Жанрові різновиди лірики за тематикою. Ліричний герой, його художнє виявлення в ліричних творах.

Дослідники пропонують взагалі відмовитися від традицій­ного жанрового поділу ліричних творів і перейти до їх ідейно-тематичної класифікації. За такими принципами лірика поділяється на громадянську (або політичну), філо­софську, пейзажну, любовну (або інтимну).

У творах громадянської (політичної) лірики йдеться про події суспільно-політичного життя, оспівуються постаті відомих історичних осіб, виявляються патріотичні почуття, любов до Батьківщини («Заповіт» Т. Шевченка, «Заспів» П. Куліша, «В вигнанні дні течуть, як сльози» О. Олеся, «Любіть Україну» В. Сосюри, «Старенька жінко, Магда чи Луїза» Л. Костенко). У філософській поезії порушуються проблеми буття людини та суспільства («Похорон друга» П. Тичини, «Ну як це можна пояснити» І. Муратов, «Ти знаєш, що ти — людина?» В. Симоненка, «Як добре те, що смерті не боюсь я» В. Стуса). Пейзажна лірика передає роздуми й почуття поета, викликані картинами та явищами природи («Озеро» Я. Щоголева, «Гаї шумлять» П. Тичини, «Важкі вітри не випили роси» А. Малишка). Інтимна лірика виражає переживання героя, пов'язані з його особис­тим життям («Зів'яле листя» І. Франка, «О, панно Інно...» П. Тичини, «Так ніхто не кохав» В. Сосюри, «Я марно вчив граматику кохання» В. Стуса).

Ліричний герой – один із засобів вираження ліричного. Це умовна дійова особа, яка виражає настрої та думки, втілені в художньому творі. Часто це – сам поет. «Ліричний герой» — це образ, що виникає в уявi читача пiд враженням висловлених у творi почуттiв, переживань, роздумiв. Лiричний герой не обов'язково тотожний з автором. Через нього автор або передає власні почуття, або ж просто відображає переживання певної якості. Ліричний герой — поняття суб'єктивне.

Драматичні твори в їх історичному розвитку. Трагедія і комедія, їх різновиди. Драма (шкільна драма, інтермедія, вертеп, комічна опера, водевіль).

Специфіка творів мішаної групи (балада, ліро-епічна поема, драматична поема, співомовка)..

Визначення і класифікація образів художньої літератури.

Відмінність образності в широкому і вузькому (тропи) розумінні.

Віршорядок. Поняття про стопу.

Вчення про катарсис та засоби його творення в літературі. Найвідоміші теорії тлумачення катарсису.

Головні наукові напрями в європейському літературознавстві XIX ст. Біографічний метод. Культурно-історична школа. Порівняльно-історичний метод. Психологічна школа.

Епос, лірика, драма – роди художньої літератури та фольклору; їх походження й розвиток.

Поняття про жанр. Жанрова система епосу.

Поняття про жанр. Жанрова система лірики.

Поняття про жанр. Жанрова система драми.

17. Засоби образності й виразності поетичного синтаксису:

Композиція. Типи композиційної організації твору

Зв’язок композиції з предметною деталізацією.

20. Зв’язок курсу "Вступ до літературознавства" з наступними спецкурсами, спецсемінарами та розширеним курсом "Теорія літератури".

Звукові емфатичні повтори та їх види: алітерація, асонанс, анафора, епіфора, дисонанс, звуконаслідування (ономатопейне та звукописне).

Зумовленість сюжету життєвим матеріалом, покладеним в основу твору.

Ідея – внутрішня духовна сутність твору.

Інакомовність (переносність, коннотативність) її походження, психологічні підвалини, види.

Інтонаційне звучання художнього тексту. Синтаксична і фразова фоніка, тривалість, темп, павзація, ритм та інші елементи просодії мови.

Поняття про клавзулу, види клавзул.

Віршований метр, розмір, метроряд, корпус метро ряду.

Класифікація тропів.

Класифікація фігур.

Класицизм як напрямок європейської художньої культури, тенденції його розвитку, особливості функціонування в українській літературі.

Класичний реалізм (позитивізм) як провідний напрямок європейської художньої культури середини XIX ст. Утвердження класичного реалізму в українській літературі. Композиція літературного твору як вираження його змісту / групування образів, прийоми зображення характерів, описи, ліричні відступи/.

Композиція. Позасюжетні елементи композиції.

Лексичний рівень художньої мови.

Літературна течія, угруповання, школа.

Літературний процес як взаємозв’язок художнього творення і сприймання.

Літературний твір - художнє ціле.

Літературознавство - як одна з мистецтвознавчих дисциплін, яка вивчає мистецтво слова.

Літературознавчий та лінгвістичний підхід до вивчення мови художнього твору.

Метафора як один із основних тропів поетичного мовлення.

Мистецтво як особлива сфера людської культури. Три значення слова мистецтво.

Мистецтво як складник духовної культури людства, засіб художнього осягнення й переживання світу і творення нової, естетичної дійсності.

Мікропоетика - наука, що вивчає літературний текст як цілісність (формозмістову єдність).

Мімезис – наслідування природи. Платон і Аристотель про мімезис. Спільне і відмінне в їхньому розумінні цього поняття.

Модернізм – узагальнене позначення художніх пошуків в літературі XX ст.

Національна мова – джерело зображально-виражальних можливостей художньої мови.

Норми і принципи організації поезії. Виражальні можливості звуків і звукосполучень.

Образний паралелізм (прямий і зворотній).

Основні елементи сюжету, їх ідейно-художня функція.

Основні літературознавчу методи XX ст. (марксистське літературознавство, формальна школа, структуралізм та ін.)

50. Основні рівні художнього змісту. Неоднозначність трактування термінів "сюжет" і "фабула".

Норми і принципи організації поезії. Виражальні можливості звуків і звукосполучень.

Основні форми мовної організації літературного твору. Проблеми вивчення мови художнього твору.

Особливості організації художньої мови засобами поезії.

Особливості сучасного стану розвитку теоретико-літературної думки.

Особливості української просодії.

Особливості утвердження й розвитку українського романтизму, школи українських письменників-романтиків.

Особливості утвердження модернізму в українській літературі.

Поетична фонетика.

59. Поняття "поетика" і "мистецтво" в трактуванні Аристотеля.

Поняття літературного напряму.

Поняття літературного роду і жанру, важливість їх врахування при аналізі літературного твору.

Поняття мотиву, його застосування у літературознавстві для мотивного аналізу творів.

Поняття поетики, її виникнення, застосування, нинішнє різнотлумачення.

Поняття про літературний процес.

Поняття про проблематику художнього твору.

Поняття художнього образу. Образна система літературного твору.

Поняття художнього стилю, проблеми вивчення стилістики літературного твору.

68. Походження термінів "фабула" і "сюжет".

Принципи і методи аналізу художнього твору на уроці літератури в середній школі.

Природа художнього мислення-переживання.

Проблеми класифікації тропів.

Проблеми періодизації літературного процесу.

Просвітницький реалізм та сентименталізм, особливості функціонування цих напрямків українській літературі.

Ренесансні тенденцій в українській літературі XIV-XVIст.

Рима як одиниця фоніки, ритміки і строфіки, її різновиди; способи римування.

Різноманітність поглядів на поняття пафосу в історії естетичної думки (Аристотель, Шиллер, Гегель, Бєлінський про пафос).