Підстава виникнення права на захист ділової репутації

В Україні на законодавчому рівні закріплено захист та недоторканість ділової репутації, так стаття 201 ЦК України визначає ділову репутацію як немайнове благо і наголошує на том, що воно охороняється цивільним законодавством, а 299 стаття ЦК України, забезпечує її недоторканість. Якщо ж говорити про юридичну особу, то ч. 1 ст. 91 ЦК України наголошує на тому, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов’язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати тільки людині.

Стаття 94 ЦК України визначає, що «юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації» поряд з правом на інформацію, таємницю кореспонденції та іншими особистими немайновими правами, які можуть їй належати [12].

До проблем захисту ділової репутації суб’єктів господарювання в своїх роботах зверталися такі дослідники, як Дмитро Шпинов та Олеся Костенко, розглянувши їх праці можна прийти до висновку, що закріпивши в законі принцип недоторканості ділової репутації, держава тим самим гарантує власнику цієї ділової репутації судовий захист від будь-якого роду посягань з боку будь-яких осіб [15, с. 1].

Але разом з тим наголошується на тому, що державою захищається не сама недоторканна ділова репутація, а право на неї. З погляду захисту від протиправних дій це є закономірним і більш важливим. Тому що особа може звернутися до суду тоді, коли чиїсь дії або бездіяльність порушують її право на щось. Особа має право захищати в суді своє порушене право на благо, а не саме благо [16, с. 53].

 Одним з елементів порушення недоторканості ділової репутації суб’єкта господарювання являється приниження його ділової репутації. Відповідно до п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28 березня 2007 р. № 01-8/184 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію», приниженням ділової репутації суб’єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської діяльності, у зв’язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів [5].

Ці дії завдають шкоди (моральної та майнової) суб’єктам господарювання, а тому, за відповідними позовами потерпілих осіб, підлягають відшкодуванню згідно з чинним законодавством України.

Це право здійснюється через суд, відповідно до п. 2 ст. 299 ЦК України та ст. 91 ЦК України, згідно якої фізична та юридична особи мають право на спростування недостовірної інформації у передбачених законом випадках, зокрема як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб’єкта.

Підвідомчість таких справ закріплена в Оглядовому листі Вищого господарського суду України від 12 листопада 2008 р. № 01-8/676 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням господарськими судами законодавства про інформацію», він встановлює те, що ці справи підвідомчі господарським судам.

Але потрібно звернути увагу на те, що це стосується лише справ «про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб’єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності». Усі інші справи про захист ділової репутації розглядаються в судах в порядку цивільного судочинства [17, с. 8].

Відповідачами у справах про захист ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. В п. 15 Постанови Верховного Суду України № 1 наводиться перечень дій які підпадають під категорію поширення неправдивої інформації. Серед них виділяють такі як: опублікування її у пресі; передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших ЗМІ; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку та інші [6].

Як зазначається в п. 27 Постанови Верховного Суду України № 1 «способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної таким порушенням як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються відповідно до загальних підстав відповідальності за заподіяння шкоди».

Резюмуючи вище сказане, можливо зробити висновок про те, що відповідно до законодавства України суб’єкти господарювання мають право на судовий захист ділової репутації від будь-якого роду посягань з боку будь-яких осіб, також мають право на спростування недостовірної інформації, що стосується їх ділової репутації.

Неправомірне використання ділової репутації як елемент