Перша російська революція і харківська сатирична перса.

Після великої перерви, власне після журналу «Харківський Демокрит» (1816), революція посприяла відновленню в Харкові сатиричної журналістики. За виключенням окремої спроби Д. Ф. Шереметьєва створити «харківський ілюстрований гумористичний альманах» «Эхо», який вийшов двома випусками в 1900, одним у 1901 і одним у 1902 рр., інших прикладів у цьому тематичному напрямку журналістики в Харкові не зафіксовано.

Ситуація кардинально змінилася в 1905 р., зрозуміло, не тільки в Харкові, а в цілому в Росії. За оцінками спеціаліста, «революція 1905 р. викликала небачений розквіт сатиричної журналістики. Одним за одним виходили гостро злободенні журнали і журнальчики: «Зритель», «Молот», «Пулемет», «Стрелы», «Сигнал», «Жупел» та б. ін. Задерикуваті й злі, вони боляче зачіпали міністерську верхівку, нерідко нападали на «августійшу царську родину», сміливо розправлялися з царськими генералами й губернаторами» (11, с. 11-12).

Ця загальна тенденція не обійшла й Харків. Ще наприкінці 1905 р. з’явився піонер відродження сатиричної журналістики – журнал «Харковский будильник» (1905, вип. 1). Його редактор-видавець заховався під дотепним псевдонімом Иголочка, що свідчило: часопис (єдине його число вийшло без дати) був розпочатий ще до запровадження «Тимчасових правил». Надалі такі свавільні речі, як приховування видавця під псевдонімом, стали неможливими.

«Харковский будильник знаменитий тим, що його головним співробітником був Аркадій Аверченко – видатний російський сатирик першої чверті ХХ ст. Революція 1905 р. дала новий поштовх його творчості, вивела на шлях соціальної сатири, перші приклади якої зустрічаються в «Харковском будильнике. Стилістика, у якій виконано журнал, нагадує наступні проекти Аверченка – харківські видання «Меч» і «Штик».