Характеристика художнього образу

1. Еволюція героя.
2. Портрет.
3. Як характеризують героя предмети, що його оточують.
4. Поведінка, вчинки героя.
5. Зображення душевних переживань.
6. Ставлення героя до інших персонажів, природи тощо.
7. Світогляд.
8. Мова героя.
9. Роль деталей у розкритті характеру.
10. Авторська характеристика.
11. Характеристика героя іншими персонажами.
12. Читацьке сприйняття та оцінка образу в науково-критичній літературі.

Огляд літературних тенденцій

1. Визначити хронологічні межі періоду, про який мовиться.
2. З’ясувати, які напрями й течії домінували в цей час.
3. Дати теоретичне визначення провідних напрямів і течій певного періоду, назвати їх основні ознаки.
4. Згадати представників названих напрямів і течій, їхні твори.
5. Визначити внесок окремих письменників в історію світової літератури.
6. Показати зв’язок літературних тенденцій з попередніми й наступними етапами.
7. Визначити своєрідність даного періоду на тлі світового культурного процесу.

Додаток 2

Зразок аналізу ліричного твору
( В. Шекспір. Сонет №66)

Спочатку пронумеруємо рядки сонета і розіб’ємо текст на частини. Проаналізуємо кожну частину окремо. Прочитаємо 1-4 рядки, які створюють відповідний настрій і вводять читача в атмосферу вірша. Це експозиція ліричного твору, і перші два рядка містять опис факту об’єктивною істини, що став приводом для написання твору. Поставимо перед учнями запитання:

1. Від імені кого ведеться розповідь?
2. Яку функцію виконує ліричний герой?
3. Чому ліричний герой не хоче жити, що його так мучить?

Свої судження учні мають підтвердити словами з тексту. Потім розглянемо основну частину ( 5-12 рядки), в якій розкривається ставлення автора до зображеного з позиції ідеалу. Це ставлення визначає і стиль вірша – упорядковану систему мовних засобів. Тому доцільно дати учням завдання виділити слова, які виконують важливу роль у створенні стилю вірша. У цій частині міститься роздум поета про життя, де нахабство лізе в очі, честь котиться на дно, міць у намічів в полоні, розум зносить дурості огуду, матеріально страждає чесний бідняк, а лихвар багач живе у добрі, добро прислуговує злу.

Впадає в око, що співвідношення мовних засобів має антонімічний характер. Це потрібно автору для того, щоб дати моральну оцінку суспільства, в якому панують брехня і несправедливість, немає ходу творчості, замкнено рота думці. Поет в один ряд ставить дієслова: спостерігати, вдивлятись, знати, свідчити, які означають нарікання, гіркий жаль з приводу того, що не можна будь-що змінити.
Читання і аналіз 13-14 – го рядків допоможуть встановити ставлення автора до факту об’єктивної дійсності, а саме: стомлений тяжким життям поет не думає покинути цей світ, бо згадує про друга, якому важко буде без нього. А дружба понад усе.

Додаток 3

Зразок аналізу епічного твору
( О. Бальзак. „Гобсек")

Для роботи з текстом можна запропонувати учням такі запитання і завдання:

1. У якій формі виражена авторська свідомість? Для чого письменник передоручає розповідь про життя лихваря адвокату Дервілю?
2. Який факт об’єктивної дійсності покладено в основу повісті?
3. За допомогою яких прийомів автору вдалося показати „зсередини" характери лихваря?
4. Хто такий Гобсек і що відомо про його минуле? Які деталі розкривають читачеві риси його натури і які якості породжені скупістю? Опираючись на текст, дайте коротку характеристику Гобсеку.
5. В ім’я чого Гобсек немилосердно мучить людей? Чи є в нього які-небудь ідеали? Який підсумок його життя? Вдалася чи ні його філософія?
6. Що пов’язує Гобсека з кожним із героїв повісті? Доля кого з героїв викликає співчуття і чому?
7. З ким із героїв світової літератури можна порівняти Гобсека? У чому довговічність образу героя?
8. Яке авторське ставлення до Гобсека? Як оцінюєте цього персонажа ви?

Додаток 4

Зразок характеристики художнього образу
( В. Шекспір. "Гамлет")

1. Хто такий Гамлет? Чи можна за його вчинками і розмовами встановити, чим він займається? Яким ви його уявляєте?
2. Які якості притаманні героєві? Назвіть риси характеру, що допомагають йому досягти мети, і ті, що шкодять?
3. Про що вболіває Гамлет? Чому збільшується його сум? Чи є щось спільне у поглядах Гамлета і оточуючих його людей?
4. До чого прагне принц, дізнавшись про жахливу таємницю? Поясніть, чому герой чинить так, а не інакше?
5. Простежте за зміною почуттів героя і в яких епізодах це видно?
6. Наведіть вислів з твору, який свідчить про вплив характеру Гамлета на інших осіб?
7. Як автор ставиться до героя? У чому він бачить його трагедію?
8. Які суперечки ведуться навколо героя? Яке ваше ставлення до нього?

Додаток 5

Орієнтовні запитання за текстом трагедії Гете "Фауст".

1. Постановка попереджуваних запитань.

• Які причини розчарування Фауста в науці: нестача власних сил, незадовільний стан науки, якою він займається, складність поставлених перед ним завдань чи безсилля людського розуму взагалі?
• З якими надіями і поглядами на Бога і людську особистість починає він наукову діяльність?
• В чому полягає його основна помилка (ч. 1 дія 2)?
• Чим зумовлений договір Фауста з Мефістофелем: яке він має значення в житті Фауста і як характеризує його (ч.1 дія 4)?
• Яка думка Мефістофеля про людину взагалі і зокрема Фауста? Чому він говорить про Фауста, що „невеселі йому всі радощі земні"? (Пролог на небі).

Постановка запитань у процесі читання

• Яке значення має сцена появи духа землі, як характеризує вона Фауста і як впливає на його духовний стан?
• Як дивиться Фауст на практичне життя і науку?
• Чому зближення з народом не може врятувати його від розчарування?

Постановка запитань після прочитання тексту.

• У чому подвійність особистості Фауста? Відокремте в ньому ці його розумові властивості, на основі яких його можна зарахувати до середньовічних метафізиків, від тих, за якими можна віднести до вчених, освічених людей нового часу.
• Як змінюються під впливом скептицизму і критики Фауста його погляди на завдання науки, на характер людських знань і на засіб вивчення природи? Як доповнюється характеристика Фауста у зв’язку з розвитком його кохання до Маргарити?
• Який влив виявляє ця любов на його душевний настрій?
• Під впливом яких міркувань Фауст вирішує віддатись цій людині, не дивлячись на пагубність її для Маргарити?

Постановка запитань узагальнюючого характеру

• Чи змінюються погляди Фауста після зустрічі з Мефістофелем?
• Чи вдасться Фаусту збагнути істину життя?

5. Постановка запитань, пов’язаних з осмисленням раніше вивченого.

• Якими рисами характеризується у „Пролозі на небі" земне життя на відміну від небесного?
• Чим пов’язані вони між собою?
• Яка загальна ідея твору?
• Як відображений у пролозі середньовічний світогляд?

Додаток 6

Коментарій до роману Ясанурі Кавабата
"Тисячі журавлів"

Перед читанням роману "Тисяча журавлів" варто звернути увагу учнів на церемонію чаювання, так досконало відпрацьовану в Японії, що вона сприймається як ритуал поклоніння красі.
У романі Ясанурі Кавабата "Тисяча журавлів" багато уваги приділяється чайному обряду, який стає своєрідним символом твору, носієм головної ідеї.
Чайна церемонія-це засіб прилучення людини до добра, це свого рода ідеал людських стосунків.
Чайний дім – це оберег справедливості, чесності.
Кожний з гостей повинен увійти в чайну кімнату через низькі двері, вклонитися присутнім, тим самим поставити себе в однакове становище з ними. Перед тим, як сісти, вклонитись живописній сувії і квітці втоконамі ( ніші, розташованій трохи вище підлоги). У чайному домі панує тиша і спокій. Необхідні для рівноваги стану духа, почуттів і думок.
"Тяцо" – це шлях до чаю.
"Дзен" – давне вчення, мета якого проникнути в цілісність буття.
Автор будує свою естетику при цьому вченні, розглядаючи людину як одне з явищ природи.
Тисяча журавлів для японців – символ щастя і здійснення бажань.

Додаток 7

Воланд і Мефістофель

Так, при вивченні роману М.Булгакова "Майстер і Маргарита" можна дати учням завдання зіставити Воланда з Мефістофелем з твору Гете "Фауст".
Мефістофель і Воланд – дияволи-спокусники. Мефістофель презирає людину, не поважає її результати. Він з’являється, щоб доказати, що Фауст може „стати скотиною із скотин", якщо спокусити його, пообіцяти щось приємне. Він відступить від своїх пошуків. На його думку, Фауст відрізняється від інших людей лише своїми примхами.
Воланд з’являється в Москві, щоб установити: змінилось чи ні людство. Його обурює аскетичне скудоумство людей, для яких немає не тільки Бога, а й диявола.
Гетевський Мефістофель грубуватий, цинічний, він дивиться на життя тверезо, без ідеалізації, реально оцінює речі, дотепний і лукавий. Прагнення руйнувати – його стихія. Але, руйнуючи старе, заперечуючи його, він не будує і нове. Мефістофель – абсолютне втілення заперечування, скепсису.
Воланд, професор чорної магії, виступає в ролі судді. Для цього він проводить жителів Москви через всілякі випробування, які ті, звичайно, не витримують. Він не агресивний, у чомусь навіть по-батьківські поблажливий і щедрий. Сталінська Москва, в якій він повинен був затриматись, щоб у ніч повного місяця дати свій традиційний бал, ніяких почуттів, крім гидливості, в ньому викликати не змогла.
Гете звернувся до образу Мефістофеля, щоб відобразити політику християнської церкви, яка віками прищеплювала людині думку: втихомир свою гордість, не прагни визнати те, що безсиле осягнути твій обмежений розум, лише божественний розум всесильний і всезнаючий, - підкорись йому.
Булгаковський Воланд повинен був показати шлях до пекла, але він побачив, що робота по скороченню душ на землі виконується вправно. Масове оболванювання громадян тут вже зроблене іншим, і Воланду залишається тільки винести вирок, що він і робить. Автор хотів підкреслити, що не диявол страшний йому і його улюбленим героям. Його, можливо, і не існує. Страшний відступ людей від вічних моральних законів.
Мефістофель і Воланд схожі у твердженні, що людина піддається низьким спокусам, не вміє розпоряджатись своїм розумом.