Функції філософії і її роль в культурі.

Поняття «світогляд»,структура та історичні типи світогляду.

Світогляд – це сукупність узагальнених уявлень людини про себе ,про світ,про місце у ньому та життєве призначення.

Світогляд – система найзагальніших знань,цінностей,переконань,практичних настанов,які регулюють ставлення людини до світу.

Структура світогляду органічно зумовлює його функції. Функцій тлумачення,розуміння світу. Вона є однією з найважливіших,оскільки покликана розтлумачити людині світ,описати його доступно,зрозумілою мовою. Адже світогляд – це світорозуміння.

Світогляд прийнято класифікувати за такими носіями:

1.Індивідуальний

2.Колективний

3.Груповий

4.Національний

5.Регіональний

6.Загальнолюдський

Є 3 історичні типи світогляду:

1.Міфологічний. Формується і функціонує стихійно; міфологія не має автора, її творцем є народ; характерна відсутність розмежування світу і людини; міф розповідає про явища оточуючого світу.

2.Філософський. Постає свідомою та усвідомленою діяльністю; знаменує виділення людини з природи; філософський світогляд пояснює свої твердження.

3.Релігійний. Релігія трактує потойбічне життя як відплату за земне життя. У цьому світі можна грішити і прекрасно жити, але на тому світі за все доведеться відповісти. Релігія морально зрівняла всіх людей і нікому не дозволено порушувати заповіді Бога.

Життєві витоки і функції світогляду.

Світогляд – це сукупність узагальнених уявлень людини про себе ,про світ,про місце у ньому та життєве призначення.

Структура світогляду органічно зумовлює його функції. Функцій тлумачення,розуміння світу. Вона є однією з найважливіших,оскільки покликана розтлумачити людині світ,описати його доступно,зрозумілою мовою. Адже світогляд – це світорозуміння.

Є 3 історичні типи світогляду:

1.Міфологічний

2.Філософський

3.Релігійний

Залежно від специфіки, формування та ф-ціонування розрізняють буденний та інституалізований світогляди. Буденний-сукупність поглядів на світ і покликання людини, які сформувались у пувного народу, спільноти під впливом практичного життя і ф-ціонують стихійно, без видимих зусиль з боку тих, хто їх дотримується.

Інституалізований світогляд-підтримується певними соціальними інституціями.

Ф-цї світогляду:1) ф-ція тлумачення, розуміння світу. Вона є однією з найважливіших, оскільки покликано тлумачити людині світ, описати його доступно, зрозумілою мовою. Адже світогляд-це світорозуміння. Людина може безпечно жити тільки в тому середовищі, всіті, який розуміє.Світогляд як світорозуміння може бути раціоналістичним-таким, що визначається владдя розуму(Гегель визнавав, що світ-це об’єктивний розум, який за логікою подібний до суб’єктивного розуму людини), та ірріціоналістичним-таким,що вважає основою світу недоступне, непідвладне розуму(воля у Ніцше)2)оцінювальна(аксіологічна) ф-ція. Щоб орієнтуватися у світі, недостатньо тільки здатності пояснити його. Потрібно ще й оцінити світ: відповісти на запитання яким він є для людини-добрим чи злим, вартим того, щоб у ньому жити.3)Праксеологічна ф-ція- вона виявляється у відповідях на питання як жити людині в світі, а отже, містить певні практичні настанови щодо світу і буття людини в ньому. З цього погляду виділяють практично активні та споглядальні світогляди.

              Ф-ції світогляду дають змогу краще розуміти будь-який тип світогляду.

Специфіка філософії як типу світогляду і способу мислення.

Філософія виникла водночас із релігією. Носієм філософського світогляду також є особа. Принципова відмінність філософського світогляду від міфологічного і релігійного полягає в тому, що він заснований на розумі, тоді як релігія – на вірі, міфологія - на страхові. По-друге релігія та міфологія оперують чуттєвими образами, філософія – абстрактними поняттями. Філософія цілком позбавлена функцій та засобів соціального контролю. Міфологію та релігію індивід приймає в готовому вигляді, часто несвідомо і примусово, особиста творчість при цьому відсутня. Філософія ж є справою особи, що ґрунтується на засадах свободи. ………………

Проблемне поле і структурні елементи філософського знання.

З розвитком філософським людство приходить до висновку, що тільки зрозумівши людину її сутність і призначення в світі можна зрозуміти і сам світ.

Основна проблема філософії – це Людина в давньому світі людину зрозуміли, як частину Космосу, це відображення і символ Всесвіту вона єдина усвідомлює закон існування всесвіту.

Арістотель – “Людина політична тварина”, «Істина яка не спілкується - це або тварина або Бог»

 Рішучий поворот до проблеми людини відбувся в епоху відродження та нового часу(17-19ст.)

В 17-18ст. – філософ Рене Декарт – “cogito ergo sum” – мислю отже існую.

В німецькій класиці І.Кант сформулював завдання філософії «Філософія повинна дати відповідь н а3 питання:

1. Що я можу знати?

2. Що я повинен знати?

3. Нащо я можу сподіватися?»

«Що я повинен робити, щоб бути людиною? »

   Структура філософії:

• Онтологія – це вчення про буття (світ)
• Антропологія – це вчення про людину
• Гносеологія - це вчення про пізнання.

Філософія –це система знань про найбільш загальні закони буття, суспільства і людського мислення.

Основне питання філософії полягає в тому, щоб визначитися, що є первинними: матерія чи ідея.

Якщо філософ вважає, що первиною є матерія то він матеріалізм, а якщо ж ідея то ідеологіст.

Друга сторона основи питання філософії: «чи людина пізнати світ?»

Якщо «так» то це – гносеологічний оптиміст

Якщо «ні» то це - агностицизм.

Еволюція предмету філософії.

Питання, що вивчає філософія, є одним з найпроблематичніших для неї, оскільки предмет її історично змінювався. У різні епохи у філософії домінували то вчення про буття, то вчення про пізнання, то політичні чи етичні проблеми. Крім того, в Європі до XVII ст. філософія охоплювала все знання про світ, тобто зародки всіх наук, окрім хіба що математики й медицини. Навіть у XX ст. все ще тривав процес відокремлення від філософії певних галузей знання, які інституціалізувалися в окремі наукові дисципліни (психологія, соціологія, політологія).

Еволюція предмета філософії не є чимось винятковим в історії науки: предмет вивчення конкретних наук, наприклад математики, також історично змінювався. Тому при визначенні предмета філософії слід брати до уваги не тільки те, яких історичних форм набувала філософія, а й загальну тенденцію, що пронизує конкретні її формоутворення. Якщо виходити із загальної спрямованості філософії, то її можна трактувати як осягнення всезагального розумом чи інтуїцією.

Найбільш загальні засади сущого (буття — небуття, простір — час, причинність, сенс людського існування, істина, добро, свобода тощо), з яких «конструюється» світ, і є предметом філософи. При цьому філософія намагається звести всі ці різноманітні загальності до одного принципу — Бога, матерії тощо, пояснювати їх, виходячи із цього принципу.

Філософія передбачає здатність підноситись до всеза-гального. Вона є певною настановою на всезагальне. На основі всезагального (ідей, принципів) філософія намагається пізнати і пояснити світ. А оскільки система ідей є не що інше, як теорія, то філософію можна вважати теоретичним світоглядом.

Функції філософії і її роль в культурі.

Філософія виконує найрізноманітніші суспільні функції, що і забезпечує її буттєвість ось уже понад 2,5тис. років. Серед них:

- світоглядна функція,пов*язана передусім із системним, абстрактно-теоретичним понятійним поясненням світу;

- загальнометодологічна функція, що полягає у формуванні загальних принципів і норм одержання знань;

- пізнавальна функція (гносеологічна), що полягає в поясненні найбільш загальних принципів буття та вихідних основ нашого мислення

- прогностична функція, яка розкриває загальні тенденції передбачення розвитку людини і світу;

- критична функція з її принципом «піддавай усе сумніву», виконуючи антидагматичну роль у розвитку знань.

- аксіологічна функція, з її вимогою дослідження об’єкта з точки зору найрізноманітніших цінностей;

- соціальна функція, завдяки якій соціальне буття не лише одержує необхідну інтерпретацію, а й може зазнати змін;

- гуманістична функція,яка шляхом утвердження позитивного сенсу і мети життя, формування гуманістичних цінностей та ідеалів, виконує роль інтелектуальної терапії;

- освітня функція, пов*язана з впливом на свідомість людей.