ПРОФІЛАКТИКА КОНФЛІКТІВ ЗА СТРАТЕГІЄЮ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

ПРОФІЛАКТИКА КОНФЛІКТІВ В ОРГАНІЗАЦІЇ

Конфліктологи відзначають, що профілактика конфліктів - найбільш оптимальний (з погляду ефективності) засіб запобігання їм. У цій темі розглянемо основні складові формування системи профілактичних заходів у процесі виробничої діяльності і організації власної поведінки; ознайомимось із сучасними напрямами профілактики конфліктів в організаціях.

План лекції

1. Профілактика конфліктів: сутність підходи і напрями.

2. Профілактика конфліктів за стратегією управління персоналом.

3. Управління компетенцією працівників як напрям профілактики конфліктів.

4. Управління поведінкою особистості з метою запобігання конфліктом.

Основні терміни і поняття: профілактика конфліктів, компетенція, стратегія управління персоналом, управління компетенцією, управління поведінкою.

ПРОФІЛАКТИКА КОНФЛІКТІВ: СУТНІСТЬ, ПІДХОДИ І НАПРЯМИ

Управління організацією та її персоналом характеризується суперечливістю цілей діяльності (працівників - з однієї сторони і керівництва організації - з іншої); наявністю організаційних обмежень, дією розподільчих і оціночних механізмів. Реалізація функцій управління персоналом також супроводиться значною конфліктною складовою.

У попередній темі було розглянуто методи управління і розв'язання конфліктів, які уже виникли. Усунення наслідків конфліктів потребує значної кількості засобів, сил і енергії. У зв'язку з цим у практичній діяльності по управлінню орга­нізаціями здійснюється робота з профілактики конфліктів.

Профілактика конфліктів(від грец. ргоркуіакіікоз -запобіжний) - це сукупність напрямів, методів управління організацією, які зменшують вірогідність виникнення конфліктів. У зв'язку з існуванням об'єктивних і суб'єктивних причин виникнення конфліктів передбачається два підходи до про­філактики їх:

1) усунення об'єктивних причин;

2) управління поведінкою співробітників відповідно з
прийнятими нормами поведінки.

Основні напрями профілактики конфліктів полягають у раціональній побудові системи управління організацією та її персоналом, а також в урахуванні перспектив і стратегічних підходів у цій роботі.

Розглянемо напрямки профілактики конфліктів з ура­хуванням сучасних тенденцій в управлінні організаціями. Практика реалізації нижченаведених напрямів довела, що з їх впровадженням підвищується рівень самоповаги і самореа-лізації спеціалістів, керованість колективом, що в цілому приводить до зниження конфліктної взаємодії. До цих напрямів належать:

1)залучення керівників середньої ланки управління до
спільного вироблення рішень;

2)удосконалення організаційних структур управління;

3)розроблення варіантів стратегії управління персоналом в
організації;

4)управління компетенцією співробітників.

Залучення керівників середньої ланки управління до спільного вироблення рішень

Однією з причин організаційних конфліктів є незалучення керівників середньої ланки до процесу управління вироб­ництвом на підприємствах. Начальники цехів, керуючі від-

ділками, які реально відповідають за організацію виробництва, повинні бути причетними до прийняття стратегічно важливих рішень організації. Якщо їх усунути від цього відповідального завдання, то це спричинить значні складнощі в управлінні колективами, призведе до появи небажаних чуток, зниження рівня самооцінювання цих керівників, що зумовлюватиме виникнення внутрішньоособистісних конфліктів, які за певних умов можуть перерости в інші їх види.

Удосконалення організаційних структур управління як напрям профілактики конфліктів

Недоліки в організаційних структурах управління часто є об'єктивними причинами конфліктів. Питання раціональної побудови структур управління організаціями докладно розкриті в багатьох літературних джерелах з менеджменту. У цьому розділі зупинимося лише на новому напрямі побудови структур управління - створенні мережі малих підприємств (мережа МП), завдяки чому знижується конфліктна складова в управлінні організацією.

Мережа МП-це принципово новий підхід до управління організацією, який передбачає зміну основ побудови структур управління фірмами. Основу взаємодії організацій, які знаходяться в мережі, становлять договірні економічні стосунки (переважно на горизонтальному рівні), контракти на виконання визначеного виду робіт, оскільки входження до мережі не призводить до втрати господарчої і юридичної самостійності. Спільна діяльність здійснюється протягом тривалого періоду на основі вибраних цілей, які поділяють усі учасники мережі. Відносини між підприємствами достатньо гнучкі. При цьому відсутня ієрархія в традиційному розумінні з жорстким підпорядкуванням одного підприємства іншому. Центр мережі представляють пілоти(найбільш важливі виробничі підрозділи або підприємства). Вони залежать від субпідрядників, які забезпечують випуск частини продукції. Загальна мережа діє за принципами кооперації і розподілу праці. Кооперація передбачає укладання контрактів для отримання максимуму ефекту від співробітництва. Договірні форми відносин будуються поступово на довірі і бажанні

співпрацювати.

Мережа МП потребує участі декількох виробників однако­вої продукції в межах одного сектора діяльності, для того щоб мати можливість замінити одного з них при можливому виході з мережі. При цьому підтримується юридична незалежність учасників виробничої мережі, одночасно підвищується від­повідальність і зацікавленість загального керівництва в ефективній діяльності всіх учасників.

Важливий момент! Створення невеликих самостійних організацій, спільна діяльність яких базується не на жорсткому адміністративному підпорядкуванні, а на горизонтальних економічних зв'язках і договірних стосунках передбачає принципово новий підхід до сучасного управління вироб­ництвом. Функціонування малих підприємств, об'єднаних внутрішнім і зовнішнім ринком, передбачає зменшення об'єк­тивних причин виникнення конфліктів, створення додаткових можливостей для персоналу, позбавлення від синдрому "ма­ленької людини", який існує на великих підприємствах.

ПРОФІЛАКТИКА КОНФЛІКТІВ ЗА СТРАТЕГІЄЮ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

У практиці діяльності організацій останнім часом все більшого поширення набуває такий підхід у роботі з персоналом, за якого працівники виступають як один з найголовніших ресурсів організації. При цьому виникає об'єктивна необхідність у розробленні стратегії управління персоналом (СУП). СУП ґрунтується на кадровій політиці організації.

Кадрова політика- це сукупність положень, принципів, методів роботи з кадрами з метою створення виробничого колективу, який відповідає необхідним вимогам. Цей управ­лінський вплив формується за існуючих обмежень на фінансові й трудові ресурси, діючу систему факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. Стратегія управління персоналом (СУП)організації являє собою довгостроковий напрям у роботі з персоналом, який передбачає розроблення рішень для досягнення мети організації з формування висококваліфікованого, творчого кадрового потен­ціалу (рис. 7.1).

СУП - це цілісна кадрова стратегія, яка об'єднує різно­манітні форми кадрової роботи в організації.

Кадрова робота - це окремі види діяльності з управління персоналом: 1) пошук і підбір кадрів; 2 ) оцінювання і розстановка кадрів; 3) навчання і підвищення кваліфікації кадрів; 4) планування і створення резерву кадрів; 5 - забез­печення умов для творчого розвитку тощо.

Одним з основних видів діяльності в кадровій роботі є підбір кадрів- процес пошуку і вивчення осіб з метою визначення їх відповідності основним вимогам посади, яку планується займати.

Розроблення варіантів СУП організації забезпечує вибір найбільш адекватного довгострокового механізму впливу на працівників для реалізації загальної мети діяльності організації згідно з функціями кадрового менеджменту.