Висвітліть основні підходи, які існують у сучасній історичній науці, щодо проблеми етнічного походження Київської Русі.

Походження Давньоруськоїдержави

До питання походження Київської Русі вперше звернувсялегендарний літописець Нестор понад вісім столітьтому в ≪Повісті минулих літ≫. Трактування цього питання

є одним із найзаплутаніших у вітчизняній та світовій історіографії. Вузькість джерельної бази, суперечливість і неоднозначність відомого фактичного матеріалу, хибні

методологічні підходи, політична заангажованість та ідеологічні симпатії істориків неодноразово ставали на заваді об'єктивному погляду на процес виникнення Давньоруської держави. Перші спроби знайти вирішення цієї проблеми були здійснені ще середньовічними хроністами, які штучно пов'язували ранню історію Русі з відомимиїм народами східної Європи — скіфами, кельтами,сарматами, аланами.

У середині XVIII ст. німецькі історики, члени Петербурзької Академії наук Г. Байєр та Г. Міллер обґрунтували концепцію норманізму. Посилаючись на літописну легенду

про прикликання варягів на Русь, ці вчені висунулитезу щодо скандинавського походження Давньоруськоїдержави. Рішучим опонентом і палким критиком норманізмустав М. Ломоносов. Майже одразу полеміка потрапилав русло не наукової дискусії, а ідеологічного протистояння.≪Космополітизмові≫ німецьких вчених, які,абсолютизуючи ≪варязький фактор≫, принижували державотворчу здатність слов'ян, було протиставлено ≪державницькийпатріотизм≫, що був своєрідним виявом зростаючоїнаціональної самосвідомості.На початковому етапі цієї багатовікової дискусії в основуконцепцій як норманістів, так і антинорманістів було

покладено хибну методологічну засаду — виникнення державивони розглядали, по-перше, як кульмінаційний одномоментний акт, по-друге, як безпосередній наслідок діяльностіконкретної історичної особи. Такий підхід і визначивколо питань, які були у центрі уваги істориків аждо кінця XIX ст.: Звідки походить назва ≪Русь≫? До якого

етносу слід відносити літописних варягів? Хто були

перші руські князі?

У 20-х роках XX ст. на основі численних історичних,археологічних та мовних джерел значна частина науковцівсвіту почала віддавати перевагу ≪варязькому чиннику≫

в становленні державності русів. Однак це не поставилокрапку в багатовіковій полеміці. Офіційна радянська історіографіяназвала норманську теорію політично шкідливою,оскільки вона не визнавала здатності слов'янськихнародів створити незалежну державу самотужки. Дискусіяспалахнула з новою силою.

На захист своєї теорії норманісти висували такіагрументи:

1) русь отримала назву від ≪Руотси≫. Так у середині XI ст. фіни називали шведів;

2) більшість імен руських послів, що зафіксовані в договорахз Візантією (911, 944), мають скандинавське походження

— Карл, Інегельд, Фарлоф, Веремуд та ін.;

3) візантійський імператор Константин Багрянородний у своїй книзі ≪Про управління імперією≫ (бл. 950) наводитьяк слов'янські, так і руські назви дніпровських порогів.

Більшість руських назв мають давньонорманськепоходження;

4) ісламські географи та мандрівники IX—X ст. завжди чітко розділяли ≪русів≫ і ≪слов'ян≫. На противагу антинорманісти стверджували:

1) назва ≪Русь≫ слов'янського походження, оскількитісно пов'язана з назвами річок Рось, Руса, Роставиця уЦентральній Україні;

2) жодного племені чи народу під назвою ≪руси≫ небуло відомо у Скандинавії і про нього не згадує жоднедревньонормандське джерело, включаючи саги;

3) один з найдавніших ісламських письменників Ібн-Хордадберг (бл. 840—880) чітко називає русів слов'янським племенем;

4) археологічні матеріали із міст та торговельних шляхів Східної Європи свідчать про обмежений, фрагментарний вплив ≪варязького чинника≫. Кожна з позицій мала свої сильні та слабкі місця, щоспричинило поглиблення дискусії. Пояснення процесу виникненнядержавності як наслідку тривалої еволюції суспільногорозвитку, відмова від погляду на утворення державияк на одномоментний акт, різнобічно обґрунтовані

твердження істориків та археологів про те, що східнослов' янське суспільство ще до літописного закликання варягів мало свої протодержавні утворення, заклали підвалини сучасного якісно нового бачення процесу державотворення русів.

Нині норманська теорія походження Давньоруськоїдержави поступово втрачає своє наукове значення. Фахівці об'єктивніше і зваженіше підходять до оцінки ролі ≪варязького чинника≫ в політичному житті Східної Європи. Яскравим свідченням цього є вислів одного із західних дослідників Г. Штокля: ≪Перша руська держава

середньовіччя виросла з поєднання багатьох елементів.Варяги були лише елементом серед багатьох,однією історичною силою серед інших. Руська історія тільки через варягів є така сама фікція, як руська історія без варягів≫. Спробою кардинально змінити напрям пошуку стала хозарська гіпотеза, яка виводила коріння Київської держави з Хозарського каганату. її автор, професор Гарвардського університету (США) О. Пріцак, запропонував взагалі відмовитися від концепції слов'янського походження Русі. На його думку, поляни були не слов'янами, а різновидом хозар, а їхня київська гілка — спадкоємницею роду Кия, який заснував (іноді вживається термін ≪завоював≫) Київ у VIII ст. Однак ця версія не витримує критичної перевірки. Археологічні дослідження стародавнього Києва свідчать про місцеву слов'янську самобутність його матеріальної культури. Пам'ятки хозарської (салтово-маяцької) культури зустрічаються надзвичайно рідко і не становлять навіть відсотка від загальної кількості знахідок1.

Отже, паросток державності Київської Русі не був завезенийхозарами. Він зріс на місцевому ґрунті задовго до IX ст.внаслідок складного і тривалого соціально-економічногота культурного розвитку слов'янського суспільства.

Назвіть суспільно-політичні, економічні й геополітичні фактори, які зумовили становлення давньоруської держави Київська Русь.