Тема 2. Макроекономічні показники в системі

Національних рахунків

План лекції

1.  Система національних рахунків як нормативна база макроекономічного обліку.

2. Основні показники макроекономічних вимірювань.

План семінару

1. Суть, методологічні принципи та ключові поняття системи національних рахунків.

2. Характеристика основних макроекономічних показників.

3.Методи розрахунку ВВП. Номінальний та реальний ВВП.

4. Дефлятор ВВП.

Мета вивчення теми полягає у тому, щоб надати студентам знання про сучасну концепцію макроекономічного обліку та аналізу і вивчити основні показники вимірювання кінцевих результатів функціонування економіки, методику їх розрахунку.

Структурно-логічна схема вивчення теми зображена на рис. 1.

1. Поточна діяльність економічної системи держави та її результати підлягають макроекономічному обліку та аналізу. Він проводиться з метою виявлення тенденцій розвитку економіки, факторів, що впливають на хід економічних процесів та прийняття макроекономічних рішень.

Для порівняння результатів функціонування економіки у часі та просторі (а особливо для міжнародних порівнянь) існує єдина система та методологія обчислення макроекономічних показників – система національних рахунків.

Система національних рахунків –це сукупність взаємопов’язаних показників, що характеризують найважливіші економічні процеси та явища: виробництво та споживання продукту, розподіл доходів, нагромадження капіталу.

Система національних рахунків використовується країнами з ринковою економікою. Вона базується на наступних методологічних принципах:

1) Принцип подвійного запису: кожна операція обліковується двічі - по кредиту (-) і дебету (+) рахунку.

            * 1. Чисельність населення і робочої сили.

2. Обсяг виробництва.

3. Гроші.

4. Час.                                                         

Рис. 1. Структурно-логічна схема вивчення теми

2) Продуктивною є будь-яка діяльність, яка приносить дохід її суб’єктам;

3) Витрати на виробництво національного продукту дорівнюють доходу, одержаному від його реалізації, або вартість факторів виробництва, спожитих при виготовленні національного продукту, дорівнює доходам, що їх отримують власники виробничих факторів;

4) Економіка перебуває у постійному кругообігу, який являє собою безперервний потік перетворень витрат у доходи, а доходів у витрати.

Для об’єктивного економічного аналізу важливе значення мають макроекономічні параметри та макроекономічні показники.

Макроекономічні параметри – це кількісна і якісна характеристика конкретного елемента економічної системи, що задана по певній шкалі і характеризує відмінності цього елемента. До макроекономічних параметрів належать: зайнятість, сукупний попит, сукупна пропозиція, інфляція, економічне зростання, діловий цикл тощо. Макроекономічні параметри вимірюються інституційними та фундаментальними одиницями.

2. У другому питанні розглянемо основні показники макроекономічних вимірювань. Раніше уже було зазначено, що система національних рахунків – це сукупність макроекономічних показників.

Макроекономічні показники –це статистичні показники, що характеризують сукупне виробництво суспільства і виступають як інструменти регулювання і прогнозування розвитку національної економіки.

Терміни

Питання для перевірки знань

1. Що являє собою система національних рахунків?

2. На яких методологічних принципах ґрунтується СНР?

3. Дайте визначення інституціональної одинці, сектора, економічної операції, рахунка.

4. Назвіть основні макроекономічні показники, що розраховуються в СНР.

5. Як обчислюється валовий випуск?

6. Дайте характеристику основних методів обчислення ВВП.

7. Що таке кінцеве національне споживання?

8. У чому полягає різниця між номінальним і реальним ВВП?

9. Як розраховують індекс цін ВВП (дефлятор ВВП)?

10. Дайте визначення економічним категоріям: повна вартість, додана вартість, кінцеве споживання.

Тести

1.  Що з перерахованого входить до складу ВВП:

А. Послуги домогосподарки.

Б. Придбання у сусіда автомобіля, що був у використанні.

В. Придбання нових акцій у брокера.

Г. Вартість нового підручника в місцевій книжковій крамниці.

Д. Придбання облігацій у корпорації.

2.  Державні трансфертні платежі це:

А. Виплати уряду домогосподарствам, не обумовлені їхньою участю у процесі виробництва.

Б. Частина національного доходу.

В. Витрати уряду на наймання працівників у державному секторі.

Г. Правильні відповіді А, В.

Д. Усі відповіді неправильні.

3.  Які з перерахованих агрегатних величин не використовуються при визначенні обсягу національного доходу:

А. Прибутки корпорацій.

Б. Державні трансфертні платежі.

В. Проценти за користування капіталом.

Г. Рентний дохід.

Д. Заробітна плата.

4.  Індекс цін може бути використаний для того, щоб:

А. Оцінити зміни структури виробництва в даному періоді, порівняно з попереднім.

Б. Оцінити зміни в ринковій вартості «споживчого кошика» двох різних часових періодів.

В. Оцінити відмінність в рівнях цін двох країн.

Г. Оцінити відмінність між рівнями оптових і роздрібних цін.

Д. Усі відповіді неправильні.

5.  Якщо обсяг реального ВВП знизився на 6%, а чисельність населення в тому ж році скоротилася на 3%, то:

А. Реальний ВВП на душу населення знизився.

Б. Реальний ВВП на душу населення збільшився.

В. Реальний ВВП збільшився, а номінальний – зменшився.

Г. Номінальний ВВП не змінився.

Д. Ціни знизились на 3%.

 Література

Основна:

1. Агапова Т. А., Серегина С. Ф. Макроэкономика. – М.: Дис, 2001. – С.23 – 37.

2. Базилевич В.Д., Баластрик Л. О. Макроекономіка (опорний конспект лекцій). – К.: Четверта хвиля, 1997. – С.15 – 36.

3. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002. – С.23 – 44.

4. Задоя А. А., Петруння Ю. Е. Макроэкономика:Учебник. – К.: О-во «Знання», КОО,2004. – С. 52 – 68.

5. Мікро – та макроекономіка. Підручник для студентів економічних спеціальностей; у 2 – х частинах // С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін. – К.: Основи, 1998. – С. 230 – 241.

6. Панчишин С. Макроекономіка – К.: «Либідь», 2002. – С. 49 – 75.

7. Савченко А. Г., Пухтасевич Г.О., Тітьонко О. М. Макроекономіка – К.:, 1999. ­­– С.10 – 28.

8. Солонінко К.С. Макроекономіка: Навч. метод. посібник самостійного вивчення дисципліни. ­­- Житомир: ЖДТУ, 2007. - С.20–39.

 Додаткова:

1. Ковальчук В. М. Загальна теорія економіки (теоретична економіка). - Тернопіль, 1999. – С. 232 – 248.

2. Курс экономической теории. Учебник. Общая редакция проф. Чепурина М. Н., проф. Киселева В. А. – Киров, 1997. – С.277 – 288.

3. Макроэкономика: Учебное пособие для вузов // Под ред. И. П. Николаевой. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2000. – С. 10 – 15.

Тема 3. Ринок праці

План лекції

1. Ринок праці та державне регулювання зайнятості.

2. Соціальна політика в умовах ринку.

План семінару

1. Ринок праці та механізм його функціонування.

2. Державне регулювання зайнятості.

3. Фактичний розподіл доходів. Крива Лоренца.

4. Політика соціального захисту населення: її основні елементи.

Мета вивчення теми – надати студентам базові знання про механізм функціонування ринку праці в умовах трансформації економіки, показати роль державного регулювання зайнятості і розкрити механізм соціального захисту населення.

1. У першому питанні «Ринок праці та державне регулювання зайнятості» слід звернути увагу на категорію «зайнятості».

Зайнятість – це діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить їм дохід у грошовій чи іншій формі. Вона характеризується системою економічних відносин з приводу забезпечення громадян робочими місцями та визначення форм участі в суспільному господарстві з метою одержання засобів до існування.

Структурно-логічна схема викладання першого питання має такий вигляд (рис. 1.)

Важливу роль у формуванні структури зайнятості відіграє ринок праці, який є невід¢ємною частиною системи ринкового господарства.

Ринок праці – це засіб організації трудової діяльності, умови якої визначаються купівлею-продажем робочої сили за критерієм найбільшої ефективності. Він характеризується системою відносин між продавцями (власниками) робочої сили і її покупцями та відповідною інфраструктурою.

Об’єкти ринку праці – це умови найму на роботу, що визначаються попитом і пропозицією на ринку праці.

Рис. 1. Структурно-логічна схема викладання  першого питання лекції.

Головними суб¢єктами ринку робочої сили є наймані працівники та роботодавці. Кожен з них має свою суспільну форму і розгалужену структуру. Систему суб¢єктів ринку робочої сили доповнюють посередники.

Пропозиція робочої сили характеризується чисельністю осіб, які потребують працевлаштування і визначається кількістю годин робочого часу, яку погоджуються надати працівники за умов певного рівня оплати праці. Кількість робочої сили залежить від трьох основних факторів: демографічного, соціального й економічного.

Попит на робочу силу – це платоспроможна потреба роботодавців щодо трудових послуг працівників певних професій і кваліфікацій. Крім того, попит на робочу силу визначають сукупний попит в економіці, технічна оснащеність виробництва тощо.

Коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї, з¢являється надлишок робочої сили, тобто безробіття. Розрізняють три основних види безробіття: циклічне, фрикційне, структурне.

Головною умовою ефективного функціонування ринку праці є органічне поєднання ринкового механізму з державним регулюванням зайнятості. Ринковий механізм забезпечує вільний вибір місця працевлаштування і залежність зарплати від попиту і пропозиції. Державне регулювання має створювати всім громадянам сприятливі умови для реалізації їхнього конституційного права на працю, забезпечувати рівні можливості у здобутті професії, гарантувати мінімальний рівень заробітної плати та забезпечувати соціальний захист у разі тимчасової втрати роботи та працездатності.

Серед перелічених функцій держави найскладнішою є створення умов для реалізації кожним громадянином його права на працю. Теоретичною основою державного регулювання зайнятості слугує кейнсіанська теорія, згідно з якою усунення вимушеного безробіття має досягатися з допомогою політики стимулювання сукупного попиту. Але така політика має і негативні побічні наслідки. З одного боку, вона сприяє зменшенню безробіття, а з іншого – породжує інфляцію. Отже, за зменшення безробіття суспільство мусить «розплачуватися» інфляцією. Це означає, що між безробіттям та інфляцією існує обернена залежність. Зазначений зв’язок між безробіттям (U) та інфляцією (і) отримав своє узагальнення за допомогою кривої Філліпса (рис. 2).

Крива Філліпса свідчить, що за зменшення безробіття від U₁ до U₃ інфляція зростає від і₁ до і₃.

Рис. 2. Крива Філліпса у короткостроковому періоді

2. Розглядаючи друге питання «Соціальна політика в умовах ринку» потрібно звернути увагу на одну з актуальних проблем – нерівномірний розподіл доходів.

Стратегічною метою функціонування економіки є створення умов для зростання життєвого рівня населення. Але в умовах ринку досягнення цієї мети супроводжується виникнення надмірної нерівності в доходах домогосподарств. Для визначення ступеня нерівності в доходах використовується крива Лоренця (рис. 3).

Рис. 3. Крива Лоренца

На рис. 3 бісектриса 0Д відображає абсолютну рівність в доходах, наприклад, 5% сімей отримує 5% доходу, 25% сімей – 25% доходу і т.д. Насправді певному відсотку сімей відповідає інший відсоток доходу. Цю ситуацію відображає крива Лоренца, тобто опукла крива 0Д, яка відхиляється від бісектриси і свідчить по існування певної нерівності в доходах.

На коливання рівня доходів впливає багато чинників: індивідуальні здібності до праці, відмінності в освіті та рівні професійної підготовки, спадщина від попередніх поколінь тощо. Диференціація доходів, з одного боку, – важливий чинник стимулювання людей до праці; з іншого – породжує проблему бідності, яка унеможливлює нормальний розвиток людини. Це вимагає від держави здійснення політики соціального захисту населення.

 Соціальна політика – це комплекс соціально-економічних заходів держави та місцевих органів влади, спрямований на захист населення від безробіття, зростання цін, знецінення трудових заощаджень і т. ін.

В цілому соціальна політика направлена на вирішення соціальних проблем і включатиме основні гарантії, способи реалізації та її основні елементи.

Загальна характеристика соціальної політики держави представлена на рис. 4.

Механізм і впровадження соціальної політики зображені на рис. 5.

Сучасна система засобів соціального захисту населення в перехідний період повинна включати два типи впливу: адаптаційний для працездатного та працюючого населення і соціально-захисний для непрацездатного та соціально мало захищеного населення.

Рис. 4. Соціальна політика держави

Рис. 5. Механізм впровадження соціальної політики держави

Основною метою соціального захисту є надання кожному члену суспільства, незалежно від соціального походження, національної або расової приналежності, можливості вільно розвиватися, реалізовувати свої здібності.

Ефективна макроекономічна політика потребує соціальної політики у двох напрямках:

1. Здійснення економічного зростання шляхом використання збільшення доходів населення як рушійної сили стабілізації вітчизняного виробництва, зміцнення внутрішнього ринку, формування власних джерел заощадження та інвестування;

2. Забезпечення для всіх верств населення реалізації головного принципу ринкової економіки – здатності до самозабезпечення.

Терміни

Питання для перевірки знань

1. З яких частин за своїм змістом складається ринок праці?

2. Чим визначається обсяг ринку праці?

3. Чим викликається безробіття з погляду класичної теорії?

4. Поясніть особливості формування ринку праці України?

5. Розкрийте зміст основних принципів формування державної політики зайнятості населення?

6. Розкрийте сутність короткострокової кривої Філліпса та висновки, які випливають з аналізу для державного регулювання зайнятості?

7. Назвіть і поясніть основні напрями програмного методу державного регулювання зайнятості.

8. Розкрийте особливості державної політики зайнятості в Україні?

9. Назвіть основні фактори, які спричинюють нерівність у доходах сімей, та розкрийте зміст кривої Лоренца.

10. Розкрийте зміст соціального захисту населення.

Тести