці, ніж сама таблиця, то у посиланні перед словом „табл.” додається „див.”, наприклад: „див. табл. 3.1”. Якщо таблиця займає всю сторінку, то вона виноситься в додатки.

Таблицю бажано розміщувати так, щоб вона не розривалась і знаходилась на одній сторінці. При перенесенні частини таблиці на іншу сторінку слово „Таблиця” і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова „Продовження табл.” і вказують номер таблиці, наприклад: „Продовження табл. 1.2”.

    Примітка 1. Таблиця НЕ МАЄ графи (колонки) із зазначенням порядкових номерів рядків.

Примітка 2. Шрифт тексту в таблицях може бути іншим ніж 14 Times New Roman.

Оформлення списку використаних джерел

У першому рядку сторінки відцентровано ВЕЛИКИМИ ЖИРНИМИ літерами друкуються слова „список використаних джерел”. Крапка після цього не ставиться. Далі пропускається рядок і подається перелік джерел.

    Список використаних джерелповинен містити тільки ті праці, на які посилався автор у роботі. Джерела у списку подаються за алфавітом згідно з першою буквою прізвища (першого) автора або (за відсутності автора) першою буквою назви джерела. За наявності декількох джерел одного автора вони розташовуються у списку за роками видання починаючи з найраннішого. Спочатку у списку подаються джерела кирилицею (без розмежування джерел за мовами – українською, російською, білоруською), потім – латиницею. При переході до джерел латиницею нумерація продовжується.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту. Інформацію щодо вимог можна одержати із таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 «Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ГОСТ 7.12-93 «Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила».

        Типовий порядок інформаційних блоків у оформленні джерела є таким:

    Ця базова послідовність може дещо варіюватися в залежності від типу джерела (зразки оформлення джерел подані в Додатку1).

    Примітка 1. Усі джерела наводяться у списку тією мовою, якою вони написані. Перекладати назви джерел українською мовою НЕ МОЖНА.

    Примітка 2. При зазначенні міста видання книги допускаються такі скорочення: К. – Київ, М. – Москва, Л. – Ленінград (СПб. – Санкт-Петербург), Ростов н/Д – Ростов-на-Дону, L. – London, N. Y. – New York. Назви інших міст подаються ПОВНІСТЮ.