Забороненою в Україні є змова продавців про встановлення ціни.

Змова про зміну чи фіксування цін, або примушення до їх змін чи фіксування передбачає, що змова про штучне підвищення або підтримання монопольних цін (тарифів), знижок надбавок, доплат, націнок з метою усунення конкуренції між суб`єктами підприємницької діяльності всупереч вимогам антимонопольного законодавства карається штрафом від 100 до 300 неоподаткованих мінімумів доходівгромадян або обмеження волі на строк до трьох років.

Питання для перевірки якості засвоєння знань.

1. Хто встановлює державні фіксовані і регульовані ціни.

2. Ціни, які затверджує Кабінет Міністрів України.

3. Назвіть структурні підрозділи державних органів контролю за цінами.

4. За порушення державної дисципліни, встановлюється відповідальність на основі якого документа?

5. Які ціни були у США на початку 80-х років?

6. У якій валюті здійснюється встановлення та застосування вільних та регульованих цін на території України?

7. Втручання Держави в процес ціноутворення передбачає?

8. Що заборонено в Україні при встановленні ціни?

9. Що роблять в Швеції для соціального захисту населення?

10. Яким чином здійснюється державний контроль за цінами в Україні?

11. Роль держави при регулюванні ціноутворення у Франції.

12. Що є забороною у Японії, щоб не загрожувати вільній конкуренції?

Тестові питання:

1. Встановлення тарифів на водопостачання для населення входить до повноважень:

1) Кабінету Міністрів України;

2) Міністерство економіки України;

3) Обласних (міських) держадміністрацій;

4) Безпосередньо постачальників води.

2. При встановленні ціни в Україні заборонено:

1) формування ціни;

2) змова продавців про зміну чи фіксування цін;

3) контролювати ціни;

4) користуватися правилами антимонопольного законодавства.

3. З методів державного регулювання цін до економічних зараховують такий метод:

1) встановлення граничного рівня ціни;

2) надання податкових пільг;

3) встановлення граничного рівня торговельної надбавки;

встановлення фіксованої ціни.

4. Серед методів державного регулювання цін до адміністративних зарахо­вують метод:

1) встановлення податкових пільг;

2) насичення ринку товарами;

3) встановлення граничного рівня торговельної надбавки.

5. Нині при утворенні роздрібних цін діють такі обмеження:

1) на рівень прибутковості;

2) загалом на ціну;

3) на торговельну надбавку.

6. Регульовані та вільні договірні ціни встановлено на такі товари:

1) овочі;

2) фрукти;

3) рибу;

4) хліб;

5) м'ясо;

6) консерви м'ясні.

7. Тарифи, що діють у межах однієї залізниці, називаються так:

1) місцеві;

2) пільгові;

3) виключні.

8. В Україні лише за договірними вільними цінами реалізуються такі вироби:

1) цукор;

2) овочі;

3) молоко;

4) хліб.

9. Проїзд у міському транспорті — це ціна:

1) вільна;  

2) фіксована;

3) регульована;

4) лімітна.

10. Плата за електроенергію — це ціна:

1) вільна;  

2) фіксована;

3) регульована;

4) лімітна.

Тема 3. Цінова політика підприємства

З даної теми передбачається вивчення таких питань:

• формування цінової політики підприємства;

• визначення попиту;

• стратегія підприємства та її основні цілі;

• система цінових націнок і знижок з ціни.

Мета теми — надати студентам можливість вивчити основні напрямки цінової політики та цінової стратегії підприємства.

Література для самостійного вивчення теми:

1. Колесников О.В. Ціноутворення: навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 144 с.

2.  Ерухимович І.Л. Ціноутворення: Навч. – метод. Посібник. – К.: МАУП, 1998. – 104 с.: іл. 

3.  Шкварчук Л.О. Ціни і ціноутворення: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2003. – 214 с.

4.  Яковлев Н.Я. Цены и ценообразование: Учебное пособие. – 3-е узд., переаб. и доп. – М.: Издатесльско-книготорговый центр «Маркетинг», 2001. – 106 с.

Термінологічний словник

Знижка:

дилерська — міра зниження ціни, яку виробник надає своїм постійним представникам або посередникам за операції з реалізації товару;

за швидкість платежів — міра зниження ціни, що надається покупцям, які сплачують рахунки раніше встановленого угодою кінцевого терміну;

кумулятивна — кількісна знижка, яка надається постійним покупцям у разі придбання ними за певний період партії товару, що перевищує встановлену угодою межу.

Ефект ціни — зміна маржинального доходу від реалізації товару за рахунок зміни його ціни.

Ефект масштабу — зміна маржинального доходу за рахунок зміни обсягу продажу, що зумовлено зміною ціни на товар.

Цінова політика підприємства — діяльність підприємства, спрямована на досягнення його головної мети за допомогою цін.

Цінова стратегія підприємства — основні напрямки, заходи та методи, за допомогою яких може бути досягнута визначена мета цінової політики.

Товарообмінний залік — особливий вид цінової знижки на новий товар, яка надається покупцям за умови здавання ними раніше придбаної і вже застарілої моделі даної фірми.

Теоретичний матеріал

Суть цінової політики полягає у встановленні на товари фірми таких цін і вмінні так варіювати ними залежно від попиту на ринку, щоб оволодіти його певною часткою, забезпечити намічений обсяг прибутку і вирішувати інші стратегічні та оперативні завдання.

Цінова політика фірми визначається не лише станом попиту і пропозиції на ринку, а в першу чергу:

· її власним потенціалом

· наявністю достатнього капіталу

· кваліфікованих кадрів

· організацією діяльності.

Перед розглядом методик ціноутворення пригадаємо, що рин­ки бувають різних типів, кожний з яких ставить свої проблеми у сфері ціноутворення і від яких залежить цінова політика продавця:

• ринок чистої конкуренції;

• ринок олігополії;

• ринок монополістичної конкуренції;

• ринок монополії.

На вибір фірмою тієї чи іншої цінової стратегії впливає мета, яку вона ставить у зв'язку з випуском того чи іншого товару.

Якщо фірма поставила за мету вийти на закордонний ринок, то роль ціни в цьому випадку (поряд з якістю) значна.

 Роль ціни є значною, якщо існує незадоволений попит, якщо якість товару фірми вища від якості аналогічних товарів інших фірм. На більш якісний товар фірма може встановити підвищену ціну.

На вибір фірмою цінової стратегії впливає розмір фірми. Безперечними ціновими лідерами є великі фірми. Малі підприє­мства через обмеженість фінансових можливостей, залежності в межах олігополії часто є скутими в цінових рішеннях. Чим вищий ступінь диференціації продукції за якістю, тим вища роль цін, але при цьому ускладнюється ціноутворення.

Ціна - більш важливий елемент маркетингу для фірм-продавців, ніж для фірм-виробників.

Для фірм - продавців цінові стратегії є більш значними, різноманітними і повинні бути швидкими і точними.

На встановлення фірмою середнього діапазону цін впливають ціни конкурентів та їх ринкові реакції. Необхідно знати ціни і якість товарів своїх конкурентів. Для проведення такого аналізу фірма може скористатися одним із наступних способів:

1) доручити своїм представникам зробити порівняльні закупки, щоб зіставити ціни та якість між собою;

2) роздобути прейскуранти конкурентів, закупити їх обладнання і розібрати його;

3) попросити покупців висловитися з приводу того, як вони сприймають ціни і якість товарів конкурентів.

Знання про ціни і товари конкурентів фірма може використати як відправну точку для потреб власного ціноутворення. Для прийняття своєчасних рішень у сфері ціноутворення треба володіти достовірною інформацією про хід реалізації товарів конкурентів.

Оптовим і роздрібним торговцям надзвичайно важливо розібратися в сітністі націнок і знижок. Щоб не збанкрутувати, підприємство повинно приносити прибуток, а тому дуже важливим стратегічним міркуванням є встановлення відсотка націнки. У відсотках визначають розміри як націнок, так і знижок.

Існує два методи розрахунку націнок, виходячи з собівартості або з продажньої ціни:

                                                           сума націнки в грошовому вираженні

Відсоток  націнки на собівартість = --------------------------------------------------

                                                                               собівартість

                                                            сума націнки в грошовому вираженні

Відсоток націнки на продажну ціну = -----------------------------------------------

                                                                           продажна ціна

Власнику торгової фірми необхідно вирішити, якою саме формулою він буде користуватися.

Відсоток встановленої знижки розраховується таким чином:

                                                                    Грошова сума знижки                         

Відсоток  =   ---------------------------------

                                                              Загальний об’єм продажу         

Питання для перевірки якості засвоєння знань.

1. Суть цінової політики.

2. Чим визначається цінова політика фірми.

3. Що необхідно фірмі для розробки якісної політики ціноутворення.

4. Основні два підходу до ринкового ціноутворення.

5. Основні цілі цінової політики.

6. Основні фактори, що впливають на цінову стратегію фірми.

7. Розкрити сутність питання – маркетингові стратегії цін.

8. Сутність стратегії цільових і незмінних цін.

9. Сутність стратегії цін від попиту і витрат виробництва.

10. Стратегія цін і географічний фактор.

11. Основні способи проведення фірмою аналізу цін і товарів конкурентів.

12. Основні показники, які необхідні для контролю цін конкурентів.

Тестові питання:

1. Цінова політика підприємства розробляється на підставі:

1) стратегії підприємства;

2) аналізу зібраної інформації;

3) формування ціни;

4) власного потенціалу підприємства.

2. Якщо ціна складається лише з покриття витрат та середньої норми прибут­ку, пропонується така стратегія ціноутворення:

1) престижної ціни;

2) лідера на ринку;

3) просування на ринок;

4) відшкодування витрат.

3. При закупівлі великих партій товарів (наприклад, при заготівлі овочів) вико­ристовується така стратегія ціноутворення:

1) єдиної ціни;

2) масових закупівель;

3) гнучкої ціни;

4) сегмента ринку.

4. На підприємствах, що виробляють модні вироби високої якості, застосовується така стратегія:

1) психологічного впливу;

2) лідера на ринку;

3) престижної ціни;

4) просування на ринок.

5. Для товару, виробництво якого скорочується або взагалі припиняється, застосовується така стратегія:

1) гнучкої ціни;

2) сегмента ринку;

3) довгострокової ціни;

4) ціноутворення на товари, зняті з виробництва.

6. Якщо ціна встановлюється однаковою для будь-якого товару або послуги, пропонується така стратегія:

1) єдиної ціни;

2) масових закупівель;

3) гнучкої ціни;

4) сегмента ринку.

7. Якщо ціна встановлюється для конкретної соціальної групи населення, за­стосовується така стратегія:

1) довгострокової ціни;

2) сегмента ринку;

3) плинної спадної ціни;

4) гнучкої ціни.

8. Якщо ціна встановлюється нижчою, ніж у конкурентів, на короткий строк, пропонується така стратегія:

1) "збирання вершків";

2) психологічного впливу;

3) лідера на ринку;

4) просування на ринок.

Практичні завдання

1. Собівартість одиниці продукції у виробника-120 грн. Націнка на продажну ціну: - у оптового торговця - 5 %; у роздрібного торговця 7 %. Визначити роздрібну ціну одиниці продукції.

2. Роздрібний торговець А реалізовував з 30 од. Товару - 14 од. по ціні 50 грн. У кінці сезону нереалізований товар був проданий по ціні 38 грн. У торговця Б знижка з ціни в кінці сезону становила 25 %. У кого з роздрібних торговців відносна купівельна активність була вищою?

Тема 4. Основні ціноутворюючі чинники

З даної теми передбачається вивчення таких питань:

• фактори які впливають на рівень цін;

• зв'язок цін з економічними категоріями;

• вплив ринку на ціну;

• формування цін залежно від типу ринку.

Мета теми :визначити та вивчити головні чинники, які впливають на рівень цін.

Література для самостійного вивчення теми:

1. Гребенников П.И., Леусский А.И. Микроэкономика. - СПб.: УЗФ, 1998.

2. Ерухимович І.Л. Ціноутворення: Навч. – метод. Посібник. – К.: МАУП, 1998. – 104 с.: іл. 

3. Колесников О.В. Ціноутворення: навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 144 с.

4. Тормоса Ю.Г. Ціни та цінова політика. - К.: КНЕУ, 2001.

5. Яковлев Н.Я. Цены и ценообразование: Учебное пособие. – 3-е узд., переаб. и доп. – М.: Издатесльско-книготорговый центр «Маркетинг», 2001. – 106 с.

Термінологічний словник

Попит – є формою прояву потреб, запитів і інтересів споживачів на ринку, тобто масу продукції (робіт, послуг), яка може бути куплена на ринку.

Пропозиція – це форма прояву цілей і інтересів виробників продукції (робіт, послуг), тобто маса цінностей, створених для задоволення попиту.

Еластичний попит – характеризуєпряму залежність попиту і ціни.

Коефіцієнтом попиту – кількісна залежність нош у і ціни, що обчислюється відношенням процентної зміни величини попиту до зміни ціни на 1%, якщо він більше одиниці, значить, попит еластичний.

Ринкова конкуренція - це конкуренція між продавцями і між покупцями під впливом співвідношення попиту і пропозиції на той або інший товар.

Цінова конкуренція – відображає суперництво підприємств в положенні на ринку, в об'ємів продажів товарів, в отриманні прибули за допомогою зниження цін на товари без зміни їх якості або скорочення витрат виробництва.

Нецінова конкуренція – використовує різні способи: підвищення якості продукції, виробництво нового її вигляду, надання різних послуг, умов продажу і ін.

Державне регулювання цін - зокрема, антимонопольне законодавство. Ціни у великій мірі залежать від інфляції - процесу знецінення грошей, що викликається зростанням цін на основні групи товарів, що реалізовуються, і послуг.

Стратегію впровадження на ринок – підприємство встановлює на товар-новинку відносно низьку ціну з метою привернути більше число покупців і завоювати велику частку ринку.

Метод «зняття сливок» - підприємство, що виходить на ринок з новинкою, захищеною патентом, має намір отримати максимальний прибуток.

Поведінка олігополіста — це зацікавленість підприємства в максимізації сукупного прибутку галузі шляхом спільних дій, спрямованих на обмеження суперництва між собою.

Ринок досконалої конкуренції – складається зі значної кількості покупців та продавців будь-якого подібного товару.

Ринок монополістичної конкуренції – складається зі значної кількості продавців та покупців, які здійснюють операції купівлі-продажу не за єдиною ринковою ціною, а в широкому їх діапазоні.

Монополістична конкуренція – звичайно виникає за умови одночасного існування на ринку значної кількості фірм, таємна угода між якими практично неможлива.

Олігополія – характеризується наявністю невеликої кількості продавців, рішення яких щодо визначення цін та обсягів виробництва взаємозв'язані.

Теоретичний матеріал

Витрати виробництва. Цей чинник є одним з найбільш важливих. Конкретна залежність цін від витрат виробництва розрізняється в умовах різних типів ринку: в умовах монопольного ринку високий рівень витрат обумовлює високу (монопольну) ціну; в умовах конкурентного середовища вплив витрат виробництва на ціну знижується, але зростає значення зниження витрат для отримання прибули.

Підвищення якості товарів (товар - це продукт виробництва або діяльності людини, створений для задоволення яких-небудь потреб через обмін), виробництво нового їх вигляду дозволяє підприємствам утримувати старі або завойовувати нові ринки збуту, залишати на колишньому рівні або підвищувати ціни, збільшувати ціни, збільшувати прибуток.

Найбільш загальна причина коливання цін лежить в зміні попиту і пропозиції.

Попит є формою прояву потреб, запитів і інтересів споживачів на ринку, тобто масу продукції (робіт, послуг), яка може бути куплена на ринку.

Пропозиція - это форма прояву цілей і інтересів виробників продукції (робіт, послуг), тобто маса цінностей, створених для задоволення попиту. Ці дві категорії взаємозв'язані між собою і взаємозалежні один від одного, їх взаємозалежність виявляється в цінах. При цьому потрібно враховувати первинні і вторинні чинники.

Розрізняють підвищувальну і високу, знищуючу і низьку ринкову кон'юнктуру.

Чималий вплив на зміну цін роблять монополії. Ступінь монополізації ринку знаходиться в зворотній залежності від кількості продавців – чим їх менше, тим більше ступінь монополізації покупців, тим більше ступінь монополізації, і навпаки.

Монополізм продавців дозволяє призначати високі ціни. Чим вище ступінь монополізації продавців, тим вище за ціну. Монополізм покупців обумовлює низькі ціни. Чим вище ступінь монополізації покупців, тим більша тенденція до зниження цін.

Конкуренція буває виробнича і ринкова.

Встановивши початкову ціну, підприємство коректує її залежно від різних чинників, що діють на ринку. Застосовуються наступні види цін і методи їх встановлення:

Ø встановлення цін на новий товар;

Ø ціноутворення в рамках товарної номенклатури;

Ø встановлення цін за географічним принципом;

Ø встановлення цін із знижками і заліками;

Ø встановлення цін для стимулювання збуту;

Ø встановлення дискримінаційних цін;

Ø ініціативна зміна цін.

Залежно від ступеня свободи конкуренції розрізняють чотири основних типи ринку:

1) чистої (досконалої) конкуренції;

2) монополістичної конкуренції;

3) олігополістичної конкуренції (олігополія);

4) чистої (досконалої) монополії.

Питання для перевірки якості засвоєння знань.

1. Основні чинники ціноутворення.

2. Витрати виробництва, їх вплив на ціну продукції.

3. Як впливає якість продукції на рівень цін.

4. Загальна причина коливання цін.

5. Визначення поняття попит і пропозиція.

6. Сутність взаємовпливу пропозиції і ціни.

7. Способи обмеження монопольних цін.

8. Способи корекції початкової ціни залежно від різних чинників що діють на ринку.

9. Розкрити сутність питання основні типи ринку.

Тестові питання:

1. Монопольним визначається стан суб'єкта підприємницької діяльності, якщо:

1) не існує близьких конкурентів на ринку;

2) вданому регіоні немає підприємства, яке виробляє схожу про­дукцію;

3) частка певного підприємства на ринку певного товару пере­вищує 35 %;

4) частка певного підприємства на ринку певного товару пере­вищує 25 %.

2. Конкуренція буває:

1) виробнича і ринкова;

2) державна і ринкова;

3) цінова і виробнича.

3. Загальна причина коливання цін лежить:

1) в змінні попиту і пропозиції;

2) від встановлення цін на новий товар;

         3) від ціноутворення в рамках товарної номенклатури.

4. Монополізм продавців дозволяє:

      1) встановлювати дискримінаційних цін;

      2) встановлювати ціни за географічним принципом;

      3) призначати високі ціни.

5. На підвищення цін впливають такі чинники:

1) при відносно стабільних доходах споживачів пропозиція перевищує попит;

2) підвищення продуктивності праці;

3) неефективне використання капіталу, устаткування, робочої сили.

Тема 5. Структура ціни і формування її елементів

З даної теми передбачається вивчення таких питань:

• склад і структура ціни;

• витрати підприємства, як основа формування ціни;

• методи визначення в ціні прибутку;

• установлення цін (тарифів) з урахування податку на додану вартість(ПДВ);

• витрати що не включаються до собівартості реалізованої продукції.

Мета теми — допитися засвоєння студентами методичних підходів до ви­значення поелементного складу ціни.

Література для самостійного вивчення теми:

1. Герасименко В.В. Ценовая политика фирмы. - М: Финстатинформ, 1995.

2. Ерухимович І.Л. Ціноутворення: Навч. – метод. Посібник. – К.: МАУП, 1998. – 104 с.: іл. 

3. Козлова И.Е., Энтов Р.М. Теория цены. - М.: Прогресс, 1990.

4. Котлер Ф., Армстронг Г. и др. Основи маркетинга: Пер. с англ. - 2-е европ. изд.- М; СПб; К.: Вильямс, 1999.

5. Тормоса Ю.Г. Ціни та цінова політика. - К.: КНЕУ, 2001.

6. Шкварчук Л.О. Ціни і ціноутворення: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2003. – 214 с.

7. Яковлев Н.Я. Цены и ценообразование: Учебное пособие. – 3-е узд., переаб. и доп. – М.: Издательско-книготорговый центр «Маркетинг», 2001. – 106 с.

Термінологічний словник

Витрати змінні — вартісні витрати, що прямо залежать від зміни обсягів виробництва (сировина, матеріали, технологічна енергія, зарплата працівників тощо), але на одиницю продукції залишаються сталими.

Витрати постійні — вартісні витрати, що не залежать від зміни обсягів виробництва (амортизація, комунальні послуги, зарплата управлінського персоналу тощо), але на одиницю продукції, зокрема зі збільшенням виробництва, вони зменшуються.

Маржинальний дохід — фінансовий показник, який складається з постійних витрат та прибутку.

Надбавка торговельна — елемент ціни, який додається до ціни придбання торговельною організацією і складається з її витрат обігу, прибутку і ПДВ.

Націнка посередницько-збутова — елемент ціни, який додається до ціни придбання посередником з метою відшкодування особистих витрат, отримання прибутку та сплати ПДВ.

Структура ціни — відсоткове співвідношення елементів ціни в її абсолютному значенні.

Непрямі податки — податки, які включаються в ціну товару (мито, податок на додану вартість, акциз).

Прямі витрати — це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом. До прямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом окремого виду продукції (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці тощо), які можуть бути безпосередньо включені до її собівартості.

Непрямі витрати - витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Продуктивні витрати — передбачені технологією та організацією ви­робництва.

 Непродуктивні витрати — не обов'язкові, що виникають у ре­зультаті певних недоліків організації виробництва, порушення технології тощо.

Витрати на продукцію — це витрати, пов'язані з виробницт­вом. У виробничій сфері до таких витрат належать усі витрати (ма­теріали, зарплата, амортизація верстатів тощо), пов'язані з функ­цією виробництва продукції.

Витрати періоду — це витрати, що не включаються до вироб­ничої собівартості і розглядаються як витрати того періоду, в яко­му вони були здійснені.

Теоретичний матеріал

Склад ціни характеризується її економічними елементами (витрати, прибуток і т.і.), які виражені їх абсолютним значенням у грошовому вираженні.

Наприклад, склад роздрібної ціни включає в себе:

ü витрати і прибуток підприємства-виробника

ü витрати і прибуток постачальницько-збутових організацій

ü витрати й прибуток підприємств роздрібної торгівлі

ü непрямі подат­ки.

Необхідно пам'ятати, що формування ціни на будь-якій стадії товароруху завж­ди супроводжується нарахуванням податку на додану вартість.

ЦР = С + П + А + ПДВ + Нп + Нт

До складу витрат на виробництво і збут, які враховують при роз­рахунку оптової ціни підприємства, включають:

• собівартість продукції;

• адміністративні витрати;

• витрати на збут;

• фінансові витрати;

• інші операційні витрати.

Розрахункові й граничні нормативи рентабельності застосовують як інструмент визначення прибутку, який зараховується в ціну конкретного виробу:

де  — норматив рентабельності, %.

Залежно від порядку формування цін прибуток може бути визначений нормативним або залишковим методами.

Податок на додану вартість визначається в ціні товару (послуги) за діючою ставкою до оподаткованого обороту, який не містить у собі цього податку, або інакше, до ціни, що враховує собівартість та прибуток. Якщо ціна встановлюється на підакцизний товар, то до оподаткованого обороту входить акцизний збір, а податок на додану вартість визначають за формулою

 ,

де — ставка податку на додану вартість, %.

У разі, коли продукція має відпускну ціну, до якої вже входить податок на додану вартість, то його величину в ціні визначають за формулою

Посередницько-збутові й торговельні надбавки складаються з таких елементів:

 ,

де  — посередницько-збутова (торговельна) надбавка, грн.;

 — витрати обігу посередницької (торговельної) організації, грн.

Тестові питання:

1. Відпускна ціна на підакцизний товар визначається за фор­мулою:

1)  (С + П + А)*1,2.

2)  (С + П)*А + ПДВ.

3)  (С + П + А + ПДВ) * 1,2.     

4)  (С + П) * 1,2 + А.

2.Обов 'язковим елементом ціни є:

1) торговельна надбавка;

2) ПДВ;

3) акцизний збір.

3. З метою визначення ціни без ПДВ необхідно ціну, яка вклю­чає в себе цей податок:

1) поділити на 6.

2) поділити на 0,2.

3) помножити на 1,2.    

4) поділити на 1,2.

4. Ціна не може формуватися за таким складом:
           1)С + П+ А;        

2) С + П + ПДВ;

3) С + П + А + ПДВ;

4) С + П.

5. Маржинапьний дохід — це:

1) прибуток плюс повні витрати;
2) прибуток плюс змінні витрати;
3) прибуток плюс постійні витрати;
4) ціна мінус повні витрати.

6. Відсоткова ставка акцизного збору на вітчизняну продук­цію встановлюється до ціни, яка складається з таких елементів:

1) С + П.

2) С + П + А.

3) С + П + ПДВ. 

4) С + П + А + ПДВ.

7. До постійних витрат не належать:

1) орендна плата.

2) зарплата управлінського персоналу.

3) паливо на технологічні цілі.

4) амортизація.

8. Посередницько-збутова націнка на підакцизний товар складається з таких елементів:

1) ВО + П;

2) ВО + П + ПДВ;

3) ВО + П + А;                   

4) ВО + П + А + ПДВ.

9. У ринкових умовах собівартість продукції визначає:

1) мінімальну ціну виробу.

2) максимальну ціну виробу.

3) середню ціну виробу.

10. Торговельна надбавка встановлюється у відсотках до:

1) роздрібної ціни.

2) ціни придбання.

3) витрат обігу торгівлі.

4) націнки посередника.

Практичні завдання

1. Повна собівартість виготовлення одного виробу складає 80 грн. Собівартість річного об'єму виробництва продукції 144,02 тис. грн. Річний випуск – 1800 шт. Визначити як зміниться собівартість річного випуску продукції при збільшенні об'єму виробництва на 10 %, якщо доля умовно-постійних витрат в собівартості складає 20%. Як при цих же початкових даних зміниться собівартість одиниці продукції?

2. Витрати на виробництво і реалізацію одного виробу, що випускається на вітчизняному підприємстві складають 50 грн. Рентабельність 40%. Витрати і прибуток підприємства оптової торгівлі складають 10 грн., а роздрібної торгівлі – 15 грн. з розрахунку на один виріб. Визначити ціну роздрібної торгівлі одного виробу.

3. Собівартість виробу — 300 грн., рентабельність — 50 %, роздріб­на ціна 1380 грн., торговельна надбавка 15 % ціни виробника, ПДВ — 20 %. Визначити ставку акцизного збору (%), за якою в ціні встановле­ний цей податок.

4. Собівартість виробу — 40 грн., рентабельність — 25 %, ставка ак­цизного збору — 2 євро за одиницю продукції, курс НБУ — 10 грн. за один євро, ПДВ — 20 %. Визначити відпускну ціну виробника.

5. Собівартість виробу — 120 грн., рентабельність — 30 %, ставка акцизного збору — 35 %, ПДВ — 20 %. Визначити відпускну ціну ви­робника.

6. Відпускна ціна виробника — 60 грн., ставка акцизного збору —10 %, ПДВ — 20 %. Визначити собівартість виробу, яка забезпечить виробникові 50-відсотковий рівень рентабельності.

Тема 6. Методи ринкового ціноутворення

З даної теми передбачається вивчення таких питань:

• витратні методи ціноутворення;

• методи, що спираються на попит;

• методи з орієнтацією на конкуренцію;

• установлення кінцевої ціни на товар;

• встановлення ціни на базі аналізу беззбитковості цільового прибутку;

• інші методи встановлення цін в ринковій економіці.

Мета теми — розглянути та вивчити основні методи ринкового ціноутворення, встановлення ціни на базі аналізу беззбитковості.

Література для самостійного вивчення теми:

1. Гладких Д. Держава як суб'єкт цінового регулювання / Банківська справа. -1998.-№4.

2. Ерухимович І.Л. Ціноутворення: Навч. – метод. Посібник. – К.: МАУП, 1998. – 104 с.: іл. 

3. Литвиненко Я. В. Сучасна політика ціноутворення: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2001. – 152 с.: іл. – Бібліогр.: с. 148 – 149.

4. Тормоса Ю.Г. Ціни та цінова політика. - К.: КНЕУ, 2001.

Термінологічний словник

Коефіцієнт гальмування — знижуючий показник, який стимулює придбання нового товару на основі зменшення ціни одиниці корисної властивості (якості) продукції.

Параметричний індекс якості — коефіцієнт, що характеризує інтегральну оцінку споживчих властивостей товару.

Питомий маржинальних дохід — частина маржинального доходу в ціні виробу.

Точка беззбитковості — обсяг реалізації, при якому витрати підприємства повністю покриваються виручкою, а прибуток дорівнює нулю.

Ціна питома — ціна в розрахунку на одиницю споживчої властивості (якості) продукції.

Ціни індиферентні — «ціни байдужості», які однакові за питомою ціною, але різні за своїм абсолютним значенням.

Теоретичний матеріал

Залежно від особливостей товару, потужності підприємства, його цілей для розрахунку ціни можуть використовуватися різні методи. На вибір методу розрахунку ціни надає також вплив життєвий цикл товару, його новизна.

У ринкових умовах ціна, як правило, встановлюється на основі співвідношення між попитом та пропозицією. Але це не означає, що підприємці не беруть жодної участі у встановленні ціни. Вони ще до початку реалізації товару, враховуючи його якісні характеристики, маючи розрахункову величину витрат, знаючи ціни конкурентів і споживчий попит на ринку, починають формувати вихідну ціну на свою продукцію. За такою початковою ціною товар надходить до ринку, де в процесі купівлі-продажу під впливом співвідношення між попитом і пропозицією встановлюється остаточна ціна реалізації.

До витратних методів належить також метод беззбитковості й цільового прибутку, застосовуючи який (метод), підприємець прагне встановити таку ціну, яка забезпечить йому бажану величину чистого доходу.

Цей метод спирається на графік беззбитковості, який відображає витрати та очікуваний обсяг виручки при різних рівнях виробництва чи продажу.

Точку беззбитковості можна знайти і аналітичним шляхом. Вона, як правило, визначається в натуральних одиницях (кіль­кість продукції), але може бути виражена і в грошовій формі. Точ­ка беззбитковості в натуральному вимірі (Т_б) обчислюється за формулою:

Т_б = ,

де ПВ — сума постійних витрат;

ЗВ — змінні витрати на одиницю продукції;

Ц — ціна виробу;

МД — маржинальний дохід на одиницю продукції (питомий маржинальний дохід).

Якщо на ринку є конкуренти, які також прагнуть отримати це замовлення, підприємство може запропонувати замовнику вигідніші умови на основі зниження відпускної ціни продукції. Але виробник при цьому повинен урахувати, що для отримання такого ж розміру прибутку йому необхідно укласти угоду на більшу кількість продукції. Враховуючи, що підприємство має не лише компенсувати свої витрати, а й отримати цільовий прибуток ( П_Ц) для визначення мінімального обсягу замовлення ( Кmin) використовується формула:

Кmin =

Тестові питання для перевірки якості засвоєння знань.

1. Основним недоліком формування ціни методом повних витрат є:

1) складність розрахунків;

2) неможливість визначення змінних витрат;

3) відсутність залежності між витратами та обсягом виробництва.

2. На графіку беззбитковості сектор між лініями виручки та повних витрат, що розташований ліворуч від точки їх перетину, показує:

1) загальні витрати;

2) виручку;

3) прибуток;

4)  збитки.

3. До методів, що спираються на конкуренцію, належить метод:

1) лідера;

2) балової оцінки;

3) надбавок;

4) повних витрат.

4. Точка беззбитковості визначається за формулою:

1)                                   

2)

3)

4)

5. Індиферентними називаються ціни, які різняться значеннями, але однакові:

1) за нормативами рентабельності.

2) у розрахунку на одиницю витрат.

3) за структурою.

4) у розрахунку на одиницю якості продукції.

6. Питома — це ціна:

1) одиниці товару.

2) одиниці якості товару.

3) товару конкурента.

4) на одиницю витрат.

7. Метод балової оцінки доцільно застосовувати, коли:

1) існує обернена залежність між ціною та споживчими властивос­тями товару.

2) неможливо кількісно визначити споживчі властивості товару.

3) існує пряма залежність між ціною та споживчими властивостями товару.

4) можливо кількісно визначити споживчі властивості товару.

8. На графіку беззбитковості сектор між лініями виручки та повних витрат, розташований праворуч від точки беззбитково­сті, показує:

1) загальні витрати.

2) виручку.

3) прибуток.

4) збитки.

Практичні завдання

1. Підприємство уклало договір на виробництво 1,5 тис. виробів на суму 75 тис. грн. Сума постійних витрат на виконання замовлення дорівнює 27 тис. грн., а змінні витрати на одиницю продукції — 20 грн. Визначити точку беззбитковості.

2. Підприємство може укласти договір на виробництво партії виробів за ціною одиниці 20 грн. Постійні витрати дорівнюють 140 тис. грн., а змінні на одиницю продукції — 9 грн. На яку кількість продукції потрібно укласти договір, щоб підприємство отримало прибуток у розмірі 80 тис. грн.?

3. Ціна базового двигуна — 240 грн., а його потужність 40 кВт. Виробник планує підвищити якість продукції на 25 %. Визначити орієнтовну ціну нового виробу, якщо коефіцієнт гальмування дорівнює 0,9.

Тема 7. Системи цін біржової торгівлі

З даної теми передбачається вивчення таких питань:

• поняття товарної біржі;

• принципи товарної біржі;

• фундаментальний аналіз біржових цін;

• біржова угода;

• види біржових цін;

• особливості діяльності аграрної біржі в Україні.

Мета теми — ознайомлення з діяльністю товарної біржі, розглянути основні види біржових цін, порядок складання біржових угод.

Література для самостійного вивчення теми:

1. Верхоглядова Н.І. Основи ціноутворення: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2007 р. – 252 с.

2.  Ерухимович І.Л. Ціноутворення: Навч. – метод. Посібник. – К.: МАУП, 1998. – 104 с.: іл. 

3.  Шкварчук Л.О. Ціни і ціноутворення: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2003. – 214 с.

Термінологічний словник

Товарна біржа — це товариство з обмеженою відповідальніс­тю (частіше товариство на рівних паях).

Сучасна товарна біржа — це ри­нок контрактів на поставку товару.

Біржова угода — це письмово оформлений документ на реаль­ний товар зі встановленими строками поставки.

Ціна продавця на біржовий товар — це ціна, вказана учасни­ком біржових торгів у заявці на продаж, а та­кож названа ним під час торгів з метою стимулювання продажу.

Ціни покупця – розуміють ціни, вказані покупцем у заяв­ках на купівлю, а також ті, які він називає безпосередньо під час торгів, при обговоренні пропозиції продав­ця.

Ціною біржової угоди – є остаточна з тих, які було названо по­купцем (продавцем) і зафіксовано біржовим маклером.

Ціна біржових угод (біржового товару) — це ціна, за якою здійснюються операції купівлі-продажу вели­ких партій матеріально-сировинних ресурсів, продукції виробни­чо-технічного призначення, сільськогосподарської продукції, то­варів народного споживання на товарних біржах.

Ф'ючерсні угоди — це стандартні типові контракти. Ціна такого контракту визначається на публічному аукціоні на біржових торгах.

Форвардні та ф'ючерсні контракти — це інструменти, згідно з якими одна сторона угоди зобов'язується купити, а інша продати визначені активи за вказаною ціною та у встановлений контрактом час.

Біржові котирування є визначними цінами біржових угод, які укладаються на стандартну кількість стандартизованого товару передбаченого правилами біржової торгівлі у біржовій ямі в офі­ційні години роботи біржі.

Котирувальна ціна — це ціна, визначе­на котирувальною комісією біржі шляхом аналізу цін біржових угод, цін продавців, цін покупців на підставі єдиних критеріїв та спеціальних методик.

Аграрна біржа — це різновид товарної біржі, на якій здійсню­ється торгівля сільськогосподарською продукцією.

Світова ціна — це грошове відбиття інтернаціональної вартості товару, реалізованого на світовому ринку, яка складається з націо­нальних вартостей внаслідок конкуренції.

Світові ціни — це експортні ціни основних постачальників конкретного товару й імпортні ціни у найважливі­ших центрах імпорту цього товару.

Ціни міжнародних товарних аукціонів — це ціни, які діють на спеціально організованих на визначений строк і в завчасно обу­мовлених місцях — ринках публічних торгів за максимально за­пропонованою ціною на попередньо розглянуту покупцем партію товару (лот).

Ціни торгів — це ціни, які існують у торгівлі, котра заснована на видачі замовлень на поставку товарів, заздалегідь оголошених у спеціальному документі (тендері) за умов, що передбачають за­лучення до певного строку на принципах конкуренції пропозицій від кількох виробників з метою забезпечення найвигідніших умов угоди для її організаторів.

Ціни фактичних угод — це ціни, котрі відбивають конкретні умови реалізації товару і є найвагомішим критерієм для визначен­ня рівня цін у контракті.

Контрактна ціна — це ціна, зафіксована в контракті в момент його укладання, впродовж чинності контракту чи до моменту ви­конання контракту.

Зовнішньоторговельна ціна— це ціна на експортні та імпортні товари, яка встановлюється за взаємним договором між продав­цем та покупцем товару.

Ціни аукціонів (Ц.а.) – це ціни, що діють на спеціально організованих ринках публічного продажу.

Ціни фактичних угод (Ц.ф.у.) – це ціни, одержувані із спеціальних каналів чи з інформації про фактичні угоди, що публікується.

Індикативні ціни — це різновид фіксованих цін, що встановлюються державними органами влади в особі Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі (МЗЕЗ) на основі дійсних цін, які склалися на даний товар на ринку експорту та імпорту на момент здійснення експортної (імпортної) операції з урахуванням умов доставки і умов здійснення розрахунків.

Ціна індикативна — ціна товару, яка відповідає цінам, що склалися на аналогічну продукцію на час здійснення експортної операції;

Ціна ковзна— ціна, яка визначається на момент виконання контракту шляхом перегляду договірної ціни внаслідок істотних змін у витратах на виробництво продукції;

Ціна міжнародних товарних аукціонів — ціна продажу попередньо оглянутої покупцями партії товару (лот), як правило, за максимальною запропонованою ціною;

Ціна світова — ціна провідних виробників та продавців, які займають значну частку в загальному обсязі аналогічної продукції, що реалізу­ється на зовнішньому ринку.

Правила «Інкотермс» — міжнародні правила тлумачення торговель­них угод, які визначають обов'язки продавця і покупця, розподіл витрат та відповідальність сторін за виконання контракту.

Теоретичний матеріал

Класичним інструментом ринкової економіки, який формує оптовий ринок товарів є біржова діяльність. Сучасні товарні, фондові та валютні біржі відіграють вирішальне значення при формуванні основних ринкових цін та курсів. Тому дослідження проблем ціноутворення без аналізу біржових цін було б неповним. Біржова торгівля доволі специфічна сфера обігу товарів, що вимагає глибоких знань її учасників до способів організації торгів.

Біржа має справу з попитом на ті інші товари, який безпосередньо не пов’язаний з необхідністю у використанні цих товарів, на біржі завжди має місце пропонування товарів, яке безпосередньо не пов’язане з виробництвом. Купівля заради продажу, а продаж заради купівлі вирівнює попит та пропозицію. На біржовому ринку завжди є попит і пропозиція, питання постає лише щодо того, за якою пропонується і вимагається товар. Біржова торгівля забезпечує можливість того, що при існуючих в даний момент цінах не буде ні дефіциту, ні затоварювання.

Всі існуючі у світі біржі умовно можна поділити на три види:

Ø товарну,

Ø фондову

Ø валютну, залежно від класів реалізованих біржових товарів.

Товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізич­них осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладанні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозиції товарів, вивчення, упорядку­вання і полегшення товарообігу та пов'язаних з ним торговельних операцій.

Товарна біржа — це товариство з обмеженою відповідальніс­тю (частіше товариство на рівних паях). Вона надає своїм членам торговий зал, розподілений на секції — «ями» за видами товарів, засоби зв'язку, які забезпечують отримання інформації про хід то­ргівлі (екран, комп'ютери), контролює виконання біржових пра­вил. Витрати покриваються за рахунок продажу «місць» на біржі, членських внесків (вступних та щорічних), комісійних зборів за угодами.

Товарна біржа здійснює свою діяльність за такими принци­пами:

1)  рівноправності учасників біржових торгів;

2)  застосування вільних ринкових цін;

3)  публічного проведення біржових торгів.

Товарна біржа створюється на засадах добровільного об'єд­нання зацікавлених юридичних і фізичних осіб, яким це не забо­ронено чинним законодавством. Засновниками і членами товар­ної біржі не можуть бути органи державного влади та управління, а також державні установи (організації), що перебувають на дер­жавному бюджеті.

На товарних біржах нашої держави, як правило, кількість членів біржі становить 60-80 юридичних осіб. Так, на Україн­ській аграрній біржі — 56 юридичних осіб, а вартість місця ста­новить 29 тис. грн. Кількість повних членів на товарних бір­жах США залежить від багатьох чинників і коливається від 1402 на Чиказькій товарній біржі з вартістю місця $340 тис. до 192 — на Товарній біржі Канзас-Сіті із відповідною вартістю місця $30 тис.

Товарна біржа діє на основі самоврядування, господарської самостійності, є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, власний розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, печатку із зображенням свого найменування. Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку.

 Питання для перевірки якості засвоєння знань.

1. Дайте визначення товарної біржі.

2. Які основні завдання функціонування товарної біржі ?

3. Обґрунтуйте доцільність укладання форвардних та ф'ючерсних контрактів на товарній біржі?

4.  Які види цін використовуються при веденні торгів на біржі ?

5. Поясніть особливості здійснення офіційного та позаофіційного котирування на біржі.

6. Які види угод укладаються на товарній біржі ?

7. Які вимоги ставляться до біржового товару?

8.  Поясніть особливості ведення біржових торгів «з голосу».

Тестові питання:

1.  До біржової зараховують ціну:

1) постійну;

2) котирувану;

3) С1Р;

4) РОВ;

5) монопольну.

2. Індикативні ціни встановлюються:

1) на продукцію монопольних утворень;

2) на продукцію підприємств державного сектору;

3) на товари експорту-імпорту;

4) на товари роздрібної торгівлі.

3. До цін, що діють у зовнішній торгівлі, відносять:

1) контрактні;

2) вільні;

3) оптові;

4) регульовані.

4. Умови постачання товарів відбивають такі ціни:

1) закупівельні;

2) франко;

3) роздрібні;

4) базисні.

5. Контрактна ціна це:

1) ціна зафіксована в контракті в момент його укладання, впродовж чинності контракту чи до моменту ви­конання контракту;

2) ціна провідних виробників та продавців, які займають значну частку в загальному обсязі аналогічної продукції;

3) це ціни, одержувані із спеціальних каналів чи з інформації про фактичні угоди, що публікується.

Тема 8. Ціни зовнішнього ринку

З даної теми передбачається вивчення таких питань:

• види зовнішньоторговельних цін;

• види світових цін та їх характеристика;

• механізм розрахунку зовнішньоторговельних цін;

• індикативні ціни;

• митне регулювання ціноутворення;

• визначення митної вартості.

Мета теми — розглянути види зовнішньоторговельних цін. Формування у студентів практичних навичок при формуванні цін на експортно-імпортну продукцію.

Література для самостійного вивчення теми:

1. Верхоглядова Н.І. Основи ціноутворення: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2007 р. – 252 с.

2. Тормоса Ю.Г. Ціни та цінова політика. - К.: КНЕУ, 2001.

3. Управління зовнішньоекономічною діяльністю / Під ред. А.І. Кредісова. - К.: ВІРА-Р, 1998.

4. Шкварчук Л.О. Ціни і ціноутворення: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2003. – 214 с.

Термінологічний словник

Біржові котирування — ціни спеціально організованого постійно діючого ринку масових і якісно однорідних товарів.

Ціна:

індикативна — ціна товару, яка відповідає цінам, що склалися на аналогічну продукцію на час здійснення експортної операції;

ковзна — ціна, яка визначається на момент виконання контракту шляхом перегляду договірної ціни внаслідок істотних змін у витратах на виробництво продукції;

міжнародних товарних аукціонів — ціна продажу попередньо оглянутої покупцями партії товару (лот), як правило, за максимальною запропонованою ціною;

світова — ціна провідних виробників та продавців, які займають значну частку в загальному обсязі аналогічної продукції, що реалізується на зовнішньому ринку.

Правила «Інкотермс» — міжнародні правила тлумачення торговельних угод, які визначають обов'язки продавця і покупця, розподіл витрат та відповідальність сторін за виконання контракту.

Теоретичний матеріал

Знання системи світових та зовнішньоторговельних цін, ква­ліфіковане обґрунтування рівня останніх — важлива умова для досягнення успіху на зовнішніх ринках, що дасть змогу залучати валюту, розвивати виробництво, покращити стан обігових коштів підприємств, своєчасно сплачувати заробітну плату.

Обґрунтування ціни у зовнішній торгівлі — одне з найбільш складних завдань, що постає перед учасниками зовнішньоеконо­мічної діяльності. Від грамотного вирішення цього питання зале­жать ефективність зовнішньоекономічних зв'язків, фінансове становище підприємств, об'єднань, акціонерних товариств та ін. Не­гативні наслідки занадто високих та економічно необґрунтованих цін імпорту призводять до завищення внутрішніх цін, накопичен­ня на складах готової і нереалізованої продукції, спаду виробниц­тва, неплатежів за використані ресурси, нестачі обігових коштів і затримки та невиплати заробітної плати.

Якщо експортні ціни не мають під собою економічного об­ґрунтування, то у випадку надмірної ціни реалізація товару за кор­доном не відбудеться, а у випадку заниження ціни може виникну­ти серйозна відповідальність держави за застосування демпінгових цін. Тому науковим підходам до розрахунку зовнішньоторговель­них цін необхідно приділяти особливу увагу будь-якому суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності.

Світові базисні ціни – це ціни найважливіших експортерів чи імпортерів, або ціни основних центрів світової торгівлі, що відносяться до звичайних, великих, регулярних, роздільних операцій, здійснених в умовах відкритого торгово-політичного режиму з платежем у вільно конвертованій валюті.

У митну вартість входить указана в рахунку-фактурі контрактна (договірна) ціна товару, а також фактичні витрати, які не ввійшли в таку ціну. До них належать витрати на транспортування, навантаження, розвантаження та страхування товару від пункту постачальника (продавця) до пункту перетину митного кордону України. Для визначення митної вартості іноземна валюта перераховується в гривні за курсом Національного банку, який діє на день подання митної декларації.

Ввізне мито як податок на товари, що ввозяться до країни, обчислюється за ставками, які поділяються на три види: адвалерні, специфічні та комбіновані. Сума митної вартості та мита є базою визначення в ціні акцизного збору (з підакцизних товарів) та ПДВ.

При встановленні в ціні акцизного збору застосовуються такі самі ставки, що поширюються на вітчизняну продукцію. Але при визначенні акцизного збору в ціні імпортних товарів на основі відсоткової ставки існує своя особливість. Якщо на вітчизняну продукцію відсоткова ставка акцизного збору встановлена до ціни, що включає в себе цей податок, то на імпортні товари ставка встановлена безпосередньо до суми митної вартості та мита.

,

де МВ — митна вартість, грн;

М — мито, грн.

Податок на додану вартість в ціні імпортної продукції визначається за встановленою ставкою до бази оподаткування. Такою базою є митна вартість товарів з урахуванням мита, а якщо товар підакцизний, то й акцизного збору.

Митні збори справляються за митне оформлення товарів, що ввозяться до країни. Величина цих платежів визначається на підставі «Класифікатора видів та ставок митних зборів» залежно від митної вартості товарів (без урахування мита). Митні збори не враховуються при визначенні в ціні придбання товарних податків. Вони входять до складу валових витрат і враховуються при обчисленні в ціні кінцевої реалізації податку на додану вартість. Сума мита і митних зборів сплачується одночасно зі сплатою акцизного збору та ПДВ.

Отже ціна придбання товару (Цп), що ввозиться в країну, складається з таких елементів:

,

де МЗ — митні збори, грн.

В Інструкції про порядок стягнення акцизного збору при вве­зенні товарів суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на мит­ну територію України передбачено дві формули для розрахунку сум акцизного збору:

1) якщо ставка акцизного збору встановлена в процентах до митної вартості товару, то сума акцизу розраховується за форму­лою:

Са = ( Вм + Свм) х Стаз: 100 %,

де Са — сума акцизу; Вм — митна вартість товару; Свм—сума ввізного мита; Стаз—ставка акцизного збору.

2) якщо ставка встановлена в грошовому еквіваленті до фізич­ної одиниці виміру товару, сума акцизу розраховується за фор­мулою:

Са = N х Стаз,

де Со—сума акцизу;

N-  кількість товару у фізичних одиницях виміру; Стаз—ставка акцизного збору.

Питання для перевірки якості засвоєння знань.

1. Ціни зовнішнього ринку можна поділити.

2. Основні групи світових цін.

3. Як поділяються світові ціни залежно від типу ринку.

4. Які ціни використовуються під час аукціонних торгів.

5. Митна вартість – поняття, сутність, склад.

6. Сутність розрахунку акцизного збору на імпортні товари.

7. Сутність розрахунку ціни придбання на імпортні товари.

Тестові питання:

1. Індикативні ціни встановлюються:

1) на продукцію монопольних утворень;

2) на продукцію підприємств державного сектору;

3) на товари експорту-імпорту;

4) на товари роздрібної торгівлі.

2. До цін, що діють у зовнішній торгівлі, відносять:

1) контрактні;

2) вільні;

3) оптові;

4) регульовані.

3. Нарахування мита на товари, що підлягають митному обкладенню, проводиться на базі:

1) митної вартості;

2) собівартості виробника;

3) рентабельності виробника;

4) відпускної ціни виробника.

4. В експортну ціну на продукцію не входить:

1) ввізне мито;

2) вивізне мито;

3) митні збори;

4) прибуток підприємства-виробника.

5. Відсоткова ставка акцизного збору на імпортні товари установлюється до їх митної вартості, яка:

1) не включає мито та митні збори;

2) включає тільки мито;

3) включає тільки митні збори;

4) включає мито та митні збори.

Практичні завдання:

1. Контрактна вартість договору — 38 тис. дол. США, фактичні витрати з транспортування та страхування вантажу до митного кордону, що не ввійшли до контрактної ціни — 2 тис. дол., курс НБУ — 5 грн за 1 дол. США, мито — 20 %, митні збори — 5 дол., ставка акцизного збо­ру — 50 %, ПДВ — 20 %. Визначити імпортну ціну (ціну придбання) товару.

2. Контрактна ціна партії золотих ювелірних виробів на умовах DDU - 100 тис. дол. США, курс НБУ — 5 грн за 1 дол., мито — 50 %, митні збори — 0,2 %, акцизний збір — 55 %, ПДВ — 20 %, фактична ціна реалізації продукції — 1920 тис. грн. Визначити розмір ПДВ, який сплатить фірма після реалізації цієї партії товару.

3. Контрактна вартість придбаного фірмою автомобіля з об'ємом двигуна 2500 см³ становить 25 тис. дол. США, мито — 0,4 євро за 1 см³, ставка акцизного збору — 0,6 євро за 1 см³, митні збори — 0,2%, курс НБУ — 5 грн за 1 дол. США і 4,8 грн за 1 євро, ПДВ — 20 %. Визначити ціну придбання автомобіля.