Нормування природного освітлення

Природне освітлення, як правило, передбачається у всіх приміщеннях з постійним перебуванням людей. Без природного освітлення допускається проектування приміщень, що визначені відповідними "Будівельними нормами та правилами" (СНиП ІІ-4-79).

Оскільки природне освітлення змінюється не лише протягом доби, а навіть протягом короткого проміжку часу, для нормування та розрахунку природного освітлення приміщень, використовують відносний показник — коефіцієнт природного освітлення (КПО):

де Е_вн — освітленість у даній точці всередині приміщення, що створюється світлом неба (безпосереднім чи відбитим).

Е_зовн — освітленість горизонтальної поверхні, що створюється в той самий час ззовні світлом повністю відкритого небосхилу.

На рис. 3.2 схематично зображено внутрішню освітленість (Е_вн) умовної точки М всередині приміщення та зовнішню освітленість (Е_зов).

Нормовані значення КПО визначаються відповідно до СНиП ІІ-4-79. З метою врахування особливостей світлового клімату в різних географічних пунктах вся територія колишнього СРСР зонована на 5 поясів світлового клімату (СНиП ІІ-4-79, чинний на сьогодні в Україні, затверджений ще в 1979 році і переглядався в 1985 році).