Етапи здійснення соціальної діагностики.

У технології соціальної діагностики виділяють ряд процедурних етапів:

· знайомство з клієнтом, визначення завдань, виділення складу ситуацій, що діагностуються, параметрів цієї ситуації, вибір основних показників або критеріїв;

· вимір і аналіз показників;

· формулювання висновків діагнозу.

При здійсненні соціального діагнозу важливо визначити міру технологічності та творчості. Соціальний діагноз як процес має творчий характер. Але він також має певно визначений алгоритм дій, використання процедур і засобів вирішення проблеми. Найбільш повно охарактеризував технологічність творчого аналізу й діагнозу проблем соціального розвитку В.І. Вернадський. Він рекомендував дотримуватися правил:

· проводити детальний аналіз;

· бачити за окремим загальне;

· не обмежуватися описанням явищ, а глибоко досліджувати їх сутність і зв’язок з іншими процесами;

· не уникати питання “чому?”;

· прослідковувати історію ідей;

· збирати якомога більше відомостей про предмет досліджень з літературних джерел;

· вивчати загальні закономірності наукового пізнання;

· поєднувати науку з іншими галузями знання, з суспільним життям;

· не тільки вирішувати проблеми, але й знаходити нові, невирішені.

Соціальна діагностика є необхідною ланкою перетворюючої практики в циклі: діагноз — прогноз — програма — упровадження. Вона є важливим технологічним інструментом і, перш за все, збагачує кадри соціальних служб теоретичними і емпіричними знаннями, допомагає глибше зрозуміти соціальні проблеми і перспективи їх розвитку.

Соціальне прогнозування.

Мета соціального прогнозування – виявити, що реально в даній ситуації можна вирішити на початковому етапі роботи. Прогнозування соціального розвитку ситуації, виховання людини – один із найбільш важких етапів діяльності діагноста, що передбачає знання особливостей характеру соціальної проблеми, вміння спеціаліста в прогностичній діяльності. На результат прогнозування впливає наявність достатньо повної інформації про об’єкт соціального діагнозу з одного боку, особистісний досвід діагноста, інтуїція – з другого.

Професійність діагноста полягає в тому, щоб об’єктивно опиратись на технологічність діагностування, застосовуючи творчий підхід. Прогноз може мати характер:

- індивідуально-прогностичний;

- індивідуально-корекційний;

- корекційно-компенсаторний розвиток і виховання.

За результатами прогностичної діяльності соціальний працівник робить висновки, які включають:

- опис перспектив можливого індивідуального, індивідуально-корекційного розвитку чи виховання;

- формулювання соціальних проблем клієнта.