Які земельні ділянки передаються у постійне користування?

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

З ЗЕМЕЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

1. Земельні правовідносини це:

A. суспільні відносини, щодо володіння, користування та розпорядження землею;

B. відносини з приводу надання, реалізації та припинення прав на земельні ділянки;

C. лише права та обов’язки учасників земельних відносин;

D. суспільні відносини, що виникають у сфері взаємодії суспільства з навколишнім природним середовищем і врегульовані нормами земельного права;

E. земельні відносини, врегульовані нормами права.

2. Земля в межах території Україні є:

1. основним національним багатством;
2. основним надбанням Українського народу;
3. головною національною цінністю;
4. особливо цінним об’єктом державної власності;
5. основою національного суверенітету.

3. Суб’єктами права власності на землі сільськогосподарського призначення не можуть бути:

1. фізичні та юридичні особи;
2. громадяни та юридичні особи, засновані громадянами України або юридичними особами України;
3. іноземні громадяни, особи без громадянства та іноземні юридичні особи;
4. держава;
5. територіальні громади.

4. Орендна плата за використання землі може встановлюватися у таких формах:

1. грошовій та натуральній;
2. тільки в грошовій;
3. в грошовій, натуральній та відробітковій;
4. тільки у формі податку;
5. за домовленістю сторін договору.

5. Документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку є:

1. державний акт на право приватної власності на землю;
2. цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, укладена в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;
3. свідоцтво про право на спадщину;
4. документи перераховані у пунктах „а”, „б”, „в”;
5. сертифікат на право на земельну частку (пай).

6. В постійне користування землі житлової та громадської забудови надаються:

1. фізичним або юридичним особам;
2. тільки юридичним особам;
3. тільки підприємствам, установам і організаціям, які знаходяться у державній або комунальній власності, а також громадським організаціям інвалідів України, їх підприємствам (об’єднанням), установам та організаціям;
4. підприємствам, установам і організаціям, які знаходяться у державній або комунальній власності, громадським організаціям інвалідів України, їх підприємствам (об’єднанням), установам та організаціям, а також релігійним організаціям України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;
5. органам державної влади та місцевого самоврядування.

7. Власник земельної ділянки має право:

1. здійснювати на ній будь-яку діяльність на свій розсуд;
2. здійснювати на ній будь-яку діяльність з урахуванням цільового призначення земельної ділянки;
3. здійснювати тільки ту діяльність, яка дозволена органом, що надав земельну ділянку у власність.
4. здійснювати на ній будь-яку діяльність дотримуючись принципу раціонального використання земельної ділянки;
5. здійснювати на ній будь-яку діяльність, дотримуючись умов договору, на підставі якого він її придбав.

8. Об’єктом плати за землю є:

1. земля;
2. земельна ділянка;
3. земельна ділянка чи земельна частка (пай);
4. земельна частка (пай);
5. земельний фонд України.

9. Загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які можуть знаходитись у приватній власності громадян або юридичних осіб, складає:

1. 50 га сільськогосподарських угідь та 100 га усіх земель;
2. 100 га;
3. 200 га;
4. не обмежена;
5. розмір земельної частки (паю).

10. Громадяни мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в такому розмірі:

1. не більше 0,06 га;
2. не більше 0,12 га;
3. не більше 2,0 га;
4. в розмірі земельної частки (паю);
5. не більше 0,10 га.

11. Права на земельну ділянку виникають з моменту:

1. одержання документа, який посвідчує право на земельну ділянку та його державної реєстрації;
2. державної реєстрації цих прав;
3. встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
4. укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки (міни, дарування, спадкування та інших цивільно-правових угод);
5. встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), одержання документа, який посвідчує право на земельну ділянку та його державної реєстрації.

12. Право власності на земельну ділянку розповсюджується в її межах:

1. на всі об’єкти, розташовані в межах земельної ділянки;
2. виключно на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об’єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться;
3. на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об’єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться та простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд;
4. на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд;
5. на водні об’єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також атмосферне повітря, що знаходиться над її поверхнею та надра під поверхнею ділянки.

13. Іноземні громадяни та без громадянства можуть набувати право власності на земельні ділянки:

1. тільки сільськогосподарського призначення;
2. незалежно від цільового призначення;
3. несільськогосподарського призначення;
4. несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, які належать їм на праві приватної власності;
5. взагалі не можуть набувати у власність земельні ділянки в Україні.

14. Заставодержателями земельної ділянки можуть бути:

1. тільки банки;
2. фізичні або юридичні особи, які мають відповідні ліцензії;
3. банки та інші кредитні установи;
4. фізичні або юридичні особи, які мають відповідні ліцензії, а також банки та інші кредитні установи, які відповідають вимогам, встановленим законами України;
5. ніхто не може бути. Земельні ділянки у заставу передаватися не можуть.

15. Право земельного сервітуту – це:

1. право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови;
2. обов’язок власника землі або землекористувача використовувати свою земельну ділянку у відповідності з її цільовим призначенням, при якому власникам або землекористувачам суміжних земельних ділянок завдається найменше незручностей;
3. обмеження прав власника землі або землекористувача, пов’язані з встановленням спеціальних охоронних зон;
4. право володіння та користування чужою земельною ділянкою;
5. право власника землі або землекористувача на обмежене платне чи безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

16. Громадяни мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства в такому розмірі:

1. не більше 0,06 га;
2. не більше 0,12 га;
3. не більше 2,0 га;
4. в розмірі земельної частки (паю);
5. не більше 0,10 га.

17. Громадяни мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва в такому розмірі:

1. не більше 0,06 га;
2. не більше 0,12 га;
3. не більше 2,0 га;
4. в розмірі земельної частки (паю);
5. не більше 0,10 га.

18. Чи можуть приватні несільськогосподарські підприємства, установи та організації набувати у власність або в оренду землі сільськогосподарського призначення:

1. так, можуть;
2. ні, не можуть;
3. тільки для ведення підсобного господарства;
4. тільки для ведення особистого селянського господарства;
5. тільки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

19. Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть мати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на умовах:

1. права постійного користування;
2. права довічного успадковуваного володіння;
3. права оренди;
4. права власності;
5. права земельного сервітуту.

20. Приватизація земельної ділянки громадянином – членом садівницького товариства здійснюється:

1. без згоди на те інших членів цього товариства;
2. за умов згоди членів цього товариства;
3. за умов згоди правління товариства;
4. за умов розпаювання земель товариства;
5. за умов реорганізації та ліквідації товариства.

21. Землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед:

1. для розвитку сільських територій;
2. для виробництва товарної сільськогосподарської продукції;
3. для потреб садівництва, сінокосіння та випасання худоби;
4. для сільськогосподарського використання;
5. для будь-яких потреб, пов’язаних з веденням сільського господарства.

22. Консервація сільськогосподарських угідь здійснюється шляхом:

1. зняття, складування, зберігання поверхневого шару ґрунту;
2. обмеження до мінімуму товарного сільськогосподарського виробництва на них;
3. повного припинення їх господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення;
4. рекультивації;
5. встановлення спеціальних охоронних зон.

23. Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть бути:

1. громадяни України та юридичні особи України;
2. юридичні особи України, установчими документами яких передбачено ведення сільськогосподарського виробництва
3. громадяни України, які мають сільськогосподарську освіту або досвід роботи у сільському господарстві чи займаються веденням товарного сільськогосподарського виробництва;
4. громадяни України, які мають сільськогосподарську освіту або досвід роботи у сільському господарстві чи займаються веденням товарного сільськогосподарського виробництва, а також юридичні особи України, установчими документами яких передбачено ведення сільськогосподарського виробництва;
5. громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають сільськогосподарську освіту або досвід роботи у сільському господарстві чи займаються веденням товарного сільськогосподарського виробництва, а також юридичні особи, установчими документами яких передбачено ведення сільськогосподарського виробництва.

24. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства підлягають обов’язковому відчуженню:

1. протягом 6 місяців;
2. протягом місяця;
3. протягом року;
4. протягом трьох років;
5. іноземні громадяни, а також особи без громадянства не зобов’язані обов’язково відчужувати такі землі.

25. Оренда земельної ділянки може бути:

1. короткостроковою – не більше 5 років та довгостроковою – не більше 50 років;
2. короткостроковою – не більше 3 років та довгостроковою – не більше 30 років;
3. короткостроковою – не більше 3 років, середньостроковою – від 3 до 10 років та довгостроковою – не більше 50 років;
4. короткостроковою – не більше 5 років, довгостроковою – не більше 50 років та безстроковою;
5. лише довгостроковою – не більше 50 років.

26. Громадяни можуть звертатись до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу їм у власність або надання у користування земельної ділянки на підставі набувальної давності за умов добросовісного, відкритого і безперервного користування нею протягом:

1. 5 років;
2. 10 років;
3. 15 років;
4. 20 років;
5. 25 років.

27. Особам (їх спадкоємцям), які мали у власності земельні ділянки до 15 травня 1992 року, земельні ділянки:

1. не повертаються;
2. повертаються лише на умовах оренди;
3. повертаються на платній основі;
4. повертаються на безоплатній основі;
5. повертаються за рішенням суду.

28. Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного фонду власником земельної ділянки:

1. так;
2. так, але тільки право оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення;
3. так, але тільки якщо це право оренди земельної частки (паю);
4. ні;
5. так, але тільки за рішенням суду.

29. Підвищення родючості ґрунтів та збереження інших корисних властивостей землі є:

1. правом власника земельної ділянки;
2. обов’язком власника земельної ділянки;
3. обов’язком власника малопродуктивної земельної ділянки;
4. обов’язком власника земельної ділянки, якщо про це зазначено у договорі, на підставі якого він придбав зазначену земельну ділянку;
5. різновидом земельного сервітуту.

30. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови це:

1. оренда;
2. емфітевзис;
3. суперфіцій;
4. узуфрукт;
5. концесія.

31. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб та право користування чужою земельною ділянкою для забудови можуть відчужуватися або передаватися в порядку спадкування:

1. ні, не можуть;
2. так, у всіх випадках;
3. так, крім випадків, коли землі знаходяться у державній або комунальній власності;
4. тільки за рішенням суду;
5. можуть передаватися в порядку спадкування тільки на підставі заповіту.

32. Охоронні зони створюються навколо:

1. особливо цінних природних об’єктів;
2. об’єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання;
3. об’єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин;
4. військових об’єктів Збройних Сил України;
5. будь-яких об’єктів на вимогу власника.

33. Межі адміністративно-територіальних утворень посвідчуються:

1. державним актом України;
2. свідоцтвом про державну реєстрацію меж адміністративно-територіальних утворень;
3. рішенням місцевої ради;
4. постановою Кабінету міністрів України;
5. постановою Верховної Ради України.

34. Природно-сільськогосподарське районування земель – це:

1. поділ території з урахуванням природних умов та агробіологічних вимог сільськогосподарських культур;
2. визначення якості земель сільськогосподарського призначення;
3. комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених сільськогосподарських земель;
4. поділ земель сільськогосподарського призначення за категоріями;
5. система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів.

35. Мета землеустрою полягає в:

1. встановленні вимог щодо допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок у межах окремих зон відповідно до місцевих правил забудови;
2. забезпеченні раціонального використання та охорони земель, створенні сприятливого екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів;
3. забезпеченні збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель;
4. поділі земель на категорії за основним цільовим призначенням;
5. спостереженні за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів.

36. Моніторинг земель – це:

1. забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України;
2. сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил;
3. система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів;
4. встановленні вимог щодо допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок у межах окремих зон відповідно до місцевих правил забудови;
5. комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених сільськогосподарських земель.

37. Державний земельний кадастр включає:

1. грошову оцінку та державну реєстрацію земельних ділянок;
2. кадастрове зонування та кадастрові зйомки;
3. бонітування ґрунтів, економічну та грошову оцінку земель;
4. кадастрове зонування, кадастрові зйомки, бонітування ґрунтів, економічну та грошову оцінку земель, державну реєстрацію земельних ділянок, облік кількості та якості земель;
5. виключно державну реєстрацію земельних ділянок.

38. Бонітування ґрунтів – це:

1. оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та як просторового базису в суспільному виробництві;
2. порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями;
3. комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок;
4. комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель;
5. зняття, складування, зберігання поверхневого шару ґрунту.

39. Самовільно зайняті земельні ділянки:

1. не підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам;
2. не підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам, якщо з моменту самовільного зайняття пройшло більше 15 років;
3. підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам, без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними;
4. підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам, з відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними;
5. підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам тільки за рішенням суду.

40. Об’єктами земельних відносин є:

1. землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї);
2. всі земельні ділянки в межах території України;
3. всі категорії земель, які входять до складу земельного фонду України;
4. землі та земельні частки (паї);
5. тільки земельні ділянки, які знаходяться у ринковому обігу.

41. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть передаватися в оренду:

1. громадянам та юридичним особам України;
2. державним та комунальним сільськогосподарським підприємствам;
3. громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об’єднанням і організаціям, а також іноземним державам;
4. громадянам України, за умов наявності досвіду роботи у сільському господарстві або відповідної освіти, юридичним особам України, за умов ведення ними сільськогосподарського виробництва;
5. суб’єктам, переліченим у пунктах А і В.

42. Земельні ділянки є об’єктом концесійної діяльності:

1. так;
2. ні;
3. тільки за умов укладання договору оренди;
4. тільки, якщо на них здійснюється будівництво автомобільної дороги;
5. тільки, якщо це землі знаходяться у державній та комунальній власності.

43. Земельна частка (пай) є:

1. майновим правом;
2. різновидом земельної ділянки сільськогосподарського призначення;
3. специфічним різновидом майна;
4. окремою категорією земель;
5. земельною ділянкою, яка знаходиться у резерві (запасі).

44. Право на земельну частку (пай) не може бути реалізоване шляхом:

1. відчуження на підставі цивільно-правової угоди;
2. виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості);
3. передачі його у спадщину за законом;
4. передачі земельної частки (паю) в оренду;
5. відмови від цього права.

45. Право постійного користування земельною ділянкою виникає після:

1. одержання користувачем документа, що посвідчує право постійного користування;
2. укладання договору на право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації;
3. державної реєстрації цього права;
4. приватизації земельної ділянки;
5. одержання її користувачем документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

46. Добросусідство підлягає державній реєстрації:

1. так;
2. ні;
3. тільки у випадку визначення спільних меж;
4. за рішенням суду;
5. за домовленістю суміжних власників або землекористувачів.

47. До принципів земельного законодавства не належить:

1. поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва;
2. невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом;
3. забезпечення цільового використання земель;
4. забезпечення раціонального використання та охорони земель;
5. пріоритет вимог екологічної безпеки.

48. Навколо об’єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання створюються:

1. зони санітарної охорони;
2. санітарно-захисні зони;
3. охоронні зони;
4. зони особливого режиму використання земель;
5. смуги відведення.

49. Іноземні громадяни можуть набувати земельні ділянки несільськогосподарського призначення у власність:

1. у межах населених пунктів;
2. за межами населених пунктів;
3. в межах населених пунктів, а також за їх межами, якщо на них розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності;
4. виключно за межами населених пунктів, якщо на них розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності;
5. вірних варіантів немає.

50. Основою для відновлення меж суміжних земельних ділянок є:

1. домовленість сторін;
2. рішення суду;
3. дані земельно-кадастрової документації;
4. наявні межові споруди;
5. геодезичні знаки.

51. У системі джерел земельного права силу закону мають:

1. постанови Верховної Ради України;
2. декрети Кабінету Міністрів України;
3. укази Президента України;
4. постанови Пленуму Верховного Суду України;
5. накази Державного агентства земельних ресурсів України.

52. Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб здійснюється:

A. Верховною Радою України;

B. Кабінетом Міністрів України;

C. Державним агентством земельних ресурсів України;

D. обласними радами;

E. міськими радами.

53. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства підлягають обов’язковому відчуженню:

1. протягом 6 місяців;
2. протягом місяця;
3. протягом року;
4. протягом трьох років;
5. іноземні громадяни, а також особи без громадянства не зобов’язані обов’язково відчужувати такі землі.

54. Навколо об’єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань створюються:

1. зони санітарної охорони;
2. санітарно-захисні зони;
3. охоронні зони;
4. зони особливого режиму використання земель;
5. смуги відведення.

55. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб це:

1. оренда;
2. емфітевзис;
3. суперфіцій;
4. рента;
5. концесія.

56. Емфітевзис та суперфіцій можуть відчужуватися або передаватися в порядку спадкування:

1. ні, не можуть;
2. так, у всіх випадках;
3. так, крім випадків, коли землі знаходяться у державній або комунальній власності;
4. тільки за рішенням суду;
5. можуть передаватися в порядку спадкування тільки на підставі заповіту.

57. Органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів вирішують земельні спори:

A. з будь-якого приводу;

B. з приводу володіння, користування і розпоряджання земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори стосовно розмежування територій сіл, селищ, міст, районів і областей;

C. у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори стосовно розмежування меж районів у містах;

D. щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель і земельних сервітутів;

E. зазначені у пунктах „В” і „D”.

58. Для здійснення концесійної діяльності концесіонеру земельні ділянки надаються:

1. у постійне користування;
2. у власність;
3. у постійне користування та в оренду;
4. в оренду;
5. у повне господарське відання.

59. Внесення права на земельну частку (пай) до статутних фондів господарських товариств забороняється:

1. до 1 січня 2012 року;
2. до 1 січня 2015 року;
3. до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель;
4. до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 1 січня 2012 року;
5. до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 1 січня 2015 року.

60. Земельні торги проводяться у формі:

1. конкурсу та аукціону;
2. аукціону;
3. конкурсу;
4. тендеру;
5. аукціону, конкурсу, тендеру.

61. Земельний кодекс України набув чинності:

1. 25 жовтня 2001 року;
2. 1 січня 2002 року;
3. 13 березня 1992 року;
4. 15 травня 1992 року;
5. 16 січня 2004 року.

62. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється:

1. за рішенням власників земельних ділянок;
2. за рішенням Кабінету Міністрів України;
3. за ініціативою місцевих органів державної влади;
4. за ініціативою органів місцевого самоврядування;
5. за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

63. Земельні ділянки не повертаються особам (їх спадкоємцям), які мали у власності земельні ділянки до:

1. 15 травня 1992 р.;
2. 13 березня 1992 р.;
3. 25 жовтня 2001 р.;
4. 1 січня 2002 р.;
5. 26 жовтня 1917 р.

64. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується:

A. відповідною місцевою радою;

B. Кабінетом Міністрів України;

C. Державним агенством земельних ресурсів України;

D. Міністерством екології та природних ресурсів України;

E. Міністерством юстиції України.

65. Земля в Україні може перебувати:

1. у приватній, комунальній та державній власності;
2. у приватній, колективній та державній власності;
3. у особистій, колективній та державній;
4. у приватній, комунальній, державній та власності Українського народу;
5. у приватній, державній та власності Українського народу.

66. Проведення геологознімальних, пошукових, геодезичних та інших розвідувальних робіт обмежується наступними строками:

1. не більше 3 років, а для будівництва розвідувальних свердловин на нафту і газ – на 9 років;
2. не більше 2 років, а для будівництва розвідувальних свердловин на нафту і газ – на 5 років;
3. не більше 1 року, а для будівництва розвідувальних свердловин на нафту і газ – на строк, обґрунтований проектною документацією;
4. для всіх видів розвідувальних робіт дозвіл видається на строк, обґрунтований проектною документацією;
5. строки проведення всіх видів розвідувальних робіт визначаються угодою з власником землі або за погодженням із землекористувачем.

67. Для ведення статутної діяльності фермерське господарство може набувати землі сільськогосподарського призначення максимальною площею:

A. до 50 га сільськогосподарських угідь та 100 га всіх земель;

B. до 75 га сільськогосподарських угідь та 150 га всіх земель;

C. до 100 га;

D. в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство;

E. розмір не обмежений.

68. Плата за землю справляється у вигляді:

1. земельного податку;
2. земельної ренти;
3. орендної плати;
4. з урахуванням варіантів "А" і "С";
5. державного мита.

69. Деградація земель - це:

A. накопичення в ґрунтах речовин, які негативно впливають на їх родючість та інші корисні властивості;

B. втрата господарської та екологічної цінності через порушення ґрунтового покриву внаслідок виробничої діяльності людини або дії природних явищ;

C. природне або антропогенне спрощення ландшафту, погіршення стану, складу, корисних властивостей і функцій земель та інших органічно пов'язаних із землею природних компонентів;

D. погіршення корисних властивостей та родючості ґрунту внаслідок впливу природних чи антропогенних факторів;

E. порушення природного стану земель, яке здійснюється без обґрунтованих проектних рішень, погоджених та затверджених в установленому законодавством порядку, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, в тому числі тими, що викидаються в атмосферне повітря, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, неочищеними стічними водами, порушення родючого шару ґрунту, невиконання вимог встановленого режиму використання земель, а також використання земель у спосіб, що погіршує їх природну родючість.

70. Строк користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для сільськогосподарських потреб або для забудови не може перевищувати:

1. 3 роки;
2. 5 років;
3. 10 років;
4. 25 років;
5. 50 років.

71. Земельна рента є :

1. різновидом договору оренди земельної ділянки;
2. видом орендної плати за використання земельної ділянки;
3. доходом, який можна отримати із землі як фактора виробництва, залежно від якості та місця розташування земельної ділянки;
4. різновидом податку, який сплачується власником земельної ділянки, що знаходиться в межах населеного пункту;
5. обов'язковим платежем, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

72. На період до 1 січня 2015 року громадяни і юридичні особи можуть набути право власності на землі сільськогосподарського призначення загальною площею:

A. до 2,0 га;

B. до 100 га;

C. до 200 га;

D. що не перевищує розмір земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території відповідної сільської, селищної, міської ради;

E. загальна площа не визначена.

73. Документом, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою є:

1. державний акт на право постійного користування земельною ділянкою;
2. цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, укладена в порядку, встановленому законом, у разі набуття права на земельну ділянку за такою угодою;
3. свідоцтво про право на спадщину;
4. документи перераховані у пунктах „а”, „б”, „в”;
5. рішення місцевої ради або спеціально уповноважених органів державної виконавчої влади.

74. Громадянам і юридичним особам можуть передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств загальною площею:

A. до 1 га;

B. до 2 га;

C. до 3 га;

D. до 4 га;

E. до 5 га.

75. Земельні торги визнаються такими, що не відбулися, у разі:

A. відсутності покупців;

B. наявності тільки одного покупця;

C. якщо жоден із покупців не запропонував ціну, вищу за стартову ціну земельної ділянки;

D. несплати в установлений термін переможцем земельних торгів належної суми за придбану земельну ділянку;

E. у випадках зазначених у пунктах „А”, „В”, „С”, „D”.

76. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови припиняється в разі невикористання її для зазначених цілей протягом:

A. 1-го року;

B. 2-х років;

C. 3-х років;

D. 5-ти років;

E. 10-ти років.

77. Землеустрій - це:

A. сукупність соціально-економічних і екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил;

B. система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення і ліквідації наслідків негативних процесів;

C. єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування і правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі і землекористувачів;

D. порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах;

E. поділ земель на категорії за основним цільовим призначенням.

78. Зони особливого режиму використання земель створюються навколо:

1. особливо цінних природних об’єктів;
2. об’єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання;
3. об’єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин;
4. військових об’єктів Збройних Сил України;
5. територій, з яких проведено евакуацію населення в 1986 році.

79. Техногенно забруднені землі сільськогосподарського призначення, на яких не забезпечується одержання продукції, що відповідає встановленим вимогам (нормам, правилам, нормативам), підлягають:

1. вилученню із сільськогосподарського обігу та консервації;
2. вилученню із сільськогосподарського обігу та рекультивації;
3. вилученню із сільськогосподарського обігу та дезактивації;
4. вилученню із сільськогосподарського обігу та зміні цільового призначення;
5. вилученню із сільськогосподарського обігу та використанню в якості військових полігонів або полігонів для утилізації відходів.

80. Орган, який приймає рішення про викуп земельної ділянки для суспільних потреб, має письмово попередити її власника не пізніше ніж за:

1. 1 місяць;
2. 3 місяці;
3. 6 місяців;
4. 9 місяців;
5. 1 рік.

81. Систематичною вважається несплата громадянином земельного податку протягом:

1. 30 днів;
2. 60 днів;
3. 6 місяців;
4. 1 року;
5. 2-х років поспіль.

82. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися об’єднанню співвласників:

1. у власність на безоплатній основі;
2. у власність, за умов викупу на конкурсній основі;
3. у користування на умовах оренди;
4. у постійне користування;
5. безоплатно у власність або у користування.

83. Власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права:

1. використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;
2. споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди;
3. здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель;
4. самостійно господарювати на землі;
5. власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.

84. Самовільне зайняття земельної ділянки є підставою для настання:

1. майнової відповідальності;
2. дисциплінарної відповідальності;
3. адміністративної відповідальності;
4. кримінальної відповідальності;
5. адміністративної або кримінальної відповідальності.

85. Незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи для довкілля, - карається:

1. штрафом від 200 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
2. обмеженням волі на строк до 3-х років;
3. позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3-х років;
4. санкціями, зазначеними у пунктах „А” і „С”;
5. санкціями, зазначеними у пунктах „А”, „В” і „С”.

86. Землі запасу є окремою категорією земель:

1. так;
2. ні;
3. за умов прийняття відповідного рішення уповноваженими органами державної влади або місцевого самоврядування;
4. тільки у випадках їх вилучення із обігу і консервації;
5. тільки у випадках чітко визначених Земельним кодексом України.

87. Комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених сільськогосподарських земель називається:

1. рекультивація земель;
2. меліорація земель;
3. дезактивація земель;
4. консервація земель;
5. бонітування ґрунтів.

88. Комплекс гідротехнічних, культуртехнічних, хімічних, агротехнічних, агролісотехнічних, інших меліоративних заходів, що здійснюються з метою регулювання водного, теплового, повітряного і поживного режиму ґрунтів, збереження і підвищення їх родючості та формування екологічно збалансованої раціональної структури угідь має назву:

1. рекультивація земель;
2. меліорація земель;
3. природно-сільськогосподарське районування земель;
4. зонування земель;
5. консервація земель.

89. Земельний сервітут може бути встановлений:

1. договором;
2. законом;
3. заповітом;
4. рішенням суду;
5. на всіх вищезазначених підставах.

90. У разі переходу прав на земельну ділянку до іншої особи, дія земельного сервітуту:

1. зберігається;
2. зберігається, якщо не заперечує новий власник;
3. зберігається, якщо про це зазначено у договорі;
4. не зберігається;
5. буде збережена після його перереєстрації.

91. У разі проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ді­лянки на іншу, власники та землекористувачі земельних ділянок мають право:

1. мають право в будь-якому разі відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки;
2. мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки за погодженням з її власником або користувачем;
3. мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням;
4. мають право вимагати від власника або користувача сусідньої земельної ділянки усунення коренів і гілок дерев, що проникають з його земельної ділянки;
5. не мають право їх відрізати.

92. Дерева, які стоять на межі суміжних земельних ділянок, а та­кож плоди цих дерев належать:

1. власникам цих ділянок у рівних частинах;
2. власникам цих ділянок залежно від розмірів земельних ділянок;
3. власникам цих ділянок залежно від виду дерева, а також кількості плодів;
4. власнику, який їх посадив;
5. з урахуванням варіантів "В" і "С".

93. Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до:

1. Кабінету Міністрів України;
2. місцевого бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості;
3. місцевих органів Держземагенства України за місцезнаходжен­ням земельної ділянки;
4. голови місцевої ради або державної адміністрації за місцезнаходжен­ням земельної ділянки;
5. відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходжен­ням земельної ділянки.

94. Чинний Земельний кодекс України був прийнятий:

1. 25 жовтня 2001 року;
2. 1 січня 2002 року;
3. 13 березня 1992 року;
4. 15 травня 1992 року;
5. 16 січня 2004 року.

95. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених Земельним кодексом України, провадиться:

1. один раз по кожному виду використання;
2. один раз, незалежно від виду використання;
3. один раз по кожній категорії земель;
4. з урахуванням варіантів "А" і "С";
5. немає вірних варіантів.

96. Право землекористування це:

1. право спадкоємця користуватися земельною ділянкою;
2. право державних органів використовувати корисні властивості зе­мельного фонду України;
3. право конкретної особи володіти та користування земельною ділянкою;
4. право визначати фактичну та юридичну долю земельної ділянки;
5. гарантована державою можливість конкретної особи використовувати у встановленому порядку корисні властивості землі.

97. До обов’язків власників земельних ділянок не належить:

1. підвищення родючості ґрунтів та збереження інших корисних властивостей землі;
2. обов’язкове господарювання на земельній ділянці;
3. своєчасне надання відповідним органам даних про стан і використання земель;
4. дотримання правил добросусідства та обмежень, пов’язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;
5. за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу.

98. Постанови Пленуму Верховного суду України є джерелами земельного права:

1. так;
2. ні;
3. тільки, якщо місцевий суд або суд апеляційної інстанції на них посилається у своєму рішенні (постанові, ухвалі, вироку);
4. тільки, якщо вони офіційно опубліковані;
5. тільки, коли ними встановлюються нові правила поведінки суб’єктів земельних відносин.

99. Право власності на земельну ділянку виникає після:

1. одержання її власником документа, що посвідчує право власності;
2. встановлення меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) та одержання документа, що посвідчує право на неї;
3. державної реєстрації цього права;
4. встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
5. з урахуванням варіантів "В" і "С".

100. Право оренди земельної ділянки виникає після:

1. укладення договору оренди земельної ділянки;
2. нотаріального посвідчення договору оренди земельної ділянки;
3. досягнення сторонами договору згоди по всіх істотних умовах договору;
4. державної реєстрації договору оренди земельної ділянки;
5. державної реєстрації цього права.

101. Земельна ділянка, як об’єкт права власності - це:

1. поверхневий (ґрунтовий) шар, на якому знаходяться водні об’єкти, ліси, багаторічні насадження, будівлі та споруди;
2. простір, що знаходиться в межах земельної ділянки на висоту і глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд;
3. територія із чітко встановленими межами та відповідним кадастровим номером;
4. специфічний різновид майна щодо якого власник може здійснювати повноваження володіння, користування та розпорядження;
5. частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

102. Предмет земельного права складають:

1. суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею;
2. суспільні відносини щодо використання та охорони земель;
3. суспільні відносини, що регулюються нормами земельного законодавства;
4. суспільні земельні відносини;
5. відносини, які складаються у сфері взаємодії суспільства і природи.

103. Система земельного права – це:

1. сукупність нормативно-правових актів, що регулюють земельні відносини;
2. сукупність правових інститутів, кожен з яких складається з групи юридичних норм, що регулюють однорідні земельні відносини;
3. єдність принципів і функцій земельного права;
4. сукупність методів, якими регулюються земельні відносини;
5. з урахуванням варіантів "А", "С", "D".

104. Під принципами земельного права розуміють:

1. керівні засади у земельному законодавстві, що виражають сутність норм земельного права;
2. дію його інститутів;
3. поняття, що узагальнюють правову характеристику землі;
4. елементи, на яких базується земельне законодавство;
5. сукупність способів регулювання земельних відносин.

105. Іноземні громадяни є суб’єктами земельних відносин:

1. так;
2. ні;
3. лише у випадку спадкування земельних ділянок на території України;
4. лише у випадку набуття у власність цілісних майнових комплексів на території України;
5. лише у випадку заснування ними сільськогосподарських підприємств на території України.

106. Принцип пріоритетності земель сільськогосподарського призна­чення полягає:

1. у їх раціональному та ефективному використанні;
2. у погодженні проектів землеустрою;
3. у їх цільовому використанні;
4. у наданні їх насамперед для сільськогосподарських потреб;
5. у наданні їх виключно для сільськогосподарських потреб.

107. Договір оренди земельної ділянки припиняється у разі:

1. одержання орендарем земельної ділянки у власність;
2. передачі земельної ділянки в суборенду;
3. укладання договору концесії;
4. здійснення забудови орендованої земельної ділянки;
5. смерті фізичної особи-орендодавця.

108. Право власності на землю – це право:

1. володіння, користування та відтворення земельної ділянки;
2. використання, охорони та розпорядження земельною ділянкою;
3. володіння, користування та розпоряджання земельною ділянкою;
4. користування та розпорядження земельною ділянкою;
5. використання, охорони та відтворення земельної ділянки.

109. Право на безоплатну приватизацію землі мають:

1. іноземні громадяни;
2. громадяни України;
3. особи без громадянства;
4. юридичні особи України;
5. іноземні юридичні особи.

Які земельні ділянки передаються у постійне користування?

1. які перебувають у державній власності;
2. які перебувають у власності фізичних;
3. які перебувають у власності територіальних громад;
4. варіанти "А" і "С";
5. юридичних осіб.

111. Орендодавцями землі є громадяни та юридичні особи, в яких земельні ділянки пере­бувають на праві: