Студопедия КАТЕГОРИИ: АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Ліро-епос. Жанрова специфіка
Ліро-епічні жанри Особливості : сполучає елементи епосу: сюжетність;характеристика дійових осіб; розповідь;описи. лірики: відтворення почуттів і роздумів героя; ліричний герой; віршова форма; Поема – віршована повість або оповідання з напруженим динамічним розвитком подій, характери розкриваються досить повно, широта охоплення життєвих явищ – від однієї до великої кількості подій. В європейських літературах Х ІІ – Х ІІІ ст., у тому числі й російській, поема була епічною. Сентименталісти внесли в неї елементи лірики (ввели ліричні відступи, поглибили відтворення внутрішнього світу героїв тощо), внаслідок чого поема набрала ліро-епічного характеру. Наявність ліричного героя – визначальна ознака ліро-епосу. Різновиди поеми: бурлескно-травестійна (І.Котляревський “Енеїда”) – зміст твору серйозного, нерідко героїчного характеру, викладається у жартівливій формі, вульгарно, грубо; героїко-романтична (Т.Шевченко “Гайдамаки”) – розв,язується соціальний конфлікт; відтворюються важливі події історії або сучасного життя; тон викладу піднесений; соціально-побутова (Т.Шевченко “Катерина”) сатирична (Т.Шевченко “Сон”). Балада – зображення героїчної або фантастичної (переважно – трагічної) події з життя головного героя; висока ліричність; нетривалий час дії; небагато дійових осіб (2 –3); наявність героїчних або фантастичних персонажів; стислість розповіді; віршова форма; обсяг переважно малий. Балада виникла в італійському фольклорі, як пісенька до танцю (з іт. “танцювати”); у літературу введена романтиками. Бароко як особлива естетична система. БарокоXVII–XVIII ст. - Нахил до ускладненої форми - Повертається теоцентризм (погляд на Бога як на вершину досконалості), але зберігається й антропоцентризм (але тепер людина трактується як найдосконаліше творіння бога) - Релігійне забарвлення всіх сфер культури, як у добу Середньовіччя - Знову помітне посилення ролі церкви та держави - Поєднання краси духовної і фізичної, внутрішньої і зовнішньої, в цілому відбувається примирення традицій античної і християнської - Зберігається увага до природи, яка тепер трактується як шлях пізнання досконалості й благості Творця - Висока оригінальність. - Перенасиченість стилістичними прикрасами (метафорами, гіперболами, антитезами) - Динамізм, рухливість, вигадливість - Пишнота, мальовничість - Контрасти світла і тіні - Деякі особливості українського бароко: - Значна перевага духовних (релігійних) складників над світськими - Сприяння держави (Гетьманщини і Запорозької Січі) розвиткові культури, тому — «козацьке бароко» - Античноміфологічні образи - Мова барокової української літератури принципово Елементи бароко в стилі І.Вишенського (довгі періоди, нагромадження паралелелізмів, сміливі антитези, неймовірне скупчення формальних прикрас). М.Смотрицький, Петро Могила, І.Величковський, С.Яворський, І.Мазепа, Ф.Прокопович, С.Величко, автор літопису Самовидця. Повною перемогою бароко стало утворення Києво-Могилянської академії. Найяскравішим представником українського бароко є Г. Сковорода Види ліричних творів: пісня, ода, послання, елегія, медитація, епіграма. Лірика – зображення людини через відтворення її почуттів, переживань, роздумів. Основні особливості лірики: вираження почуттів і роздумів, викликаних зовнішніми обставинами; елементи розповіді, описи; висока образність і емоційність; інтенсивне використання образотворчих засобів; стислість викладу; віршова форма; малий обсяг. Ліричний герой – один із засобів вираження ліричного. Це умовна дійова особа, яка виражає настрої та думки, втілені в художньому творі. Часто це – сам поет. Ода (гр. “пісня”) – урочистий твір уславлення, писаний на честь якоїсь видатної особи чи події, виражаються почуття поваги, захоплення. Гімн (гр. “урочиста пісня”) – урочиста пісня, що стала символом державної єдності. Для гімна характерний піднесений або гнівний тон, що передає глибоку схвильованість. В Україні роль національних гімнів виконували "Заповіт" Т. Шевченка, "Вічний революціонер" І. Франка. Гімном незалежної України є "Ще не вмерла України" (слова П. Чубинського, музика М. Вербицького). Послання – це ніби відкритий лист, адресований одній особі чи групі людей, однак призначений для широкого кола читачів, бо в такому листі автор розглядає якісь важливі питання моралі або суспільного життя (І.Вишенський). Елегія – (гр. “скарга”) – ліричний вірш, пройнятий сумним настроєм. Епіграма (гр. “напис”) – невеличкий вірш, який висміює яку-небудь особу. Романс (іт. “романський”) – це невеличкий ліричний вірш любовного змісту, призначений для вокального виконання. Медитація (лат. meditatіо — роздум) — жанр ліричної поезії, в якому поет розмірковує над онтологічними, екзистенціальними проблемами. В основі медитативної лірики — аналіз внутрішнього світу людини, співвіднесеної з довкіллям. Автор медитації прагне пізнати себе і світ, певні життєві явища. В українській поезії медитації писали Лазар Баранович, Г. Сковорода, Т. Шевченко, П. Куліш, І. Франко, М. Рильський. М. Зеров, Б.-І. Антонич, Ліна Костенко, П. Мовчан, Ігор Калинець. Пі́сня — словесно-музичний твір, призначений для співу. Основні показники пісні як жанру лірики — строфічна будова, повторюваність віршів строфи, розмежування заспіву та приспіву (рефрен), виразна ритмізація, музичність звучання, синтаксичний паралелізм, проста синтаксична будова; найдавніший, традиційний різновид лірики користується найрізноманітнішими мовними засобами, передає найтонші переживання. Сьогодні розрізняють фольклорну пісню:як жанр писемної поезії та як самостійний вокально-музичний твір. За жанрами фольклорні пісні бувають: трудові, обрядові, календарні (колядки, щедрівки, веснянки, русальні, купальські, обжинкові), колискові, весільні, похоронні,історичні, баладні, коломийки.
|
||
Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 258. stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда... |