АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ З УРАХУВАННЯМ БОТАНІКО – БІОЛОГІЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ КУКУРУДЗИ ТА СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ

ЗМІСТ

ВСТУП                                                                                                                   5 

РОЗДІЛ 1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ З   УРАХУВАННЯМ БОТАНІКО-БІОЛОГІЧНОЇ  

ХАРАКТЕРИСТИКИ КУКУРУДЗИ ТА СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ     6    

РОЗДІЛ 2 ҐРУНТОВО - КЛІМАТИЧНІ УМОВИ ЗОНИ З

УРАХУВАННЯМ ОСОБЛИВОСТЕЙ ГОСПОДАРСТВА     19

РОЗДІЛ 3 РОЗРАХУНКОВО-АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА. ЕЛЕМЕНТИ ПРОГРАМУВАННЯ УРОЖАЙНОСТІ КУКУРУДЗИ                24 3.1. Потенційний урожай                                                        24

3.2. Дійсно можливий урожай                                                            26

3.3. Характеристика сорту чи гібриду та рівні його

продуктивності                                                                 28

3.4. Розрахунок норм добрив на програмований урожай          30

3.5. Розробка елементів технології вирощування кукурудзи в

господарстві                                                                               31

3.5.1. Розміщення культури в сівозміні                                                31

3.5.2. Система обробітку ґрунту                                                      32

3.5.3. Система удобрення                                                        33

3.5.4. Підготовка насіння до сівби, розрахунок норми висіву

     та сівба                                                                                        34

3.5.5. Догляд за посівами                                                        35

3.5.6. Агробіологічний контроль за посівами                                 37

3.5.7. Збирання врожаю                                                                    38

3.6    Основи переробки та зберігання сільськогосподарської продукції                                                               39

                   3.7 Економічна ефективність вирощування кукурудзи            43

РОЗДІЛ 4 БІЗНЕС – ПЛАН ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОЕКТНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ У ВИРОБНРЦТВ                                                    45

             4.1 Характеристика підприємства                                                   46

             4.2 Ринкова діяльність                                                                      52

             4.3 План маркетингу                                                                         56

             4.4 План виробництва пропонованої продукції                             57

             4.5 Витрати за єлементами                                                               57

             4.6 Фінансовий план                                                                         59

             4.7 Інвестиційна діяльність                                                              59

             4.8 Висновки і пропозиції                                                                60

РОЗДІЛ 5 ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ТА АНТРОПОГЕННЕ

НАВАНТАЖЕННЯ НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ПРИ ВИРОЩУВАННІ КУКУРУДЗИ                                                    61

РОЗДІЛ 6 ОХОРОНА ПРАЦІ                                                                          65

6.1 Аналіз виробничого травматизму за 2010-2012 р.                65

6.2 Організаційно-правові заходи охорони праці                       65

6.3 Санітарно-гігієнічні заходи з охорони праці                        65

6.4 Правила по техніці безпеки при посіві                                  68

6.5 Рекомендації з поліпшення стану охорони праці                 70

ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ                             71                                                                      

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ                                                  72

ВСТУП

Кукурудза – одна з найцінніших кормових культур. За врожайністю зерна вона перевищує всі зернові культури. Зерно використовується на продовольчі цілі (20%), технічні (15-20) і на фуражні (60-65%).

За її рахунок тваринництво забезпечується концентрованими кормами, силосом і зеленою масою. Найбільш цінній корм – зерно кукурудзи, яке містить 9-12% білків, 65-70 % вуглеводів, 4-8% олії, 1,5% мінеральних речовин. У 100 кг його міститься 134 кормових одиниць, до 8 кг перетравного протеїну, від 3,2 до 9 мг каротину в 1кг ( у жовтозерної ). У вигляді кормового борошна, висівок воно добре перетравлюється і засвоюється організмом тварин.

Зерно кукурудзи – цінна сировина і широко застосовується в ряді галузей переробної промисловості: крохмале – патоковій, харчовій, медицині. З нього виготовляють борошно, крупу, крохмаль, глюкозу, патоку, олію.

Проте виробництво зерна цієї культури зазнає великих коливань. За останні 20 років максимальний валовий збір(8,23) отримано в 1985 році на площі 2,58 млн. га. З 1990 по 2002 рік фактичне виробництво зерна кукурудзи не перевищувало 3,4 млн. т, при щорічній потребі 10-12 млн. т.

Необхідність нарощування і стабільного виробництва зерна є однією з основних проблем агропромислового комплексу. У розв’язанні цього завдання важлива роль належить кукурудзі – одній з найбільш урожайних культур, зерно якої широко використовують у тваринництві, птахівництві та інших галузях сільського господарства і промисловості.

 В умовах інтенсифікації виробництва гібриди кукурудзи є самостійним фактором збільшення врожаю, проте розкрити свої потенційні можливості вони можуть лише при застосуванні належного рівня агротехніки з урахуванням біологічних особливостей росту і розвитку рослин.

Отже, резерв збільшення виробництва продовольчої продукції можливий лише за рахунок збільшення урожайності, а звідси постійно зростатиме значення агрономічної науки.

РОЗДІЛ 1

АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ З УРАХУВАННЯМ БОТАНІКО – БІОЛОГІЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ КУКУРУДЗИ ТА СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ

Кукурудза походить із Центральної і Південної Америки(Мексика, Перу, Болівія). Тут її вирощували за 5 тис. років до н.е. У кінці XV ст. вона потрапила в Європу, пізніше в Китай, Індію, Африку та інші країни. В Україні кукурудзу вирощують з кінця XVII ст.

У світовому землеробстві кукурудза займає близько 130 млн. га. Близько 50 млн. га її зосереджено в країнах Американського континенту. У США кукурудза вирощується на площі близько 30 млн. га, Бразилії – до 12 млн. га, Індії – до 6 млн. га, Румунії – 3 млн. га. В Україні кукурудзу вирощують на площі 4,7 – 5,9 млн. га, у тому числі на зерно - 1,2 млн. га, на силос і зелений корм скоротились. Так, у 2002 р. кукурудза на силос і зелений корм вирощувались на площі 1,5 млн. га. Основні посіви кукурудзи на зерно в нашій країні зосереджені в Степу і Лісостепу, на силос і зелений корм – в усіх зонах.

Кукурудза є найбільш урожайною зерновою культурою. За середньою врожайністю зерна (3,4 га в 1986-1990 рр.) вона лише поступається пшениці (40,2 га) і рису (47,4 ц/га). В 2002 році урожайність зерна склала 35,2 ц/га.

Високі врожаї зерна кукурудзи одержують господарства, які вирощують її за інтенсивною технологією (60-65 ц/га). Кукурудза спроможна сформувати врожай силосної маси 500-700 ц/га.[46]

За останны 10 років обсяги збільшення виробництва кукурудзи є найвищі серед зернових. За період 1994 – 2004 рр. світове виробництво зерна цієї культури становить 600 млн. т. у рік, тоді як пшениці – 570 млн. т.

Світове виробництво кукурудзи досягло рекордного показника – 712 млн. т., у 2005 році становило 695 млн. т., у 2006 році – 687 млн. т., в 2007 – 770 млн.

Кукурудза має специфічний, дуже активний тип фотосинтезу, завдяки якому може в оптимальний спосіб використовувати вологу та елемементи живлення в процесі формування високопродуктивних посівів. Врожайність зерна кукурудзи дуже висока. У США, Франції, в інших країнах Європи вона становить 70 – 90 ц/га. В середньому в світі урожайність кукурудзи перевищила 40 ц/га.

Посівні площі, урожайність і валові зерна в Україні не відповідають грунтово-кліматичним можливостям.Вони можуть бути значно вищими.

Кукурудза, як просапна культура має важливе агротехнічне значення. У разі дотримання вимог агротехніки вона залишає поле чистим від бурянів з розпушеним грунтом. Повертається значна частина органіки у вигляді коренів і стеблових решток. Важливим елементом біологізації рослинництва є заорювання листостеблової мас при збиранні і вивезенні з поля лише зерна кукурудзи. Кукурудза – добрий попередник для зернобобових, ярих зернових культур, гірший для озимих зернових, оскільки після неї важче якісно підготувати грунт до сівби.

Корисна кукурудза і як лікарська рослина. Широко використовують для лікування кукурудзяні стовпчики. Шовковисті нитки обережно відривають від качанів, сушать. Вони містять цінні біологічно активні речовини, тому лікарі призначають їх від захворювань нирок, як кровоспинний, жовчогінний засіб.

Вирощування кукурудзи на зерно в основному концентрується в теплих регіонах світу. Однак, завдяки успіхам у селекції ранньостиглих гібридів, її вирощування на зерно розповсюджується у більш північні регіони Європи. Оскільки в останніх звичайно необхідні більші витрати на сушіння зерна, при вирощуванні використовують такі технології, які дозволяють істотно їх знизити. Сюди відносяться виробництво кормів із зерна й стрижнів качанів з обгортками і їх силосування.

Залежно від ґрунтово-кліматичних умов частка кукурудзи на зерно в структурі посівних площ і у виробництві зерна в регіонах світу є різною. Провідна роль у виробництві зерна кукурудзи належить Північній і Південній Америці, Азії.

Виробництво зерна кукурудзи на душу населення в регіонах світу і окремих країнах також різняться. В США, Аргентині, Бразилії, Угорщині, Румунії, Канаді, ПАР, Франції й Молдові виробляють більше 200 кг зеона кукурудзи на душу населення.

Урожайність кукурудзи на зерно на останні 17 років в цілому світі зросла, причому її ріст і рівень абсолютної врожайності перебувають у тісній залежності від ґрунтово-кліматичних і макроекономічних умов, від ступеня інтенсивності рослинництва і прогресу у сфері біотехнології. Вони варіюють по регіонах і країнах світу.

Після другої світової війни виробництво зерна кукурудзи постійно зростало як за рахунок розширення посівних площ, так і завдяки підвищенню врожайності, що підтверджує велике народногосподарське значення цієї культури.

Світовий баланс зерна кукурудзи показує велику роль США у виробництві й торговельному обороті зерна кукурудзи.[37]

Кукурудза займає перше місце у світовому виробництві зерна. За універсальністю використання не має собі рівних. В її зерні міститься 65 -70% без азотистих екстрактивних речовин, 10- 12 % білка, 4 -8 % жиру (в зародку до 40 % ), вітаміни А, В, Е, С, незамінні амінокислоти , мінеральні солі і мікроелементи. Такий склад зерна зумовлює його високу продовольчу, кормову і технічну цінність.

В 1кг зерна кукурудзи – 1,34 корм. од. 78 г перетравного протеїну. У 100 кг силосу кукурудзи, заготовленого у фазі молочної стиглості зерна, - 0,17 – 0,18 корм. од. , молочно – воскової 0,22 – 0,30.[ 45 ]   

Кукурудза – одна з найцінніших кормових культур. За врожайністю зерна вона перевищує всі зернові культури. Зерно використовують на продовольчі цілі ( 20% ), технічні (15 – 20 % ) і фуражні (60 – 65 % ). Зерно кукурудзи використовується на продовольчі цілі. З нього виготовляють понад 150 харчових і технічних продуктів: борошно, крупу, пластівці, крохмаль, сироп, глюкозу, спирт.

За останні 10 років обсяги збільшення виробництва кукурудзи є найвищі серед зернових. За період 1994 – 2004 рр. світове виробництво зерна цієї культури становить близько 600 млн. т у рік.[ 22 ]

Кукурудза погано переносить перезволоження ґрунту, різко зменшуючи врожайність. Через нестачу кисню у перезволоженому ґрунті сповільнюється надходження фосфору в корені, що погіршує білковий обмін.

Кукурудза – світлолюбна рослина короткого дня. Погано переносить затінення. У надмірно загущених посівах розвиток рослин затримується, зернова продуктивність зменшується.

Рослини швидше вегетують при 8-9 годинному світловому дні.

Високі врожаї кукурудза дає на чистих, добре аерованих ґрунтах з глибоким гумусним шаром. Вона середньо вимоглива до родючості ґрунту, за правильного обробітку ґрунту та удобрення добре росте на більшості типів ґрунтів.

Кукурудза - (Zea mays) відноситься до родини тонконогових (Роасеа).

Стебло кукурудзи міцне, виповнене, має до 22 міжвузлів і більше та стільки ж листків (Рис.1. 1). Листкивеликі, з широкими і довгими пластинками. Суцвіттяу кукурудзи двох типів - волоть з чоловічими квітками і качан - з жіночими. Плід – зернівка.

Рис.1. 1. Стебло кукурудзи

Коренева системамичкувата, сильно розвинута, багатоярусна, має п'ять типів коріння. Майже всі агротехнічні прийоми перш за все діють на корені рослин і, в залежності від ступені свого впливу на них, в значній мірі впливають на врожай.

Розвиток кореневої системи різних біотипів кукурудзи, зумовлений агрофізичними властивостями ґрунту під впливом глибини обробітку, попередників та гідротермічним режимом років, позначається на вологозабезпеченості посівів і водоспоживанні рослин [32].

За будовою і формою зернівки виділяють такі підвиди кукурудзи.

Кремениста кукурудза(Zea mays, ssp. Inaurata Sturt) – зерно округле, гладеньке, блискуче з опуклою верхівкою. Ендосперм рогоподібний і лише в центральній частині борошнистий; проміжки між крохмальними зернами виповнені білком. Широко розповсюджена в культурі. Її сорти дуже різняться за тривалістю вегетаційного періоду. В зерні міститься 65 -83 % крохмалю і 8 -18% білку.

Зубовидна кукурудза(Zea mays, ssp. Indentanta Sturt) – зерно велике видовжене, плоске. Ендосперм рогоподібний лише по боках зернівки, в центрі і верхівці борошнистий рихлий. При дозріванні верхівка зернівки провалюється, утворюючи дубоподібне поглиблення. В культурі розповсюджені Середньо - і пізньостиглі високопродуктивні сорти і гібриди,які мають важливе кормове і технічне значення. Отримала найширше розповсюдження у основних країнах, які вирощують кукурудзу. В зерні міститься 68 – 78 % білку.

Крохмалиста кукурудза(Zea mays, ssp. Amylasea Sturt) – зерно округле, гладеньке, матове, з випуклою верхівкою. Ендосперм рихлий борошнистий, з не високим вмістом білку, завдяки чому зерно є цінним для крохмаломелясної промисловості. Окремі типи і сорти значно різняться за формою, розміром, забарвленням зерна та іншими морфологічними ознаками. По розповсюдженню значно поступається першим двом підвидам, як малопродуктивна. В зерні міститься 72 – 85 % крохмалю і 6 – 13 % білку.

Цукрова кукурудза( Zea mays, ssp. Saccharata Start) – зерно відносно мілке, зморшкувате. Ендосперм рогоподібний у зв’язку з різкою перевагою декстрина над крохмалем, зерно має солодкий смак і ніжну оболонку. Вирощується столові і консервні сорти. Відрізняється багатостебловістю.

Розлусна кукурудза(Zea mays, ssp. Everta Sturt) – мілке зерно, округле абоз видовженим кінчиком, ендосперм рогоподібний і при нагріванні зерна збільшується в об’ємі через розширення вологи, яка міститься в ньому і, якщо пори оболонки закриті, наприклад, олією, він з тріском виходить назовні у вигляді білої рихлої маси. Більшість сортів схильні до кущинності і багатокачененості, добре об листяні. Використовується на приготування крупи, пластівців, та поп-корну – повітряної кукурудзи. Зерно містить 62 – 70% крохмалю і 10 -15% білку.

Воскоподібна кукурудза(Zea mays, ssp. Ceratina kulesch) – зерно гладеньке, матове, округле з твердим ендоспермом, яки повністю складається з амілопектину. Використовується для одержання декстрину.

Напівзубовидна кукурудза(Zea mays, ssp. Senindentanta kuleach) - зерно більш округле,ніж у зубоподібної, з менш вираженим поглибленням на верхівці або з матовою плямою замість поглиблення, з більшою часткою рогоподібного ендосперму. Ця група виникла в результаті багаторічного природного та штучного перезапилення зубовидної та кременистої кукурудзи.

Крохмалисто – цукрова(Zea mays, ssp. Amyleasaccharata Sturt) – зерно довге вузьке. Ендосперм у верхній частині як у цукрової, а в нижній як у крохмалистої кукурудзи. Проміжна форма. Розповсюджена обмежено.

Плівчаста кукурудза(Zea mays, ssp. Tunikata Sturt) - зернівка заключна у плівки; стародавня форма, в культурі не зустрічається. Вважається, що первинні форми кукурудзи мали плівчасте зерно і лише багатовіковий добір індіанцями сприяв створенню тої культурної, яку ми культивуємо зараз.

Ботанічні особливості. Кукурудза – однорічна трав’яниста рослина. Від більшості частини вирощування злаків вона відрізняється могутнім розвитком, рядом морфологічних та біологічних ознак.[5] 

Кукурудза – однорічна, однодомна, роздільно статева культура. Коренева система її мичкувата, добре розвинена, проникає в грунт на глибину 2 -3 м і поширюється в радіусі 50 – 100 см. Основна маса коренів розміщується в шарі ґрунту 0 -40 см [ 22 ]

Добре витримує посуху до фази виходу в трубку. Зв'язок урожайності із запасами ґрунтової вологи значно підвищується від моменту посіву до фази викидання волоті і через 20 днів після викидання волоті(критичний період) знижує врожай. За критичний період(30 днів) кукурудза використовує 40 – 50% загальної кількості води, що пов’язано з інтенсивним накопиченням рослинами сухої речовини, достиганням пилку, цвітінням і заплідненням, і початком формування зерна.[30]

Починаючи з молочної стиглості,приріст сухої речовини в рослинах кукурудзи уповільнюється, знижується і використання води, витрата якої в період від фази молочної стиглості до достигання зерна відносно невисока. Однак нестача вологи в фазу молочної стиглості часто є причиною передчасної зупинки наливу зерна, формування мілкого зерна в верхній частині качану і, відповідно, зниження врожаю.[36]

Кукурудза посухо витривала культура, частіше проявляється в ранні фази росту і розвитку рослини. Але в молодих листях і стеблах міститься 90% води і більше.

До світла – рослина короткого дня, сильно реагує на світло. Встановлено, що нормальний ріст і розвиток рослини проходить при довготривалості дня 12 – 14 г. Більший вплив на рослини вказує інтенсивність сонячного світла. Тому при надмірній густоті посіву, їх забур’яненості зменшується листова поверхня , затримується поява фенологічних фаз, слабне доступ поживних речовин, що призводить до зниження врожайності.

Зрошувана кукурудза дає високі урожаї зерна на чистих, рихлих ґрунтах, добре забезпечує поживними речовинами. До таких ґрунтів відносяться чорноземи, темно – каштанові, темно – сірі суглинисті і супіщані. Інтенсивний ріст рослин забезпечується при хорошій аерації і вмісту кисню на протязі вегетації не менше 18 – 20%. При вмісту кисню менше 10% , ріст кореневища уповільнюється, а при 5% зупиняється в результаті процеса поглинання води, елементів живлення з ґрунту.[48]  

Коренева система різних гібридів розвивається неоднаково, тому вони вирізняються глибиною проникнення і горизонтальним поширенням, фізіологічною активністю, масою сухої речовини, обсягом ґрунту, що охоплюється кореневими розгалуженнями. Рослини з більш розвиненою кореневою системою краще протистоять умовам зовнішнього середовища і здатні забезпечити вищу врожайність зерна. Істотно впливають на розвиток і продуктивність кореневої системи кукурудзи агротехнічні прийоми, серед яких умови живлення, обробіток ґрунту, його твердість, вологозабезпеченість, розміщення рослин на площі відіграють значну роль у розподілі коренів по горизонтах ґрунту [32].

Кукурудза - теплолюбна культура. Оптимальна температура повітря для росту і розвитку рослин складає від 20 до 23 °С. При температурі повітря 15 °З ріст рослин різко сповільнюється, а при 10°З - припиняється. Після весняних заморозків, коли температура повітря знижується на 5 -6°З, у фазі 3 -6 листків кукурудза здатна відростати, як точка росту її знаходиться в грунті і не ушкоджується.
Осінні заморозки небезпечніші для кукурудзи. При температурі повітря - 3°З листя відмирає і не визріле зерно ушкоджується, загниває, втрачає кормову цінність на кореню. Цю біологічну особливість слід враховувати при виборі гібридів, визначенні термінів посіву і прибирання.

Перспективними є виведені селекціонерами біотипи кукурудзи у північні регіони, створено створено нові раньостиглі гібриди. Вони відзначаються високою холодостійкістю. Уразі зниження температури інкрустанове насіння може лежати в грунті 25 – 30 днів і здатне прорости після потепління. У випадку загибелі від морозу листків, точка росту і коренева система зберігається і відростають нові листки. Пошкоджена морозом рослина відростає і завдяки сформованій підземній частині має перевагу порівняно з рослинами.[4]
Листя грає дуже важливу роль в життя рослин. Через них відбувається засвоєння вуглецю з повітря, вони переводять в засвоюваний стан елементи їжі, що поступає в рослину з грунту через кореневу систему. Через найдрібніші отвори в кожнице листя відбувається випар води, яка поступає через корені з грунту. Під час посух отвору стом закриваються, випар зменшується, завдяки чому рослина легше переносить посуху. У цих же цілях листя кукурудзи в жаркий час має здатність згортатися в трубку.[ 2 ]

Для ефективного використання зрошуваних земель кукурудзу розміщують після пізніх культур, овочевих, літніх насаджень картоплі, цукрових буряків, повторних посівів кормових культур

При зрошенні ефективна глибока оранка на 20 – 30 см, а якщо орній шар мілкіший, то підорний шар розпушують до 30 см. Навесні після закриття вологи важкими боронами проводять чизелювання на глибину 18 – 20 см з одночасним коткуванням кільчасто – шпоровими котками.

Оптимальні строки сівби настають на 5 – 6 днів пізніше, ніж у богарних умовах. Висівають кукурудзу широкорядним пунктирним способом (Рис.1.3). Густота рослин на посівах – 60- 70 тис. /га.[ 45]

Обробіток ґрунту - основа технології вирощування кукурудзи, важливий захід регулювання водного і поливного режиму ґрунту, боротьби з бур’янами та хворобами. В основний обробіток ґрунту необхідно включати дискування у двох напрямках та глибоку полиневу оранку, яка може бути замінена безполицевим обробітком на площах з обмеженою кількістю бур’янів. Враховуючи практичний досвід останніх років, найголовніша проблема – це висока ступінь розповсюдження насіння бур’янів та ґрунтових шкідників, а також дефіцит вихідних запасів вологи. Тому, найбільш важливою та відповідальною частиною технологією є підготовка до сівби та сівба. Від якісною підготовки ґрунту залежить отримання своєчасних сходів, ефективність дії гербіцидів, накопичення та збереження ґрунтової вологи.

Технологічні прийоми підготовки до сівби включають такі елементи, як ранньовесняне боронування, вирівнювання поверхні ґрунту, якщо воно не проведено восени, передпосівна культивація. В залежності від стану підготовки ґрунту, наявності вологи , чисельності ґрунтових шкідників робиться поправка на збільшення норми висіву. Вона може сягати 10 - 13 % . Якщо поправка перевищує 30 % ( з урахуванням стану підготовки ґрунту, а також схожості насіння ), то подальше прогнозування тактики технологічного забезпечення значно ускладнюється і може вийти за межі коректного впливання нерівномірності сходів та густоти стояння рослин. Густота стояння рослин вказується в паспортних даних гібриду. На зрошуваних землях густота стояння становить для ранніх і середньоранніх гібридів 80 – 90 тис./га, середньостиглих 70 – 80, середньопізніх та пізньостиглих 55 – 70 тис./га. Сходи кукурудзи необхідно отримувати без проведення сходовикликаючих поливів. При вихідних запасах вологи в метровому шарі ґрунту менше 100 мм що досить часто спостерігається в останні роки, необхідно планувати весняний передпосівний полив нормою 500 -600 м³/га. При посушливій погоді у травні та першій декаді червня перші вегетаційні поливи слід розпочинати на початку другої декади червня на посівах силосної кукурудзи. Перші поливи зернової кукурудзи можна призначати на 3-5 днів пізніше.

Для кукурудзи важливо підтримувати оптимальну вологість ґрунту в критичний період , який починається при утворенні 12-13 листків у рослин середньоранніх та середньостиглих та 14-15 листків у середньопізніх та пізньостиглих гібридів. Закінчується критичний період на початку молочної стиглості зерна. Для отримання високих врожаїв у цей необхідно сконцентрувати основну кількість вегетаційних поливів і забезпечити при посушливій погоді загальну подачу води в обсязі 1300 – 1500 м³/га на площах зайнятих середньоранніми та середньостиглими гібридами та 1600 – 1800 м³/га на середньопізніх та пізньостиглих гібридах. Після критичного періоду, якщо спостерігаються високі температури і нема опадів, на посівах зернової кукурудзи доцільно провести полив, що дасть змогу отримати додатково 5-6 ц/га.[ 1 ]

Коефіцієнт водоспоживання кукурудзи невисокий – 300 – 400. Середньостиглі гібриди за вегетацію витрачають 3500 – 4500 м³ / га води[ 22 ]

 Мінеральні добрива вносимо при оранці під передпосівну обробку одночасно з посівом кукурудзи і в період міжрядних обробок. Полив проводимо 2 рази, а в посушливіші - 3 рази, головним чином в період викидання волоті, утворення качанів і наливання зерна.[ 31 ]

Сучасні гібриди кукурудзи в умовах зрошення на півдні України, забезпечують урожайність, в залежності від тривалості вегетаційного періоду, 110 – 150 ц/га[37]

Недостатня кількість азоту в грунті негативно впливає на розвиток кореневої системи, в результаті зменшується надходження інших елементів живлення в рослину, погіршується робота асиміляційного апарату. Порушення життєвих процесів внаслідок азотного голодування викликає пожовтіння листя, передчасне їх вимирання, що негативно впливає на продуктивність рослин. На одиницю сухої речовини рослини містять в 2 – 3 рази більше азоту в фазі 5 – 7 листків, ніж у фазі молочно – воскової стиглості.[ 28 ]

Якщо в грунті не вистачає калію, то молоді рослини сповільнюють ріст, сповільнюється фотосинтез. Калій інтенсивно засвоюється від фази 5-6 листків до цвітіння. Він підвищує стійкість до вилягання, до стеблової гнилі та інших хвороб, важливим для формування качанів, оскільки впливає на перміщення вуглеводів з листків до качанів. Кількість засвоєного рослиною калію має прямий кореляційний зв'язок з урожайністю зерна. Добра забезпеченість калієм сприяє ефективному використанню вологи, підвищує стійкість до посухи, покращує засвоєння рослиного азоту. Із калійних добрив під кукурудзу вносять хлористий калій, калійну сіль, калімагнезію.

Калій забезпечує водо утримуючу здатність колоїдів клітин, покращує обмін речовин, підвищує життєздатність рослин. При недостатній кількості його сповільнюється ріст, рослини набувають темно – зелене забарвлення, потім верхівка та кінцівки їх жовтіють і усихають. При калійному голодуванні коренева система слабо розвивається, у рослин знижується стійкість до полягання. На початку вегетації кукурудза інтенсивно поглинає калій, його вміст в паростках збільшується в порівнянні з вмістом в зерні в 8 – 10 раз. Енергетичне поглинання калію досягає максимуму за 10 -12 діб до викидання волотей. Після закінчення цвітіння надходження калію в рослину майже припиняється.[ 19 ]

При нестачі азоту формуються низькорослі рослини з дрібними світло – зеленими листками. Критичний період засвоєння азоту – цвітіння і формування зерна.

Гостру потребу у фосфорі кукурудза має у початковій фазі росту. При його нестачі листки набувають фіолетово – вишневого кольору, затримуються фази цвітіння і достигання. Важливо враховувати, що нестачу фосфору в ранні фази росту не можливо компенсувати внесенням його у пізніші строки.

Фосфор засвоюється кукурудзою в меншій кількості, ніж азот чи калій. Цей елемент живлення важливий для рослин. Він входить до складу нуклеїнових кислот, впливає на енергообмін, відіграє важливу роль у нагромадженні вуглеводів, регулює процеси дихання, фотосинтезу. Друга фаза, коли найбільш потрібний фосфор, наступає під час формування генеративних органів. За його нестачі листки набувають фіолетово-вишневого кольору, затримуються фази цвітіння і достигання. Важливо врахувати, що нестачу фосфору в рпнні фази росту неможливо компенсувати внесенням його у пізніші строки. Засвоєння фосфору покращується у разі вапнування грунтів.[ 42 ]

На важких суглинистих ґрунтах добра структура або стиглість ґрунту більш важлива, ніж на пісках і легких суглинках, але при вирощуванні просапних культур її важче підтримувати. Безперервне вирощування кукурудзи або просапних культур також не підходить для цих важких ґрунтів. Внесення добрив , щоб створити багато рослинних решток; робота з ґрунтом тільки при належному вмісту вологи; і осіння оранка тільки на рівнинних полях дозволять вам вирощувати, по меншій мірі, чотири – п’ять років просапні культури з врожаями, достатньо високими для того, щоб виправдати цю систему. Виробництво, можна продовжувати, якщо врожаї зменшувалися не більш ніж на 15 – 20% в порівнянні з врожайністю при вирощуванні з ротацією[24].

Основна маса коріння (до 60%) знаходиться в орному шарі ґрунту, окремі корені проникають у ґрунт на глибину до 3 м.

Стримування розвитку кореневої системи гібридів, погіршення водного режиму ґрунту впродовж вегетації, послаблення ростових процесів у рослин під впливом мілкого обробітку і попередника кукурудза на зерно позначається на формуванні індивідуальної продуктивності і структури врожаю.

При заміні глибокої оранки мілким обробітком та повторній сівбі по кукурудзі середньостиглий та середньопізній гібриди найбільш істотно зменшували кількість качанів.

В умовах Степу застосування мілкого основного обробітку ґрунту і використання у технологічних системах вирощування кукурудзи як попередника кукурудза на зерно призводить до ущільнення та збільшення твердості ґрунту, погіршення водного режиму впродовж вегетації, що зумовлює послаблення розвитку кореневої системи гібридів, інтенсивності ростових процесів у рослин, зниження показників індивідуальної продуктивності, структури врожаю і врожайності зерна.

Запаси продуктивної вологи ґрунту перед сівбою кукурудзи у всі роки досліджень були у варіантах мілкого обробітку. Проте вже у період цвітіння волотей у цих варіантах спостерігали вирівнювання показників або навіть деяке їхнє зменшення, порівняно з глибоким полицевим обробітком. Перед збиранням кукурудзи спостерігали аналогічну тенденцію, а різниця запасів вологи між варіантами оранки та мілкого обробітку коливалась у межах 22 - 37 та 30 – 39 мм залежно від попередників.

Розміщення кукурудзи після кращих попередників наряду з підвищенням урожайності, покращує її агротехнічне значення як попередника для інших культур сівозміни [8]

Мета і завдання проектування.Основною метою проекта є розробка агротехнічних заходів, які дають змогу вирощувати кукурудзу гібрида Шаланда МВ в зрошуваних умовах, що максимально відповідають її біологічним потребам при раціональному використанні біокліматичного потенціалу зони.

РОЗДІЛ 2