Правобережна Україна у др. пол. ХVІІ - ХVІІІ ст.

У 1667 р. Росія та Польща підписали Андрусівське перемир’я, яке юридично закріпило існування двох України – Лівобережної та Правобережної. У 1686 р. між ними було підписано „Вічний мир”, який залишав Правобережну Україну за Польщею. У 1699 р. польський сейм ухвалив рішення знищити правобережний козацький устрій.

Проти такої політики виступив Фастівський полковник С. Палій, який розпочав боротьбу за визволення Правобережної України. Було звільнено Поділля, Волинь, Полісся. Полковник звертався за допомогою до Москви. Складність полягала і у тому, що Київщина, частина Волині та Поділля знаходилися під владою лівобережного гетьмана І. Мазепи.

У 1704 р. за наказом Мазепи С. Палія було заарештовано і вислано до Тобольська. Правовий статус Правобережної України було визначено системою міжнародних договорів 1711-1714 рр. Півстолітня боротьба Речі Посполитої, Московської держави, Османської імперії, Кримського ханства та Гетьманщини за Правобережну Україну завершилася на користь Речі Посполитої.

За Польською державою було закріплено Галичину, Західне Поділля, Волинь, більшу частину Київщини, Східне Поділля та Брацлавщина. Українська шляхта поступово полонізувалася. Значний вплив мала уніатська церква. Бунтівничий дух зберігався лише серед українського селянства та рядового козацтва. Розпочалися заворушення.

Перше велике гайдамацьке повстання відбулося в 1734 р. Приводом був вступ російських військ на Правобережну Україну. Повстання охопило Брацлавщину, Поділля. Керували ним Верлан, М. Грива, С. Чалий та ін. У 1736 р. загони повстанців були розгромлені. У 1750 р. відбувається так зване Велике гайдамацьке повстання. Гайдамаки оволоділи Ржищевом, Чигирином, а протягом літа-осені 1750 р. захопили Умань, Фастів, Вінницю. Спільними силами Польща та Росія придушили повстання.

Найвищий щабель гайдамацького руху це – Коліївщина 1768 р. Керівником повстання був М.Залізняк. У травні 1768 р. його загін вступив в урочище Холодний Яр. Гайдамацький рух набрав масового характеру. Найбільшого успіху повстанці домоглися під Уманню, де до повсталих приєднався загін І.Гонти. Основна мета: ліквідація панівної верстви суспільства, великої земельної власності та церковної унії. Брак політичної культури, віра в „доброго царя”, складність геополітичної ситуації призвели до поразки. Коліївщина була потоплена в крові.

У 1772 р. Прусія, Австрія та Росія здійснили перший поділ Польщі. До Австрії відійшла Галичина. Ці акції полегшували експансію Росії на Правобережну Україну, населення якої було пригнічено політикою та діями Речі Посполитої. Особливо це проявлялося в духовній та освітній сфері.

У 1792 р. Правобережна Україна та частина Волині були зайняті російськими військами. У січні 1793 р. Росія і Прусія підписали конвенцію про другий поділ Польщі. До Російської імперії відійшла Правобережна Україна.

В 1795 р. підписано угоду про третій поділ Польщі. Згідно з нею до Росії відійшла Західна Волинь. В результаті Річ Посполита припинила своє існування. Землі ж України опинилися у складі двох імперій – російської та австрійської.

Отже, в результаті визвольної війни український народ створив власну державу. Проте складне геополітичне становище, внутрішні чвари та намагання старшини досягнути власної вигоди за рахунок національних інтересів призвели до ліквідації гетьманщини.

Рекомендована література

1. Бойко О.Д. Історія України. – К.: Академія, 2003. – 560 с.

2. Історія Україна та її державності / За ред. Л.Є. Дещинського. – Львів: Бескіт Біт, 2005. – 353 с.

3. Історія України. Навчально-методичний посібник / За ред. В.М. Літвіна. – К.: Знання, 2006. – 630 с.

4. История Украины. Учебно-методическое пособие / Под ред. О.С. Туренко. – Донецк: Изд-во Дон ГИИИ, 2000. – 266 с.

5. Курс лекций по истории Украины / Под ред. В.А. Носкова. – Донецк: ЕАИ-Пресс, 1994. – 414 с.

6. Субтельний О. История Украины. – К.: Либідь, 1994. – 734 с.

7. Терещенко О.І. Україна і європейський світ. – К.: Перун, 1996. –405с.

8. Андрущенко В.Л., Федосов В.М. Запорозька Січ як український феномен. – К., 1995. 

9. Антонович В. Про козацькі часи на Україні. – К., 1991.

10. Апанович О.М. Українсько-російський договір 1654 року. Міфи і реальність. – К., 1994. – 96 с.

11. Баран В. Правляча верхівка в Україні у 1950-60-ті роки // Сучасність. – 1997. – №7 - 8.

12. Борисенко В.Й. Курс української історії: з найдавніших часів до XX ст.: Навч. посібник для вузів. – К., 1997.

13. Борщак І. Гетьман Пилип Орлик і Франція // Український іторичний журнал – 1991. – № 8 - 9.

14. Борщак І., Мартель Л. Іван Мазепа: життя і пориви великого гетьмана. – К., 1991.

15. Голобуцький В. Запорозьке козацтво. – К., 1994. – 349 с.

16. ГолобуцькийВ.О. Запорозька Січ в останні часи свого існування (1734 – 1775рр.). – К., 1961.

17. Ефименко А.Я. История украинского народа. – К., 1990. – С. 268 - 255.

18.   Літопис Самовидця. – К., 1971.

19. Полонська -Василенко Н. Історія України-Русі. У 2-х т. – К.: Лебідь, 1993.

20.  Повесть временных лет. – К., 1990. – 137 с.

21.  Смолій В.А, Степанков В.С. Б. Хмельницький. Соціально-політичний портрет. – К, 1993.

22. Смолій В. А, Степанков В.С. Українська національна революція 1648 – 1676рр. крізь призму століть // Український історичний журнал. –1998. – №1.- С. 3 - 24; № 2. – С. 3 - 26; №3. – С.3- 12.

23.   Щербак В.А. Запорожская Сечь как фактор консолидации украинского казачества до середины XVII в. // Український історичний журнал – 1995. – № 5.

24.   Яковлева Т. Іван Виговський: істина та вимисел // Київська старовина. – 1998. – № 3.

Семінар № 3. Поступове обмеження та повна ліквідація царизмом автономного устрою українських земель у складі Російської імперії (ХVІІІст.)

План

1. Наступ царизму на автономію України у др. пол. ХVІІ – поч. ХVІІІ ст. Руїна.

2. Північна війна і Україна. І. Мазепа.

3. Українські землі у складі Російської імперії у ХVІІІст.: адміністративно-територіальний поділ, суспільний устрій.

4. Період гетьманства К. Розумовського.

5. Ліквідація автономного устрою України та Запорозької Січі.