Типи личинок та лялечек.Кокони.Що таке вік личинок комахи та як його визначають.

Типи личинок. Відмінності в типі метаморфозу виявляються і в будові личинок (рис. 31). У комах з неповним перетворенням личинки зовні схожі на дорослих комах. Вони мають складні очі, такий самий тип ротових органів, вусиків та ніг і часто — схожий образ життя. Відрізняються від дорослих комах лише меншими розмірами тіла, зачатками крил та недорозвиненими органами розмноження. У зв’язку зі схожістю таких личинок з імаго їх називають первинними або імагоподібними. Личинок комах з неповним перетворенням старшого віку, що мають добре виражені зачатки крил, часто називають німфами; а якщо личинка мешкає у воді (одноденки, бабки, веснянки) — наядами.

Личинки комах із повним перетворенням зовні дуже відрізняються від дорослих комах. Наприклад, гусениця зовсім не схожа на метелика, а червоподібна личинка — на дорослого жука. Личинки цих комах не мають фасеткових очей, зовнішніх зачатків крил, часто у них інший тип ротових органів; у деяких випадках є черевні ноги і шовковидільні або павутинні залози тощо. Цих личинок називають вторинними. Їх поділяють на три основних типи: камподеоподібні, червоподібні та гусеницеподібні

Камподеоподібніличинки дуже рухливі, часто темно забарвлені, з добре вираженою прогнатичною головою і 3-ма парами грудних ніг. Тіло часто сплющене має щільні, склеротизовані покриви, нерідко з щетинками або навіть із члениковими придатками на задньому кінці. До них належать личинки жуків (туруни, стафіліни, плавунці…), сітчастокрилих (золотоочка, мурашиний лев…) тощо.

Червоподібніличинки мають форму червів, їм властива повільна рухливість, різний ступінь вираження головної капсули і розвитку ніг, світліше забарвлення. Червоподібні личинки поділяють на три групи:

1) із вираженою головою і 3-ма парами грудних ніг (личинки пластинчастовусих, жуків-оленів, листоїдів та інших родин із ряду жуків);

2) вираженою головою але без ніг (личинки жуків довгоносиків, трубковертів та короїдів, а також бджолиних, ос, мурашок);

3) без вираженої голови і без грудних ніг (личинки більшості мух).

До червоподібних личинок також належать дротяники: справжні і несправжні.

Справжні дротяники (личинки жуків коваликів) схожі на кусочок мідного дроту. Мають червоподібну форму, добре виражену голову з прогнатичним типом постановки ротових органів, грудний відділ з трьома парами однаково розвинутих ніг і черевце, яке позбавлене ніг.

Несправжні дротяники (личинки жуків чорнишів) схожі на справжніх дротяників, але у них нерозвинуті грудні ноги. Найбільше розвинута передня пара, трохи менше — середня і ще менше — задня.

Гусеницеподібніличинки мають добре відокремлену голову, 3 пари грудних ніг і від 2 до 8 пар черевних (несправжніх) ніг. Залежно від кількості черевних ніг гусеницеподібних личинок ділять на 2 групи: тих, що мають 2–5 пар черевних ніг — справжні гусениці (гусениці метеликів), і тих, що мають 6–8 пар черевних ніг — несправжні гусениці (гусениці пильщиків).

Для фази личинки характерні інтенсивне живлення, ріст і розвиток. Наприклад, лінійні розміри тіла гусениці тутового шовкопряда збільшується з 3 (І вік) до 90 мм (V вік), або у 30 разів; а маса гусениці — у 10000 разів. Ріст і розвиток личинки супроводжується линьками. В процесі линьки відбувається утворення нової кутикули (відбувається, як правило, збільшення лінійного розміру приблизно на 25% порівняно зі старою і часткове розширення зсередини) відшарування і скидання старої кутикули у вигляді шкірки або екзувію.

Кількість линьок протягом розвитку личинки може сильно варіювати залежно від виду комахи: від 3–5 у більшості видів до 29–30 у одноденок та веснянок. Період між линьками називають віком личинки. Кількість линьок найчастіше постійна для кожного виду і відповідає кількість віків, якщо враховувати останню линьку, яка призводить до утворення лялечки.

Тривалість розвитку личинок також значно варіює у різних видів комах: від 5–6 днів у попелиць — до 3–5 років у личинок жуків коваликів та хрущів і навіть до 13–17 років у деяких видів південноамериканських співочих цикад.

Типи лялечок. Фаза лялечки властива лише комахам з повним перетворенням. Закінчивши ріст, личинка останнього віку припиняє живлення, перестає рухатися, в останнє линяє і перетворюється на лялечку.

Зовні лялечка ще не схожа на дорослу комаху, але вже має ряд її ознак — складні очі, вусики, ротові частини, зовнішні зачатки крил тощо. У багатьох видів комах личинки перед заляльковуванням вкривають себе коконом, який захищає лялечку від несприятливих умов навколишнього середовища. Матеріалом для цього, як правило є шовк, який виділяють спеціальні залози, хоча личинки окремих жуків та сітчастокрилих будують кокони з виділень мальпігієвих судин. Таке саме значення мають земляні комірки, які влаштовують личинки деяких видів комах, при заляльковуванні у ґрунті.

Розрізняють три основні типи лялечок: відкриті, закриті і приховані лялечки

Для відкритих (вільних) лялечок характерні вільні, трохи притиснуті до тіла імагінальні придатки і кінцівки (вусики, ротові органи, зачатки крил, ноги). Такі лялечки властиві жукам, сітчастокрилим, волохокрильцям, перетинчастокрилим.

У закритих лялечок тіло і кінцівки покриті прозорою оболонкою, утвореною секретом личинки під час останньої линьки. Імагінальні придатки і кінцівки, як правило, добре помітні зовні, але щільно притиснуті до тіла лялечки. Закриті лялечки властиві всім лускокрилим, деяким двокрилим (підряд довговусі та прямошовні коротковусі), деяким жукам (кокцинеліди). При цьому для лялечок метеликів звичайно характерний розвиток кремастера, що являє собою рештки ХІ сегмента черевця і має конусоподібну, циліндричну або сплющену форму, часто з гачечками та іншими виростами.

Приховані (скриті) лялечки зовні мають бочкоподібну або яйцеподібну форму тіла з нечіткими слідами сегментації і без придатків. Зовнішній покрив лялечки являє собою затверділу шкірку личинки останнього віку (екзувій). Всередині цієї оболонки знаходиться звичайна відкрита лялечка. Отже, оболонка лялечки відіграє роль кокона і називається несправжнім коконом або пупарієм. Прихована лялечка властива лише вищим двокрилим.

У фазі лялечки комаха не живиться і перебуває в стані відносного спокою, оскільки в її тілі відбуваються інтенсивні процеси перебудови організму. Лялечки деяких водних комах (комарі, волохокрильці) активно плавають, а лялечки верблюдок бігають так, як і личинки.

Тривалість розвитку лялечок неоднакова у різних видів і варіює від 5–10 днів (деякі мухи) до кількох місяців (хрущі). Після закінчення розвитку лялечка помітно темніє, починає інтенсивно рухатись, шкірЛичинкикомахупроцесірозвиткупроходятьдекількавіківабостадій. Окремийвікличиноквідрізняєтьсяодинвідодногозавеличиною, інодізазабарвленнямтілаідеякимдеталямбудови(наприклад, заступенемрозвиткукрилуличинокзнеповнимперетворенням). Вікличиноккомахзповнимперетвореннямвизначаютьзашириноюголовноїкапсули, оскількидовжинатіла– величинамінливіша і залежитьвідбагатьохумов. Личинкаостанньоговікуукомахзповнимперетвореннямлиняєщеразіперетворюєтьсяналялечкуяка її лопається і назовні виходить доросла комаха — імагоУлялечок, щознаходятьсявстанізовнішньогоспокою, часторозвиненізахисніутвориувиглядіособливогококонаабоструктурізвоскоподібнихречовин. Коконироблятьсякомахамиізґрунту, живильногосубстрату, личинковихшкірокіекскрементів, ізшовковихниток, яківиділяютьсяспеціальнимишовковидільнимизалозами. Останнійтипкоконавластивийбагатьомметеликам. Кокони, зітканізшовку, різнізащільністю, шаруватістю, характеромплетіння, забарвленням, формою.

Поліморфізм комах

Поліморфізм – існування в межах одного виду рослин або тварин двох (диморфізм) або більше груп особин з різко відмінними ознаками. Розрізняють сезонний, статевий і віковий поліморфізми.
Сезонний поліморфізм – відмінність особин різних поколінь, що розвиваються в різні пори року (літня і зимова форми дуба звичайного, літнє і зимове забарвлення зайця-русака).
Статевий поліморфізм – у бджіл – робочі бджоли, матки, трутні; у термітів – матки, робітники, солдати.
Віковий поліморфізм – у комах – яйце-личинка, доросла особина.
Розрізняють ще фенотипічний поліморфізм, пов'язаний з пристосуванням рослин до таких явищ, як зміна сезону.

Поліморфізм, як наслідок еволюції видів, має велике біологічне значення, оскільки сприяє існуванню виду в дуже відмінних умовах, а також відкриває шлях до утворення нових видів. У останні десятиліття вчені навчилися виявляти пов'язану із відбором мінливість всередині невеликих локальних популяцій. Така мінливість відома як генетичний поліморфізм – співіснування в межах одного і того ж місцезростання двох або більше виразно відмінних внутрівидових форм, причому в таких співвідношеннях, що постійна присутність найрідкісніших з цих форм не може бути віднесена лише на рахунок безперервного