Землевпорядні вимоги, стандарти та інші нормативно-технічні документи, їх взаємозв’язок з джерелами земельного права.

ЗАКОН УКРАЇНИ Про державну землевпорядну експертизу. Цей Закон визначає правові, організаційні і фінансові основи здійснення державної експертизи в сфері землевпорядних та землеоціночних робіт, загальні основи і принципи регулювання суспільних відносин у галузі її організації та проведення, з метою забезпечення якісної підготовки програм і проектів з питань землеустрою державного земельного кадастру, охорони земель, реформування земельних відносин, а також техніко-економічних обґрунтувань цих програм і проектів. Державна землевпорядна експертиза – це вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, спрямований на дослідження, перевірку, аналіз та оцінку об'єктів експертизи на предмет їх відповідності чинному законодавству, існуючим нормам і стандартам, а також підготовку обґрунтованих висновків для прийняття рішень у сфері регулювання земельних відносин та видачі правовстановлюючих документів на землю. Державна землевпорядна експертиза здійснюється у формі обов’язкової, вибіркової та добровільної експертизи.

Роль і значення судової і господарської практики у врегулюванні земельних правовідносин.

Реалізація законодавства багато в чому пов’язана з правозастосовною практикою судів загальної юрисдикції та господарського суду. Господарський суд, який розглядає спори підприємств, застосовує закони та інші нормативні акти до конкретних правовідносин, роз’яснює певні норми права. Згідно із статистичними відомостями, наданими судами першої інстанції, починаючи з 2006 року щорічно зростає кількість розглянутих господарськими судами України справ, що виникають при вирішенні спорів у сфері земельних правовідносин. Питання розмежування юрисдикції господарських та адміністративних судів залишається найбільш актуальним проблемним питанням щодо розгляду земельних спорів зважаючи на те, що земельне право за своєю природою є комплексною галуззю права, для якої характерним є застосування як адміністративно-правового, так і цивільно-правового методів регулювання суспільних відносин. З встановленням права приватної власності на землю, відносин оренди землі, відчуження земель державної та комунальної власності виникли земельні правовідносини приватного характеру. Однак у таких відносинах зберігається адміністративно-правовий елемент.

Поняття і види земельних правовідносин: регулятивні, охоронні, управлінські, процесуальні земельні відносини.

Земельні правовідносини являють собою суспільні відносини, що виникають у сфері взаємодії суспільства з навколишнім природним середовищем і врегульовані нормами земельного права.
Земельні правовідносини можна класифікувати за інститутами земельного права та залежно від їх матеріального або процесуального характеру.
До першої групи належать: земельні правовідносини у сфері власності на землю; правовідносини з приводу прав на землю, похідних від права власності; правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням права загального користування землею; правовідносини у галузі управління використанням і охороною земель; охоронні земельні правовідносини.
Земельні правовідносини у сфері власності на землю є основоположними, адже у багатьох випадках вони визначають зміст інших видів правовідносин. Встановлення тієї чи іншої форми власності на землю здійснюється при приватизації державних або комунальних земель, укладенні будь-яких угод щодо землі, при конфіскації земель тощо.
Правовідносини з приводу прав на землю, похідний права власності виникають тоді, коли власник заінтересований у передачі прав на земельну ділянку іншим особам. У цьому разі між власником і такою заінтересованою особою виникають правовідносини землекористування, у межах яких обидві сторони беруть на себе взаємні права та обов’язки ця група земельних правовідносин поділяється на дві підгрупи: правовідносини, що мають характер речових прав(право постійного користування земельною ділянкою і сервітут) і правовідносини, які мають зобов'язальний характер - оренда, застава (іпотека).
До охоронних земельних відносин належать також відносини, що виникають під час порушення норм земельного права, суб'єктивних прав землевласників і землекористувачів та невиконання обов'язків цими суб'єктами. Такі правовідносини реалізуються на основі норм, якими встановлюється кримінальна, адміністративна, цивільно-правова та дисциплінарна відповідальність.
Крім того, ці правовідносини можна класифікувати залежно від категорій земель на правовідносини щодо використання земель сільськогосподарського призначення,

житлової та громадської забудови, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення.. Нарешті, земельні правовідносини поділяються на матеріальні і процесуальні.