ГРУНТОВО – КЛІМАТИЧНІ УМОВИ ЗОНИ З УРАХУВАННЯМ ОСОБЛИВОСТЕЙ ГОСПОДАРСТВА

Господарство «ДПДГ Інститут рису» знаходиться у с.Антонівка, Скадовського району, Херсонської області, в зоні дії Краснознам’янської зрошувальної системи.

Відстань до районного центру м. Скадовськ становить 3 км. Відстань до обласного центру – м. Херсон - 100 км. Відстань до найближчої залізничної станції - с. Мирне, Каланчакського району становить 35 км. Пункт переробки і заготівлі сільськогосподарської продукції знаходяться в районному центрі, продукція рисівництва переробляється безпосередньо в господарстві.

У господарстві загальна площа сільськогосподарських земель, включаючи оренду становить – 3111,7 га.

    Всього сільськогосподарських угідь – 2877,2 га:

              Площа ріллі – 2782,2 га, в т.ч. зрошуваної – 2625,5 га,

              з них рисових гідромеліоративних систем- 2094,9га

              пасовища – 95 га;

              ліси й інші лісовкриті площі – 19 га;

              ставки й водоймища – 112,8 га.

“ДПДГ Інститут рису” має міцну машинно-тракторну базу, і має високий рівень організації управління в усіх сферах господарювання. На території господарства є: бригада (з великою кількістю МТА), ферма (має більш як 700 голов ВРХ), свиноферма (більш як 2300 поголів’я свиней), інститут рису.

Основною спеціалізацією господарства є вирощування рису, більша частина земель поділена на карти-чеки. Майже вся площа земель знаходиться на зрошені, якому приділяють велику увагу і тому зрошувальні мережі постійно підтримують у доброму стані.

                                                                                         Таблиця 1.1.

Урожайність основних с.г. культур на зрошені за 2009-2012 рр.

Таблиця 1.2

Кліматичні умови за середньобагаторічними даними Скадовської метереологічної станції

Клімат зони помірно контенинтальний, посушливий, з великою кількістю тепла та сонячного світла. Характеризується недостатньою кількістю опадів.

Середньорічна температура повітря становить +10°С, найнижча вона у січні (мінус 3,0°С) а найвища – в липні (22,8°С). Тривалість безморозного періоду становить 200, а вегетаційного – 220-230 днів.

Літо жарке з частими суховіями, які спостерігаються щороку. Середньорічна швидкість вітру становить близько 4 м/сек. При настанні сильних суховіїв відносна вологість повітря знижується до 10-15%. В окремі роки висока температура повітря і низька його відносна вологість зумовлюють інтенсивне випаровування вологи з ґрунту і рослинами, що може негативно впливати на продуктивність сільськогосподарських культур, особливо при запізненні з поливами. Випаровуваність для даної зони становить 900-1000 мм у рік. Гідротермічний коефіцієнт району дорівнює 0,42-0,60.

Зима дуже коротка, м'яка, із частими й сильними відлигами. В цей період переважає похмура погода. За зиму спостерігається близько 25-40 днів зі сніжним покривом висотою 5-6 см. Узимку, на полях нерідко утворюється крижана кірка. Період зі стійкими негативними середніми добовими температурами повітря закінчується в першій декаді березня.

Весна звичайно холодна і з частими вітрами, які бувають в основному на початку періоду. Перехід середньодобової температури повітря за 0°С відбувається у першій декаді березня, а за +5°С – у третій. У цей період настає агрономічна стиглість ґрунту. Кількість днів із температурою вище 10°С становить 187, сума середньодобових температур повітря вище 10° – 3411°С, вище 15° – 2854°С.

З зазначених вище даних видно, що природно климатичні умови господарства є сприятливими. Завдяки високим температурам можна отримувати високі врожаї ранньої продукції і взагалі отримувати два – три врожаї за рік. Однак повністю використати усе тепло і світло рослини не можуть внаслідок недостатнього природного зволоження (недостатня кількість атмосферних опадів, значне випаровуванням). Цю недостачу усувають завдяки зрощенню. Зрошення змінює співвідношення вологи і тепла, а також інтенсивність використання рослинами променевої сонячної енергії, сприяючи перетворенню землеробства на високопродуктивне і стійке.

Ґрунтовий покрив представлений темно-каштановими ґрунтами в комплексі з солонцями, а у самій прибережній частині Чорного моря та його запливів переходять в солончаки.

За механічним складом ґрунти середньосуглинисті і характеризуються сильно ущільненою будовою, слабкою пористістю, низькою вологоємкістю, внаслідок чого схильні до запливання, а при висиханні – до утворення кірки. Реакція ґрунтового розчину коливається від слабколужної (рН 7,0-7,5) і лужної (рН 7,7-8,5) у верхніх шарах ґрунту до лужної і сильнолужної (рН 7,6-9,0) у ґрунтовій породі. Хімічний склад ґрунтових вод відповідає сульфатно-гідрокарбонатному і гідрокарбонатно-сульфатному типам із мінералізацією 1-3 г/л, а глибина їх залягання в прибережній зоні коливається від 1 до 5 м від поверхні землі.

Вказані вище ґрунти мають 40-60 см шар гумусового горизонту і невисоку родючість. Зокрема вміст гумусу в орному шарі коливається від 1,5 до 3,4 %, кількість рухомих форм азоту біля 3,0-3,7 мг на 100 г ґрунту.

РОЗДІЛ 3

РОЗРАХУНКОВО – АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА.

 ЕЛЕМЕНТИ ПРОГРАМУВАННЯ УРОЖАЙНОСТІ КУКУРУДЗИ

Програмування врожаїв – це розробка, своєчасне і якісне використання науково обґрунтованого комплексу взаємопов’язаних агротехнічних, агрохімічних, економічних та інших заходів, які забезпечують вирощування запланованої величини і якості врожаю при одночасному підвищенні родючості ґрунтів та забезпеченні екологічної безпеки. Програми розробляють выдповыдно до алгоритму, який системою правил і застосування.

Принципи одержання запрограмованого врожаю передбачають кілька рівнів врожайності:

- Потенційний, урожай (ПУ), або максимально можливий урожай;

- Дійсно можливий урожай (ДМУ);

- Урожай у виробництві (УВ).

Потенційний урожай (ПУ) – це урожай, який можливо отримати в ідеальних метеорологічних умовах (вологи і тепла достатньо).

Дійсно можливий урожай (ДМУ) – урожай, який може бути отриманий за даних метеорологічних умов.

Потенційний урожай

Потенційний урожай (ПУ) – це урожай, який можливо отримати в ідеальних метеорологічних умовах (вологи і тепла достатньо). Він залежить від надходження фотосинтетично-активної радіації (ФАР), агрофону, біологічних властивостей культури або сорту (таблиця 3.1.).

У програмуванні урожаїв потенційною урожайністю прийнято вважати максимальну врожайність, яку можна одержати при заданому коефіцієнті засвоєння ФАР посівом, якщо іншими факторами життя рослини (посів) забезпечені повністю. Отже, у цьому випадку доцільніше говорити про потенційну врожайність за ФАР, а не в цілому про потенційну врожайність. Розрахована за реальними коефіцієнтами засвоєння, вона змінюється в значних межах. Але у кінцевому підсумку верхня межа біологічної продуктивності місцевості належатиме ресурсам сонячної енергії, хоч інші фактори, на відміну від радіації сонця, в тій чи іншій мірі можна активно регулювати, в тому числі й у бік збільшення їхньої кількості.

Таблиця 3.1