Закон фізико-хімічної єдності живої речовини В.І. Вер-надського: вся жива речовина Землі фізико-хімічно єдина, що не виключає біогеохімічних відмінностей.

Термодинамічне правило Вант-Гоффа — Арреніуса:

зростання температури на 10 °С призводить до 2—3-крат-ного прискорення хімічних процесів. Звідси випливає небезпека підвищення температури внаслідок господарської діяльності людини.

Правило Шредінгера "про живлення" організму негативною ентропією: при впорядкованості організму краще за навколишнє середовище він віддає в це середовище більше невпорядкованості, ніж отримує. Це правило погоджується з принципом збереження впорядкованості Прижогіна.

Правило прискорення еволюції: зі зростанням складності організації біосистем тривалість існування виду в середньому скорочується, а темпи еволюції зростають. Середня тривалість існування виду птахів — 2 млн років, виду ссавців — 800 тис* років. Число вимерлих видів птахів та ссавців порівняно зі всією їхньою кількістю велике.

Правило походження нових видів від неспеціалізованих предків: нові великі групи організмів беруть початок не від спеціалізованих представників предків, а від їхніх порівняно неспеціалізованих груп.

Правило більш високих шансів вимирання глибоко спеціалізованих форм (О. Марш).: швидше вимирають більш спеціалізовані форми, генетичні резерви котрих для подаль тої адаптації знижені.

Екологічне правило С.С. Шварца: кожна зміна умов існування прямо або опосередковано викликає відповідні зміни способів реалізації енергетичного балансу організму.

Правило відповідності умов середовища генетичній обумовленості організму: вид може існувати лише тоді, коли оточуюче середовище відповідає генетичним можливостям пристосування цього виду до його коливань та змін.

Правило А. Уоллеса: в міру просування з півночі на південь видова різноманітність зростає. Причина полягає в тому, що північні біоценози історично молодші і знаходяться в умовах меншого надходження енергії від Сонця.

Правило біологічного підсилення: при переході на більш високий рівень екологічної піраміди накопичення ряду речовин, у тому числі токсичних та радіоактивних, зростає приблизно в такій самій пропорції.

Правило екологічного дублювання: зниклий або знищений вид в рамках одного рівня екологічної піраміди заміняє інший, аналогічний за схемою: дрібний заміняє великого, нижче організований — більш високо організованого, більш генетично лабільний та мутабельний — менш генетично мінливого. Особини стають дрібнішими, але загальна кількість біомаси збільшується.

Соціальні функції екології

Серед основних соціальних функцій екології можна виділити такі:

• теоретико-пізнавальна функція, яка забезпечує вивчення закономірностей глибинних, сутнісних процесів взаємодії суспільства та природи і вираження їх у вигляді пізнаних законів;

• методологічна функція, що полягає в розробці методів пізнання сутності та принципів функціонування соціоекосистем та управління їх розвитком;

• світоглядна функція, яка полягає у формуванні системи пріоритетів суспільного розвитку з врахуванням особливостей його взаємодії з оточуючим природним середовищем;

• виховна функція, що направлена на формування соціально-екологічної свідомості, соціально-екологічної культури та поведінки як суспільства в цілому, так і кожного його члена зокрема;

• інноваційна функція, яка повинна забезпечити випередження теорією соціальної екології практики природокористування, наповнення теорії практичними ідеями;

• прикладна функція пов'язана з багатоманітним практичним використанням досягнень соціальної екології, розробкою критеріїв екологічної доцільності кожного акту людської природо перетворюючої діяльності, розробкою стратегії раціонального природокористування;

• прогностична функція забезпечує передбачення наслідків прийняття та реалізації тих чи інших рішень щодо впливу на оточуюче природне середовище і запобігання його можливих негативних наслідків.