Подвоєння та подовження приголосних.

Зміни в українському правописі.  

46. ЧЕРГУВАННЯ ГОЛОСНИХ ТА ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВУ сучасній українській мові при відмінюванні слів та утворенні нових відбувається чергування приголосних звуків.До найпоширеніших належать: 1.Чергування г, к, х з ж, ч, ш. Наприклад: плуг —плужок, друг —дружба, вік —вічний, юнак —юначе, пастух —пастуше;

2.Чергування г, к, х з з, ц, с. Це чергування відбувається перед закінченням -і в Д.в. однини іменників жін. роду та в М. в. однини іменників чол., жін. та середнього родів. Наприклад:

Давальний відм. книга — книзі папка — папці покупка — покупці фабрика — фабриці

Місцевий відм. берег — на березі капелюх — на капелюсі колега —на колезі поріг —на порозі

Чергування відбувається також при відмінюванні, наприклад: аптека — аптеці, універмаг — в універмазі.

Синтаксичні особливості ділових паперів та синтаксичні структури діловодства.

48. Написання апострофа та ь. . М'ЯКИЙ ЗНАК М'який знак пишеться: після приголосних д, т, з, с, дз, ц, л, н у кінці слова та складу, якщо вони передають м'які звуки: тінь, молодь, сіль, суть,близько, восьмий, боротьба;

після м'яких приголосних у середині складу перед о: трьох, льон, сьогодні, сьомий, чотирьох; у суфіксах: -зьк, -ськ, -цьк; -зькість,

-ськість, -цькість; -зько, -сько, -цько; -зькому, -ському, -цькому; -зьки, -цьки, -ськи:київський, український, близький, військо, козацький,по-українськи; у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-:маленький, тихесенький, тонюсінький; після м'якого звука л перед наступним м'яким: їдальня; у формах родового відмінка множини іменників жіночого роду: учениць, друкарень; у дієслівних формах дійсного та наказового способів: будується, робиться, будьте, станьте, зробіть.

М'який знак не пишеться:  після р у кінці складу або слова: перевірте, друкар, тепер, Харків (виняток: Горький); між подовженими м'якими приголосними: життя,буття, знаряддя;

у прізвищах із суфіксами -ченк(о), -чук, -чишин:Федченко, Марченко, Федорчук;

після ц у кінці слів іншомовного походження: шприц,палац; після н перед ж, ч, ш, щ: тонший, інший.  АПОСТРОФ Апостроф вживається для позначення на письмі вимови звука й у звукосполученнях, що передаються голосними я, ю, є, ї.  Апостроф ставиться: а) після б, п, в, м, фта р перед я, ю, є, ї, наприклад: п 'ять, торф'яний, здоров'я, м'ясо, зв'язок, сім'я, бур'ян, кур'єр; б) після ку власних назвах типу Лук'ян та похідних від нього: Лук'яненко, Лук'янчук, Лук'янівка тощо; в) після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний перед я, ю, є, ї, наприклад: від'їзд, під'їхати, з'єднати, з'їхати, роз'яснити.

Апостроф не ставиться:  після губних приголосних б, п, в, м, ф, коли перед ними стоїть інший приголосний (крім р), який належить до кореня слова: свято, дзвякнути, цвях (за винятком: верб'я, торф'яний).

Якщо попередній приголосний належить до

префікса, то апостроф ставиться: зв 'язок, розв 'язка, зв 'ялити; б)після р у деяких словах: ряд, рясно, буря; в) після префіксів із кінцевим приголосним перед наступним і, е, а, о, у: безіменний, зокрема, зуміти.

Подвоєння та подовження приголосних.

1. Подвоєні приголосні маємо при збігу однакових приголосних: а) префікса й кореня: відділ, ввічливий, віддати, оббити, роззброїти;

б) кінця першої і початку другої частини складноскорочених слів: військкомат, міськком; в) кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н(ий), -ник: день —денний, ранок —ранній, причина —причинний, закон законний, година —годинник, вікно —віконниця. Подвоєння н зберігається й перед суфіксом  -ість в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із подвоєним н: безвинний —безвинність —безвинно, законний - законність —законно.

г) якщо основа дієслова минулого часу закінчується на с, після якого йде частка

-ся: винісся, розрісся, трясся. Буквосполучення нн пишеться: а) в суфіксі –енн (ий): здоровенний, силенний, численний; б) у прикметниках з наголошеними суфіксами -анн(ий), -енн(ий), -янн(ий): здійсненний, вблаганний, недозволенний, доторканний, незрівнянний, нечисленний, непримиренний, а також у прикметнику старанний; в) у прикметниках на -енн(ий) старослов'янського походження: благословенний, блаженний, священний, огненний. 2. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються, коли вони стоять після голосного: а) перед я, ю, і, є в усіх відмінках іменників сер.роду 2 відміни (крім родового множини): знання, знанню, у знанні; сторіччя, сторіччю, у сторіччі;  б) якщо в родовому відмінку множини іменники сер. роду закінчуються на -ів, подвоєння зберігається: почуття - почуттів; відкриття — відкриттів та ін; в) перед я, ю, і, е в усіх відмінках деяких ім. Чол.. та жін. роду І відміни: суддя, судді, суддю, суддів і т.д.; стаття, статті, статтю, статтею ; г) перед юв орудному відмінку іменників жіночого роду однини III відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на 1 м’який або шиплячий приголосний: тінь-тінню; мить —миттю; молодь —молоддю;  д) перед я, ю в прислівниках типу: зрання, спросоння та ін.;

е) перед ю, є у формах теперішнього часу дієслова лити —ллю, ллєш, ллє, ллємо, ллєте, ллють, ллється, ллються; а також у похідних виллю, наллю, наллємо, наллють і т. д.

50,51. Правопис префіксів.1. У префіксах роз-, без-, воз-, через- завжди пишеться з: безкрилий, безсилий, безкраїй, безлюдний, розбитий;

2. Перед глухими к, п, т, ф, х завжди пишеться префікс с-:класти, створити, схвалити.

3. Важливо розрізняти префікси при-, пре-, прі-а) при- вживається здебільшого в дієсловах із значенням наближення, приєднання, частковості дії, результату дії: прибув, прибіг, приніс, прийшов,приєднав, пригвинтив, приклеїв; б пре- пишеться в словах на означення найвищого ступеня ознаки: прегарний, предобрий, премилий, препоганий,  префікс пре- можна замінити словом дуже: превисокий —- дуже високий в) прі- вживається лише в словах: прізвище, прізвисько, прірва. 4. Префікси пред-, перед-, пере- пишуться завжди через е: пред'явити, представник, передмова, передати.

5. Префікси від-, під-, між- пишуться завжди через і: відчинити, віднести, підкинути, міжнародний. 6. Префікс ви- вживається при дієсловах, які вказують напрям дії зсередини: вибути, виділити, виїхати, вилетіти,

а також надає дієслову значення завершеності означуваної ним дії: вичитати, вивчити, вигадати.

52. Правопис прізвищ та імен по-батькові.1) У рос. прізвищах ё передається йо на початку слова та в середені після голосних, а також після твердих пригол., якщо ёувимові відповідає сполученнюйо.Н.: Йотов,Майоров, Соловйов; 2)якщо ёозначає звук о після м'якого приголосного, тоді пишеться сполучення ьо. Н.: Синьов, Пушкарьов; 3) під наголосом після шиплячих ж, ч, ш, щ та ц пишеться о. Н.: Чижов, Свящов, Бала шов, Лобачов, Кольцов. У ненаголошеній позиції пишеться е. Н.: Горячев, Коришев, Солнцев, Лещев; 4) російська літера е після приголосних передається в укр. мові літерою е. Наприклад: Мельник, Вербицький, Александров, Білевич. Але звук е в рос. прізвищах, що відповідає укр. і, передається буквою є. Наприклад: Бєлкін, Бєляєв; 5) російська літера и в основах прізвищ на початку словата після приголосних передається літерою і. Наприклад: Івко, Ісаченко, Ісаєв, Іллєнко, Нікітін, Фірсова, Бірюков, Лісний. Після шиплячих ж, ч, ш, щ завжди пишеться и. Н.: Живков, Жиловенко, Чигрін, Чирва, Щиглов, Щипачов; 6) російська літера и у середині слів після голосних, апострофа та м'якого знака передається черезї. Напр: Руїн, Воїнович, Ільїн, Переїденко; 7) російський звук ызавжди передається літерою и.Н.: Фортали, Черниш, Малишевський, Цимбал; 8) Літера и пишеться в прізвищах, утворених від імен та коренів, спільних для української і російської мов.Н.: Мироненко, Сидоров, Тихонов, Максимов, Данилов, Виноградов, Винокур; 9) російський суфікс -ев, -еев передається через є після приголосних (за винятком шиплячих, р та ц). Н.: Андреєв, Федосєєв, Євсєєв, Патрікєєв, Веденєєв;Медведєв, Пахарев, Каменєв, Гундарев, Жухарев,'Баришев, Зайцев, Мальцев, Хомічев, Мариничев, Костищев; 10) у префіксі при- завжди пишеться и. Наприклад: Приходько, Присяжнюк, Прилуцький, Приймаков, Придорожній; 11) у суфіксах -ич, -ик пишеться и. Наприклад: Пашкевич, Зінкевич, Мазуркевич, Базилевич, Зозулевич; Перепелятник, Цилюрик, Дудник, Малик; 12) слов'янські прізвища пишуться з ь у суфіксах -ськ, -цьк, -зьк. Наприклад: Вишневецький, Новицький,Саврицький, Квітницький, Хмельницький, Гронський, Міщерський, Добровольський. При творенні чол.. імен по батькові вживаються суфікси -ович, -йович. Н.: Русланович, Сергійович, Ігорович, Юрійович, Максимович, Євгенович, Андрійович, Маркіянович, Васильович, Семенович. При творенні жін. імен по батькові вживається суфікс –івн(а), після гол.-ївн(а).Наприклад: Миколаївна, Лук 'янівна, Ярославівна, Артемівна, Василівна, Бориславівна, Романівна. Крім: Григорій — Григорович, Григорівна; Сава — Савич (-ович)-Савівна; Ілля —Ілліч, Іллівна; Микита —Микитович, Микитівна; Яків —Якович(-левич)- Яківна Лука —Лукич, Луківна. У Р.в. жін. імена по батькові мають лише закінчення -івн(и), -ївн(и), у Д.в. -івн(і), -ївн(і).

Н:Р. в. Людмили Тимофіївни

Вікторії Володимирівни

Д. в. Людмилі Тимофіївні

Вікторії Володимирівні

53. Звертання в українській мові. . ЗВЕРТАННЯ- це слово чи словосполучення в реченні, до якого звернена мова. Наприклад: Галино, дівчино, чому сумна ходиш, до мене не говориш? Звертання відокремлюється комою чи знаком оклику, якщо стоїть на початку речення; комами з обох боків, якщо стоїть у середині речення; комою від попередніх слів, якщо стоїть у кінці речення. Якщо звертання стоїть у кінці окличного речення, то після нього ставиться знак оклику, якщо в кінці питального —знак

питання. Н.: Тату, гляньте — лев, як зачарований (О. Довженко); Фанні, чого ти плачеш? (1.Франко); Весно, ох довго ж на тебе чекали! (І. Франко); Не ображайся, Кириле Петровичу, що я тобі екзамен влаштував; це на краще, будеш знати, що сказав Довженко (А. Хижняк); Спи, маленьке, до зорі!(М. Рильський.

При звертанні можуть стояти пояснювальні слова, таке звертання називається поширеним, наприклад: Цвіти, тоя Вітчизно молода, безмежна, непоборна, яснокрая! (А. Малишко)

Звертання властиві різним стилям мовлення: офіційно-діловому_; розмовно-побутовому, художньому, епістолярному. В офіційно-діловому мовленні звертання найчастіше вживається в офіційному листуванні, в усному мовленні- в промовах, бесідах, диспутах та ін.

54.  ПРАВОПИС СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ Після л в іншомовних словах пишеться завжди е: пленум, легенда, лекція та ін.

У загальних словах іншомовного походження приголосні не подвоюються: акумуляція, сума, маса, каса, колектив,група, метал, комісія. Крім: тонна, манна, ванна, брутто, нетто.

Це ж стосується і слів із префіксами –ап, -ім, ір-, контр- ,сюр-, якщо префікс закінчується, а корінь починається однаковим звуком, наприклад: апперцепція, імміграція, контрреволюційний, ірраціональний, сюрреалізм та ін. Подвоєння зберігається у власних іншомовних іменах і назвах: Діккенс, Руссо, Шіллер; Голландія,Міссурі. У всіх похідних від них словах подвоєння також зберігається: голландський (бо Голландія), марокканець (бо Марокко), міссурійський (бо Міссурі). На початку і в середині слова перед голосним та й пишеться і: індустрія, історія, тріумф, матеріал .В основах іншомовних слів сполучення голосних -іа, іу іо не змінюється: аксіома, діалектика, радіус та ін. А сполучення іезмінюється на іє: дієта, гігієна, клієнт та ін.

Літера ипишеться у власних географічних назвах: Америка, Африка, Британія, Париж.

Літера і пишеться в кінці невідмінюваних слів: журі, колібрі, таксі, поні та ін. Після приголосних б, п, в, ф, м, г, к, х, л, и в основах іншомовних слів завжди пишеться і: білет, вітрина, кіно, хірург, літератор та ін.

Після приголосних д, т, з, с, ц, р, ж, ч, ш у загальних іншомовних назвах перед наступним приголосним пишеться и: директор, позиція, фабрика, шифт, критика, фізика... В основах іншомовних слів після голосних пишеться ї: Енеїда, героїчний, архаїчний, егоїзм тощо.

Після апострофа, ь, й, е, і пишеться є:кур'єр, кар'єра, портьєра, гігієна, реєстрація та ін.

У словах іншомовного походження після м'яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н перед я, ю, є, ї, йо пишеться ь:брильянт, бульйон, мільйон, досьє, кольє,Віньї(але мадяр). Запам'ятайте правопис слів: журі, феєрверк.