Організація господарських зв’язків та порядок укладення договорів

Господарські зв'язки між постачальниками і покупцями – важлива функція комерційної діяльності. Такі зв'язки відображають не тільки суто комерційні, й економічні, організаційні, адміністративно-правові, фінансові відносини, що складаються між учасниками торгових операцій.

Система господарських зв'язків торгівлі з промисловістю – невід'ємна частина господарського механізму України, що становить сукупність форм і важелів взаємодії підприємств, об'єднань, фірм, галузей економіки із споживачами продукції. Раціональні господарські зв'язки сприяють планомірному розвитку економіки, збалансованості попиту і пропозиції, своєчасному постачанню продукції виробничого призначення і товарів народного споживання покупцям.

Система господарських зв'язків включає, зокрема:

- участь торговельної організації в розробці промисловими підприємствами;

- планів виробництва товарів за допомогою надання заявок і замовлень;

- господарські договори;

- контроль за дотриманням договірних зобов'язань;

- застосування економічних санкцій;

- участь у роботі товарних бірж й оптових ярмарків;

- перевірку якості (експертизу) товарів, що поставляють;

- установлення оптимальних фінансових взаємин;

- застосування адміністративно-правових норм та ін.

Світовий досвід і вітчизняна практика показують, що функціонування ефективних господарських зв'язків між постачальниками і покупцями то­варів неможливо без участі оптовиків, що виступають у ролі активного ко­мерційного посередника. Оптова торгівля виконує посередницьку роль між виробництвом і роздрібною торгівлею і відіграє суттєву роль в організації господарських зв'язків і поставках товарів. Процес обігу товарів у багатьох випадках складається з двох стадій - оптової та роздрібної реалізації.

З економічної точки зору укладення договорів, зокрема договорів купівлі-продажу, поставки, має суттєвий вплив на товарооборот підприємства. Так, уклавши договір з покупцем, підприємство оптової торгівлі може планувати виконання своїх зобов'язань таким чином, щоб його транспортні витрати і витрати по зберіганню товару були мінімаль­ними, що, у свою чергу, суттєво впливає на ціну товару [4, c. 278].

Основною силою кожного договору є згода сторін, узгоджене воле­виявлення, що реалізується через принцип свободи договору. Цей принцип передбачає право сторін, що домовляються, за спільною угодою вкладати в договір той чи інший зміст. Сторони є вільними у виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог чинних правових актів, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та підприємливості.

Договір повинен складатись з урахуванням чинного законодавства. Він сприяє чіткої та раціональної організації господарсько-договірних зв'язків. Нормативні акти створюють правовий режим, що забезпечує рівність партнерів і захист їхніх інтересів. Правовими джерелами, що регламентують договірні відносини, є Цивільний та Господарський кодекси України, закони, відомчі нормативні акти, статути.

Договір вважається укладеним тоді, коли між сторонами досягнуто годи з усіх існуючих його умов. Момент укладення договору визначається моментом надання угоді встановленої форми.

Принцип належного виконаннядоговору полягає у вимозі точного додержання сторонами всіх його умов щодо суб'єктів, предмета, строків, способів, місця виконання зобов'язання. Зобов'язання мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акта планування, договору. При виконанні зобов'язання слід застосувати звичаї ділового обороту, мають враховуватися засади добросовісності, здорового глузду, справедливості.

Важливими нормативними актами, що регулюють господарські взаємовідносини суб'єктів комерційної діяльності, є:

- Положення про поставки продукції виробничо-технічного призна­чення;

- Положення про поставки товарів народного споживання;

- Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів);

-  Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю;

- Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю.

Разом з тим слід відмітити, що сфера господарських взаємовідносин між постачальниками і покупцями товарів, включаючи комерційну діяльність, потребує певного рівня державного регулювання, в тому числі шляхом прийняття і введення у дію законів, указів, постанов в області ціноутворення, вимог до якості і послуг, усунення недобросовісної конкуренції або монополістичної діяльності, а також встановлення податкових пільг, тарифів, стимулювання вітчизняного виробника товарів, захисту внутрішнього ринку від неякісної продукції іноземного виробництва.

Основні види договорів,що застосовуються в комерційній діяльності:

• договори на передачу товару у власність (купівля-продаж, поставка, контрактація, бартер);

• договори про передачу майна у тимчасове користування (оренда, лізинг, прокат);

• договори про надання послуг (транспортні договори, експедиційне обслуговування, доручення, комісія, консигнація, зберігання товарів на товарному складі, на участь у ярмарку, на рекламу про­дукції, кредитний договір, страхування комерційних ризиків);

•договори на передачу результатів інтелектуальної діяльності (франчайзинг, ліцензійний договір про передачу ноу-хау, ліцензійний договір на товарний знак): договір (контракт) - це комерційний документ, у якому встановлюються права та обов'язки сторін (контрагентів). Він узгоджується і підписується покупцем і продавцем або їхніми довіреними особами.

Зокрема, можуть бути укладені короткотермінові, сезонні договори, а також договори на одноразові поставки (закупівля партії товарів як одноразова комерційна операція). Між виробниками і покупцями можуть встановлюватись прямі та тривалі господарські зв'язки по поставках товарів. Пропозиція про встановлення прямих тривалих і тривалих господарських зв'язків може бути запропонована від будь-якої із сторін [5, c. 807].

У договорі повинні обов'язково визначатись розгорнутий асортимент, кількість і якість товарів, строки поставки і ціна, а в довготривалому договорі за прямими і тривалими господарськими зв'язками — найменування, груповий асортимент та кількість товарів, порядок і строки узгодження і представлення специфікацій. За відсутністю цих умов у договорі він вважається неукладеним.

Якщо обидві сторони виконують свої зобов'язання за договором, то вони зацікавлені у збереженні і подальшому розвитку господарських зв'язків з надійним партнером. Довготривалі договори допомагають підприємствам планувати свою діяльність, визначають перспективи розвитку. Договір або його окремі умови, що суперечать чинному законодавству, є недійсними.

Від того, наскільки грамотно організовано закупівлі на підприємстві роздрібної торгівлі, залежить успіх комерційної діяльності. У ринкових умовах ускладнюються не тільки завдання закупівельників (менеджерів, маркетологів, товарознавців), а й методи роботи. Старі способи організації поставок не підходять до сучасних умов, тому доводиться впроваджувати прогресивні технології, які значно полегшують повсякденну працю. Правильно підібрані постачальники дозволяють не тільки створити оптимальний асортимент, що відповідає поточним споживчим перевагам, й досягнути конкурентоспроможних цін. А саме від цих моментів залежить ефективність роботи будь-якого магазину.

Отже, можна зробити висновки, що господарські зв'язки - це необхідна умова діяльності підприємств, тому що вони забезпечують безперебійність постачання, безперервність процесу виробництва й своєчасність відвантаження й реалізації продукції. Кожне підприємство в процесі комерційної діяльності вступає в економічні і юридичні відносини зі своїми клієнтами, постачальниками й партнерами. В економічній літературі ці взаємини  характеризуються терміном “господарські зв'язки” [6, c. 448].