Характеристика цільового призначення земель, порядок встановлення та зміни цільового призначення

Цільове призначення земельної ділянки — це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою, містобудівної документації, рішень органів державної влади та місцевого самоврядування. Воно є однією з головних характеристик ділянки й визначає допустимі види діяльності на ній, а також правовий режим землекористування.

Категорії земель

Відповідно до Земельного кодексу України, за основним цільовим призначенням землі поділяються на категорії:

1. землі сільськогосподарського призначення;
2. землі житлової та громадської забудови;
3. землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
4. землі оздоровчого призначення;
5. землі рекреаційного призначення;
6. землі історико-культурного призначення;
7. землі лісогосподарського призначення;
8. землі водного фонду;
9. землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Землі кожної категорії використовуються лише за основним цільовим призначенням, а для кожної з категорій законодавство встановлює особливості правового режиму, переліки дозволених видів використання, умови надання у власність та користування.

Встановлення цільового призначення

Цільове призначення визначається під час формування земельної ділянки. Підставами для цього є:

• проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;
• документація із землеустрою (технічна документація), що розробляється суб'єктами, які мають право на здійснення землевпорядних робіт;
• генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій;
• рішення органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки.

Відомості про цільове призначення вносяться до Державного земельного кадастру та до Державного реєстру речових прав, що забезпечує публічність інформації.

Зміна цільового призначення

Зміна цільового призначення — це перехід земельної ділянки з однієї категорії або виду використання до іншого. Вона здійснюється за ініціативою власника або землекористувача шляхом звернення до відповідного органу влади з клопотанням і супровідною документацією, зокрема проектом землеустрою щодо зміни цільового призначення. Рішення приймається уповноваженим органом — залежно від категорії та місця розташування ділянки це може бути орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади. Для ряду категорій зміна цільового призначення обмежується або заборонена, а для особливо цінних угідь передбачено компенсацію втрат сільськогосподарського виробництва.

Відповідальність

Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є порушенням земельного законодавства. Такі дії можуть тягнути за собою примусове припинення прав на земельну ділянку та притягнення до відповідальності. Тому власники та землекористувачі повинні дотримуватися встановленого режиму, а органи контролю — слідкувати за його дотриманням.

Законодавство може змінюватися, тому для конкретних правовідносин слід перевіряти чинну редакцію нормативних актів.