Порівняльна характеристика процесів економічної інтеграції країн Латинської Америки, Азії і Африки.

Країни Латинської Америки першими з країн, що розвиваються, пішли шляхом регіональної економічної інтеграції. З 1960-х років активно формуються і розвиваються великі та малі регіональні й субрегіональні інтеграційні угруповання:• Центральноамериканський спільний ринок (ЦАСР, 1960 р.); • Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі (ЛАВТ, 1960 р.); а з 1980 року - Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛААІ; • Карибська асоціація вільної торгівлі (КАРІФТА, 1965 р.); а з 1973 р. -Карибський спільний ринок (КАРІКОМ;• Андська група (Картахенська угода, 1969 р; • Латиноамериканська економічна система (ЛАЕС, 1975 р.), до якої увійшли 26 країн Латинської Америки. Аналіз латиноамериканських інтеграційних угруповань ускладнюється істотними змінами їх політики, орієнтації, складу, а також назв. Дослідження міжамериканського банку розвитку виявило три моделі інтеграції у Латинській Америці: зона вільної торгівлі (ЛАВТ, КАРІФТА); спільний ринок (Андська група, ЦАСР, КАРІКОМ); модель часткових економічних преференцій (ЛАДІ).

Передбачається поетапне формування системи торговельне-економічних відносин: а) зниження митних тарифів на половину товарів;

б) усунення митних тарифів у торгівлі між Аргентиною і Бразилією до 1995 року; в) розробка єдиних програм розвитку аграрно-промислового комплексу;

Наприкінці 1980-х років інтеграційна політика країн Азії все більше орієнтується на пошук шляхів і форм економічної взаємодії країн регіону в контексті розвитку континентальної економічної інтеграції, насамперед європейської, північне- та латиноамериканської. Перспектива перерозподілу світу на відносно замкнені економічні блоки стимулює відповідні інтеграційні процеси і в Азії. Утворена Організація азіатсько-тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС, 1989 Через торговельні угоди, поглиблення взаємного економічного співробітництва можливе створення економічного союзу східноазіатських країн.

Незважаючи на бідність країн та їх низьку економічну активність Африка має певний досвід розвитку різноманітних форм регіональної економічної інтеграції. Серед них слід назвати такі: • Західноафриканське економічне співтовариство (ЗАЕС;• Рада згоди; • Економічне співтовариство Західної Африки (ЕКОВАС) • Митний та економічний союз Центральної Африки (МЕСЦА); • Економічне співтовариство країн району Великих озер (Бурунді, Заїру, Руанди). • Зона преференційної торгівлі (ЗПТ) держав Сходу і Півдня Африки; • Південноафриканська конференція з координації розвитку; • Організація африканської єдності, до якої входять майже всі країни Африки. Особливості інтеграційних процесів країн Африки виявляються в різнорівневій валютній інтеграції, яка полягає ось у чому: 1) двосторонні (Бурунді, Заїр, Руанда) і багатосторонні (в Економічному співтоваристві країн Західної Африки та Митному і економічному союзі Центральної Африки) клірингові та розрахункові угоди; 2) кредитні союзи, зокрема між членами Арабського валютного фонду (Алжир, Єгипет, Лівія, Маврикій, Марокко, Сомалі, Судан, Туніс) з використанням розрахункової одиниці – арабського динара, 3) валютні союзи з емісією єдиної валюти та спільним органом валютної політики.

Більшість офіційних механізмів інтеграції африканських країн виявились у цілому неефективними.

Теорії торгової політики і міжнародна інтеграція.

Поява теоретичних моделей повўязана з процесами регіональної економічної інтерграції у 60-70х. До них відносять:

теорії тарифів

теорія митних союзів

теорії економічних та митних союзів.

загальні теорії міжнародної економічної інтеграції

Зараз в світовій практиці превалюють теорії відкритої економіки. Вони ефективно працють в зрілих економіках. Для країн, що розвиваються необхідні селективні підходи. Для перехідних економік необхідна певна поступовість та етапність у лібералізації та переході до відкритої економіки.

Види політики: Вільна торгівля, лібералізм (розширення свободи економічних дій, скорочення кількості та зниження рівня обмежень у торгівлі з іншими країнами), протекціонізм, неопротекціонізм (сучасні обмеження на міжнародну торгівлю, які застосовуються країнами як доповнення до традиційних форм обмеження небажаного імпорту або замість них), обґрунтований (селективний) протекціонізм захист окремої галузі економіки, групи підприємтсв, а не всього національного виробництва, або протекціонізм у торгівлі з окремими країнами і за окремими групами товарів. Автаркія – політикаекономічного відокремлення країни, спрямована на створення замкненої, незалежної економіки, здатної забезпечити себе усім необхідним самостійно.МИТНА СПРАВА

Рівні інтеграції. На мікро рівні виділяють горизонтальну інтеграцію, що має місце при злитті фірм, що виробляють подібні або однорідні товари з метою їх подальшої реалізації через спільну систему розподілу і отримання ++прибутку. При цьому в різних країнах виробляють аналогічну продукцію (Exxon, Mobil, Texaco).

Вертикальна інтеграція передбачає об΄єднання фірм, що функціонують врізних виробничих циклах. Є інтеграція 1. “вниз” (приєднання постачальників), 2. “вгору” (приєднання споживача), 3. невиробнича інтеграція “вгору”, що включає сферу розподілу.(Chrisler, General Motors, Honda, Toyota)

На макро рівні інтеграція набуває форм регіоналізму.

Форми торгівельної інтеграції:

Зона приференційної торгівлі- зниження внутрішніх тарифів.(Британське співтовариство 1932-48 держав)

Зона (асоціація) вільної торгівлі – усунення внутрішніх тарифів.(Європейська Асоціація вільної торгівлі (1960), зона вільної торгівлі “США-Канада”(1988), НАФТА)

Митний союз- +встановлення спільного зовнішнього тарифу (Бенілюкс з 1948, ЄС з 1968).

Спільний ринок- +вільний рух капіталів та робочої сили.(ЄС)

Форми виробничої інтеграції:

Економічний союз- +Гармонізація економічної політики (Бенілюкс з 1960, США, СРСР).

Політичний союз- + політична інтеграція.