Відмінювання дієслова esse в Praesens.

Міністерство освіти І НАУКИ україни

Національна юридична академія україни

Імені ярослава мудрого

Навчально-методичний

Посібник

Для самостійної роботи

Та практичних занять

З навчальної дисципліни

“латинська мова”

(відповідно до вимог ECTS)

Для студентів І курсу

Харків

2007

Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Латинська мова” (відповідно до вимог ECTS)для студентів І курсу / Уклад.: Н.В. Разбєгіна, Н.В. Харитонова. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. – 44 с.

У к л а д а ч і: Н.В. Разбєгіна,

Н.В. Харитонова.

Рекомендовано до видання редакційно-видавничою радою

академії (протокол № 6 від 16.08.2007 р.)

                          © Національна юридична академія України, 2007

ЗМІСТ

1. Вступ..............................................................................................3

2. Загальний розрахунок годин практичних занять

та самостійної роботи...................................................................4

3. Програма навчальної дисципліни “Латинська мова”................7

4. Плани практичних занять............................................................11

5. Самостійна робота студентів.......................................................24

6. Завдання для контролю та самоконтролю знань студентів..... 25

7. Словник юридичної лексики та фразеології..............................29

8. Питання та завдання для підготовки до заліку.......................39

9. Критерії оцінювання успішності студентів

з латинської мови..........................................................................41

10. Список літератури......................................................................42

ВСТУП

Латинська юридична термінологія і фразеологія є складовою частиною і джерельною базою сучасної терміносистеми права.

Латинська мова по праву вважається материнською мовою юриспруденції. Юридична термінологія значною мірою сформована з латинських слів: “юриспруденція”, “юстиція”, “процес”, “адвокат”, “презумпція”, “експертиза”, “трибунал”, “ексгумація”, “криміналістика” та безліч ін.

Латинська мова є важливою складовою юридичної освіти, вона допоможе майбутньому юристу повніше вивчити римське право – Ius Romanum, яке у середньовіччі називали ratio scripta – писаний розум, і яке є основою сучасної правової науки та невід’ємною частиною світової культури.

Студенту-правнику надзвичайно важливо опанувати культурно-правову спадщину людства, що передбачає, насамперед, розуміння понять і термінів, які використовувалися юристами протягом усього культурно-історичного розвитку людства. Усі фундаментальні юридичні поняття вперше виникли в римському праві, тому римська або латинська юридична термінологія є універсальною, яка об’єднує фундаментальні назви правових інститутів і конструкцій, що виникли в римському праві і стали основою для формування та функціонування міжнародного права, а також сучасних правових систем, які перш за все належать до європейських правових стандартів. 

Важливим і перспективним під час формування професійної мови майбутніх юристів є ознайомлення з латинськими юридичними джерелами. Текстологічний, граматичний та порівняльний аналіз літератури з юриспруденції латинською мовою сприяє більш свідомому розумінню юридичних термінів сучасних української та іноземних мов, формує асоціативне мислення фахівців у галузі права.

Знання афоризмів, висловлювань, термінів свідчить не тільки про високу культуру правника, а й значно полегшує спілкування юристів різних країн.

Загальний розрахунок годин

Практичних занять та самостійної роботи

Продовження

Закінчення

             Затверджено

вченою радою Національної юридичної

академії імені Ярослава Мудрого

(протокол № 11 від 29.06.2007)

ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

“ЛАТИНСЬКА МОВА”

Головною метою навчальної дисципліни “Латинська мова”є засвоєння юридичної термінології, яка базується на латинській мові – джерелі юридичних пам’яток.

Курс латинської мови в структурі юридичної освіти сприяє формуванню мовної культури. Вивчення латинської мови передбачає опанування граматичного строю латинської мови, що допомагає набуттю студентами навичок читання і перекладу джерел римського права, знання латинських юридичних фразеологізмів та крилатих висловів.

На завершальному етапі вивчення навчальної дисципліни “Латинська мова” студенти-юристи повинні

знати:

– граматичний мінімум, який охоплює основні правила морфології та синтаксису і дозволяє правильно розуміти текст;

– лексичний мінімум (300-400 одиниць);

– латинську юридичну термінологію і фразеологію (100 виразів);

– крилаті вислови (30-50);

уміти:

– використовувати юридичну термінологію під час професійного спілкування;

– читати тексти зі словником.

ФОНЕТИКА

Латинський алфавіт. Голосні (vocales). Дифтонги ае, ое, аи, еи. Довгота і короткість голосних. Приголосні (consonantes), буквосполучення ch, ph, th, rh, su, qu, ngu.

ГРАМАТИКА

МОРФОЛОГІЯ

Іменник (substantivum)

Рід (genus), число (numerus), відмінок (casus).

П’ять відмін латинських іменників (declinatio).

Загальний огляд системи відмінювання. Порівняльна таблиця відмінкових закінчень.

Дієслово(verbum)

Особа (persona), число (singularis et pluralis), час (praesens, imperfectum, futurum 1, perfectum, plusquamperfectum, futurum 2), спосіб (indicativus, imperativus, coniunctivus), стан (activum, passivum).

Дієвідміна (coniugatio).

Безособові форми дієслова: дієприкметник (participium), герундій (gerundium) і герундив (gerundivum), супін (supinum). Їх значення і переклад. Інфінітив (infinitivus) теперішнього, минулого і майбутнього часів обох станів.

Відкладені та напіввідкладені дієслова. Неправильні дієслова. Дієслово esse і похідні від нього. Дієслова fero, eo, volo, malo, nolo.

Прикметник (adiectivum)

Типи відмінювання. Прикметники з трьома, двома і одним закінченням.

Ступені порівняння прикметників (gradus positivus, comparativus, superlativus). Суплетивні ступені порівняння.

Прислівник (adverbium)

Прислівники непохідні. Прислівники, похідні від прикметників. Ступені порівняння прислівників (gradus positivus, comparativus, superlativus).

Числівник(numerale)

Кількісні (cardinalia) і порядкові (ordinalia) числівники.

Займенник (pronomen)

Особові, присвійні, вказівні, означальні, питальні, неозначені, заперечні (personalia, possessiva, demonstrativa, determinativa, interrogativa, indefinita, negativa) займенники. Зворотній займенник (reflexivum).

Прийменник(praepositio)

Прийменники з аблативом та аккузативом. Прийменники із двома відмінками.

СИНТАКСИС

Просте речення (підмет, присудок).

Узгодження присудка з підметом.

Другорядні члени речення (додатки, означення, обставини). Додаток прямий. Додатки непрямі. Означення узгоджені і неузгоджені.

Порядок слів у реченні

Інфінітивні звороти Accusativus cum infinitivo, Nominativus cum infinitivo, дієприкметниковий зворот Ablativus absolutus, їх значення і способи перекладу.

Складне речення

Складносурядне та складнопідрядне речення.

Підрядні речення з присудком в індикативі і кон’юнктиві. Правило послідовності часів (consecutio temporum).

Типи підрядних речень (непряме питання, речення додаткові, речення обставини, поступки, означальні).

Тексти

De fontibus iuris Romani (Про джерела римського права).

De iustitia et iure (Про справедливість і право).

De iure civile et gentium (Про цивільне і міжнародне право).

Capitis deminutio (Обмеження правоздатності).

De imperio et iurisdictione (Про владу і юрисдикцію).

De magistratibus Romanorum (Про римські посади).

De servis Romanorum (Про римських рабів).

Mancipatio (Манципація).

Res mancipi et nec mancipi (Манциповані і неманциповані речі).

Res corporales et incorporales (Матеріальні та нематеріальні речі).

De effracturis (Про крадіжку із зломом).

Interpretatio stricta (Обмежувальне тлумачення).

De servitutibus praediorum urbanorum (Про права міських володінь).

De servitutibus praediorum rusticorum (Про права сільських володінь).

Codicsllus (Кодицил).

De verbis legatorum (Про слова заповідальних відмовлень).

С п и с о к р е к о м е н д о в а н о ї л і т е р а т у р и

Хоміцька З.М. Латинська мова: Підруч. – Х., 2004.

        Хоміцька З.М. Словник латинських юридичних висловів. – Х., 2005.

        Скорина Л.П., Чуракова Л.П. Латинська мова: Підруч. для юрид. ф-тів. – К., 1995.

        Литвинов В.Д. Латинсько-український словник. – К., 1998.

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Iсеместр

Т е м а 1. Вступ. Фонетика, алфавіт. Правила вимови

Та наголосу

М е т а:Ознайомити студентів з місцем латинської мови в сучасному мовному середовищі.

П л а н з а н я т т я

1.  Місце латинської мови у сім’ї індоєвропейських мов.

2.  Алфавіт. Правила читання голосних та приголосних.

3.  Довгота та короткість голосних.

4.  Правила наголосу.

5.  Виконання вправ [1, 11].

Т е м а  2. Морфологія: Іменник. Перша відміна іменників. Прикметник. Перша відміна прикметників

М е т а:Ознайомити студентів з граматичними категоріями іменника та прикметника. Навчити розпізнавати відмінкові форми та перекладати їх.

П л а н з а н я т т я

1.  Граматичні категорії іменника та прикметника.

2.  Перша відміна іменника.

3.  Перша відміна прикметника.

4.  Виконання вправ [1,16].

Т е м а  3. Дієслово. Основні форми дієслова.

Відмінювання дієслова esse в Praesens.