Загальний класифікатор галузей   народного господарства Мінстату України

Мельник М.В., Погонець О.О., Тихоненко С.В.

Охорона праці в галузі освіти

Навчально-методичний посібник

Рекомендовано до друку методичним семінаром Кафедри машинознавства, основ виробництва та безпеки життєдіяльності Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (протокол №4 від 20.11.2009 р.).

Вінниця – 2009

Охорона праці в галузі освіти. Навчально-методичний посібник. Вінниця – 2009.// Мельник М.В., Погонець О.О., Тихоненко С.В. – Вінниця: 2009.- 100 с.

Рецензенти:

.

- Гаркушевський В.С. кандидат технічних наук, доцент, завідуючий кафедрою машинознавства, основ виробництва та безпеки життєдіяльності ВДПУ ім. М. Коцюбинського;

- Солоненко В.І., кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри фізики ВДПУ ім. М. Коцюбинського.

В посібнику приведено теоретичні відомості та сім практичних занять з курсу «Охорона праці в галузі освіти» та питання для самостійної роботи студентів спеціальності 7.01.01.00 Педагогіка і методика середньої освіти. Українська мова та література,

ПЕРЕДМОВА

 «Охорона праці в галузі освіти» вивчається у вищих закладах освіти з метою формування у майбутніх фахівців знань щодо стану і проблем охорони праці в галузі відповідно до напрямку їх підго­товки, складових і функціонування системи управління охороною праці та шляхів, методів і засобів забезпечення умов виробничого середовища і безпеки праці в галузі згідно з чинними законодавчи­ми та іншими нормативно-правовими актами та базується на знаннях з питань безпеки життєдіяльності, охорони праці, основ медичних знань, отриманих студентами при освоєнні навчальних програм освітньо-кваліфікаційного рівня ба­калавр і передбачає вивчення питань охорони праці стосовно галузі освіти і особливостей професійної діяльності майбутніх фахівців.

Охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності, створення безпечних та нешкідливих умов праці - одне з найважливіших державних завдань. Успішне вирішення цього завдання значною мірою залежить від належної підготовки фахівців усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів з питань охорони праці. Підвищення якості підготовки фахівців з вищезазначених питань — об'єктивна вимога часу.

З метою підвищення рівня підготовки майбутніх учителів з питань охорони праці та практичної реалізації принципу пріоритетності охорони життя та здоров'я працівників у відношенні до результатів навчально-виробничої діяльності, наказом Міністерства освіти України "Про вдосконалення навчання з охорони праці й безпеки життєдіяльності у вищих закладах освіти України" від 02. 12. 1998 p. № 420 вводить вивчення студентами усіх вищих закладів дисциплін "Безпека життєдіяльності", "Охорона праці в галузі освіти", "Основи охорони праці" (рівні "молодший спеціаліст", "бакалавр") та "Охорона праці в галузі" (рівні "спеціаліст", "магістр") а також включення розділу (питань) охорони праці до дипломних проектів спеціалістів і магістрів.

Цей курс передбачає на завершальному етапі підготовки фахівців усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів систематизацію, поглиблення, доповнення та закріплення раніше одержаних знань, надання їм практичного спрямування щодо вирішення завдань з охорони праці стосовно їх майбутньої професійної діяльності.

Практична робота №1

Тема: Вивчення нормативної документації з охорони праці в установах освіти.

Мета: ознайомитись із законодавством України в галузі охорони праці та організаційними питаннями, нормативно-правовими актами з охорони праці в галузі освіти

Теоретичні відомості

Законодавство України про охорону праці являє собою систему взаємозв'язаних нормативних актів, що регулюють відносини у галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і праце­здатності людини в процесі праці.

Законодавство України про охорону праці складається із загаль­них законів: Конституції України, Закону «Про охорону праці», Ко­дексу законів про працю України та інших нормативних актів.

Конституція України - головний закон держави, який регламентує найважливіші з погляду держави суспільні відносини. До них належать засади суспільного ладу й політики, правового становища особи, державного устрою, організації та діяльності органів держави.

Конституція закріплює засадничі принципи державної політики щодо особи, людини, громадянина. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою цінністю в суспільстві. А тому права та свободи людини, їх гарантії є тим, що становить зміст і спрямованість діяльності держави. Саме в конституції закріплено, що держава несе відповідальність за свою діяльність перед людиною.

Кодекс законів про працю (КЗпП) здійснює правове регулю­вання охорони праці. Норми щодо охорони праці містяться в главі XI «Охорона праці» та статтях «Трудовий договір», «Робочий час», «Час відпочинку», «Праця жінок», «Праця молоді», «Професійні спілки», «Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю».

Закон «Про охорону праці» - є одним із найважливіших законодавчих актів. Цей закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює відносини між влас­ником підприємства або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого сере­довища і встановлює єдиний порядок охорони праці в Україні.

Окремо питання правового регулювання у галузі охорони праці містяться і в інших законодавчих актах України - законах «Про охо­рону здоров'я», «Про пожежну безпеку», «Про використання ядер­ної енергії та радіаційний захист», «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», «Про підприємства в Україні», «Про колективні договори і угоди» та інші.

Крім законодавчих актів України, правові відносини у сфері охорони праці регулюються підзаконними нормативними актами. До найважливіших підзаконних нормативно-правових актів з пи­тань охорони праці належать:

- Положення про видачу Державним комітетом України по нагляду за охороною праці власникові підприємства, установи, організації або уповноваженому ним органу дозволу на початок роботи підприємства, установи, організації;

- Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях;

- Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків;

- Положення про порядок накладання штрафів на підпри­ємства, установи і організації за порушення нормативних актів про охорону праці;

- Список важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок;

- Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками;

- Список виробництв, професій і робіт, з важкими і шкідливими умовами праці;

- Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми;

- Перелік робіт з підвищеною небезпекою;

- Типове положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці;

- Перелік посад посадових осіб, які зобов'язані проходити по­передню і періодичну перевірку знань з охорони праці;

- Типове положення про службу охорони праці;

- Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства;

- Типове положення про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці.

- Нормативна документація з питань охорони праці в Україні включає:

- Державні нормативні акти про охорону праці (ДНАОП), міжгалузеві та галузеві;

- Систему стандартів безпеки праці - державні стандарти Ук­раїни (ДСТУ).

- Міждержавні стандарти безпеки праці (ГОСТ ССБТ) та міждержавні міжгалузеві та галузеві нормативні акти.

Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охоро­ну праці - це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язко­вих для виконання.

Державний міжгалузевий нормативний акт про охорону праці - це ДНАОП загальнодержавного користування, дія якого поши­рюється на всі підприємства, установи, організації народного гос­подарства України незалежно від їх відомчої (галузевої) належності та форм власності.

Державний галузевий нормативний акт про охорону праці, скорочена назва ДНАОП, дія якого поширюється на підприємства, установи і організації, що відносяться до певної галузі, незалежно від їх форм власності.

З метою машинної обробки державні нормативні акти про охорону праці кодуються відповідно до таких структурних схем (рис. 1.1 та рис. 1.2).

Група для міжгалузевих нормативних актів має таке цифрове позначення (у залежності від державних органів, які їх затвердили):

Держнаглядохоронпраці - 0.00

Міністерство внутрішніх справ:

пожежна безпека - 0.01

безпека руху - 0.02

Міністерство охорони здоров'я - 0.03

Держатомнагляд - 0.04

Міністерство праці України - 0.05

Держстандарт - 0.06

Мінбудархітектури - 0.07

Група для галузевих нормативних актів має цифрове позначен­ня відповідно до класифікатора, складеного на основі «Загального класифікатора галузей народного господарства» Мінстату України.

Види державних нормативних актів про охорону праці (в уніфікованій формі для однакового застосування) мають таке циф­рове позначення:

Правила                                                                  1

ОСТи                                                              2

Норми                                                              З

Положення, Статути                                    4

Інструкції                                                     5

Керівництва, Вказівки, Рекомендації, Вимоги 6

Технічні умови безпеки                                 7

Переліки, інші                                              8

Таблиця 1.1

Загальний класифікатор галузей   народного господарства Мінстату України

Порядковий номер нормативного акта визначається згідно з даними реєстру державних нормативних актів про охорону праці. Міждержавну систему стандартів безпеки праці (ССБТ) введе­но у 1974 році в СРСР як один з видів Державної системи стандартизації, їй було присвоєно порядковий номер 12. В ГОСТІ 12.0.001-82 (замість ГОСТ 12.0.001-74) «Система стандартів безпеки праці. Основні положення» наведена побудова ССБТ: перші дві цифри 12 - позначення системи, третя цифра - шифр підсистеми, четверта, п'ята і шоста - порядковий номер стандарту в підсистемі, останні дві цифри - рік реєстрації. ССБП включає такі підсистеми:

0 - організаційно-методичні стандарти;

1 - стандарти вимог і норм за видами небезпечних і шкідливих виробничих чинників;

2 - стандарти вимог безпеки до виробничого обладнання;

3- стандарти вимог безпеки до виробничих процесів;

4 - стандарти вимог до засобів захисту працюючих;

5 - стандарти вимог безпеки до споруд і будинків;

6 -9 - резерв.

До міждержавних міжгалузевих нормативних актів належать: будівельні норми і правила (СНиП); санітарні норми (СН); норми радіаційної безпеки (НРБ); Основні правила роботи з радіоактив­ними речовинами та іонізуючими матеріалами (ОСП); Правила влаштування електричних пристроїв тощо.

Галузеві норми і правила з техніки безпеки і виробничої санітарії поширюються тільки на окрему галузь виробництва і містять гарантії безпеки і гігієни праці, специфічні для даної галузі. Наприклад: ДсанПІН 3.3.2.007-98 - «Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електрон­но-обчислювальних машин» тощо.

На підприємствах, в установах, організаціях розробляються стандарти підприємства з безпеки праці, створюються також інструкції з охорони праці для кожної професії. Робітники і службовці повинні дотримуватись вимог інструкцій, які встанов­люють правила виконання робіт і поведінки у виробничих приміщеннях і на території підприємства.

Крім того, на підприємствах, в установах, в організаціях діють правила внутрішнього розпорядку, які працюючі повинні виконувати.

Зараз в Україні діє понад 235 міжгалузевих і 2014 галузевих нор­мативних актів, в тому числі 698 правил, 344 міждержавні стандар­ти системи стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБТ) і 39 державних стандартів України (ДСТУ); 200 положень і статутів, 327 інструкцій; 162 керівництва або вказівки, вимоги, рекомендації; 15 технічних умов безпеки; 49 переліків та інших нормативних документів.