Повідомлення теми, мети уроку.

Українська мова

1. Робота над ліричним віршем різної тематики передбачає дотримання певних етапів для того, щоб повністю розкрити тему вірша та передати всі засоби виразності, які хотів показати нам автор, а саме:

І. Підготовча бесіда:

1. бесіда (розповідь);

2. словникова робота

ІІ. Зразкове читання (краще напам’ять) вірша вчителем.

ІІІ. Читання вірша всіма учнями напівголоса.

ІV. Аналіз фактичного змісту тексту:

1.смисловий аналіз (1-2 запитання);

2. «тлумачне читання»;

3. лексико-семантичний аналіз (виявити ключові образи);

4. лексико-стилістичний аналіз (художні засоби);

5.творча робота (продовжити вірш, розказати від імені, словесне малювання, постряне малювання, де це можливо);

6. визначення головної думки (ідеї вірша);

V. Опрацювання разом з учнями партитури для виразного читання вірша.

VI. Виразне читання вірша учнями.

VI. Аналіз читання учнів.

1 Опрацювання вірша Якова Щоголіва «Зимовий ранок»

1) Читання вірша вчителем.

— Яку картину природи ви уявляли, слухаючи вірш?

2) Словникова робота.

Читання слів «буксиром» за вчителем.

— Назвіть слова, які римуються. (Блище — вище)

Блище — блищить.

3) Гра «Бджілки». Напівголосне читання вірша учнями.

— Чому автор називає ранок веселим?

— Яку саме зиму змальовує поет?

— Які птахи згадуються у вірші?

— Які рядки вірша слід прочитати радісно, піднесено?

— Прочитайте вірш виразно.

4) Гра «Диктор телебачення».

Читати текст, періодично відриваючи погляд, щоб подивитися на глядачів.

5) Упізнайте рядки (читання з плаката або з дошки).

Сн.г .сн.м кр.шт.л.м бл.щ.,

Л.т.й х.л.д д.п.к.,

С.нц. вг.р. пл.н. в.щ.,

Т. н.гр.. зд.л.к. .

Перед читанням вірша спочатку вирішуємо конкретні навчальні завдання: підготувати дітей до сприймання тексту, викликати в їхній свідомості та уяві образи і картини, близькі до тих, які знаходяться в центрі уваги вірша; познайомити з автором, пояснити значення слів, без розуміння яких сприймання вірша буде важким. Щоб справитися з цими завданнями, використовуємо бесіду з опорою на власні спостереження і досвід дітей, елементи розповіді, а також музику і живопис.

Для повноцінного сприймання пейзажних поезій важливо емоційно налаштувати учнів безпосередньо перед читанням і слуханням твору. Наприклад, до віршів Я. Щоголіва «Зимовий ранок» і М. Рильського «Зима» підготовчу роботу можна провести так:

1. Вступна бесіда.

- Яка зараз пора року?

- Якими б словами ви описали зиму?

- Які кольори переважали б у вашому описі?

- Як висловити своє ставлення до цієї пори року?

- Чи можна описати зиму іншими словами дізнаємося з віршів Я. Щоголіва та М. Рильського.

2. Первинне сприймання вірша(пост. завд.).

Після цього учитель читає ліричний вірш. Всі вірші, особливо ліричні перший раз читає учитель. Слід читати так, щоб у дітей з'явився пізнавальний і емоційний інтерес до подальшої роботи з текстом.

3. Наступний етап роботи - бесіда про враження, первинне сприймання, що виникли у дітей після ознайомлення з твором, виявити рівень їхнього сприймання. Наприклад: Діти, чи сподобався вам вірш? Чим? Що особливо сподобалось? Які картини уявили? Як ви думаєте, з яким почуттям поет малює ці картини?

3. Повторне читання.

Самостійна робота учнів із текстом вірша (самостійне читання). Вона потрібна для того, щоб школярі уважніше вчиталися у зміст, підготувалися до його аналізу. Для цього пропонуємо прочитати твір ще раз про себе і позначити олівцем малозрозумілі слова і вислови.

4. Аналіз прочитаного.

Мета аналізу образного змісту ліричного вірша - поглибити і розширити образні уявлення, що склалися в учнів.

Головне - не зруйнувати той емоційний стан класу, який виник після першого читання вірша. Проводимо аналіз так, щоб поступово зростало захоплення дітей майстерністю поета, щоб за кожним словом, кожним рядком вони бачили яскраву картину і раділи цьому відкриттю. Тому використовуємо вибіркове читання окремих рядків, строф, слів. Наприклад: Як автор описує...? З чим порівнює...? Прочитайте. За допомогою яких слів автор малює...? Звертаємо увагу на образні засоби мови художнього твору: епітети, метафори, порівняння та ін.

5. Вибіркове читання супроводжуємо бесідою-роздумом та елементами лінгвістичного аналізу тексту. Наприклад: Який настрій у вас виник під час читання цих рядків? Які слова допомагають автору створити такий настрій? Чому автор порівнює...? Як ви думаєте, для чого автор використовує цей засіб...?

6. Творча робота на основі тексту.

Доцільним є використання методу стилістичного експерименту (штучна заміна авторського слова або словосполучення іншим, близьким за змістом), що вчить дітей розуміти мовні засоби вираження змісту, отримувати естетичну насолоду від вдало дібраного автором слова, сприймати зображення як витвір мистецтва.

Розвиваючи уяву дітей, учитель використовує прийом ілюстрування тексту (розгляд готових ілюстрацій, словесне та музичне ілюстрування). Наприклад:

1. Уявіть собі, що ви художники. Яку картину ви намалюєте до першої строфи? Які фарби використаєте? Чим цей малюнок відрізнятиметься від малюнка до другої строфи? Що домалюєте? та ін.

2. Уявіть собі, що ви композитори. Яку музику ви написали б до цього вірша? Які музичні інструменти оберете для виконання?

6. Робота над засобами мовної виразності або основними компонентами інтонації.

Для того, щоб учні зрозуміли основний зміст твору, необхідно пояснити значення кожного слова, виразу. Учні повинні уяснити усвідомлену роль епітетів, зрозуміти, що слова вжиті в переносному значенні, допомагають розкрити ідейний зміст твору.

Щоб діти зуміли виразно прочитати вірш, необхідна спеціальна робота над засобами виразності, за допомогою яких учні зможуть передати своє розуміння і свою оцінку прочитаного. Слід попрацювати над тембром, темпом мовлення. Для роботи над тембром використовуємо музичне ілюстрування, яке допомагає дітям відчути настрій тексту, зміни і відтінки настрою, почуттів. А також бесіду, спрямовану на обговорення емоційної забарвленості під час читання. Далі учні разом з учителем визначають головну думку вірша. Діти, як правило мають усвідомити те, що хотів зобразити поет у даному вірші, що допоміг нам побачити, усвідомити.

7. Відповіді на такі запитання: що допоміг тобі побачити поет? Що допоміг усвідомити? Що нового відкрив? - може бути визначенням головної думки вірша.

8. Виразне читання вірша - своєрідний підсумок аналізу вірша.

9. Заучування напам 'ять.

Не слід рекомендувати дітям вивчати вірш напам'ять, поки вони не навчаться читати його виразно. Протягом тривалого часу треба практично ознайомлювати дітей з основними правилами вивчення тексту напам'ять.

2.  Особливості сучасного звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти

У сучасній школі навчання грамоти як семирічних, так і шестирічних першо­класників здійснюється за звуковим аналітико-синтетичним методом. Цей метод ґрунтується на таких науково-методичних засадах:

1) предметом читання є позначена буквами звукова будова слова; звуки мов­лення, які дитині необхідно відтворити, читаючи слово, є тими основними мовними одиницями, якими вона оперує на початковому етапі оволодіння грамотою;

2) початкові фонетичні уявлення діти мають одержувати тільки на основі спостережень за відповідними одиницями живого мовлення (звук, голосний, приголосний, склад та ін.) з належним усвідомленням їх істотних ознак;

3)початку ознайомлення дітей з буквами має передувати період практичного засвоєння звукової системи рідної мови, так званий добукварний період.

Учитель, який здійснює процес навчання грамоти, має пам'ятати, що предмет аналізу звуків мовлення для шести-, семирічних дітей є складним явищем, оскільки вони є особливими матеріальними одиницями. Мовні звуки не так просто підда­ються спостереженням і аналізу, як інші об'єкти навколишньої дійсності, якими доводиться оперувати, наприклад, на заняттях з математики, образотворчого мис­тецтва, трудового навчання, під час ознайомлення з навколишнім світом тощо.

Однією з причин, які утруднюють навчальну діяльність дітей, пов'язану зі звуковою стороною мовленнєвої дійсності, є недосконалість їхнього мовленнєвого слуху, зокрема фонетичного, який складається з кількох компонентів: фізичний слух (здатність сприймати мовлення в різних діапазонах гучності); фонетичний слух (уміння розрізнювати і відтворювати всі звуки мовлення та їх відтінки); звуковисотний слух (відчуття різної висоти тону); тембровий слух (відчуття мов­ного тембру); почуття ритму (відчуття наголосу в мовленні, його ритмічного ма­люнка). Усе це має розвивати вчитель на початковому етапі навчання молодших школярів.

Фонетичний слух є основою свідомого оволодіння звуковими одиницями мовлення. Від того, як буде розкрито для дитини будову звукової форми слова, залежатиме не тільки засвоєння грамоти, а й усе наступне засвоєння мови — гра­матики і пов'язаної з нею орфографії.

Із цього випливає провідний принцип звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти: у формуванні в дітей початкових умінь читати й писати слід іти від звука до букви. Це означає, що перед ознайомленням дитини з певною буквою потрібно навчити її виконувати аналітичні і синтетичні дії з тим звуком (звуками), що позначаються на письмі цією буквою: правильно вимовляти, впі­знавати в різних позиціях слів (на початку, в середині і в кінці), виділяти зі слів, складів, сполучати з іншими звуками в склади.

Порушення цього важливого принципу призводить до заміни в їхній свідомості поняття «звук» поняттям «буква». Таке явище згодом негативно позначається на загальній мовній грамотності учня, стає причиною значної кількості помилок як в усному, так і в писемному мовленні.

Другим важливим принципом, на якому ґрунтується сучасний метод на­вчання грамоти, є одночасно-паралельне опрацювання парних твердого і м'якого приголосних, що позначаються на письмі однією й тією самою буквою. Окремо взята зі слова чи складу літера у більшості випадків не може бути правильно про­читана, оскільки її звукове значення залежить від інших букв у складі, зокрема від тих, що позначають голосний звук. Якщо, скажімо, взяти склади на і ні, то правильно відтворити звукове значення букви н можна тільки тоді, коли прочита­ти її разом з наступною літерою. У першому випадку вона читатиметься як звук [н], а в другому — як звук [н']. Окремо взяті букви я, ю, є можна прочитати так, як вони називаються, тобто вимовляючи звукосполучення [йа], [йу], [йе]. Однак у сполученні з попередніми буквами на позначення приголосних (ля, цю, нє) вони мають бути прочитані як голосні звуки [а], [у], [е] після відповідних м'яких приголосних [л'], [ц'], [н']. У цьому зв'язку наступним важливим принципом сучасного методу навчання грамоти є забезпечення складового читання вже на початку ознайомлення з кожною новою літерою, що позначає приголосний звук. Злите прочитування дитиною сполучення приголосного з голосним («пг» «п'г»), забезпечує правильне чи­тання дво-, трискладових слів на зразок: мама, літо, сорока, вулиця. Читання ж слів ускладненої структури може здійснюватися способом прочитування до злиття приголосного з голосним окремих букв, які стоять за його межами в складі, наприклад: ра-к, лі-с, с-ло-н, т-ра-ва. Первинне причитування слова в такий спо­сіб зберігає його звуко-складову структуру, дає можливість правильно сприйняти лексичне значення, поступово підводить дитину до читання складами і цілими словами. У букварі в словах ускладненої структури можуть бути виділені рисками окремі злиття, що значно полегшує синтетичну роботу учня: мак, просо, вистава. Паузи, які спостерігаються під час первинного прочитування слова на місці стику злиття і приголосного звука, що до нього прилягає, поступово зникають під час повторного читання цього слова.

Читання і письмо як два взаємопов'язані види мовленнєвої діяльності в навчанні грамоти шестирічних дітей здійснюються в основному паралельно. Цьому певною мірою сприяє і той факт, що читання слів з опорою на більш роздрібнені одиниці помітно збігається зі способом письма на початковому етапі навчання грамоти. Під пись­мом тут слід розуміти будь-який спосіб позначення буквами слова, сприйнятого на слух: викладання розрізною азбукою, письмо літерами друкованого шрифту, рукописні зображення слів. Зосередження уваги дитини на вимові і позначенні злиття, підвищення цієї уваги на приголосному звукові, що прилягає до злиття, сприяють запобіганню таким типовим помилкам у письмі молодших школярів, особливо першокласників, як пропуск, заміна і перестановка букв.

У процесі вивчення звука виділення його зі слів рекомендується здійснювати з найбільш вигідної для цього позиції. Для голосних цією позицією є така, коли вони становлять окремий склад (о-рел, у-чень, а-кула), а для приголосних — коли вони перебувають за межами злиття приголосного з голосним (ліс, лось, рак, сир, кран, дзвін).

Звуковий аналітико-синтетичний метод навчання грамоти, розроблений К. Д. Ушинським і його послідовниками, ґрунтується на застосуванні цілого ряду спеціальних прийомів звукового аналізу і синтезу, які забезпечують свідоме ово­лодіння учнями процесами читання й письма.

Тема. Звуки [л], [л'], позначення їх буквами «Л», «л» (ел).

Мета. Ознайомити дітей з новою буквою «Л», «л» (ел) та її звуковими значеннями; закріплювати уміння розрізняти функціональне значення звука і букви; вчити читати слова з новою буквою. Розвивати мовлення, увагу, спостережливість, мислення учнів. Виробляти навички звуко-буквеного аналізу слів. Виховувати інтерес до образотворчого мистецтва.

Хід уроку

І. Організаційна частина. 

Ось дзвінок сигнал подав —

до роботи час настав.

Ось і ми часу не гаймо,

а урок свій починаймо.

II. Актуалізація опорних знань.

- Який звук ми вивчали на попередньому уроці? (звук [в])

1. Гра «Хто більше».

- Назвіть слова, у яких чується цей звук на початку, в середині, в кінці. (По рядах)

(1-ряд: Вова, Валя, вовк, ведмідь, весна, веселий, великий, виходити, викликати …;

2-ряд: Іван, Варвара, мавпа, кавун, нова, червона, повіває, злякався…;

3-ряд: Іванов, Жашків, острів, знайшов, читав, казав, писав…)

2. Гра «Віднови слова».

На набірному полотні виставлені слова без перших літер

…іна …они

…ван …ова

- Ведмедик написав учням лісової школи слова. Прибіг вовчик і витер перші букви в словах. Давайте допоможемо ведмедикові відновити слова.

- Чому в словах першої колонки вставили велику літеру? (Це імена людей)

- Коли ми пишемо велику букву? (В іменах людей, на початку речення)

III. Вивчення нового матеріалу.

1. Оголошення теми і мети уроку, мотивацій навчальної діяльності учнів.

- Сьогодні в гості до нас прийшла гостя. Ім’я її починається на букву, з якою ми сьогодні ознайомимося. А якою, дізнаєтесь, коли відгадаєте загадку.

Я руда, низького росту,

Хитра я і довгохвоста.

На курей я вельми ласа –

В них таке смачненьке м'ясо...

Вовку-брату я сестричка,,

А зовуть мене... (лисичка).

- Отже, ми з вами вивчимо звуки [л], [л'] і букву, яка їх позначає на письмі. Якщо ми це засвоїмо, то перегорнемо наступну сторінку букварика і знатимемо більше і краще. А Лисичка буде спостерігати і скаже нам, хто був найактивнішим на уроці.

2. Підготовчі артикуляційно-слухові вправи.

а) Гра «Впіймай слово».

- Виділити звуки [л], [л'] з вивченого раніше вірша.

Літом ластівка літає,

Ластів 'ят малих навчає:

«Не лінуйтесь, ластів'ята,

Вчиться літечком літати,

Бо, як літо відлітує,

Ми за море помандруєм».

(Діти визначають найбільш поширені в ньому звук, відносять їх до приголосних, зіставляють артикуляцію твердого і м'якого звуків).

б) Гра «Правильно вимовляй »

Попарна вимова:

[л] [л']

ложка ліжко

лайка лійка

лад лід

лото літо

ледачий лінь

— До голосних чи приголосних віднесемо дані звуки?

— Визначте спосіб позначення звука [л] фішкою . ( )

— Визначте спосіб позначення фішкою звука [л']. ( )

в) Розпізнавання звуків у словах: малий, лівий, сосни, легенда, літо, мило, Леонід, зелений, стіл, зірка. (Діти показують фішки)

(З метою підсилення слухової уваги і загострення фонематичного слуху вчитель може включити слова, у яких дані звуки відсутні).

г) Самостійний добір учнями слів з [л], [л'] , визначення місця звука у дібраному слові.

— Назвіть квіти, у назвах яких є звуки [л], [л']. (Лілія, волошка, фіалка, гладіолус, кали, лотос, сальвія, флокси).

— У якій позиції знаходиться звук [л], [л']?

д) Заучування чистомовки:

Ла-ла-ла - молоко (пила)

Ло-ло-ло - їдемо в (село)

Лу-лу-лу - купили ми (пилу)

Ли-ли-ли - липку (полили)

Лі-лі-лі - рученьки (малі)

Аналітико-синтетичні вправи зі звуками [л], [л'] :

— Утворіть склади з поданих звуків:

1) [л], [а] - ла,

[л], [і] -лі,

[л], [е] - ле,

[Л], [о] - льо,

[л], [у] - лу

2) Утворення складів із звуком (Л):

(Л), (А) – ЛА

(Л), (О) – ЛО

(У), (Л) – УЛ

(И), (Л) – ИЛ

3) Аналіз складів:

ЛЕ – (Л), (Е)

ОЛ – (О), (Л)

ЛУ – (Л), (У)

АЛ – (А), (Л)

III. Ознайомлення з буквою "Л", її алфавітною назвою.

— Лисичка принесла з собою нову букву.

1. Розгляд та аналіз форми букви. Визначення місця букви в касі.

- Порівняйте малу і велику букви. Чим вони відрізняються?

(Лише розміром).

2. Заучування вірша. Пошук схожості з навколишніми предметами.

Має Петрик капелюха,

Натягнув на самі вуха.

Капелюх — як буква "ел".

Не забудь її тепер. (Л.Андрієнко)

(Буква «ел» ще схожа на лапки кішечки, на рушник, який висить на гвіздку, на гірку)

3. Побудова звукових моделей слів – малюнків в зошиті "Супутник Букваря. Від А до Я".

4. Написання друкованих літер" Л" і "л" в зошиті "Супутник Букваря. Від А до Я".

5. Утворення та читання складів.

— Лисичка принесла вам у подарунок чарівну квітку. Просить вас утворити і прочитати склади.

3. Кожна людина знає значну кількість слів, які вона розуміє, але не вживає у своєму мовленні, - пасивнийсловник. Слова, які людина використовує в своєму мовленні, -активнийсловник. Процес засвоєння слів проходить два етапи: 1) пасивного засвоєння, потім – 2) активного. Завдання вчителя на уроці читання полягає в тому, щоб сприяти переводу цих слів зпасивногословника вактивний. Це відбувається насамперед через засвоєння значення слів. Засвоєння значення слів – необхідна умова для розвитку навички слововживання.

Перш, ніж розпочати словникову роботу на уроці в зв’язку з читанням нового тексту, вчитель аналізує лексичний склад тексту для виявлення, 1) які слова складні за значенням для учнів (використовуємо спеціальні способи семантизації), 2) розуміння яких слів треба уточнювати, щоб полегшити сприймання тексту, 3) тлумачення яких слів треба ввести, бо діти зовсім не знають їх. Внаслідок вчитель складає словник для засвоєння і опрацьовує методику його введення.

Аналіз досвіду роботи вчителів свідчить, що ознайомлення учнів із значенням незрозумілих слів і виразів можна здійснювати такими способами (семантизація слів):

· включити слово в словосполучення або речення (скажи це слово з іншим або склади невелике речення – конвалія – біла конвалія; прилавок – Біля прилавка стоїть продавець);

· розібрати слово за будовою (нагрудні кармани, припічок – при печі);

· наочна семантизація (демонструються предмети, явища, дії, які можна показати на малюнку або в натурі);

· дати тлумачення слова (кореспондент – автор повідомлення в газеті, журналі);

· добір синонімів.

Якщо дитина може вжити слово в словосполученні або в реченні, цього досить, щоб вона вживала слово в потрібних випадках. Під час застосування малюнків важливо, щоб зазначені предмети, явища, дії були чітко вираженими. Тлумачення слів мають бути невеликими, чіткими. До них треба звертатися якомога рідко, бо словесне тлумачення гірше інших тримається в пам’яті учнів.

Іноді значення слів добре запам’ятовуються за допомогою розповідівчителя, яку він будує на основі словникової статті, що в тлумачному словнику (хура – Л.Глібов. Лебідь, Щука і Рак).

Найбільш поширеним способом пояснення слів є добір синонімів. Саме цьому завданню відповідає „тлумачне” читання (вид словникової роботи) у такій методиці. На етапі повторного читання нового тексту вчитель ще раз його перечитує за реченнями. Читаючи речення, зупиняється на слові (якщо воно входить в той список, який вчитель визначив для тексту заздалегідь) і вирішують проблему – „а як інакше можна сказати?” (уточнюють розуміння слова) і далі. „Тлумачне” читання полегшує учням переказ тексту, допомагає уникнути повторення одного й того ж слова в мовленні.

Іноді можна знаходити синонімічні парив тексті,синонімічні ряди(записуємо на дошці). Ці слова пізніше учні використовують у мовленні на уроці (розповісти, вживаючи зазначені слова).

Однак заміна вжитих в тексті слів відомими, стилістично нейтральними знижує сприйняття образної картини. Щоб уникнути цієї помилки в поясненні значення слова, необхідно добирати декілька синонімів, аналізувати їх значення. Чим більший у дитини активний запас слів, тим скоріше вона відшуковує потрібні синоніми.

Доцільною є робота над контекстуальними синонімами. Термін „контекстуальні синоніми” не повідомляємо, а відшуковуємо слова в тексті, які б відносились до одного й того ж предмета чи явища і які допомагають уникнути повторень однакових слів. Контекстуальні синоніми – це слова, що зближуються своїм значенням в умовах контексту:Б.Кравченко. Живуть у селі тимурівці.– 1) дівчата і хлопці, юні іванківці, юні прикордонники, учні, надійні шефи; 2) дорогий синок, земляк-іванківець, сміливий прикордонник, мужній воїн, відважний земляк.

Зазначені ряди слів діти записують на дошці і в зошитах, далі ці слова стають опорними для стислого переказу, творчої роботи. Засвоєння контекстуальних синонімів допомагає дітям урізноманітнювати своє мовлення. Враховуючи це, частіше звертаємося до знаходження контекстуальних синонімів в додаткових текстах, що діти читають дома та на уроці (виписують їх).

Нерідко діти знають лише одне значення слова і не розуміють його в іншому значенні, тому дуже потрібна робота над багатозначністюслів, які зустрічаються в тексті. Корисні вправи на порівняння значень: байка – м’яка ворсиста бавовняна тканина; байка – коротке алегоричне повчальне оповідання.

У ряді випадків словникова робота проводиться заздалегідь, якщо слова з тексту важкі за значенням (навіть на уроках мови).

Розширенню та збагаченню словникового запасу учнів сприяє складання тематичних словниківна основі тексту або після закінчення вивчення теми: „Зимовий словник” – чарівниця зима, мороз, сніжинки, сніговик, сніжний, порóша, наст, завірюха тощо. Далі складають оповідання з цими словами (опорні).

Усвідомленню значення слів і розвиткові навичок слововживання сприяє лексико-стилістичний аналіз. Мовні засоби (епітети, порівняння, метафори) мають значення в тексті не самі по собі, а як засіб характеристики героїв, описів природи, процесу праці. Увага учнів до мовних засобів тексту привертається такими питаннями: Якими словами автор називає ...? Якими словами описується дія або стан героя? Чому автор вживає дане слово? і т.п. Аналіз мовних засобів відбувається в тісному зв’язку з розбором змісту тексту (К.Лапина. Чтение стихотворения А.Твардовского „Рассказ танкиста” // Нач. шк. – 1980. - №2. – С.22).

У початкових класах найчастіше застосовуються елементилексико-стилістичного аналізу. Так, під час вивчення „Жовкне листя” О.Копиленка (3 клас) складаємо спочатку план навчальної статті (зліва).

1. Багряний клен. (Замріяний, зажурений, зронить лист).

2. Золота берізка. (Ніжна, опустила віти, журиться).

3. Зажурені квіточки. (Поспішають доцвісти, насторожено зажурені).

– Які слова з тексту (подані в дужках) можна віднести до слів зліва?

– Чому перебільшують „сумні” слова? (Бо „налетить вітер ..., прийдуть холоди”, настане скоро пізня осінь).

– Якими б фарбами ви малювали картинку до цього тексту?

Поєднання логічного і мовного аналізів забезпечує засвоєння емоційного та образного змісту тексту. В.О.Сухомлинський писав: „Найважливішим засобом впливу на дитину, що облагороджує почуття, душу, думку, переживання є краса і велич, сила і виразність рідного слова” (Серце віддаю дітям. – Київ, 1969. – С.176).

Одне із головних завдань під час читання художніх творів в початкових класах є виховання в учнів культури сприймання твору. Це означає, що треба працювати над розвитком образного мислення, тобто вмінь бачити внутрішнім зором той образ, який дає словесний опис. Такі вміння формуються під час читання пейзажних описів.

Діти сприймають завжди описи природи тільки зором. Перші враження їх поверхові. Тому під час аналізу описів важливо давати завдання, які викликали б у дітей живі уявлення про дійсність, яка стоїть за словами тексту: визначити, що можна бачити, чути, відчувати по запаху, по дотику і т.п. Такий підхід сприяє розвитку спостережливості, накопиченню емоційного досвіду дитини, розширенню образних уявлень, збагаченню бачення світу. Це важливо і для формування словника в учнів. Якщо слово пройняте емоційним ставленням до описаного, то воно скоріше входить у активний словник дитини.

Глибока, змістовна словникова робота є засобом усвідомлення головної думки тексту (маючи на увазі неусвідомленістьзлочину хлопчиком, автор вживає слова – Івась, Івасик, хлопчик. – А.Бортняк. Зламана гілка).

Словникова робота може бути (питання 18, 22):

· на етапі підготовчої роботи до вивчення нового тексту (пояснюємо те, що ускладнює сприймання змісту);

· на етапі повторення матеріалу (просунений етап) – повторюються найбільш важкі слова (вживають у складі речення);

· на етапі первинного читання (уточнюємо розуміння деяких слів);

· під час аналізу фактичного змісту тексту (по ходу роботи).

Опрацювання тексту Остапа Вишні «Любіть книгу!»

1. Підготовча робота до опрацювання тексту «Любіть книгу!».

— Книжки ведуть нас у дивовижний світ, знайомлять нас з прекрас-

ними людьми.

Читаючи книгу, ми самі стаємо розумнішими, добрішими, сильні-

шими.

Тож хіба можна залишити такого друга у біді?

— Чи можна псувати книжку, кидати її, рвати, малювати на ній?

— Давайте поговоримо про це й дослухаємось мудрих порад.

2. Вправи для розвитку швидкості читання.

Люба дитино! До тебе це слово!

Перед тобою — скарбниця чудова,

Мудрих порад невичерпне джерельце.

Книгу люби і душею, і серцем.

29

Пам’ятка

Але щоб книжечки читати,

Не можна їх нам ображати.

Сторінки загинать не слід,

На книжку ставити обід

І ручок в неї не кладіть,

Ви краще книгу обгорніть —

Послужить довше вам вона.

Як раптом книжка розірветься,

То вам підклеїть доведеться.

Цього так, діти, не лишайте,—

Книжкам в біді допомагайте!

Ці правила прості

Запам’ятайте, дітки, всі.

Із радістю книжки читайте,

Цікавий світ весь пізнавайте.

— Ми маємо сьогодні зустрітись ще з такими дітками, які не дуже

люблять книги. А зустрінемося ми з ними, читаючи оповідання Остапа

Вишні «Любіть книгу!».

3. Розповідь про письменника.

— Народився Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко) 12 листо-

пада 1889 року на хуторі Чечві біля села Грунь на Полтавщині в сім’ї се-

лянина. Початкову освіту хлопець здобув у сільській школі. 1907 року

Павло закінчив школу, почав працювати фельдшером і самостійно вчи-

тися далі, щоб екстерном скласти іспит за гімназію.

Остап Вишня плідно працював на ниві української гумористики.

Тепла й ніжна любов до малечі спонукала його активно працюва-

ти в дитячій літературі. Лише у повоєнний час видано для юного чита-

ча цілу низку гумористичних оповідань письменника, найвідоміші се-

ред яких — «Молоді будьмо!», «Дітям», «Перший диктант», «Великі

ростіть».

Помер Остап Вишня 1956 року в місті Києві.

4. Читання твору учителем.

Перевірка первинного сприймання.

— Як звали хлопчика?

— Як Василько ставився до книжок?

5. Повторне читання оповідання, читання вголос «ланцюжком».

6. Робота над розумінням тексту.

— Що свідчить про те, що Василько не любив і не беріг книжку?

— Який сон наснився Василькові? Ким він був уві сні й як почувався?

— Яким виявився сон для Василька? (Повчальним)

— Яке гасло склав Василько?

7. Самостійне читання. Поділ тексту на частини. Складання плану.

Орієнтовний план

1) Не любив Василько книг.

2) Пригоди Василька-книжки уві сні.

3) Бережи книгу — це твій друг.

8. Докладний переказ оповідання за планом.

Диференційовані завдання. Слабшим учням запропонувати опорні

речення на картці, решта переказують за планом.

Словникова робота: чемно, пожмакалися, дурниці, зітхнути, псувати (вежливо, пожмакати, глупости, вздохнуть, портить).

4. Повідомлення теми, мети уроку

— Сьогодні на уроці ви дізнаєтеся, як правильно вимовляти і писати слова з префіксами роз-, без-.

IV. Сприймання й усвідомлення нового матеріалу

1. Робота в групах (вправа 220, с. 95)

— Прочитайте слова. Доберіть до них споріднені і визначте корені та префікси. Зробіть самостійно висновок про те, яка буква пишеться в кінці префіксів.

— Запам’ятайте! У префіксах роз-, без- завжди пишеться буква з: розвідник, безводний.

Треба нам не помилятись —

В роз- і без- не забувати

Завжди букву «зе» писати.

2. Добирання слів із префіксами

1) Вправа 221, с. 96.

— До поданих слів доберіть і запишіть за зразком спільнокореневі з префіксом без-. Позначте у дібраних словах частини основи.

— Що ви помітили у словах беззмістовний, безземельний, беззвучний і беззаконний, беззоряне, беззубий? (Збіг однакових приголосних звуків.)

— Поясніть, якого значення надає префікс без- словам.

2) Вправа 222, с. 96.

— До поданих слів доберіть і запишіть за зразком спільнокореневі з префіксом роз-. Префікси позначте.

— Що ви можете сказати про значення слів у кожній парі?

— Складіть речення з двома парами слів (на вибір).

Фізкультхвилинка

Встаньте, діти, посміхніться,

Землі нашій уклоніться

За щасливий день вчорашній.

Всі до сонця потягніться,

Вліво, вправо нахиліться,

Веретенцем покрутіться.

Раз присядьте, два присядьте

І за парти тихо сядьте.

V. Узагальнення й систематизація отриманих знань

1. Утворення слів з частин інших слів (вправа 223, с. 96)

— Утворіть слова з частин інших слів. Складіть з цими словами речення.

1) Безлісий.

2) Розмах.

— Запам’ятайте! При переносі префіксів роз-, без- не можна відривати від них букву з, а також залишати з ними одну букву від кореня.

2. Робота в групах

Бескрайній, беззвучний, роздати, росфарбувати, росв’язати, безшумний, безкрайній, розкреслити.

1-ша група. Випишіть слова, в яких знайшли помилку. Доведіть правильність свого вибору.

2-га група. Складіть речення зі словами, які написані правильно.

3-тя група. Розберіть три слова за будовою.

4-та група. Придумайте і запишіть слова з префіксами роз-, без-.

VІ. Підсумок уроку

— Що нового дізналися на уроці?

— Чого навчилися на уроці?

— Над якою темою ми сьогодні працювали?

— Що необхідно пам’ятати про правопис префікса роз-?

— А який ще префікс підпорядкований цьому правилу?

— Як правильно переносити слова з префіксами роз-, без-?

Повідомлення теми, мети уроку

— Сьогодні на уроці ви дізнаєтеся про вимову та написання слів з префіксами з-, с-.

IV. Сприймання й усвідомлення нового матеріалу

1. Робота в парах (вправа 225, с. 97)

— Прочитайте текст. Розкажіть одне одному, чим вам запам’яталося 19 грудня минулого року.

— Зверніть увагу на те, що у виділених словах префікс з- стоїть перед буквами, які позначають дзвінкі приголосні звуки.

2. Мовні дослідження (вправа 226, с. 97–98)

— Прочитайте слова. Перед якими буквами пишеться префікс с-?

— Які приголосні звуки — дзвінкі чи глухі — позначають ці букви?

— Спишіть слова. Позначте префікси.

— Запам’ятайте! Префікс с- пишеться перед буквами, що позначають глухі приголосні: к, п, т, ф, х.

Перед усіма іншими приголосними — префікс з-.

3. Робота за таблицею

Пишемо — вимовляємо

Зсипати — [сс]ипати;

зчищати — [шч]ищати;

зшивати — [жш]ивати;

зсікати — [с’с]ікати.

Як чуємо, так і пишемо

[с-] — скидати, спилити, стулити, сфотографувати, схилити.

[з-] — зламати, збудувати, здивувати, згоріти, звернути.

— Зверніть увагу на те, що префікс з- вимовляється чітко тоді, коли він стоїть перед дзвінкими приголосними, а читається як [с], [ш], коли стоїть перед глухими приголосними.

В українській мові є префіксів багато,

Та ще правило одне треба пам’ятати:

У словах на букви к, також п, т, ф, х

Будем пам’ятати: префікс с- писати.

Фізкультхвилинка

Із-за парт всі миттю встали,

Гарно спинки підрівняли.

Вгору тягнимось усі,

Мов трава в дрібній росі.

Потім легко всі присіли,

Наче ноги заболіли.

Потім встали, руки в боки

І зробили два підскоки.

Каблучками цок-цок.

І продовжим знов урок.

V. Узагальнення й систематизація отриманих знань

1. Гра «Порівняй!» (вправа 227, с. 98)

— Порівняйте префікси у словах лівого і правого стовпчиків. Поясніть їх правопис.

— Спишіть слова з префіксом з-. З виділеними словами усно складіть речення.

Хвилинка спілкування

— Уявіть, що ви зустріли Святого Миколая. Про що б ви з ним поговорили? Складіть невеличкий діалог.

2. Робота в парах

— До поданих слів додайте префікс з- або с-. Запишіть.

..казати, ..різати, ..питати, ..ліпити, ..тиснути, ..формувати, ..в’язати, ..ходити.

— Утворіть за допомогою префіксів з-, с- нові слова та запишіть їх. Виділіть префікси.

Нести, питати, дати, терти, мити, носити, ховати, жати, лити, пекти, писати, мити, брити, платити.

— Поясніть правопис префіксів у записаних словах.

VІ. Підсумок уроку

— Що таке префікс?

— Яка роль префікса у мовленні?

— З яким правилом правопису ознайомилися сьогодні на уроці?

— Для чого потрібно знати правила про правопис слів з префіксами?

5. Мета:        Познайомити дітей з твором В.Сухомлинського «По волосинці», вчити читати в особах, поповнити знання дітей про творчу діяльність В. Сухомлинського.

Розвивати логічне мислення, пам'ять, удосконалювати навички правильного, виразного читання.

Виховувати любов до праці, до природи, повагу до старших.

Тип уроку. Вивчення нового матеріалу.

Повідомлення теми, мети уроку.

- Сьогодні на уроці ми познайомимось ще з одним оповіданням В.Сухомлинського "По волосинці" . Ми будемо вчитися читати швидко, виразно, правильно, читати в особах і я дуже сподіваюсь, що знайомство з цим оповіданням буде для вас ще одним уроком по вихованню кращих рис характеру.