Обгрунт, чому фондова біржа вважається центром торгівлі цінними паперами. Суч стан біржового ринку в У.

Фондова біржа вважається центром торгівлі цінними паперами, оскільки вона забезпечує прискорення централізації капіталу і розширює межі використ тимчасово вільних коштів для фінасув госп. Крім того, біржа підвищує мобільність акціонерного капіталу, створює умови для прискорення його кругообороту. У резі постійного обігу капіталів і змін у складі інвесторів біржа забезпечує перерозподіл капіталу між різними галузями і сферами екіки.

Суч стан біржової торгівлі свідчить, що вона потребує структурної перебудови, суттєвої технологічної модернізації, адаптації до правових норм європ законодавства та впровадження кращої практики функціон-я аналогічних сист на світ ринках. Тенденції перерозподіл світ фін та організованих товар них ринків свідчать, що біржі як інституції, що управляють регульованими секторами цих ринків, зміцнили свої позиції. Це сталося завдяки процесу консолідації бірж і універсалізації їх діяльн.

Сучасну біржову торгівлю в У процеси консолідації та універсалізації не зачепили, що спричиняє низьку ліквідність біржових ринків і відсутн необхідних для їх перерозподіл ресурсів. Конкурентну боротьбу виграють ті, хто має менш жорсткі правила і „гнучкіший" етичний кодекс. Це треба змін на рівні державної політики, формуючи національну біржову систу.

Під національною систою біржової торгівлі треба розуміти сформовану через процес горизонтальної або вертикальної консолідації бірж біржову індустрію. Вона має встановити зв'язок між реальним сектором екіки й фіновим, стимул наук-технічний прогрес і забезпечити вигідне та надійне розміщ-я накопичень громадян. Центральним ядром біржової індустрії мають стати універсальні національні біржі. Нац біржа зобов'язана створити ринок строкових угод за базовими активами, що є основними біржовими товар ами на ринках, якими вона управляє. Універсальність діяльн є основною, окрім перелічених вище, ознакою претендента на статус національної біржі. Держ не може бути засновником, акціонером або прямим учасником біржової торгівлі на такій біржі, але опосередковано брати участь в торгах, в тому числі розміщати держ ц.п. на фондових або здійснювати товар ні інтервенції на універсальних товар них біржах.

217. Інструменти фонд ринку, їх склад і характер.

Інструментами ринку цінних паперів є: акції, облігації (внутр держ та місцевих позик, зовн держ позик, підпр), казначейські векселі, депозитні та інвест сертифікати, комерційні папери, приватизаційні папери, а також до їх складу входять деривативи — похідні інструменти (опціони, ф’ючерси та ін.), які вдображ різні види контрактів з торгівлі цінними паперами. Акція являє собою документ, який засвідчує право на певну частину власності акціонерного товар иства і дає право на отримання доходу від неї у вигляді дивідендів. Облігація являє собою боргове зобов’язання позичальника перед кредитором, яке оформляється не кредю угодою, а продажем-купівлею спеціального цінного паперу.

Казначейський вексель є формою боргового зобов’язання держ. На відміну від держ облігацій, казначейські векселі випускаються на строк, як правило, до одного року під покриття бюдж дефіциту з виплатою доходу у вигляді дисконту.

Депозитний сертифікат є формою боргового зобов’язання комерційного банку.

Інвест сертифікат являє собою цінний папір, який випускається інституційними інвесторами для мобілізації коштів з метою їх наступного вкладення в ц.п..

Приватизаційні папери спеціальні ц.п. які дають право брати участь в приватизації державної власності.

Комерційні паперице короткострокові незабезпечені боргові зобов’язання, термін обігу яких не перевищує 270 днів.

218. Інструменти ринку цінних паперів, їх склад і класиф

За ознаками їхньої екічної природи ц.п., як правило, підрозділяють на пайові папери, боргові та похідні фін інструменти. Пайові папери засвідчують віднос співвласності або пайової участі у формув статут фонду і розподіленні прибутку (акції). Боргові папери опосередковують банк віднос (облігації, ощадні сертифікати, депозитні сертифікати, векселі та ін.). Похідні фін інструменти (опціони, ф’ючерси, варанти та ін.) — це особливі фондові цінності, які фіксують проміжні права партнерів у процесі укладання угоди. Залежно від мети їхнього випуску: фондові й комерційні. Перші призначено для формув капіталу (акції, облігації та ін.), другі — для опосередковування товар них віднос (векселі, акредитиви та ін.) Залежно від емітента: папери, випущені урядом, держи установами, місц органами влади, банками, держи підпрми, акціонерними товар иствами, іншими недержи підпрми. За формою виплати дивідендів чи відсотків: іменні ц.п., папери на пред’явника й переказні. Іменний цінний папір засвідчує право власності конкретної особи, а перехід цих прав потребує обов’язкової ідентифікації (підтвердження особи) власника. Цінний папір на пред’явника, навпаки, є безособовим, і перехід прав власності не потребує ідентифікації його попереднього власника. Ц.п. (незалежно від їхніх інш ознак) можна підрозділяти на ринкові, котрі можна перепродувати, і неринкові, які дозволено продати тільки один раз: емітент продає ц.п. інвестору, який у цьому разі є не тільки першим, а й останнім покупцем цінних паперів такого виду. За терміном погашення: короткотермінові, середньотермінові, довготермінові, безтермінові. Щодо часу погашення — одні папери підлягають погашенню тільки в указаний термін, а інші — будь-коли. Ц.п. з правом раннього погашення поділ на ретроспективні (з обмежм) і неретроспективні. За способом виплати доходу: а) ц.п. з фіксованим платежем, до яких належ облігації та привілейовані акції; б) ц.п. з плаваючою ставкою, наприклад, облігації з плаваючим відсотком, що залежить, головне, від облікової банківської ставки; в) ц.п., дохід від яких безпосер залежить від розміру чистого прибутку підпр (прості акції, інвест сертифікати). За місцем реєстрації офісу емітента: вітчизняні та іноз. До іноз належ ц.п. емітентів, котрі не є резидентами У і випуск яких (паперів) зареєстровано в інш країнах. За ознакою території обігу: регіональні (облігації місцевих органів самоуправл), національні (папери внутрішнього фонд ринку), міжрегіональні (папери, котрі можуть вільно обертатися на території інш держав).

219. Інструменти кредго ринку і ринку цінних паперів.

Інструментом кредго ринку є: комерційні і банк кредити .Інструменти цінних паперів є: акції, облігації, казначейські векселі, депозитарні сертифікати, інвест сертифікат, комерційні папери.

Комерційний кредит відображає віднос купівлі-продажу між суб’єктами госп з відстрочкою платежу. Він оформляється борговим зобов’язанням — векселем. Розрізняють два види векселів — прості й переказні. Простий вексель відображає двосторонні віднос між платником, який є боржником, і отримувачем коштів, який виступ в ролі кредитора. Переказний вексель відображає тристоронні віднос — між боржником, кредитором і отримувачем коштів, тобто він склад тоді, коли заборгованість погашається не кредитору, а вказаній ним третій особі.

Банк кредит являє собою форму взаємовіднос між позичальниками і спеціалізованими кредитними установами, сук-ть яких становить кредитну систу.

Інструменти ринку цінних паперів:

Акція являє собою документ, який засвідчує право на певну частину власності акціонерного товар иства і дає право на отримання доходу від неї у вигляді дивідендів. Існ різні види акцій, які визначають різні права їх власників: прості й привілейовані; іменні та на пред’явника; паперові та електронні; номіналь­ні та без номіналу; платні та преміальні; з вільним та обмеженим обігом.

Облігаціяявляє собою боргове зобов’язання позичальника перед кредитором, яке оформляється не кредю угодою, а продажем-купівлею спеціального цінного паперу. Існ різні види акцій залежно від емітента, способу виплати доходу, термінів, на які вона випускається, умов обігу та надійності.

Казначейський вексель є формою боргового зобов’язання держ. На відміну від держ облігацій, казначейські векселі випускаються на строк, як правило, до одного року під покриття бюдж дефіциту з виплатою доходу у вигляді дисконту.Депозитний сертифікат є формою боргового зобов’язання комерційного банку. Мобілізація ресурсів банком на певний, наперед визначений період, може здійсн шляхом відкриття депозитних вкладів і випуску депозитних сертифікатів. Перевагою сертифікатів є можливість їх продажу, тобто досить висока ліквідність.

Інвест сертифікат являє собою цінний папір, який випускається інституційними інвесторами для мобілізації коштів з метою їх наступного вкладення в ц.п..

Комерційні папери випускаються відомими компаніями з метою мобілізації позичкових коштів на більш дешевих умовах, ніж банк кредит. Вони не мають ніякого забезпеч і випускаються на пред’явника строком до одного року. Дох за комерційними паперами виплачуються, як правило, у вигляді дисконту. За своєю сутністю комерційні папери є борговим зобов’язанням.

Функціон-я ринку цінних паперів забезпечується його суб’єктами: емітентами, інвесторами, посередниками, фондовою біржою.

220. Дайте визнач-я цінних паперів. боргові і дольові ц.п..

Ц.п. - грош документи, що засвідчують право володіння або віднос позики, визначають взаємини між особою, яка їх випустила, та їхнім власником і, як правило, передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передання грош та інш прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Ц.п. виступ як екічна і юридична категорія. Як юридична категорія ц.п. визначають такі права: володіння цінним папером; засвідчення майнових і обов'язкових прав; право управл; задоволення передання або отримання власності. Ц.п. як екічна категорія мають певні властивості й характеристики: ліквідність, дохідність, курс, надійність, потенціал приросту курсової вартості, наявність самостійного обігу .

Основні ц.п. поділяють на два типи: дольові ц.п. та позичкові (боргові) ц.п..

Дольові ц.п., або акції, надають право їхнім власникам як на володіння частиною майна акціонерного товар иства, так і на отримання певної частини чистого прибутку емітента у вигляді дивідендів, розмір яких залежить від величини чистого прибутку емітента. Дивіденди на акції можуть виплачувати не завжди. Крім того, акції здебільшого є безстроковими цінними паперами. Позичкові ц.п.,або облігації, є офіційними грошовими документами, які засвідчують факт надання кредиту інвестором емітенту і є юридичним зобов'язанням емітента повернути цей кредит у зазначений термін. На позичкові ц.п. завжди повинні нараховуватися і сплачуватися дивіденди незалежно від прибутку емітента. Позичкові ц.п. мають обмежений термін "життя". До боргових цінних паперів відносяться:

а) облігації підпр; б) держ облігації У;

в) облігації місцевих позик; г) казначейські зобов'язання У; ґ) ощадні (депозитні) сертифікати; д) векселі.

221. Ц.п.: класиф-я. Види корпоративних цінних паперів.

Ц.п. - грош документи, що засвідчують право володіння або віднос позики, визначають взаємини між особою, яка їх випустила, та їхнім власником і, як правило, передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передання грош та інш прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Ц.п. виступ як екічна і юридична категорія. Як юридична категорія ц.п. визначають такі права: володіння цінним папером; засвідчення майнових і обов'язкових прав; право управл; задоволення передання або отримання власності. Ц.п. як екічна категорія мають певні властивості й характеристики: ліквідність, дохідність, курс, надійність, потенціал приросту курсової вартості, наявність самостійного обігу .

За ознаками їхньої екічної природи ц.п., як правило, підрозділяють на пайові папери, боргові та похідні фін інструменти. Пайові папери засвідчують віднос співвласності або пайової участі у формув статут фонду і розподіленні прибутку (акції). Боргові папери опосередковують банк віднос (облігації, ощадні сертифікати, депозитні сертифікати, векселі та ін.). Похідні фін інструменти (опціони, ф’ючерси, варанти та ін.) — це особливі фондові цінності, які фіксують проміжні права партнерів у процесі укладання угоди. Залежно від мети їхнього випуску: фондові й комерційні. Перші призначено для формув капіталу (акції, облігації та ін.), другі — для опосередковування товар них віднос (векселі, акредитиви та ін.) Залежно від емітента: папери, випущені урядом, держи установами, місц органами влади, банками, держи підпрми, акціонерними товар иствами, іншими недержи підпрми. За формою виплати дивідендів чи відсотків: іменні ц.п., папери на пред’явника й переказні. Іменний цінний папір засвідчує право власності конкретної особи, а перехід цих прав потребує обов’язкової ідентифікації (підтвердження особи) власника. Цінний папір на пред’явника, навпаки, є безособовим, і перехід прав власності не потребує ідентифікації його попереднього власника.

Ц.п. (незалежно від їхніх інш ознак) можна підрозділяти на ринкові, котрі можна перепродувати, і неринкові, які дозволено продати тільки один раз: емітент продає ц.п. інвестору, який у цьому разі є не тільки першим, а й останнім покупцем цінних паперів такого виду. За терміном погашення: короткотермінові, середньотермінові, довготермінові, безтермінові. Щодо часу погашення — одні папери підлягають погашенню тільки в указаний термін, а інші — будь-коли. Ц.п. з правом раннього погашення поділ на ретроспективні (з обмежм) і неретроспективні. За способом виплати доходу: а) ц.п. з фіксованим платежем, до яких належ облігації та привілейовані акції; б) ц.п. з плаваючою ставкою, наприклад, облігації з плаваючим відсотком, що залежить, головне, від облікової банківської ставки; в) ц.п., дохід від яких безпосер залежить від розміру чистого прибутку підпр (прості акції, інвест сертифікати). За місцем реєстрації офісу емітента: вітчизняні та іноз. До іноз належ ц.п. емітентів, котрі не є резидентами У і випуск яких (паперів) зареєстровано в інш країнах. За ознакою території обігу: регіональні (облігації місцевих органів самоуправл), національні (папери внутрішнього фонд ринку), міжрегіональні (папери, котрі можуть вільно обертатися на території інш держав).

222. Ц.п.: сутн, класиф-я. Види держ цінних паперів.

Ц.п. — це грош документи, що засвідчують право володіння або віднос позики між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату

доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передання грош та інш прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Ц.п. можна класифікувати також за такими ознаками:

1) за емітентами (держ, приватні та змішані);

2) за ступенем захисту (висококласні та низькокласні);

3) за обсягом наданих прав (з правом власності, з правом управл та з пра­вом кредитування);

4) за територією обігу (муніципальні, держ, іноз);

5) за формою отримання доходу (з постійним доходом та з точковим доходом);

6) за можливістю обміну (конвертовані та неконвертовані).

Держ ц.п. засвідчують право на власність і належність до держ кредиту.

Держ ц.п. — це держ зобов'язання, що випускаються в документарній або електронній формах центральним урядом, місц органами влади і окремими

держи підпрми з метою розміщ-я позик і мобілізації грош ресурсів у відповідні бюджи. Найпоширенішим видом держ цінних паперів є облігації

держ позик. Облігація — це цінний папір, який, по­1, засвідчує внесення її власником певних грош коштів на її придбання (в даному випадку — на користь держ); по­2, надає її власникові право на отримання певного доходу від облігації; по­ 3, потверджує зобов'язання держ відшкодувати повну номінальну вартість облігації

у передбачений умовами позики строк.Випускаються облігації внутр і зовн держ і місцевих позик. Облігації держ позик можуть бути як іменними, так і на

пред'явника. Головними набувачами держ облігацій є, як правило, комерційні банки.

Держ облігації можуть вільно обертатися, або мати обмежене коло обігу, вони ощадні й бувають казначейські. Казначейські зобов'язання (векселі) держ — це вид держ цінних паперів, що засвідчує внесення їх власником грош коштів до бюджу і дає право на одержання фіксованого доходу протягом строку володіння цими паперами. Казначейські зобов'язання випускаються державою на різний термін, тому вони можуть бути: довгострокові, серед­ньострокові і короткострокові.

223. Які існ види цінних паперів держ? За рах яких коштів держ виплачує дох по держ позиках і погашає

Оформлення держ позик може здійсн двома видами цінних паперів — облігаціями і казначейськими зобов’я­заннями (векселями). Облігація являє собою боргове зобов’язан­ня держ, за яким у встановлені строки повертається борг і виплачується дохід у формі процента чи виграшу. Вони можуть бути знеособленими (на покриття бюдж дефіциту) і цільовими (під конкретні проекти). Облігація має номінальну вартість — зазначену суму боргу — і курсову ціну, за якою вона продається і перепродається залежно від її дохідності, надійності й ліквідності. Різниця між курсовою ціною і номінальною вартістю облігації становить курсову різницю. Казначейські зобов’я­зання (векселі) мають характер боргового зобов’язання, спрямованого тільки на покриття бюдж дефіциту. Виплата доходу здійсн у формі процентів чи на дисконтній основі. Казначейськими зобов’язаннями, як правило, оформляються короткострокові позики (іноді середньострокові — казначейські ноти), облігаціями — середньо- та довгострокові.

Джерелами погашення держ позик можуть бути:

— дох від інвест позичених коштів у високоефективні проекти;

— додаткові надходж від под;

— екія коштів від зменшення видатків;

— емісія грошей;

— залучені від нових позик кошти (рефінасув боргу).

224. Фін послуги, їх види та характер.

фін послуга - операції з фіновими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рах чи за рах цих осіб, а у випадках, передбач законодавством, - і

за рах залучених від інш осіб фін активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фін активів;

ринки фін послуг - сфера діяльн учасників ринків фін послуг з метою надання та спожив-я певних фін послуг. До ринків фін послуг належ професійні послуги на ринках банк послуг, страх послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інш видах ринків, що забезп обіг фін активів;

учасники ринків фін послуг - юридичні особи та фіз особи - суб'єкти підприємницької діяльн, які відповідно до зак мають право здійснювати діяльн з надання фін послуг на території У, та споживачі таких послуг;

Фіновими вваж такі послуги:

1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпеч розрахунків;

2) довірче управл фіновими активами;

3) діяльн з обміну валют;

4) залучення фін активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення;

5) фін лізинг;

6) надання коштів у позику, в тому числі  і на умовах фін кредиту;

7) надання гарантій та поручительств;

8) переказ грошей;

9) послуги у сфері страх та накопичувального пенсійного забезпеч;

10) торгівля цінними паперами;

11) факторинг;

Фін послуги надаються фіновими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльн .

Фін послуги відповідно до положень Зак Про фін послуги та держ регулюв ринків фін послуг надаються суб'єктами підприємницької діяльн на підставі договору.

225. Поясн відмінності між лізинг і факторинг.

Лізинг (англ. leasing — оренда, майновий найм) — підприємницька діяльн, спрямована на інвест власних чи залучених фін коштів, яка полягає в наданні лізингодавцем у виключне корист-я на визначений строк лізингоодержувачу майна.

Факто́ринг — (від англ. Factoring - посередник) фін комісійна операція, при якій клієнт переуступає дебіторську заборгованість факторинговій компанії з метою: миттєвого отримання більшої частини платежу; гарантії повного погашення заборгованості; зниження витрат по веденню рахунків.

Лізинг можна розглядати як різновид довгострокового кредиту, що надається в майновій формі і погашення якого здійсн в розстрочку.

У лізинговій угоді беруть участь три сторони:

· постачальник, який є виробником об'єкта лізингу;

· лізингодавець, який оплачує об'єкт лізингу і здає його в лізинг;

· лізингоодержувач, той, хто отримує і використовує об'єкт лізингу.

Суть факторингу полягає в тому, що банк купує у клієнта право на вимогу боргу. Як правило, банком купуються дебіторські рахунки, пов'язані з поставкою товар чи наданням послуг. Також банк може надавати клієнту ряд інш послуг, таких як ведення бухгалтерії, інформаційні, юридичні послуги.

У факторингу беруть участь три сторони:

· фактор (спеціалізована установа, спец відділ комерційного банку);

· постачальник;

· покупець.

Фін лізинг передбачає виплату протягом твердо встановленого періоду сум, які достатні для повної амортиз капітальних вкладень і здатні забезпечити лізингодавцю прибуток.

Найпростіша схема лізингової операції передбачає:

· подачу заяви клієнтом, в якій зазначаються об'єкт лізингу, його характеристики, бажаний строк угоди . Також надаються фін документи;

· аналіз документів і прийняття рішення щодо підписання договору про лізинг;

· передача об'єкта лізингу.

Лізингова послуга виникає таким чином: на прохання клієнта банк купує майно (обладнання, транспортні засоби, обчислювальну техніку та інше) і приймає на себе практично всі зобов'язання власника: відповідальність за зберігання майна, внесення страх платежів, сплату майнових под. Клієнт, на прохання якого було придбано майно, укладає з банком угоду про оренду, в якій визнач, разом з іншими умовами, розмір та періодичність орендної плати. До складу лізингового платежу включаються амортизаційні відрах-я, плата за ресурси, лізингова маржа, премія за ризик.

Факторингова послуга може надаватись банком як в поєднанні з фінасувм, так і без фінасув. При факторингу без фінасув клієнт подає фактору документи, що підтверджують відвантаження товар у, а фактор зобов'язується отримати на користь клієнта грош кошти. Тобто роль фактора зводиться до інкасування фін документів. Факторинг з фінасувм полягає в тому, що фактор купує рахунки-фактури клієнта і виплачує йому грош кошти у розмірі 80-90% від суми боргу. Решта 10-20%, що лишилися, банк утримує як компенсацію ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає утриману суму клієнтові.

Факторингова послуга оформляється шляхом укладання угоди між банком і клієнтом, в якій має бути зазначено вид факторингу: закритий чи відкритий. При відкритому факторингу дебіторам надсилається повідомлення про укладання угоди і пропонується здійснити платежі безпосер фактору. При закритому факторингу дебітори направляють кошти клієнту, а той розраховується з фактором.

Дох фактора від здійсн факторингової операції склад з двох частин:

· комісійні за послуги по обслуговуванню боргу (в розмірі 1—2% загальної суми придбаних банком рахунків);

· позичковий процент, нарахований на виданий клієнту аванс.

Внаслідок швидкого обігу дебіторських рахунків і в зв'язку з незначним періодом корист-ям авансом дохід банку від позичкового процента менший, ніж від комісійних платежів.

226. Обгрунт, чому страх це сегмент ринку фін послуг.

Фін ринок - це вся сист екічних віднос, що виник між його прямими учасниками при формув попиту і пропозиції на специфпослуги - фін послуги, пов'язані з процесом купівлі-продажу, розподілу та перерозподілу фін активів, які знаходяться у власності екічних суб'єктів національної, регіональної та світ екіки [ 2,76].

Як екічна категорія фін ринок виражає екон віднос між суб'єктами екіки з приводу реаліз вартості та споживчої вартості, укладеної у фін активах. Ці екон віднос визнач об'єктивними еки законами і фін політикою держ, впливом політичних партій та кланів (особливо в сучй У на стадії становлення цивілізованої державності), які формують в остаточному підсумку сутн фін ринку, тобто зв'язки і віднос як на самому ринку, так і у його взаємозв'язку з іншими еки категоріями. На фін ринку діють закони попиту та пропозиції, граничної корисності, конкуренції, що зумовлюють реальні можливості функціон-я всіх суб'єктів екіки відповідно до умов ринкової екіки. На фін ринку відбув сусп визнач-я якості та ціни фін.

На ринку фін послуг У сьогодні найактивнішими інституційними учасниками є комерційні банки, страх компанії та фондові біржі, оскільки вони акумулюють найбільшу питому вагу фін ресурсів та справляють прямий вплив на перерозподіл вир-ва в країні, інвест клімат та добробут насел-я.

Сегментація фін ринку - це класиф-я потенційних споживачів фін послуг згідно з їхніми вимогами до перерозподіл фін ринку. Вона базується на застосуванні різних критеріїв поділу споживачів на групи, що представляють різний за якістю й обсягом попит на окремі види фін активів (послуг).Страх ринок є сферою грош віднос, де об’єктом купівлі-продажу виступ специфічний товар – страх послуга (страх захист), формується попит і пропозиція на неї.

Важливим сегментом ринку фін послуг в У є ринок страх, повноцінне існув-я якого є важливою умовою не лише для підвищення добробуту насел-я, але й для сталого ек перерозподіл країни. Темпи зрост основних показників, що хар суч стан перерозподіл ринку страх послуг, обумовлені насамперед збіл-ям обсягів добровільного страх майна, що становить 80-85% від усіх страх премій станом на 2007-2009 роки. Кількість страх компаній в У на кінець 2009 року становила 398, утому числі 50 страховиків, що здійснюють страх життя, та 343 страховиків, що здійснюють інші види страх. У порівнянні із 2007 роком кількість страх компаній збільшилася на 41, або на 11,5%, що свідчить про динамічний перерозподіл даного сегменту ринку фін послуг.

227. Поясн, якдерж регул фін і страх ринок.

ЗУ «Про фін послуги та держ регулюв ринків фін послуг»: Держ регулюв ринків фін послуг -здійсн державою комплексу заходів щодо регулюв та нагляду за ринками фін послуг з метою захисту інтересів споживачів фін послуг та запобігання кризовим явищам. Воно здійсн шляхом: 1) ведення держ реєстрів фін установ та ліцензування діяльн з надання фін послуг; 2) нормативно-правового регулюв діяльн фін установ; 3) нагляду за діяльн фін установ; 4) застос-я уповноваженими держи органами заходів впливу; 5) проведення інш заходів з держ регулюв ринків фін послуг. Органи, які здійснюють держ регулюв ринків фін послуг 1)щодо ринку банк послуг – НБУ;2)щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів -

Державною комісією з цінних паперів та фонд ринку; 3)щодо інш ринків фін послуг - спеціально уповноваженим органом вик влади у сфері регулюв ринків фін послуг. Антимонопольний комітет У  та інші держ органи здійснюють контроль за діяльн учасників ринків фін послуг та отримують від них інформацію у межах повноважень, визначених законом.

Методи регулюв банківської діяльн.1.Банківське регулюв — одна з ф-й НБУ, що полягає у створенні сист норм, які впорядковують діяльн банків, визначають її заг принципи, порядок здійсн банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства. Основні екон та правові засади кредитування закріплені в чинному законодавстві У. Згідно із ЗУ"Про банки та банківську діяльн»2.Регулюв діяльн учасників ринку цінних паперів. (Держ комісія цінних паперів та фонд ринку)1. Законодавче регулюв ринку цінних паперів.2. Законодавче закріплення списку цінних паперів. 3. Держ регулюв випуску цінних паперів.4. Публікація емітентом річних звітів.5. Держ ліцензування посередницької діяльн.6. Держ контроль на ринку цінних паперів. 7. Біржовий та позабіржовий сегменти ринку цінних паперів. 8. Саморегулівні організації на ринку цінних паперів. Держ регулюв страх ринку- сист екічних й адміністративно-правових віднос, які виник між учасниками страх ринку та державою у процесі цілеспрямованого держ впливу на страх ринок за допомогою адміністративно-правових й екічних регуляторів. До сист заходів держ регулюв входять: реєстрація страх організацій; ліцензування діяльн страх організацій; нагляд за діяльн страховиків та їх об'єднань. Держ комісія з регулюв ринків фін послуг У-головний орган.. Його стратегічні завдання: розроблення та впровадження стратегії перерозподіл страхової справи; встановлення єдиних вимог і стандартів надання страх послуг; гармонізація страх законодавства з європейськими стандартами; ведення статистичної та бухгалтерської звітності відповідно до міжнар стандартів; вирішення методологічних питань, зокрема уточнення критеріїв і процедур оцінки страх компаній, їх пробірок і моніторингу діяльн; посилення вимог до капіталізації з метою підвищити платоспроможність страховиків; розроблення нормативних актів, що регулюють перестрах, посередницьку діяльн на страх ринку, механізм формув резервів. Держ комісія з регулюв ринків фін послуг У забезпечує проведення державної політики у сфері страх, у своїй діяльн керуєтьс КУ, законами У, актами Президента У, Кабінету Міністрів У, узагальнює практику застос-я законодавства з питань, що належ до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства, у визначеному порядку вносить їх на розгляд Президентові У таКМУ. У межах своїх повноважень ця комісія організ викон-я актів законодавства і систтично контролює їхню реалізацію.

228. Сутн фін суб’єктів госп, їх ф-ї та принципи

Фін суб’єктів госп – це особлива галузь функціон-я самих фін і фін віднос з метою забезпеч процесу вир-ва. Фін суб’єктів госп – це процес формув фондів грош коштів для обслуговування виробничого процесу з метою одержання прибутку, підвищення ефективності вир-ва, забезпеч розрахунків з Держ бюджом, фіновими інститутами та іншими юридичними і фізичними особами.

Фін суб’єктів госп виражають свою сутн через такі ф-ї: