Стратегія майбутнього технологічного розвитку України

Стратегічний курс на економічний та соціальний розвиток України ґрунтується на структурній перебудові галузей народного, господарства, технологічному оновленні промисловості, широкому використанні досягнень науки і техніки, на науково-технічному потенціалі, здатному забезпечити економічний прогрес України.

Це обумовлено тим, що Україна на початку ринкових перетворень мала значні можливості для розвитку своєї економіки, зокрема в науково-технічній сфері. Було створено науково-технічний потенціал, який за багатьма характеристиками відповідав рівню розвинутих країн світу. З окремих наукових напрямів, наприклад з матеріалознавства, зварювального виробництва, літако- та ракетобудування, біотехнологій, Україна і зараз зберігає провідні позиції у світі.

Загальна чисельність наукових працівників в Україні становить майже 200 тисяч осіб, серед них 4,1 тисячі докторів наук, 18,9 тисячі — кандидатів наук. Незважаючи на деяке скорочення наукових кадрів, Україна залишається серед розвинутих країн Європи за показниками насиченості економіки науковими кадрами.

Але прогнози аналітиків про те, що Україна та країни Східної Європи швидко підуть шляхом розвитку високих технологій та підйому економіки за прикладом деяких країн Азії і Далекого Сходу, не виправдалися. Невідповідним чином був відпрацьований з точки зору теорії управління процес ринкових перетворень, що призвело до різкого падіння ВВП протягом останніх років, скорочення обсягів високотехнологічних виробництв та науково-дослідної діяльності. На початку ринкових перетворень в Україні керівними стали такі гасла: "Ринок автоматично відрегулює всі проблеми нової країни", "Захід швидко прийме нас до своєї співдружності як рівних". Будь-яка західна продукція, як і його спосіб життя, сприймалися за еталон, який сліпо успадковувався. Усе вітчизняне стало другосортним, неперспективним. Швидко і безконтрольно лібералізувалася зовнішня торгівля. Величезні кошти з економіки України були спрямовані на закупівлю різноманітної продукції з Заходу, в тому числі обладнання для промисловості, яке звичайно не могло бути найновішим і конкурентноздатним. Як наслідок розробки вітчизняних учених, конструкторів та інженерів стали непотрібними, а вони самі не — затребуваними. Було розірвано єдиний ланцюг, який єднав власну науку і освіту з власною промисловістю.

Протягом останніх років на державному рівні здійснено низку важливих заходів у напрямку поліпшення державної науково-технічної політики. Так, у посланні Президента України до Верховної Ради України від січня 2000 року "Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000—2004 роки" визначено, що основою стратегічного курсу, його визначальними пріоритетами мають стати опрацювання та реалізація державної політики, спрямованої на структурну перебудову промисловості та розвиток інноваційної моделі економічного зростання, утвердження України як високотехнологічної держави.

Така стратегія є основою сучасної державної політики, спрямованої на консолідацію суспільства. Економічний потенціал України складають:

• вигідне розташування, розвинена транспортна структура та наявність значних природних сировинних ресурсів;

• існуюча кадрова інфраструктура, яка спроможна у короткий термін реорганізуватись і розгорнути процеси створення та поширення інновацій;

• наявність численних інвестиційно спроможних галузей і підприємств, котрі використовують чи здатні використовувати сучасні високі технології;

• високий науково-технічний потенціал і незавантажені виробничі потужності;

• наявність міського внутрішнього ринку і спроможність до розширення зовнішнього.

Системою пріоритетів стратегії економічного та соціального розвитку України посланням визначено:

• стабілізація і утворення умов прискореного зростання економіки, піднесення життєвого рівня населення;

• зростання і зміцнення науково-технічного та технологічного потенціалів держави, широке застосування науково-технологічних інновацій у вирішальних сферах економіки;

• здійснення активної аграрної політики, забезпечення необхідної адаптації підприємств АПК до умов ринкової кон'юнктури, зміцнення їх фінансового стану, створення в перспективі України як держави з високоефективним експортноспроможним сільським господарством;

• глибока перебудова соціальної сфери, активна політика випереджаючого зростання вартості робочої сили, інноваційне оновлення економіки, науки і виробництва.

Виходячи з конкретних геополітичних та історичних умов в Україні, нагальною проблемою є розробка стратегії інноваційного розвитку і побудови економічного механізму її забезпечення в ринкових умовах.

Важливими напрямками в реалізації стратегії економічного та соціального розвитку України є концентрація наукового потенціалу на вирішення найбільш актуальних науково-технічних проблем, а також застосування тих технологій, які найбільшою мірою підготовлені до використання у виробництві.

Пріоритетами політики в промисловому та технологічному розвитку України є:

• концентрація ресурсів на проведенні фундаментальних і прикладних досліджень за напрямками, з яких Україна має значний науковий, технологічний та виробничий потенціал;

• запровадження програмно-цільового підходу до фінансування усіх секторів наукової сфери;

• впровадження ринкових механізмів підтримки нових технологій, розширення участі малого і середнього бізнесу в науково-технологічному розвитку;

• приведення системи правового захисту інтелектуальної власності у відповідність до міжнародних норм та введення інтелектуальної власності у господарський обіг;

•   розвиток і впровадження сучасних інноваційних технологій.

Пріоритети України у розробці та впровадженні нових технологій повинні здійснюватися в рамках державних програм та проектів як у традиційних галузях економіки (металургія, енергетика, хімічна промисловість, сільське господарство), так і у нових високотехнологічних напрямах: освоєння космосу, розвиток авіації, біотехнологій, створення інформаційних і телекомунікаційних систем, нових речовин і матеріалів, а також засобів охорони здоров'я.

Слід зазначити, що використання високотехнологічних розробок у народному господарстві України майже вдвічі ефективніше за традиційні розробки.

Україна стане процвітаючою державою тільки тоді, коли зможе комплексно і ефективно освоїти в своїх інтересах території та ресурси, якими володіє. Але зробити це неможливо без тісної економічної і технологічної співпраці з розвинутими країнами. Тому стратегічною метою для України повинно бути її входження до міжнародних науково-технічних потоків, які дозволяють модернізувати вітчизняне виробництво, забезпечити конкурентоспроможність основних галузей промисловості.

Контрольні запитання

1. Що таке технологія, які її основні завдання як науки?

2. Що таке система, технологічна система та їх складові частини? Які є різновиди систем?

3. Що таке системний підхід до будь-якої складної системи?

4. Яку структуру має система промислових технологій?

5. Які функції виконують видобувні, збагачувальні, переробні та обробні технології?

6. Які основні періоди розвитку пройшла технологія?

7. Що вивчає курс "Основи технологій виробництва в галузях народного господарства"?

8. Яка роль цього курсу у підготовці спеціалістів економічних, фінансових, контролюючих та податкових служб?

9. Що таке технологічний уклад (ТУ), який є ядром ТУ? Як воно формується?

10.Які технологічні уклади формували людську цивілізацію, їх коротка характеристика.

11.Що таке життєвий цикл ТУ та технології?

12.Що таке технологічні інновації та їх роль у технологічному розвитку?

13.В чому суть модулі науково-технічного циклу "наука— техніка — виробництво"?

14.Які риси притаманні сучасним прогресивним технологіям?

15.Як залежить прибутковість виробництва від життєвого циклу технології?

16.В чому суть стратегії майбутнього технологічного розвитку України?

Література

1. Бажал Ю.М. Економічна теорія технологічних змін.— К., 1996. — 240 с.

2. Глазев С.Ю., Львов Д.С, Фетисов ГГ. Эволюция технико-экономических систем: возможности и границы централизованного регулирования.- М., 1992. - 208 с.

3. Голубев Ю.Н., Горячев В.И., Дворкин М.В., Иноземцев Ю.П., Тюрев А.В. Технологические инновации: космические технологии и электротехнологии. Учебное пособие.— СПб., 1995. — 180 с.

4. Дичковська О.В. Системи технологій галузей народного господарства. — К., 1995. - 312 с.

5. Дудко П.Д. Системы технологий. — Харьков, 2003. — 336 с.

6. Збожна О.М. Основи технології. — Тернопіль, 2002. — 486 с.

7. Рублюк О.В., Панчук В.Г. Системи технологій. Конспект лекцій. — Івано-Франківськ, 2001. — 168 с.

8. Системы технологий / В.В. Деречин и др. — Одесса, 2001. — 300 с. — Ч. 2.

9. Яременко В.В., Сліпушко Д.М. Новий тлумачний словник української мови. 4 том. - К., 1999. — 941 с.