Фразеологія ділового мовлення

Фразеологія (від гр. фразіс - "вираз" і логос - "вчення") - це сукуп­ність стійких виразів мови, а також наука, яка вивчає ці вирази.

У мовленні слова, як правило, не вживаються ізольовано. Вони вхо­дять до певних словосполучень, які можуть створюватися без якихось обов'язкових умов, з безліччю варіантів (спілкуватись українською мовою, тепла погода), і до зовсім інших словосполучень, які не можуть існувати без жорстко визначених компонентів (собі на умі, біла ворона).

Перший тип - це вільні словосполучення, які легко вступають у вза­ємодію з будь-якими словами у реченні і створюються за індивідуальними моделями мовця. Слова у таких словосполученнях зберігають своє окреме значення.

Другий тип - стійкі словосполучення, або фразеологічні звороти.

Вони не розпадаються на частини і мають смислову єдність, тобто:

1. Окремі слова в них не мають самостійного лексичного значення - усе словосполучення дорівнює окремому слову і є його синонімом: здобу­ти перемогу - перемогти, собі на умі - хитрий, пустити червоного півня - підпалити, клювати носом - дрімати. Крім цього у складі таких словоспо­лучень кілька слів може виражати одне поняття, наприклад, колінчатий вал (тут слова два, а поняття одне).

2. Стійкі словосполучення складаються з одних компонентів. Будь- яка заміна окремого слова руйнує цілісне значення виразу. Наприклад, фразеологічний зворот пустити червоного півня не може існувати у та­кому ж значенні з компонентами пустити червоного гусака або пустити білого півня.

3. До фразеологізмів не можуть додаватися нові слова без зміни лек­сичного значення. Порівняйте: прикусити язика і дуже прикусити язика.

Фразеологізми певною мірою можна сприймати як слово. Як і слова, стійкі словосполучення можуть мати синоніми (клювати носом - дрімати, засинати), виходити з ужитку, перетворюватися в історизми чи архаїзми (іду на Ви), поповнюватися неологізмами з інших мов і культур (вавилон­ське стовпотворіння, ахіллесова п'ята, прокрустове ложе) і бути еквіва­лентом однієї частини мови (нести ахінею - дієслово).

Проте ототожнювати фразеологізми зі звичайними словами не можна.

По-перше, вони мають різну структуру й форми вживання: фразеоло­гізми складаються зі слів, а слова з морфем.

По-друге, окреме слово у складі фразеологізмів може виражати самос­тійне лексичне значення, а компоненти слова самостійного значення не мають.

По-третє, морфеми розташовані у слові у стійкому порядку (префікс, корінь, суфікс, закінчення), а компоненти більшості фразеологізмів можна переставляти (набрати в рот води і набрати води в рот або в рот води набрати).

Остання характеристика свідчить про те, що ступінь залежності ціліс­ного значення фразеологічного сполучення від кожного із компонентів різний. За цією ознакою стійкі словосполучення поділяються на три класи:

1. Фразеологічні зрощення (ідіоми). У них зміст виразу ніяк не спів­відноситься зі значенням слів, що входять до його складу (погріти руки, залишитись з носом). Ось чому компоненти зрощень іншою мовою не пе­рекладаються. 2. Фразеологічні єдності. У цьому типі фразеологізмів загальний зміст можна зрозуміти, виходячи зі значення головного слова: Тримати язик за зубами; Попасти пальцем у небо; Накивати п'ятами. Фразеоло­гічні єдності відрізняються від ідіом більшою самостійністю компонентів, вони ширші за обсягом і різноманітні за будовою, ось чому сюди часто відносять прислів'я і приказки, наприклад: Чи так, чи не так, а не буде з риби рак; Вискочив, як Пилип з конопель; Дівка заплете­на, а хата не метена.

3. Фразеологічні сполучення. У них кожний із компонентів відріз­няється самостійним лексичним значенням, але замкнутий тип зв'язку не дозволяє віднести їх до вільних словосполучень. Наприклад, можна ска­зати червоніти від сорому, але аж ніяк не від горя або радості. Проте у сполученнях окремі компоненти можна замінювати синонімами: людина відваги і людина хоробрості; очима водити і очима лупати. До фразеоло­гічних сполучень відносять і термінологічні, частіше двокомпонентні словосполучення, які утворюють одне поняття: колінчатий вал, кривошипний механізм тощо.

Переважна більшість фразеологізмів походять з народної мови. Це пе­редусім різноманітні прислів'я і приказки національної мови (Голодний з'їсть і холодне; Брав пан, забрали й пана), іншомовні стійкі словосполу­чення і прислів'я (убити час; апетит приходить під час їжі - з францу­зької мови; тут собака заритий - з німецької мови), міфологічні, біблійні чи євангельські вислови (розрубати гордіїв вузол; прокрустове ложе; випити чашу до дна; берегти як зіницю ока; Содом і Гоморра), вирази письменників, поетів, видатних політичних діячів, філософів: Троянда й виноград - красиве і корисне (М.Т.Рильський); Хіба ревуть воли, як ясла повні? (Панас Мирний); Бути чи не бути? (В.Шекспір).