ПІДГОТОВКА ДО ЗАХИСТУ ТА ЗАХИСТ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

Міжнародний Соломонів Університет

           МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДО НАПИСАННЯ І ЗАХИСТУ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

ЗІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 8.050108 “МАРКЕТИНГ”

на кваліфікаційний рівень магістр

м.Київ
1. ЗАГАЛЬНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Працюючи над дипломною роботою, студент має засвоїти навички правильної постановки проблеми та обгрунтування її актуальності, формування мети і завдань дослідження, побудови логічного плану й оптимальної структури роботи з літературними джерелами і статистичною інформацією, аналізу й оцінки різних аспектів діяльності об’єкта дослідження, обгрунтування власних узагальнень, висновків та пропозицій.

Дипломна робота є кваліфікованим документом, на підставі якого Державна екзаменаційна комісія визначає рівень теоретичної підготовки студента, його готовність до самостійної наукової та практичної роботи за фахом, і приймає рішення про надання кваліфікації та видачу диплома.

Тема дипломної роботи повинна бути актуальною, мати теоретичне і прикладне значення, відповідати сучасному стану та перспективному розвитку економічної науки і господарської практики. Її треба погодити з науковим керівником випускної кафедри, а також з організацією (підприємством), на матеріалах якої вона буде виконуватися.

Вибираючи тему, слід урахувати її актуальність для підприємства, організації, регіону тощо, можливість одержання відповідних матеріалів (планових, звітних, статистичних), проведення власних спостережень, розрахунків, експериментів, наявність літературних джерел, власних наробок.

Для написання дипломної роботи слід скористатися тематикою, яку розробляє і щорічно переглядає кафедра маркетингу. Студенту надається також право запропонувати свою тему з урахуванням економічної ситуації об’єкта дослідження та на замовлення підприємства (організації) - бази практики.

Студенти денної форми навчання проходять ассистентську практику за направленням випускної кафедри: заочної - за місцем основної роботи.

Написання роботи на абстрактну тему без використання й аналізу матеріалів, що характеризують діяльність конкретного підприємства чи організації, не допускається.

Закріплення за студентом теми дипломної роботи і призназчення наукових керівників оформляється наказом ректора МСУ не пізніше, ніж за півроку до закінчення навчання за навчальною програмою. Заміна теми після її затвердження вирішується на засіданні кафедри та оформляється відповідним наказом ректора.

Обов'язки наукових керівників:

· консультування студентів з питань вибору теми дипломної роботи, розробки її плану, змісту окремих розділів добору, спеціальної літератури;

· контроль якості роботи;

· підготовка відгуку про дипломну роботу з ґрунтовною характеристикою її якості відповідно до критеріїв оцінки;

· контроль дотримання студентами регламенту підготовки роботи.

СТРУКТУРА, ЗМІСТ І ОБСЯГ МАГІСТЕРСЬКОЇ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

Дипломна робота повинна мати певну логіку побудови, послідовність і завершеність.

Рекомендується така структура дипломної роботи:

· зміст;

· вступ;

· перший (теоретичний) розділ;

· другий (аналітичний) розділ;

· третій (конструктивний, проектний) розділ з обгрунтуванням економічної ефективності;

· висновки (завершальна частина);

· література;

· додатки.

Зміст дипломної роботи.

У ньому вказуються назви всіх розділів і підрозділів (параграфів) із зазначенням початкових сторінок. План роботи має відображати суть проблеми, її зміст та логіку дослідження. Назви розділів і підрозділів мають бути стислими і зрозумілими, літературно грамотними, тісно пов'язаними з назвою роботи, але не повторювати її. У вступі дається наукове обгрунтування актуальності та значення вибраної теми; формулюється мета, завдання і об'єкт дослідження; наводиться перелік застосованих методів дослідження; повідомляється чи апробовано роботу замовником (іншою організацією).

Перший розділ структурно складається з 3-4 підрозділів і має визначити науково-теоретичну сутність вибраної для дослідження проблеми. Доцільно викласти зміст рекомендованих методологічних та методичних підходів до вирішення проблеми дослідження.

У другому розділі студенту бажано обгрунтувати фактичний стан проблеми дослідження за матеріалами конкретного підприємства (організації).

У цьому розділі можна виділити 3-5 відносно самостійних підрозділів, що містять економічний аналіз і оцінку конкретних проблем діяльності об'єкта дослідження.

Розділ має бути максимально насиченим фактичною інформацією (таблиці, графіки, діаграми, схеми), що відображають відповідні результати діяльності об'єкта дослідження.

Слід чітко розмежовувати джерела походження використаної в процесі аналізу інформації: що запозичено з літератури, що — з документів об'єкта, а які дані здобуто власними спостереженнями, експериментами, розрахунками.

Розділ завершується стислим викладенням результатів аналізу та напрямків підвищення ефективності маркетингової діяльності підприємства (організації).

Третій розділ містить обгрунтовані пропозиції, які спрямовано на досягнення мети. поставленої у вступі. Структурно він має вміщувати 2-3 підрозділи. Характер і зміст заходів, що пропонуються, мають базуватися на результатах аналізу, проведеного в другому розділі роботи. Невід'ємною частиною обгрунтування пропонованих магістром заходів має бути розрахунок економічної доцільності та ефективності.

Під час аналізу та обгрунтування запропонованих заходів підвищення ефективності маркетингової діяльності доцільно застосовувати економіко-математичні методи та електронно-обчислювальну техніку.

Розділ «Висновки» — завершальна частина роботи магістра. Він містить стислий виклад зроблених автором оцінок та узагальнень, пропозицій автора та їх економічної доцільності й ефективності. Ознайомлення з текстом висновків має сформувати в читача уявлення про ступінь реалізації автором роботи поставленої мети і завдань.

У додатки виносять громіздкі таблиці допоміжного характеру, роздруки з ЕОМ, блок-схеми, зразки форм таблиць, дослідницьких анкет тощо.

Розділ «Література» включає складений за абеткою перелік використаних літературних джерел.

ОФОРМЛЕННЯ РОБОТИ

Дипломна робота має бути виконаною і оформленою з додержанням усіх технічних вимог до наукових робіт, які підлягають опублікуванню.

Текст роботи має бути написаний чітким розбірливим почерком (без виправлень) або надрукований на машинці ( принтері ) на одному боці аркуша білого паперу формату А4.

Текст розміщується на сторінці, яка обмежується полями - лівим - не менше за ЗО мм, правим - не менше за 10мм, верхнім - не менше за 15мм, нижнім - не менше за 20мм. Відстань між заголовком і текстом має бути в межах 15-20мм.

На машинописній сторінці розміщується 28-ЗО рядків по 57-60 знаків у кожному.

Дипломна робота починається з титульного аркуша, який виконується за формою дод. 1.

За титульним аркушем розміщують послідовно: відгук наукового керівника, зовнішню рецензію, зміст роботи, вступ, перший, другий, третій розділ, висновки, додатки, список використаної літератури.

У змісті зазначають початкові сторінки кожного розділу і параграфа. Назви розділів і параграфів у змісті й тексті мають бути однаковими.

Вступ, кожний розділ, висновки і список літератури починаються з нової сторінки, а наступний підрозділ — одразу після закінчення попереднього.

Текстова частина дипломної роботи, рисунки, таблиці мають бути написані чорнилом (пастою) одного кольору (чорного, синього, фіолетового), або надруковані на машинці чи принтері.

Розділи, підрозділи, пункти й підпункти слід нумерувати арабськими цифрами та друкувати з абзацним відступом.

Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах усього тексту за винятком додатків (1, 2, 3 і т. ін ).

Номер підрозділу або пункту включає номер розділу і порядковий номер підрозділу або пункту, відокремлені крапкою (1.1. 1.2,1.3іт.ін.).

Номер підпункту включає номер розділу, підрозділу, пункту і порядковий номер підпункту, відокремлені крапкою (І.І.І'.І. 1.1.1.2,1.1.1.3 і т. ін.).

Після номеру розділу, підрозділу, пункту і підпункту в тексті роботи крапку не ставлять.

Якщо текст поділяють тільки на пункти, їх слід нумерувати (за винятком додатків) порядковими номерами в межах усього тексту.

Заголовки

Розділи, підрозділи повинні мати заголовки, що чітко й коротко відображають їхній зміст.

Заголовки розділів, підрозділів і пунктів слід друкувати з абзацним відступом з великої літери без крапки в кінці та без підкреслень.

Якщо заголовок складається з двох речень, їх відокремлюють крапкою. За використання набірних друкарських форм заголовки розділів і підрозділів слід виділяти шрифтом.

Переліки

У тексті пунктів або підпунктів можуть бути переліки. Перед кожною позицією переліку слід ставити дефіс або (за необхідності послатися в тексті на один із переліків) малу літеру, після якої ставлять дужку. Для подальшої деталізації переліку необхідно використовувати арабські цифри, після яких ставлять дужку.

Приклад

а)_________________________________________________________________

б)__________________________________________________________________

    1)______________________________________________________________

    2)______________________________________________________________

в)__________________________________________________________________

Таблиці

Таблиці застосовують для ліпшого унаочнення та зручності порівнювання показників. Назва таблиці (за наявності такої) має точно і стисло відображати її зміст. Назву слід розміщувати над таблицею.

У разі перенесення частини таблиці на ту саму або інші сторінки. назву ставлять тільки над першою частиною таблиці. Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць

Таблиці (за винятком таблиць у додатках) слід нумерувати арабськими цифрами наскрізно.

Таблиці кожного додатку позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатку.

Якщо у тексті роботи є тільки одна таблиця, то її позначають «Таблиця І» або «Таблиця В. І», коли таблицю наведено в додатку В.

Допускається нумерувати таблиці в межах розділу. У цьому разі номер таблиці складатиметься з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою.

На всі таблиці мають бути наявні посилання в тексті, які складаються зі слова «таблиця» із зазначенням її номера.

Заголовки граф і рядків таблиці слід друкувати з великої літери, підзаголовки граф — з малої, якщо вони є продовженням заголовка, або з великої, якщо вони мають самостійне значення. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять, заголовки і підзаголовки граф друкують в однині.

Таблиці ліворуч, праворуч і знизу, як правило, обмежують лініями.

Розділяти заголовки і підзаголовки боковика і граф діагональними лініями не допускається.

Горизонтальні й вертикальні лінії, що розмежовують рядки таблиці, Заголовки граф, як правило, друкують паралельно рядкам таблиці. За необхідності допускається перпендикулярне розміщення заголовків граф.

Головку таблиці треба відокремлювати лінією від тексту таблиці.

Таблицю (залежно від її розміру) розміщують під текстом з першим посиланням на неї, або на наступній сторінці, а за необхідності— у додатку до роботи.

Допускається розміщувати таблиці вздовж довгого боку аркуша.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то таблицю поділяють на частини, які розміщують одна під одною або поряд, при цьому в кожній частині таблиці повторюють її головку й боковик.

В разі поділу таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відповідно номерами граф і рядків. При цьому нумерують арабськими цифрами графи і (або) рядки першої час­тини таблиці.

Слово «Таблиця» зазначають один раз ліворуч над першою частиною таблиці, над іншими частинами друкують слова «Продовження таблиці» або «Закінчення таблиці» із зазначенням номера (позначення) таблиці.

Якщо в кінці,сторінки таблиця переривається і її продовження буде на наступній сторінці, то в першій частині таблиці нижню горизонтальну лінію, що обмежує таблицю, не креслять.

Графічний матеріал

Графічний матеріал — рисунки (схеми, діаграми і т.ін.) розміщують у стандарті для встановлення властивостей або характеристик об'єкта, а також для ліпшого розуміння тексту стандарту. На графічний матеріал мають бути посилання в тексті стандарту.

Графічний матеріал треба розмістити безпосередньо після тексту, в якому про нього згадується вперше, або на наступній сторінці, а за необхідності — у додатку.

За наявності у стандарті таблиць, що доповнюють графічний матеріал, таблиці слід розміщувати після графічного матеріалу. Графічний матеріал може мати тематичну назву, яку розміщують під ним.За необхідності під графічним матеріалом розміщують поя нювальні дані. Слово «рисунок» і назву подають після пояснювальних даних.

Графічний матеріал (за винятком графічного матеріалу додатків) слід нумерувати арабськими цифрами наскрізно. Якщо рисунок один, його позначають «Рис. І».

Дозволяється нумерація графічного матеріалу в межах розділу. Номер рисунка складається в цьому разі з номерів розділу, порядкового номера рисунка, відокремлених крапкою. (Рисунок 1.1).Графічний матеріал кожного додатка позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрої позначення додатка (Рисунок В.3).Рисунок (діаграму, схему і т. ін.), як правило, слід виконувати на одній сторінці. Якщо рисунок не вміщується на одній сторінці, дозволяється переносити його на інші сторінки. При цьому тематичну назву розміщують на першій сторінці, пояснювальні Де ні — на кожній сторінці і під ними друкують «Рисунок..., аркуш ...», якщо є кілька рисунків, і «Рисунок 1. аркуш...», якщо є один рисунок.

Формули

Формули, за винятком формул, які є у додатках, мають нумеруватися наскрізною нумерацією арабськими цифрами, які друкують на рівні формули праворуч у круглих дужках. Одну формулу позначають (1).

Посилання у тексті на порядкові номери формули дають.у дужках.

Приклад:

...у формулі (1).

Формули в додатках нумерують окремо арабськими цифрами в межах кожного додатка з додаванням перед цифрою позначення додатка.

Приклад:

. ..у формулі (В. 1).

Можлива нумерація формул у межах розділу. У цьому разі номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули, відокремлених крапкою.

Приклад:

(3.1), (3.3).

У формулі як символи фізичних величин слід застосовувати позначення, встановлені відповідними стандартами і (або) інши­ми документами.

Пояснення символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули, якщо вони не пояснювалися в тексті, мають бути наве­дені безпосередньо під формулою.

Пояснення кожного символу слід давати з нового рядка в тій послідовності, в якій символи наведено у формулі. Перший рядок пояснення має починатися словом «де».

Формули, що подаються одна за одною і не розділені текстом. відокремлюють комою.

Додатки

Матеріал, що доповнює положення стандарту, допускається розміщувати в додатках. Додатками можуть бути, наприклад, графічний матеріал, таблиці великого формату, розрахунки, опис алгоритмів і програм задач, що розв'язуються на ЕОМ і т. ін.

Додатки можуть бути обов'язковими та інформаційними. Інформаційні додатки можуть бути рекомендованого або довідкового характеру.

Додатки позначають великими літерами української абетки. починаючи з А, за винятком літер Г, Є,З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Після слова «Додаток» друкують літеру, що позначає його послідовність.

Допускається позначення додатків літерами латинської абетки, за винятком літер І та О.

У разі повного використання літер української та латинської абеток допускається позначення додатків арабськими цифрами.

Якщо у стандарті один додаток, то він позначається «Додаток А».

Кожний додаток слід починати з нової сторінки із зазначенням угорі посередині сторінки слова «Додаток» і його позначенням. а під ним у дужках для обов'язкового додатка друкують слово «обов'язковий», а для інформаційного — «рекомендований» чи «довідковий». Додаток повинен мати заголовок, який друкують симетрично відносно тексту з великої літери окремим рядком.

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи, підрозділи, пункти, підпункти.

Запозичена з літературних чи статистичних джерел інформація (формули, таблиці, схеми, графіки, висновки тощо) потребує обов'язкових посилань (у квадратних дужках) на порядковий номер джерела в списку використаної літератури та номери сторінок, з яких узято інформацію.

Література подається в такій послідовності:

1. Закони й законодавчі акти України.

2. Нормативні акти, інструкції, які видано Кабінетом міністрів, міністерствами та відомствами.

3. Спеціальна література (в алфавітному порядку прізвищ авторів монографій, брошур тощо).

Дипломна робота магістра оправляється у тверду оправу.

ПІДГОТОВКА ДО ЗАХИСТУ ТА ЗАХИСТ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

Згідно з регламентом навчальної підготовки студент зобов'язаний подавати роботу науковому керівникові на першу перевірку частинами в установлені терміни. У разі порушення студентом календарного графіка науковий керівник має право виносити на засідання кафедри пропозицію про відчислення студента як такого, що не виконує навчальний план.

Після усунення зауважень керівника студент завершує оформлення роботи і подає її науковому керівникові для письмового відгуку.

Дипломна робота, підписана автором, з письмовими відгуками організації та наукового керівника подається керівнику навчальної програми (завідувачу випускної кафедри).

Завідувач кафедри вирішує питання про допущення студента ло захисту, роблячи при цьому відповідний запис на титульному аркуші дипломної роботи.

Зовнішня рецензія повинна містити ґрунтовний аналіз і диференційовану оцінку якості роботи.

Порядок захисту дипломної роботи встановлюється Положенням «Про державні екзаменаційні комісії».

Студент готує до захисту тези доповіді та ілюстративний матеріал (таблиці, графіки, діаграми, рисунки).

Захист роботи починається з доповіді, що в ній студент в межах 15 хв. має розкрити:

актуальність теми;

структуру роботи;

об'єкт дослідження;

висновки з аналізу, зміст запропонованих заходів та обґрунтування їх ефективності (рекомендується витратити на це не менше 70% загального часу доповіді).

Завершуючи доповідь, студент має повідомити: які його розробки та висновки вже впроваджено або намічено до впровадження; де ще слід, на його думку, застосувати результати дослідження; яка фактична чи очікувана соціально-економічна ефективність запропонованих ним заходів.

Під час доповіді слід звертатися до ілюстративного матеріалу. коротко пояснюючи його зміст.

Члени ДЕК і присутні на захисті можуть ставити студенту запитання з метою визначення рівня його спеціальної підготовки та ерудиції.

Після відповіді на запитання слово надають рецензенту або зачитують його рецензію. На зауваження рецензента студент може дати аргументовану відповідь. Після цього слово надається науковому керівникові для характеристики й оцінки роботи.

Під час захисту ведеться протокол засідання ДЕК. Окремо визначається думка членів ДЕК про практичну цінність пропозицій автора і рекомендації щодо їх використання.

Після обговорення підсумків захисту на закритому засіданні ДЕК виносить своє рішення. У разі незгоди членів ДЕК її голові надається два голоси. Рішення комісії оголошується головою того самого дня.

Студенти, які одержали під час захисту незадовільні оцінки. відраховуються з університету, отримуючи академічну довідку. До повторного захисту дипломну роботу. можна подати протягом трьох років після закінчення навчання в університеті.