Мета та завдання дисципліни, її місце в навчальному процесі

       Цей курс повинен ознайомити студентів з культурою, звичаями, історією та сьогоденням Польщі. Варто згадати, що польська мова є рідною для поляків на Україні і незмінно перебуває у центрі широкого зацікавлення.

       У наш час на тлі „традиційних” мов міжнародного спілкування зростає гостра необхідність опанування українськими фахівцями мов наших безпосередніх сусідів. Зокрема, Польщу і Україну об’єднує спільна історія, спільні інтереси сьогодення й майбутнього, що поступово набувають форм стратегічного партнерства між нашими народами. Реальне включення Польщі у політичні, економічні, військові та культурні структури Європи створює для України за підтримки Польщі інтегруватися в Європейське співтовариство.

Практична мета – головна мета вивчення дисципліни. Основні складові:

• Лінгвістична компетенція – виявляється у володінні певним лексичним запасом, умінні створювати граматично правильні форми та синтаксичні конструкції, а також розуміти відповідні конструкції у висловлюваннях співрозмовника;
• Соціолінгвістична компетенція – передбачає уміння вибрати належну лінгвістичну форму, спосіб вираження з урахуванням ситуації, комунікативної иети висловлювання;
• Дискурсивна компетенція – здатність використовувати певну стратегію для конструювання та інтерпретації письмових та усних текстів;
• Соціокультурна компетенція – знання національно-культурної специфіки мовленнєвої поведінки, властивої носіям іноземної мови;
• Стратегічна компетенція – виявляється у вмінні компенсувати недостатнє володіння тими чи іншими засобами за рахунок інших.

Освітня мета навчання – розвиток логічного, аналітичного мислення, спостереження,                         підвищення загальної мовленнєвої культури висловлення думок як на іноземній, так і на рідній мові, розширення світогляду.

Виховна мета – виховання культури мовлення, етикету, духовних і моральних якостей, патріотичних почуттів, виховання особистості, яка персонально відповідає за свій освітній та професійний рівень, усвідомлюючи себе як представника своєї держави.

Завдання вивчення дисципліни:

У результаті вивчення дисципліни студент повинен :

Знати:

· особливості фонетичного творення слів ;

· види словотворення;

· орфографічні норми творення слів;

· орфоепічні норми слововживання;

· граматику і лексику в межах граматичного і лексичного мінімумів;

· норми ділового етикету і поведінки;

· розмовні штампи;

· професійні терміни і поняття;

· лінгвокраїнознавчі реалії;

· найменування установ, основних виробничих процесів, назви посадових осіб у країні.

Вміти:

· здійснювати усне та письмове спілкування в типових ситуаціях офіційного і неофіційного характеру;

· читати й аналізувати літературні, публіцистичні та наукові тексти ;

· розширювати лексичний мінімум;

· будувати діалог за змістом тексту;

· складати тескт на задану тему;

· складати твір-опис заданого об’єкта;

· складати письмове оголошення; вести ділову переписку;

· вести бесіди на побутові, наукові, політичні та інші теми.

              Польський алфавіт (Alfabet polski)

Польський алфавіт складається з 32 букв (liter). З них 9 букв позначають голосні звуки (samogłoski) і 23 – приголосні (spółgłoski). Польська мова користується латинським алфавітом. Але не всі звуки польської мови можуть передаватися певною латинською буквою. Тому для їх позначення використовуються сполучення деяких букв або надрядкові чи підрядкові значки, так звані діакритичні знаки.

! Napamięć:

-- Nie pieprz Pietrze pieprzem wieprza,

Wtedy szynka będzie lepsza.

-- Właśnie po to wieprza pieprze, ,

żeby mięso było lepsze.

--Ale ż będzie gorsze Pietrze,

Kiedy w wieprza pieprz się wetrze.

! Приголосний [sz] вимовляється як український [ш]. Звук [sz] ніколи не може поєднуватися з [і].

2. Прочитайте слова. Запам'ятайте їх правопис.

piszę     towarzysz

proszę   zeszyt

noszę        wiersz

! Приголосний[dz]вимовляється подібно до українського [дз] у словах «дзиґа», «дзвінок».

3. Прочитайте слова. Перепишіть їх, підкреслюючи двознак dz.

bardzo              pieniądze     drzewo

dzwonek                 widzę                   ludzki

drodzy              koledzy     wchodzę

!Приголосний [cz] вимовляється подібно до твердого україн­ського [ч].  Звук [cz] ніколи не може поєднуватися з [і].

4. Прочитайте слова. Зверніть увагу на правильну вимову приго­лосного [cz].

5. Прочитайте речення. Перекладіть їх українською мовою.

1. Moja koleżanka bardzo dobrze tłumaczy. 2. Na biurku leży czarny ołówek Czesława. 3. Czesław studiuje język czeski. 4. Czytam Mickiewicza. 5. Mickiewicz to wielki poeta polski. 6. Co to jest? To jest książka i czasopismo. 7. Czy Wanda czyta? Tak, Wanda czyta, a Irena słucha.

!Польський приголосний [dż] вимовляється подібно до укра­їнського [дж] у слові «джміль».

6. Перепишіть слова, підкреслюючи двознак dż.

dżem      dżungla     jeżdżą

dżokej      dżuma       gwiżdże

! Вимова приголосного [ń] дуже близька до вимови українського [нь], однак він вимовляється значно м'якше.

7. Прочитайте, правильно вимовляючи слова з [ń].

nie          cień         słońce

nikt        kamień      niebieski

koń         czasownik     zdanie

М'якість приголосного [ń] позначається рискою над буквою, якщо стоїть перед приголосним або в кінці слова: kamień, koń, bańka. Перед голосними м'якість позначається буквою і: koniec, zdanie, niania.

У запозичених словах зустрічаються сполучення nі + голосний (крім у).

Ці сполучення потрібно вимовляти як nj + голос­ний, наприклад: linia— [1'ińja].

8. Прочитайте, звертаючи увагу на вимову сполучень [пі] з го­лосним.